Повоєнні відносини і кількакратна затяжна господарська скрута відбилися дуже відємно передовсім на хліборобському варстаті праці, який є головною основою економічного життя Польщі. Вправді мораторія у сплаті грошевих зобовязань, що була воєнним явищем і тривала кілька літ і після війни, та цілковита девалюація польської маркової валюти спричинили у свому висліді майже повну сейзахтею (звільнення від довгів) задовжених хліборобів, проте події економічного характеру, а частино і політичного, перечеркнули невдовзі ті хліборобські здобутки. Стабілізація валюти в Польщі і добра світова економічна конюнктура з рр. 1927 до 1930 піднесли ціни на хліборобські витвори і зробили поплатним хліборобство, навіть і дрібне, що користаючи з добровільної парцеляції інвестувало свій капітал у купно землі й у господарський інвентар.
Великий попит на землю, явище зовсім природне при пануючому голоді на землю і добрій економічній конюнктурі, підніс непомірно ціни на землю, дуже далеко поза її виплатність. Дрібний хлібороб не переводив холодної рахункової калькуляції і білянсування свого господарства, радий, що знаходить варстат для праці своїх рук і своєї найближчої рідні — праці, якої вартости він і так ніколи не білянсував. Тоді і було (рр. 1927 до 1930) найбільше у нас посилення добровільної парцеляції — поминувши роки 1920 до 1923 — і при величезному переплачуванні землі, при відсутности здорового довгоречинцевого кредиту та при непомірно високих відсотках і браку власного інвестиційного капіталу, настало невдовзі з поворотом нечуване обдовження хліборобства, головно дрібного.
Господарська скрута, що почалася на добре вже від 1930. р., привела хліборобство буквально над берег цілковитої матеріяльної руїни. Прийшла чинна допомога держави для хліборобства, зруйнованого затяжною крізою, яка з незначною полекшою з рр. 1935 до 1937 триває по нинішній день. Господарська інґеренція держави йшла у Польщі довгі роки в нaпрямі фінансової допомоги з державних засобів для великого фабричного і копальняного промислу, при майже цілковитому легковаженні потреб хліборобства, що при хоронених державою великих протекційних цінах за фабричні і копальняні продукти і при низьких цінах за хліборобські плоди витворило величезне розхилення т. зв. ножиць. Держава остаточно мусіла занятися і потребами хліборобства, однак зробила це запізно і половинно, хоч справа санації хліборобства була завжди пекуча і торкалася найчисленнішої продуктивної верстви.
У санації хліборобства не пішла Польща, типова хліборобська держава, за прикладом Румунії, а навіть держав, що на світовій війні зробили інтерес, як Чехословаччина і Швайцарія, і не перевела законним шляхом значної редукції хліборобських довгів у державних банках за хліборобське знаряддя. Появилися паліятивні закони, декрети і розпорядки, що мали на меті влегчувати хліборобові сплату його грошевих зобовязань — і то не всіх, — при чому як границю устійнено день 1. липни 1932 р. Полекші мали торкатися довгів, що повстали перед згаданим днем, менші є вийняті зпід законного регулювання. Для скорішого переведення віддовження хліборобства покликано до життя окремі уряди — повітові і воєвідські розємчі установи та фінансово-рільні бюра у воєвідських містах. Частина задовжених хліборобів вправді скористала з віддовженевого законодавства, але у більшости випадків економічно не санувала себе і при новому повороті господарської скрути та невиплатности сільського господарства з причини низьких цін за хліборобські продукти опинилися знову перед маревом економічної руїни.
Вийшло понад 30 ріжних віддовженевих законів, декретів і розпорядків, між ними і про управильнення спрати довгоречинцевих хліборобських довгів у кредитових установах через Акцептаційний Банк, з якого скористали передовсім великі земельні власники, а дуже мало наші дрібні хлібороби. Однак велике віддовженеве законодавство не принесло в сумі економічного оздоровлення села, хоч і мін. скарбу Квятковський і мін. хліборобства та земельних реформ на економічні спроможности хліборобів дивилися зправила крізь рожеві окуляри і свій оптимізм поширювали нераз навіть зі сеймової трибуни.
А село у Польщі душилося у звязку з господарською скрутою. В останній сесії минулої каденції зголошено цілу низку новелізаційних законопроєктів з посольської ініціятиви з метою дальше віддовжити хліборобство. Для вирішення тих проєктів сойм вибрав спеціяльну комісію для справ віддовження хліборобства, яка передискутувала і приготовила деякі проєкти, яким проте уряд не пішов на стрічу. Вони не прийшли під наради надзвичайної сесії, бо їx уряд не поставив на її денний порядок. Замісць зголошених посольських проектів, зобовязався уряд виступити сам в одним окремим проєктом санації хліборобства. Скінчилося на тому, що на надзвичайній літній сесії м. р. прийняли урядовий проєкт, що й став законом з дня 5. серпня 1938. р. про фінансові засоби для підтримування господарсько-узасадненої реґуляції цін на хліборобські артикули. Той закон увів новий податок на муку і кашу по 3 зол. від квінталя, щоб піддержати ціну на жито, як підставовий збіжевий артикул у Польщі на висоті 20 зол. Цей податок мав бути плачений тоді, коли ціна жита спаде понижче 20 зол. за квінталь, а дохід з цього податку мав іти на підтримання хліборобства замість вивозових премій.
Закон з 5. серпня м. р. (В. З. Р. П. ч. 56, поз. 447), про який вище згадано, минувся зі своєю ціллю. Не тільки не устабілізовано ціни на жито, а посередньо і на інші роди збіжжя, але навпаки, прийшов величезний спадок цін, між іншими жита до 12 зол. Економічна кріза у хліборобстві не перервалася, тільки ще значно загострилася і обдовжене хліборобство котилося дальше до руїни.
Уряд мовчав і не піднімав ніякої ініціятиви. Зате 2. березня ц. р. зголошено законопроєкт пoc. Рончковського і 124 його товаришів з Озону у справі зміни президентського розпорядку з дня 24. жовтня 1934. р про конверзію і впорядкування хліборобських довгів. І ця обширна новеля була тільки паліятивом та мала дійсно тільки пропаґандивно-політичну ціль, як шлях Озону до недовірливого села. Вводить вона полекші в сплаті довгів у кредитових установах, уводить новий термін до 30. червня 1942. р. в зголошенні довгів в Акцептаційному Банку та упрощену угодову процедуру для обдовжених дрібних хліборобів.
Соймова рільна комісія поробила деякі зміни в проєкті пос. Рончковського, що їx зреферував на плєнарному засіданні сойму 6 ц. м. пос. Трембіцький. Сам референт підчеркнув, що проєкт полагоджує лише частину проблєми хліборобського віддовження, а оправдував це сучасним тяжким фінансовим положенням держави. Як землевласник і голова поліської хліборобської палати заатакував міністерство хліборобства — по суті мін. Понятовського, — вказуючи, що одиноким виходом для хліборобів з тяжкої крізи є знишка цін на хліборобські продукти, що повинно бути, але не є головною метою політики ресортового міністерства.
Присутній у соймі мін. Понятовський мовчав, зате промовив мін. скарбу Квятковський, — як звичайно у нього — в оптимістичному дусі, кажучи, що цей проєкт буде останнім віддовжиневим законом, бо слід сподіватися звишки цін на хліборобські продукти, що при управильненні кредиту зможе усанувати задовжених хліборобів. Проєкт критикував дехто і з озонівського табору, як нпр. пос. Врублевський, а з польської опозиції пос. Дудзінський. Остаточно соймова більшість ухвалила його і він переходить до сенату, що напевне поробить у ньому значні зміни і тоді зреферуємо його докладно.
Покищо скажемо одно: віддовження xлiборобства і його санації він не переведе, доки хліборобський варстат не буде поплатний і доки не вможливиться хліборобам користати з дешевого й догідного довгоречинцевого кредиту, чого сьогодні нема. А так як досі — буде це тільки один крок вперед та рівночасно три кроки назад!
[Діло]
17.06.1939