Відбулися вибори до маґістрату. Як вони відбувалися і які вони були — про це хіба вже досить усім відомо. З українських кандидатів не перейшов ні один, що перейшло найсміліші сподівання не тільки "Слова Народового", чи СПОС-у, але й самих виборчих комісарів. Просто не вірили люди, що виборча машина так справно буде працювати. Був щоправда маленький дефект по дорозі, коли люди почали провірювати списи виборців і вийшло, що панєнка Ікс чи панєнка Зет відмовила права голосу кільком тисячам виборців з українськими назвищами, але це швидко направлено і машина покотилась далі. Якийсь непересічний механік витолкував кому слід, що такий дефект шкодить машині, а й без нього можна голосувати за когось.
Голосування відбулося і тоді люди довідалися, що вже за них хтось голосував і навіть ловили за полу таких "арабів", але ніхто не помагав притримувати і "араби" спокійно йшли до іншого виборчого льокалю сповняти далі свій громадянський обовязок.
Ніхто з українців не вийшов і тому "Слово Народове" могло з чистою совістю написати: "Нема у Львові українців".
Самі не здаємо собі справи, як впливає на людську психіку постійна пропаґанда. Що вчора виглядало смішне, нині вже тільки занадто сміле, а завтра... "хто його знає?!"
Підпадаємо мимовільно під вплив не тільки історичних підручників у школах, але й часописних свистків у житті. Адже тому десять років про поляків-грекокатоликів писав тільки „Грекокатолік", якого навіть свої поважно не брали, нині про них пише навіть "Політика". Тому кілька років не брав ніхто по важно справи ревіндикації заґумінкової шляхти — нині кс. Мйодоньскі говорить про два міліони зукраїнщених шляхтичів (раджу взяти під увагу: 2 міл. шляхтичів плюс півтора міл. римокатоликів плюс греко-католики поляки плюс жиди!).
Коли "Слово Народове" написало, що нема у Львові українців, я першого дня сміявся, другого дня думав, а третього серіозно зажурився. Може й справді стільки їx, що урядовців по інституціях! А це — правду сказавши — капля в Полтві!
На щастя для мене уладила "Рідна Школа" Свято Молоді. Не на площі "Сокола", бо там уже інша таблиця і інший замок при брамі, але на "Луговім Городі", де ще і таблиця і ключ ті самі. Живу недалеко, то й міг обсервувати від ранку і вечора рух учасників на площу і з площі.
Шановні Панство! Народ плив і плив і плив, мов річки до ставу. Наповнив площу, розлився по сумежних горбках, а багато відійшло, бо не було вже де влитися.
— Попатжцє ілє ix єст! — говорив якийсь львовянин.
— І то з самего тилько Львова! — додавав дивуючись другий.
— Помисьль пан! Звикла школьна імпреза!..
— Бендзє якіх дзєсєнць тисенци. А "Слово Народове" пісало...
— Е, проше пана. Цо сєн дзісяй нє піше!..
— Так, так. Піше сєн, же їх нєма, а оні сєн родзон і родзон.
Стояли, говорили, кивали головами — вони в одну сторону, а я в другу.
А може ні вони, ні я не мали рації?! Може у Львові живе якесь незнане племя, що час до часу "грає" українців на всяких імпрезах, а як прийдуть вибори голосує на ОЗОН чи ендеків...
Хто його знає?!...
[Діло]
11.06.1939