Що це робиться у світі, куди він котиться? Якщо навіть нащадки паризьких комунарів усувають святі для кожного комуніста серп і молот з власної емблематики. Таку постанову Комуністична партія Франції (PCF) ухвалила на своєму 36-му Конґресі.
Ще навіть не почавшись, захід заповідався бути знаковим та екстраординарним. «Це буде не конґрес, а справжній рок-н-рол», — пообіцяв напередодні національний секретар компартії, 55-річний сенатор від Парижа П'єр Лоран. У певному сенсі його обіцянка збулася.
На Конґресі комуністи традиційно одностайно переобрали Лорана за національного секретаря на наступний термін. Але ця подія заходу просто потонула в тіні іншої. Сам П'єр Лоран запропонував партії відмовитися від серпа й молота на офіційних партійних атрибутах, передовсім на членських квитках. Чи збудила ця пропозиція шквал обурення захисників споконвічних комуністичних цінностей? Аж ніяк. Було лише кілька виступів ображених твердочолих комуністів. Зокрема, керівник однієї з паризьких секцій партії Еммануель Дан Тран закликав не допустити «зникненням з партійних квитків традиційного символу єдності пролетаріату і селянства».
Партійний лідер, відповідаючи на це, назвав невдоволеного соратника «комуністом, який вже кілька років вороже налаштований до орієнтирів партії». Лоран зазначив, що серп і молот — «це символ, який існував і далі використовується на маніфестаціях, але не відображає того, чим є партія сьогодні». Він навіть продемонстрував квиток компартії Франції 1944 року, на якому серпа з молотом також немає. А варто нагадати, що тоді PCF, перебуваючи в підпіллі в окупованій Франції, переживала свій зоряний час.
Зі 750 делеґатів Конґресу проти постанови змінити символіку проголосували одиниці. Тож відтепер партквиток буде не серпасто-молоткастим, а з п'ятикутною зіркою «Європейських лівих» — партії, яку також очолює П'єр Лоран і яка на наднаціональному рівні об’єднує найрозмаїтіші лівацькі організації від троцькістів до «зелених».
Озвучена на Конґресі ухвала змусила політологів шукати логіку такого вчинку. Відмова від символів, що їх PCF використовує від 1924 року, — дуже дивний акт з уваги на те, що за порогом друга декада XXI століття, а не початок 1990-х. Саме після падіння Берлінського муру компартії багатьох країн почали відмовлялися від колишніх «символів віри», в тому від серпа з молотом. Наприклад, Комуністична партія Чехії та Моравії, яка, до речі, знову здобуває чимраз більшу популярність у країні, нині бореться за соціалізм під зображенням вишні. Перекроювати свою символіку довелося багатьом лівацьким партіям Східної Європи, де в 90-роках законодавчо заборонили тоталітарну символіку зі серпами й молотами включно. Так, деякі польські ліві інтелектуали міркують, що символом соціальної боротьби у XXI столітті може бути зображення колеса. Один з арґументів вражає своєю силою: образ колеса, хоч би й хотіли, заборонити не зможуть.
А от PCF досі мали за найсталіністськішу серед усіх червоних європейських компартій. Фактично до кінця 1970-х років нащадки паризьких комунарів практикували вигнання зі своїх лав ревізіоністів та інших адептів єврокомунізму.
До речі, французьке суспільство теж ніяк не дорікало PCF за рецидиви «сталінізму». Існувала усталена думка, що компартія, члени якої були в аванґарді антифашистського опору, викупила собі індульґенцію на будь-які викрутаси.
Були, щоправда, намагання модернізувати французький комуністичний рух. Згадати хоч би леґендарного національного секретаря Робера Ю, що його за спробу реформ прозвали «французьким Горбачовим». Проте після того, як він покинув партію в 2002 році, керівництво перебрала на себе ортодоксальніша Марі-Жорж Бюфе. І протягом останнього десятиліття PCF радше консервувала свою відданість традиційному комунізмові.
Аж тут такий сюрприз від французьких комі… «Цей символ більше не відображає реальності», — запевняє П'єр Лоран. Він каже, що потрібен «комунізм нового покоління», якому відповідатиме нова символіка. Відмова від серпа і молота, думає він, допоможе партії краще інтеґруватися в сім'ю європейських лівих партій, налагодити діалог зі «зеленими» та соціал-демократами, які завжди критично ставилися до більшовицького експерименту і, відповідно, до його візуалізації.
Російський філософ-лівак Гейдар Джемаль, коментуючи події з Парижу, заявив, що це означає «повний конформізм і позицію на череві перед лівими ґлобалістами з євробюрократії». У своєму блозі на ЖЖ він написав: «Вже давно відмовилися від диктатури пролетаріату. Диктатуру пролетаріату злив ще Брежнєв, оголосивши "розвинутий соціалізм" у загальнонародній державі. Серп і молот — це не просто емблеми робітника і колгоспниці з ВДНГ, це символ продуктивної праці як антитези чистій спекуляції. Це дуже насичена емблема, яка ефективно доповнює п'ятикутну зірку».
Фактично постанову «здати» серп і молот продиктував припис активізувати флірт з електоратом соціалістів. Тим більше, що кон'юнктура сьогодні дуже сприятлива. Наслідки перебування Франсуа Олланда при владі виглядають вельми суперечливими в очах лівого виборця. Як зазначив у своєму виступі П'єр Лоран: «Ми визнаємо напрямки президентської програми, його соціально-ліберальні комплекси. Однак нам не подобаються деякі вчинки уряду, що змушують шукати для нього альтернативу, яка більше заслуговує на довіру».
Не всі, однак, упевнені, що комуністична транссимволізація може бути успішною. Видання Le Monde заповідає, що першим наслідком нової символіки PCF стане не наплив нових друзів, а війна генерацій всередині партії, на зразок тієї, яка була за часів Робера Ю. І вислід цього протистояння може бути драматичним.
Інше видання, Liberation, міркує, що надії Лорана на збільшення соціальної бази партії апріорі безперспективні, оскільки компартія — це партапарат, який наче той зненавиджений Карлом Марксом рантьє існує завдяки оренді партійної нерухомості, що залишилася від колишніх часів. Справді, нічого альтернативного, крім відмови від серпа і молота, П'єр Лоран не запропонував. Але й це вже бодай щось.
А от британська газета Guardian закликає лівих почати думати про символіку для XXI століття. Газета пише: «Серп і молот — це архаїка. Молот не має попиту за сучасних технологій. А зелена революція в аґрарному секторі швидко покладе край і використанню серпа в аґрарній промисловості. Ліві партії мають почати шукати новий еквівалент візуалізації робочої сили за часів неоліберального капіталізму. Телефон і мікрофон працівників колл-центрів, санітарна маска-респіратор робітника на китайських заводах або робочий жакет... Треба просто визначити, що символізує робітничий клас в наші дні, і, можливо, ви вигадаєте його новий символ».
28.02.2013