Дивує мене легкість, з якою так звані захисники життя оцінюють людей, котрі думають, відчувають та діють інакше, ніж вони. Маємо, кажуть, дві ото цивілізації – цивілізацію життя і цивілізацію смерті. У цивілізації життя найбільшою і абсолютною цінністю є життя. У конфлікті життя з будь-якою іншою цінністю мусиш, значить, завжди вибрати життя. Якщо поступиш інакше, якщо визнаєш, що є важливіші цінності, аніж життя, то ти належиш до похмурої і грішної цивілізації смерті – ти є людиною зла. Ото кілька прикладів, які показують, що ця маніхейська ідея двох цивілізацій сенсу не має.
Сократ. Коли в першому в історії політичному процесі Сократа засуджено на смерть, його учні ревно намовляли його до втечі. Все ж таки Сократ спокійно випив поданий йому келих цикути. Добровільно вибрав смерть. Чому це зробив? Зробив це з поваги до чинного в державі закону і зважаючи на повагу власної гідності. Якби вчинив інакше, зрадив би самому собі, попросту перестав би бути Сократом. Отож, краще смерть, аніж...
Януш Корчак. Кажуть, що Януш Корчак мав вибір – міг, але зовсім не мусів стати на чолі купки єврейських дітей в їх марші до газових камер Треблінки. Не знаю, що ним керувало – любов, вірність, солідарність, відчуття відповідальності, чи якісь інші моральні цінності, але нема сумніву, що вони були для нього важливішими за власне життя. Пішов, отож разом з дітьми до камер. Краще смерть, аніж...
Війна. Добрий воїн – то цей, який добре і вміло вбиває. Не робить цього для власної приємності і слави, а для захисту свого племені, свого народу чи навіть людства. Війна і збройний конфлікт є класичним випадком, коли людина вбиває з маєстату закону і коли просто за відмову вбивати її можна карати. Не знаю жодного випадку, щоб польські пілоти, посилаючись на аргументи совісті, відмовлялись бомбардувати Рурський басейн, Дрезден чи інші німецькі міста, знаючи, що загинуть при цьому тисячі невинних людей. Війна породжує винятково драматичні і страшні моральні конфлікти. Мені колись розповідав Ян Стрілецький, що під час війни його більш за смерть жахала можливість зради під тортурами. Тому таким дуже популярним був в конспірації ціанид. Краще смерть, аніж...
Ґетто. У спогадах Аліни Марґоліс є вражаючий опис нищення лікарні у варшавському ґетто. Пише вона, як чиясь "милосердна рука" дає дітям у відділенні новонароджених розчинений ціанід. Вмруть швидко і безболісно. Але милосердна і безболісна смерть в цій ситуації краща, аніж лишити беззахисні людські істоти на здобич полум'ю, голоду чи хижих щурів. Краще смерть, аніж...
Аборт. Щаслива сім'я взаємної любові. Четверо дітей і мати, брутально зґвалтована бандою підлітків під час відпочинку сім'єю закордоном. Вагітність. Вдвох з чоловіком мусять прийняти рішення, що важливіше: біологічне життя чотиритижневого, ґвалтуванням зачатого плоду в лоні (особливий дар життя) чи ж подальше життя цілої сім'ї? Є різні можливості розв'язання цього конфлікту, включно з героїчною самопосвятою жінки заради небажаного пришельця – навіть ціною ризику розпаду і трагедії цілої сім'ї. Але якщо жінка здецидується в цій ситуації на аборт – не бачу приводу, щоб її осудити. Ніхто з нас не зобов'язаний бути героєм, і є в житті важливіші цінності, ніж захист життя кожного без винятку плоду. Краще, отож в певних ситуаціях перервати вагітність, ніж...
Авраам. Коли Бог вирішив випробувати віру Авраама, наказав йому піти до Храмової гори і там у жертовному вогні принести свого улюбленого сина Ісаака у жертву. Авраам любив сина, але також любив Бога і хотів його слухатись. І побудував вівтар, склав на нім дрова і, зв'язавши сина свого Ісаака, поклав його на дровах на вівтарі. Потім сягнув по ніж. І коли б не раптове втручання посланого Господом ангела, доля світу, може, склалась інакше. Авраам не мав проблеми з вибором – радше смерть сина, аніж свідоцтво невіри і непослушенству Богові.
Світ цінностей не є стислою і логічно впорядкованою структурою, в якій головною цінністю є життя. Для Авраама такою цінністю був Бог. Для Сократа – відчуття власної гідності і лояльність щодо закону. Для Корчака – любов і вірність дітям. Для Аліни Марґоліс – милосердя, жаль, співчуття і прагнення забезпечити маленьким істотам людську, безболісну смерть.
Ми живемо у світі різних цінностей, які безперестанку конфліктують між собою. Одна цінність вимагає інколи жертвувати або значно обмежувати іншу. І кожен з нас має певні цінності, задля яких готовий померти або в ім'я яких готовий жертвувати іншими цінностями, – в тому числі і, в певних ситуаціях, життям іншої людини. Зрозуміло, що конечною умовою інтенсивного пізнання світу є біологічне життя. Але людина є чимось значно більше, аніж тільки триваючим в часі біологічним організмом. Це наше власне індивідуальне вибудовування і проживання життя і наш власний, індивідуальний світ цінностей надають йому вартість і сенс. Життя так, без сумніву, але не за будь-яку ціну. Краще смерть, аніж...
Професор Збігнєв Шаварський – етик, емеритований професор Варшавського університету, голова Комітету біоетики при Президії Польської АН
Zbigniew Szawarski
Życie nie jest najważniejszą wartością w życiu
Gazeta Wyborcza, 12.07.2014
Переклад О.Д.