В суботу 1. с. м. відбуло ся перше повакаційне засїданє Народного Комітету під проводом посла д-ра Голубовича.
Послїдні полїтичні події реферував секретар Народного Комітету д-р Стефан Баран, обговорюючи полїтичне внутрішне положенє в Австрії в звязи з іменованєм першого українського мінїстра та стверджуючи, що се іменованє на повинно змінити наших відносин до правительства, котре мимо іменованя Українця мінїстром оставило як видимий знак польського панованя над нами в Східній Галичині так зване мінїстерство для Галичини, обсаджуючи його в додатку чоловіком з вшехпольського табору. Нема отже нїякої причини до радости, коли в Східній Галичинї остала дальше в цїлости дотеперішна польська самоволя. Супроти того становище наших послів в парляментї повинно бути і на будуче опозиційне, аж до хвилї, коли державна управа в Східній Галичинї не перейде в руки українського народу.
Дальше обговорив референт послїдні подїї в польськім таборі і справу польських лєґіонів.
[…] переносять ся тепер до Східної Галичини. Сей факт перенесеня кадри польських лєґіонів на українську етноґрафічну область зробив на українську суспільність некорисне вражінє, бо вона слушно може се вважати як піддержанє польських національно-полїтичних стремлїнь до заволодїня західними українськими областями, тим більше, що до приміщень кадри польських лєґіонів було доволї місця в західній Галичинї або в одній з західно австрійських провінцій.
Наконець поставив д-р Баран слїдуючі резолюції:
І. В справі нашої тактики супроти нового правительства.
Народний Комітет, вважаючи покликанє першого в історії Українця до керми в австрійськім правительстві за факт сам по собі полїтично додатний, не бачить причини до зміни опозиційного становища українських послів в австрійськім парляментї проти нового правительства, а то з уваги, що в Східній Галичинї остає дальше в ненарушеній повнотї дотеперішне польське панованє над українським народом. Народний Комітет протестує рівночасно як найрішучійше проти обсади і дальшого істнованя так званого мінїстерства дня Галичини, котрого істнованє нехтує засаду конституційної рівноправности українського народу і його державної безпосередности.
II. В справі приміщеня польских лєґіонів на українських областях.
Народний Комітет протестує як найрішучійше проти приміщеня кадри польських лєґіонів в східній Галичинї і проти евентуального ужитя польських лєґіонів на українських етноґрафічних областях. До сего спонукують Народний Комітет причини національно-полїтичної натури і узасаднене дотеперішною історією побоюванє, що евентуально нoвo окуповані при співучасти польських лєґіонів українські землї готові подїлити сумну національно полїтичну долю Волинї.
Над постановленими резолюціями відбула ся ширша дискусія, в котрій забирала голос посол д-р Сидір Галухович, о. посол Степан Онишкевич, о. совітник Александер Стефанович, пп. Юлїян Сїчинський, д-р Степан Федак, д-р Василь Щурат, д-р Лecь Кульчицький і референт д-р Баран, Всї бесїдники однодушно ствердили, що фактично нема нїякої зміни з поступованю правительства супроти Українцїв в східній Галичинї, з фактами урядового усуваня навіть української мови з українських громад, як се зробив недавно мостиський староста д-р Трембалович з українською громадою Чернева. Треба усунути зі східної Галичини польську управу і польських урядників шовінїстів, як сe свого часу зроблено з покликанєм першого польського мінїстра, усуваючи тодї рівночасно нїмецьких урядників з Галичини.
Обі висше наведені резолюції принято одноголосно.
Іменованя в східно-галицькім судівництві.
Наконець обговорив д-р Степан Баран послїдні іменованя в східно-галицькім судівництві, стверджуючи, що президент львівської апеляції п. Червінський продовжує дальше іменованє москвофілів на видні становища в судівництві мимo сумних полїтичних досвідів, які австрійська держава зробила з польськими пупілями в родї Куриловича, Павликова з Самбора, Лукавецького з Тернополя і много инших, що спинили ся в австрійській вязници, або в Ростові над Доном. При послїдних іменованях поминено всїх свідомих Українцїв (ся практика стремить до деморалїзованя українських урядників), іменовано або явних москвофілів, або людий невиразних зі шкодою заслужених в судівництві Українцїв. Треба отже побоювати ся, що при іменованях президентів і віцепрезидентів окружних судів (а також і начальників повітових судів, де на около 130 осіб було всего кількох Українцїв) в східній Галичинї давна практика продовжить ся дальше. Справа дуже пильна, бо вакує більшість президентур віцепрезидентур і багато повітових судів. Укр. Парляментарна Репрезентація повинна в тій справі поставити відповідне домаганє у мінїстра д-ра Шауера.
Принято одноголосно слїдуючу резолюцію поставлену д-ром Бараном:
Народний Комітет стверджує, що при послїдних іменованях в окрузї львівського висшого суду краєвого поминено зовсїм свідомих судовиків, Українцїв, що іменовано натомість москвофілів або людий національно невиразних зі шкодою судовиків Українцїв. З сеї нагоди Народний Комітет взивав Укр. Парляментарну Репрезентацію, щоби безпроволочно предложила мінїстрови судівництва відповідний протест з домаганєм, щоби на начальні становища в східно-галицькім судівництві при нагодї найблизших іменовань покликано до керми судами окружним і првітовим відповідне число Українцїв, так, щоби з президії кожного окружного суду з східній Галичинї як неменше і в президії висшого суду краєвого у Львові засїдав безуслівно судовик Українець та щоби начальства повітових судів обсаджувано рівнож судовиками Українцями.
[Дїло]
05.09.1917