(Від нашого кореспондента.)
Можна справді слушно запитати, яке значіння може мати Ліґа Націй для Ґданська, коли вона властиво взагалі ніякого реального політичного значіння не має. Але для належного зрозуміння формально-правної сторінки цієї проблєми і її сучасного політичного сенсу не буде зайвим згадати її женевське походження та посередній звязок в еволюцією Л. Н. після того, як до Ліґи приступили Совіти. На цю тему пише й "Журналь де Женев" у своїй статті п. н. "Польща і Ґданськ", в якій між іншим читаємо: "Згідно зі 100 ст. версайського договору відмовилась Німеччина у користь головних союзних держав від усіх прав на територію Ґданська в означених межах. Ст. 102 робить з Ґданська вільне місто під протекцією Ліґи Націй. Згідно зі 103 ст. рішає високий комісар Ліґи всі суперечки поміж Польщею та Вільним Містом. Л. Н. ґарантує конституцію Ґданська. Права Варшави дуже широкі в найповажніших царинах: закордонній політиці, митній управі, почті, залізничих і річних транспортах. Згідно зі 105 ст. польський уряд боронить і заступає ґданських громадян за кордоном, як Швейцарія громадян Ліхтенштейну, і промовляє в царині міжнародніх відносин в імені Ґданська. У військовій царині має Польща всі права, а Ґданськ ніяких. У світлі цих правних і технічних даних, що їx дуже легко забувається, можна краще розуміти минулі інциденти, сучасні і майбутні..."
На початку статті часопис зазначує легке заспокоєння довкола справи Ґданська. Про деяке відпруження говорять і телєфонічні вістки того часопису з Льондону. Про можливість мирного компромісу говорить часопис покищо під знаком запиту. Отже покищо не лишається нічого іншого, як гіпотетично розглядати здогади щодо замірів тих політичних чинників, які діють у справі, яка для українців не може бути байдужою не лише як для громадян Польщі, але і як для громадян Европи, що ведуть невпинно боротьбу проти Московщини та її міжнародніх впливів. Цей вплив видний і на ґданській справі. Московський уряд не брав вправді участи ані у версайських мирових переговорах, ані в утворенні Ліґи Націй, ані в призначенні її високого комісаря розємчим суддею поміж Польщею та Вільним міcтoм, але це ні трохи не перешкодило йому стати негайно після вступу до Ліґи Націй найпалкішим оборонцем її найбільш небезпечних політичних прероґатив, її інтервенції в Абісинії, в Еспанії, в Китаю, ЧСР і т. і. Це не сталося випадково, що Польща почала все більше усуватися з Ліґи Націй в міру того, як Женева стала полем франко-анґльо-московського політичного співробітництва. Польсько-німецьке порозуміння прийшло, як відомо, в короткім часі після вступу московського уряду до Ліґи. Фактичне відсунення Ліґи Націй від Ґданська прийшло наслідком того порозуміння між Берліном і Варшавою і ці справи ставали за останні чотири роки аж до сучасного конфлікту менш ніж колинебудь на порядок денний загальних европейських турбот. Отже конфлікт повстав не на місцевім ґрунті і не тут, очевидно, треба шукати засобів для його полагоди.
Надзвичайно характеристичним є факт, що про женевського розємчого суддю у справах Ґданська всі цілком забули, хоч з правно-політичного погляду видавалось би найбільш природним звернутися саме до Женеви. Але соромливі спроби Льондону зактивізувати ролю Ліґи Націй в сучасних европейських суперечках викликали такий обурений і рішучий спротив Москви, що про це не могло бути й мови. У пляні московської акції Женева є вже минулим етапом, до якого поворот був би політичним відворотом а до такого "пацифістичного" відвороту Москва не хоче за ніяку ціну допустити — Льондону. Не будемо перебільшувати посередньої ролі Москви у справі Ґданська, але не можемо не звернути уваги на той "випадок", що чергова поразка західних великодержав у переговорах з Молотовом викликала в останніх днях вістку бритійських, французьких та італійських джерел про німецько-польські переговори у справі Ґданська та кілька досить фантастичних чуток з неозначених ближче джерел про способи полагоди цієї справи, аж до "прилучення Ґданська до Німеччини та передачу Польщі кольоній" включно. Зрештою "Сандей Діспеч", який повідомляє про цей проєкт, що його буцім то поручають "деякі впливові кола", додає, що він виключений і для бритійського і для польського уряду.
Позатим не треба справді багато доказів, що до справи Ґданська не підходять вже нині в Европі виключно з погляду національного та господарсько-політичного значіння того міста для Німеччини і для Польщі. В її сучаснім правно-політичнім стані не була вона впродовж останніх пяти років особливою перешкодою ані для добросусідських відносин поміж Польщею та Німеччиною, ані для спокою цілої Европи. Отже й могла б лишатися в цім стані ще неозначений час далі, поки не було б в Европі умовин для її відповідного вирішення. Критичною стала вона лише тому, що в деякій мірі випадково стала ареною "спроби сил" між двома суперечними групами великодержав. І з черги ця спроба сил стала небезпечна лиш тому, що до неї притягнули Московщину, якої завданням є перетворити кожне політичне напруження в Европі у збройний конфлікт поміж "буржуазними" державами.
Був час, коли Польща в порозумінні з Німеччиною була проти непотрібного втручання ліґового комісаря до справ Ґданська, хоч тодішня співпраця західніх великодержав з Mocковщиною була без порівняння менш активною ніж тепер. Ця співпраця довела до абісинської, еспанської і сучасної китайської війни. Чомуж би властиво спільна акція західних великодержав з Московщиною у ґданській справі мала довести до інших вислідів? І чи не знайшлась би плятформа для слушної полагоди цієї справи, коли б усі в засаді вирішили розвязати її без ніякої участи Московщини в европейських справах?
[Діло]
15.07.1939