Перед трома днями скінчився у Львові польскій процес политичний а скінчився користно для обжалованих. З семох обжалованих суд, і то суд звичайний, не суд присяжних, узнав шістьох цілком невинними, а лиш одного засудив на арешт 14 днїв. Ц. к. прокураторія державна обвиняла з разу всїх семох і ще декотрих инших людей о завязанє тайного польско-патріотичного товариства, "Ліґи польскої", по-тім від такого обвиненя відступила і обжалувала их о завязуванє тайного товариства з соціялистичною тенденцією. Показалося от-же, що нашому краєви і державі не грозить небезпеченство анї від польских политичних революціонерів анї від польских соціялистів, бодай сей процес нїчого в тім взглядї не викрив.

Але вже звиж півтора місяця єсть увязнених і вісьмох Русинів, трох з Галичини а пятьох з України. Ц. к. прокураторія державна підозрїває их також о политичне злочиньство, о забуренє публичного спокою — чи в тенденції руско-патріотичній, чи в соціялистичній, не знаємо. О тій справі ми пробовали написати кілька слів в найобєктивнїйшій спосіб, але ц. к. прокураторія ту статью сконфискувала. З ореченя ц. к. суду, потверджаючого конфискату, можна-б було вносити, що прокураторія за головного виновника уважає п. Павлика, але з пізнїйшого урядового письма слїдчого судії показуєся, що слїдство ведеся "против Сергія Деґена і товаришів".

Як далеко то слїдство поступило, що оно викрило і чи доведе оно до виточеня карного процесу, чи може до сего і не прийде, не знаємо, тай не вільно о тім говорити. То тілько звістно, що слїдство все ще шукає пильно за всїм, що могло-би справу пояснювати. В тій именно ціли відбувалися ревизії в декотрих льокальностях і переслуховано декотрих людей. Таки ревизії і переслуханя управнений і обовязаний робити слїдчій судія зовсїм після свого узнаня, і они цілком не означають, що против того, кого переслухуєся або у кого відбуваєся ревизія, заходить яке підозрїнє о співвину, тілько що судія слїдчій припускає, що в тім місци або від того чоловіка міг-би довідатися чогось або викрити щось, що може послужити до розясненя справи того, против котрого ведеся слїдство. Чи сим разом переслуханя і ревизії причинилися до поясненя справи, не скажемо. На всякій спосіб нема им що дуже дивуватися. Але заходила при тім одна рїч. Судія слїдчій списував протоколи з переслухувань і ревизій або по польски або вправдї по руски, однак латиньскими буквами. З того поводу кількох переслухуваних, як д-р Омеляв Огоновскій, д-р Кость Левицкій, д-р Олесницкій, не хотїли протоколу підписати і не підписали. Подаємо се до загальної відомости, бо у нас є ще много людей, котрі або не знають наших прав, або не знають, як і о скілько можна з тих прав користати.

По окінченю польского политичного процесу декотрі поліскі і нїмецкі часописи помістили о нїм коротші або довші статьї з більше або менше острими докорами против львівского ц. к. прокуратора. Польскі газети, Dziennik Polski і Nowa Reforma, були за те сконфисковані. Отже ми вже і не пробуємо о нїм нїчого говорити, але не можемо повздержатись, щоби при сїй нагодї не сказати кілька слів взагалї о политичних  процесах і о обставинах политичних в нашім краю.

Давнїйше велися у нас политичні процеси досить часто, однакож тілько против Поляків, звичайно о головну зраду, именно о замах на австрійску державу і о намір відорваня від неї Галичини в ціли відбудованя независимої Польщи. Від зміни политичної системи в австрійско-угорскій монархії, т. є. від 23 лїт, того роду политични процеси против Поляків майже зовсїм устали. За те перед семома роками виточено 11 Русинам великій процес о головну зраду. Первістно арештованих було 21 людей, однакож 11 випущено на волю ще перед виготовленєм акту обжалованя. А з тих 11 засуджено ино чотирох, і то не за головну зраду, тілько за забурюванє публичного спокою, на кількамісячну вязницю.

Ще перед тим зачався у нас новий рід политичних процесів, именно за намаганя соціялистично-революційні. Такій процес був особливо в р. 1877. і тут були многі арештованя і ревизії, але вкінци одних зовсїм випущено на волю, а що до инших суд також не згодився на всї погляди прокураторії і знайшов у них меншу або і иншу провину. Від того часу стала суспільність нашого краю, і руска і польска, живійше интересуватися соціялистичним питанєм. Однакож не здавалося, щоби идея соціялистична у нас дальше ширшала. З-поміж головних єї приверженців п. Павлик вправдї не перестав до неї признаватися, але не видко було, бодай для загалу, щоби він що дїлав в тім напрямі, а п. Франко в остатних часах заявлявся в такій спосіб, що многі вже не вважали єгo навіть за соціялиста. З тим більшою цікавостію вижидає отже публична опинія наконечного результату слїдства, против них веденого. Замітно, що их справа, як видко з що ино окінченого польского процесу, з тим-же процесом не стоїть в жадній звязи, або бодай не в такій, щоби трактувалася спільно, хотя при соціялистичних намаганях можна-би именно певну спільність припускати.

Ми всїм родам тенденцій, які грали ролю в головнїйших процесах политичних в Галичинї, т. є. тенденції патріотично-польскій, "москальофильскій" і соціялистичній, стоїмо з-далека, навіть в их законних формах; але мимо того не вагаємося сказати, що бажаємо, аби з поводу жадної з них не велися у нас политичні процеси. А бажаємо сего з двох взглядів: раз в интересї свободи, а друге, що, о скілько ми знаємо обставини нашого краю — а чей-же маємо можність их знати, — анї державі, анї публичному порядкови в нашім краю від жадної з тих сторін не грозить поважнїйше небезпеченьство. Се чейже вільно нам сказати, бо тим ще зовсїм не видаємо суду анї о поодиноких людях анї о поодиноких фактах, котрі нам можуть бути незнані.

[Дѣло]