Науковці показали, чому музика нашої юності залишає найсильніші спогади.

Музична біографія: Чому музика наших підліткових років залишає настільки сильні спогади та емоційні враження?

Розподіл ймовірнісної густини значень віку на момент виходу пісні серед усіх учасників.

Можливі відповіді тепер розкриває глобальне дослідження. Згідно з ним, підлітковий вік є sweet spot (точка, де досягається максимальна ефективність з мінімальними зусиллями), коли ми переживаємо особливо сильні емоційні досвіди – відповідно, спогади також є інтенсивними та емоційно насиченими.

Деякі пісні для нас нерозривно пов’язані з певною подією чи значущим досвідом. Наприклад, деякі культові пісні так часто звучали по радіо, що вони визначають для нас звучання десятиліття. Інші пісні ми чули під час глибоких переживань, тому вони відтепер пов’язані з цими моментами – чи то пісня першого поцілунку, чи першого розбитого серця, чи пісня на випускній вечірці. Завдяки цьому ці знайомі пісні також нерозривно пов’язані з певними емоціями.

Але коли і як ми пов’язуємо музику з почуттями? Як довго ми пам’ятаємо улюблені пісні?

Це питання дослідили вчені під керівництвом Ібалли Бурунат (Iballa Burunat) з фінського Університету Ювяскюля. Для цього вони попросили 1891 особу віком від 16 до 65 років із 84 країн назвати музичний твір, який має для них глибоке особисте значення. Учасники не повинні були вказувати, коли вони вперше почули цю пісню і завдяки чому вона набула свого індивідуального значення. Команда лише зіставила названі пісні з роком їхнього виходу та віком учасників дослідження.

Аналіз показав: пісню, яка мала для учасників найбільш інтенсивне особисте значення, вони переважно почули вже в підлітковому віці – в середньому вона вийшла на ринок, коли їм було 17 років. Отже, більшість людей навіть через десятиліття найсильніше пам’ятають певну пісню, яку вони пов’язали з індивідуальним досвідом у підлітковому віці.

На думку дослідників, цей час не є випадковим. Адже юність є ідеальним періодом для музичних спогадів з неврологічної та біографічної точки зору. «Уявіть собі підлітковий мозок як губку, перевантажену допитливістю та бажанням винагороди, але без повністю розвиненого фільтра. Оскільки він ще дозріває, сильні емоційні переживання сприймаються глибше і яскравіше, залишаючи тривалий відбиток», – каже Бурунат.

До цих переживань належать і улюблені пісні. Тому пісні нашої юності особливо запам'ятовуються і формують нашу особистість на все життя. «Стійкість цього ефекту пам'яті показує, наскільки фундаментальною є музика для формування ідентичності», – зазначає Бурунат.

Однак під час аналізу дослідники також виявили гендерну відмінність. Згідно з нею, чоловіки найкраще пам'ятають пісні, які справили на них сильне враження, в середньому, у віці близько 16 років. Жінки, навпаки, частіше називали пісні, які вони почули пізніше, здебільшого у 19 років. Отже, чоловіки знаходять свої улюблені пісні дещо раніше в житті.

Як виникає ця гендерна відмінність, безпосередньо з даних не випливає. Однак попередні дослідження свідчать про те, що чоловіки часто раніше і швидше цементують свою музичну ідентичність, ніж жінки. Для чоловіків вирішальними є переживання та стосунки протягом підліткових років, тоді як для жінок – також розвиток протягом тривалішого періоду, від юності до молодого дорослого віку.

Ще одне можливе пояснення гендерної відмінності у музичному запам'ятовуванні: чоловіки більше схильні до інтенсивних, бунтарських музичних жанрів, таких як рок чи метал, які представляють ідентичність та незалежність підлітків. Жінки ж схильні досліджувати ширший спектр музичних жанрів, від поп-музики до соулу, кантрі та класики.

Крім того, жінки частіше використовують музику для зміцнення соціальних зв'язків. На відміну від переважно пубертатного прагнення до незалежності, бажання соціальних стосунків виходить далеко за межі підліткового віку. Це може пояснити, чому жінки, слухаючи пісні, часто яскраво згадують соціальні моменти та стосунки з найрізноманітніших життєвих етапів, зазначає команда.

Це також узгоджується з висновками поточного дослідження: наш емоційний зв’язок із музикою розвивається протягом життя – проте більше у жінок. «Наші дані чітко показують, що музика стає постійним якорем для особистої ідентичності чоловіків, починаючи з юності», – повідомляє Бурунат. Це свідчить про те, що юність і бунтарство, а також пов'язана з ними музика, залишаються важливими компонентами чоловічої ідентичності протягом усього життя.

«У жінок навпаки – зв'язок із музикою змінюється з часом, особливо після 45 років, оскільки вони використовують музику як гнучкий інструмент для емоційного вираження та соціальних зв'язків протягом усього життя», – пояснює Бурунат. «Через це їхні найбільш значущі музичні зв'язки часто переміщуються до більш актуальних пісень, пов'язаних із поточними стосунками, особистісним зростанням або новими переживаннями». Іноді ці нові улюблені пісні у жінок навіть мають більшу емоційну вагу, ніж музика їхньої юності. У чоловіків це трапляється значно рідше.

Також показово: молоді люди до 36 років часто називали у дослідженні музичні твори, які були випущені за десятиліття до їхнього народження. Отже, вони часто мають емоційний зв'язок із піснями, які приблизно на 25 років старші за них самих. Дослідники бачать у цьому сильний міжпоколінний формуючий вплив музики, введеної батьками, родиною або незмінними культурними іконами з попередніх епох.

Отже, нас формують не лише актуальні пісні нашої власної юності, а й нові пісні, які супроводжували нас у пізніші значущі часи, а й «вічні улюбленці» (All-Time-Favorites) наших матерів і батьків. Однак, як показало дослідження, цей ефект покоління з часом зникає: він майже не спостерігався у респондентів старше 45 років. Для дослідників усе це є ознаками того, як і чому музика так добре пов'язує нас із нашим минулим.

«Музика повертає минулий момент до життя невербальним безпосереднім чином», – пояснює Бурунат. «Водночас музика розгортається з часом. Її ритм, її мелодія та її структура утворюють своєрідну часову шкалу. Завдяки цій незвичайній комбінації музика функціонує як машина часу та як оповідач». Таким чином, за допомогою музики ми згадуємо почуття і водночас увесь контекст події.

Завдяки цьому музика є архівом наших найбільш значущих спогадів і, зрештою, основою нашого самовідчуття. Адже вона розповідає історію про те, ким ми є, ким ми були і як ми виросли, зазначає команда. Це також можна практично використовувати, наприклад, за допомогою персоналізованих плейлистів у музичній терапії.