Віктор Янукович вийшов кімнати переговорів насуплений. Його не потішило навіть те, що Європа обіцяла вибагливій державі з-за східного кордону фінансову підтримку й реверсне постачання газу.
Саміт Україна–ЄС, який завершився напередодні в Брюсселі, здебільшого називають успішним. Своє вдоволення форумом, зокрема, висловив єврокомісар Штефан Фюле. Дивовижно, що політичні діячі Брюсселя, попри впертість України та її владців, а так само попри іґнорацію висловлених напередодні політичних вимог, залишаються оптимістами. Така вона — незбагненна посмішка дипломатії. Майже джокондівська. На обличчі Віктора Януковича натомість усе було написано виразно: перебіг бесіди та повчання Європи йому явно не до смаку. Навіть те, що Старий континент обіцяв вибагливій державі з-за східного кордону фінансову підтримку й реверсне постачання газу, його не вельми тішило.
У порядку денному саміту Україна—ЄС було передбачено, що європейські лідери вкупі з українським гостем вийдуть на прес-конференцію о 14:30 за Києвом. Натомість вони почали спілкування з журналістами близько 15:30 – бесіда перевищила ліміт щонайменше на годину.
Вінцем саміту стала суха заява, в якій неозброєним оком не побачиш ультиматумів і категоричних вимог. Ба більше, у спільній заяві нема згадок про найдражливіші питання, які є перепоною для поступу Януковичевої України на Захід, а саме про Юлію Тимошенко та Юрія Луценка. У заяві навіть нема метафоричного словосполучення про «вибіркове правосуддя», хоч воно постійно кочувало з резолюцій до декларацій вже з півтора року. В цьому європейці вирішили піти на компроміс Януковичу. Хоч дивно: невже можна вірити в те, що автократ погодиться звільнити Тимошенко та Луценка, якщо він бореться навіть з вербальними згадками про опонентів?
Окрім того, на саміті Україні врешті виставили і часовий ліміт для виконання вимог — кінець травня. Ще перед настанням літа Україна має провести виборчу реформу, позбутися вибіркового правосуддя й реформувати правоохоронні відомства. Конкретним хлопцям дали конкретні завдання. Кажуть, Миколі Азарову передали 11 чітких пунктів на розвиток трьох вимог, які Україна мусить виконати протягом найближчих трьох місяців. Про звільнення Юлії Тимошенко та Юрія Луценка там також йдеться.
Про нестримне бажання України виконувати домашню роботу свідчить повідомлення на офіційному сайті Президента України: «Україна та ЄС підтвердили налаштованість докласти зусиль для підписання Угоди про асоціацію в листопаді цього року». «Підтвердити налаштованість» — це, звісно, ще не «докласти зусиль» і тим більше не «підписати». Але якщо Президента втішають такі евфемізми — чом би й ні? За два роки Європа мала нагоду наслухатися і не таких обіцянок, тож тепер до усних реляцій може ставиться поблажливіше. Головне ж бо — дія.
Є чітка впевненість, що перш ніж дійде властиво до дії, на сцені має з’явитися персонаж-антагоніст. Росія. У цього героя будуть свої наміри й спокуси — щось середнє між Адамовим яблуком і Лесевою «канхветою». Герой почне тягнути Україну в Митний союз. І на тлі Європи, яка поступово відкладає медівника, беручись до батога, може виглядати «добрим поліцейським». Поява бійців Медведчука у Брюсселі це лише підтверджує.
У Європі розгадали хитрощі Віктора Януковича. Політичні кола України натякали чиновникам ЄС, щоб ті не були надміру різкими й непоступливими. Адже тоді офіційний Київ розвернеться обличчям у тому напрямку, в якому показує булава Богдана на Софійській площі. Недарма й Віктор Федорович, гостюючи у Варшаві, Вільнюсі чи Брюсселі, постійно кидає кілька реплік про Митний союз — навіть тоді, коли його питають про союз європейський. Про всяк випадок.
Аби не відштовхнути політичний істеблішмент України й заохотити його до активніших роздумів, Євросоюз погодився позичити Києву на вигідних умовах 610 мільйонів євро, а також дав ґарантію постачання природного газу в Україну з Європи в тих обсягах, які вже можуть похитнути монополію «Ґазпрому». Може, це все-таки звеселить Віктора Федоровича?
Геннадій Друзенко, аналітик, фахівець з конституційного та європейського права:
«Насправді цей саміт просто формалізував те, що було зрозуміло напередодні. Україна вже отримала дуже чіткі умови від Євросоюзу, і отримала дуже чіткі часові рамки — це травень 2013 року. Якщо суттєвий, відчутний проґрес буде продемонстровано, то є всі підстави вийти у листопаді 2013 року, на саміті у Вільнюсі, на підписання угоди з ЄС. Якщо проґресу не буде, то угода буде відкладена щонайменше на кілька років.
Ці пункти більш ніж зрозумілі: реформа виборчого законодавства, усунення наслідків та унеможливлення повторення вибіркового правосуддя, виконання плану асоціації Україна–ЄС. Звісно, найбільш делікатний пункт — це вибіркове правосуддя, за чим ховаються справи Луценка та Тимошенко.
Йдеться про те, щоб ці люди зрештою виявилися в той чи інший спосіб не за ґратами. Наскільки я розумію, на сьогодні найбільш імовірна ситуація — це коли Луценка помилують, а Тимошенко дозволять виїхати на лікування, адже звільняти Тимошенко Янукович не готовий.
Євросоюз у цьому плані відмовився від тактики притискання до стінки чи глухого кута. Він говорить тією термінологією, яка лишає певний простір для маневру. А як буде досягнуто озвучених пунктів — це вже клопіт і відповідальність насамперед українського Президента. Зокрема, в тексті угоди нема згадок про Тимошенко й Луценка.
Зате там ідеться про рекомендації ради ЄС, з конкретним номером і датою. Якщо відкрити ці документи, то побачимо, що там вже згадується про вибіркове правосуддя, і двох варіантів тлумачення просто нема. Це крок назустріч Януковичу з боку ЄС, який продемонстрував, що попри чіткі умови він готовий сформулювати документ у прийнятий для української сторони спосіб. Але і самі умови, і терміни прозвучали на саміті як ніколи чітко».
Павло Зуб’юк, публіцист, громадський діяч:
- Грати в інтеґрацію можна нескінченно. Як на мене, для Євросоюзу все одно: відгородитися залізною завісою завжди можна, як від Білорусі. Але якщо вже держава декларує європейський вектор, то правила гри їй пояснити треба. Давати відкоша Україні вони не будуть. Може, навіть візове питання полегшать... Що ж до Віктора Януковича, то Євросоюз йому потрібен насамперед для економічної діяльності близьких бізнесменів. Плюс, йому психологічно приємно бути в середовищі європейської верхівки. Зважаючи на все, не виключаю, що після травня Україні скажуть щось на кшталт: «Повернемось до цього питання у 2020-му». А Янукович скаже, що це визначний здобуток.
26.02.2013