Інтернаціональне бюро оборони прав народів в Женеві подало до Ліґи Націй окрему петицію в справі прийняття України членом цеї Ліґи. Петиція написана з доручення інтернаціонального бюро п. Олександром Коваленком і складається з таких розділів: 1. Історичні права України. 2. Ріжниця поміж українцями та їх сусідами. 3. Воля українського народу на свою державну незалежність. В цілому ця петиція складена досить вичерпуюче, росповідаючи про вікову боротьбу українського народу за свою волю та державність, про наші державні традиції, про український культурний рух та про те, коли і як наш нарід висловив свою волю за державну незалежність як шляхом військової боротьби, так і через виборні державні установи. Спиняється автор також на тих фальшивих теоріях, що ніби український нарід фільольоґично та по культурі, чи етноґрафично і антропольоґично, не є цілком окремою нацією. На жаль, нічого не сказано про те, що наші вороги боряться проти суверенности України головним чином через причини економічно-фінансові, що тільки цим і можна пояснити ту партійну імперіялістичну політику, яку провадять вони супроти України.
До цеї петиції прикладена ще окрема мотівіровка, в якій підкреслено, що після роспаду бувшої Росії на ряд республік, Україні довелося першою зазнати наслідків того московського совітського імперіялізму, який ще й досі загрожує мирові в Европі. Український народ бореться за свою незалежність вже з кінця 1917 р., коли Совітська Росія вперше оповістила Україні війну, і продовжує уперто цю жорстоку боротьбу проти чужинців окупантів, які з Москви призначили для України фиктивний уряд на чолі з Раковським.
Не зважаючи на те, що Україну ніхто не підтримує, що український нарід повинен боротися власними силами, що для боротьби бракує зброї і муніції, всеж наш нарід героїчно продовжує боротися проти ворога. Це видно вже з того, що коли під натиском переважаючих ворожих сил українська реґулярна армія примушена покидати свою терріторію, то боротьба не припиняється, а прибірає партизанський характер, і Україна не перестає бути ареною безпереривних народних постань вже три роки. Отже цівілізований світ повинен во імя загального миру та справедливости дати моральну підтримку українському народові через визнання його прав на суверенну державність та прийняття до Ліґи Націй. Це не милостиня, якої він домагається — це його право, за яке він бореться.
Інтернаціональне бюро обороки прав народів між иншим видає свій орґан "L'es droit des Peuples", в якому окремий відділ присвячено справам українським.
[Воля, 18.12.1920]
19.12.1920