Шотландія нині як ніколи близька до відновлення свого суверенітету. Референдум про незалежність краю, який відбудеться 18 вересня цього року має всі шанси змінити статус-кво після понад 300-літньої історії домінації Англії.
На референдумі шотландські виборці повинні будуть дати відповідь на єдине питання: «Чи повинна Шотландія бути незалежною країною?». Якщо 50 відсотків плюс один учасник референдуму відповість на запитання позитивно, то 24 березня 2016 Шотландія проголосить свою державну незалежність. А вже в травні того ж року там будуть проведені перші парламентські вибори в незалежній державі.
Зробимо короткий історичний екскурс. З XIІІ століття Шотландія у збройній боротьбі проти Англії відстоювала свою незалежність. Хто ж не чув, приміром, про історію боротьби зі загарбниками Роберта Брюса, короля шотландського? Хто (і не лише в Шотландії) не захоплювався «хоробрим серцем» провідника й організатора збройної боротьби за незалежність Вільяма Воллеса?
Проте 1707 року боротьбі прийшов кінець. Едінбург погодився укласти з Лондоном Акт пор унію. Таким чином виникла Велика Британія, держава, котра на кілька століть стала світовим лідером. Держава, котрій вдалося створити «імперію, над якою ніколи не заходило сонце».
Звісно, спроби деяких шотландських лідерів вивести свій край з-під англійської корони були й після підписання Акту, але вони не мали якогось успіху.
Нині ж склалася ситуація, коли Шотландія має всі шанси здобути незалежність мирним шляхом. Ще недавно Лондон не особливо пручався проведенню референдуму. Очевидно, центральні політики просто не могли передбачити, наскільки він можне стати небезпечним для Об’єднаного Королівства.
Ініціатива референдуму виникла приблизно два з половиною роки тому. Шостого травня 2011 року на виборах до місцевого парламенту сенсаційну перемогу здобула Шотландська національна партія (Scottish National Party – SNP). Лейбористи і ліберал-демократи, котрі раніше керували шотландським парламентом, на тих виборах зазнали нищівної поразки.
SNP очолює один з найдосвідченіших британських політиків Александр Салмонд. Саме він і є нині головним борцем за шотландський суверенітет. Його партія здобула 69 з 129 крісел у Шотландському парламенті, а отже сама змогла сформувати урядову більшість й призначити міністрів. Зрозуміло, що посаду першого міністра, тобто керівника кабінету посів сам Салмонд. І менше ніж за рік (10 січня 2012 року) він оголосив рішення свого кабінету провести восени 2014 року референдуму щодо суверенітету Шотландії.
«Громадяни Шотландії довірилися нам так, як нікому іншому за всю історію місцевих виборів. Ми вважаємо це авансом і скористаємося ним, щоб збільшити впливи нашого парламенту . У це скликання ми проведемо референдум і довіримо людям Шотландії самим визначати їхнє конституційне майбутнє», – пообіцяв тоді Салмонд.
До останнього часу попри відрубницькі заяви шотландських урядовців нічого не вказувало на небезпеку розпаду Об’єднаного Королівства. Демоскопічні дослідження чітко вказували на явну перевагу прихильників соборності у Шотландії над сепаратистами. Проте перед самим референдумом ситуація зненацька радикально змінилася: прихильники відділення Шотландії вперше вийшли уперед. Про що свідчать дані опитування, проведеного соціологічною компанією Yougov для газети Sunday Times. Згідно з ним, 51% шотландців виступають вже за незалежність краю, 49% - проти.
А ще місяць тому відрив становив 22% на користь прихильників британської соборності. Хоча варто зробити зауваження, що у виведенні вислідів цього соціологічного до дослідження не враховувалися респонденти, котрі ще не визначилися. Тобто ситуація ще не є певною, адже з одного боку, різниця прихильників тієї чи іншої моделі розвитку Шотландії близька до статистичної похибки, з іншого – непевні шотландці ще може визначитися на користь однієї чи другої позиції.
Але Лондон вже забив на сполох. У Віндзорському палаці заговорили про небезпеку конституційної кризи. Прем'єр-міністр Великої Британії Девід Кемерон мусить тепер щоденно виступати зі закликами до шотландців залишитися в складі Об’єднаного Королівства. Британський міністр фінансів Джордж Осборн пообіцяв Шотландії велику автономію в тому випадку, якщо за підсумками референдуму вона залишиться в складі єдиної країни. Салмонд же, своєю чергою, назвав такі заяви з Лондона «ознакою паніки в британському уряді».
Що могло так істотно вплинути на настрої людей? За оцінками експертів, прихильникам незалежності вдалося поліпшити свої позиції завдяки зверненню до молоді. Шотландська національна партія пообіцяла молодим співвітчизникам конституційне закріплення права на безкоштовну вищу освіту та зайнятість, а також зниження віку голосування з нинішніх 18 до 16 років. Щоправда аналітики вказують на певну утопічність таких планів, зазначаючи, що навіть за найкращих умов незалежну Шотландію очікує принаймні кількарічне економічне падіння. А тому коштів на безплатне навчання навряд чи вдасться знайти.
Шотландські соборники з руху Better together (Разом краще) теж максимально активізували свою діяльність, намагаючись застерегти людей від необдуманих кроків. «Ця соціологія стала дзвінком будильника для всіх, хто вважав результат референдуму вирішеним», – бідкався лідер руху Алістер Дарлінг.
Що ж про реальні прагнення шотландців та перспективи повернути колесо історії на 300 років назад ми дізнаємося вже через 10 днів.
08.09.2014