Попри потужний інформаційний тиск проплачених «Газпромом» ЗМІ, у Європі міцніє переконання, що єдиний шлях до енергетичної незалежності лежить через лупаковий газ. Тренд минулих років, спрямований на відновлювальну енергетику, себе аж ніяк не виправдав.
Факт — річ уперта, а він полягає в тому, що Європа й досі великою мірою залежна від імпорту газу з Росії. Приміром, Фінляндія, Литва і Болгарія використовують виключно російський газ, Німеччина поки що мусить імпортувати з Росії 40% «блакитного палива». А Європейська Унія загалом споживає близько третини російського газу.
Саме тому лідери держав та урядів країн-членів Європейської Унії, незважаючи на одностайне засудження аґресивних дій Росії в Україні, так вперто зволікають із запровадженням санкцій проти Москви. Тож можна стверджувати, що залежність від російського газу непомалу обмежує суверенітет об'єднаної Європи.
Водночас російський президент Володимир Путін, укладаючи ґрандіозну газову угоду з Китаєм на 30 років і на 300 мільярдів євро, хотів залякати «непокірну» Європу. Але те залякування може вилізти боком самому російському президентові, якщо Європейська Унія нарешті візьметься за спільну енергетичну політику. До чого активно й голосно закликає прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск. І наріжним каменем цієї політики може стати фрекінґ, тобто добування газу й нафти з лупакових порід за допомогою гідравлічного розриву пласта.
Багато європейських політків і далі плекають рожеві мрії про те, що енергетичної незалежності від Росії Європа зможе домогтися, розбудовуючи систему, базовану на відновлювальних джерелах енергії. Так, приміром, єврокомісар з екологічних питань, данка Коні Гедеґорд заявляє, що «українська криза» мала б стати тривожним сиґналом для європейських держав про необхідність переорієнтації від російського газу на чисті, відновлювальні джерела енергії.
Але наскільки такий заклик корелюється з жорсткою реальністю? Нині лише 1,3 % своїх енергетичних потреб Європа покриває енергією сонця та вітру. Тимчасом як близько 75 % надходить з фосильних джерел, а решта — майже повністю з ядерної енергетики.
Навіть за реалізації екстремально оптимістичного сценарію, який розробила Міжнародна енергетична аґенція, до 2035 року частка відновлювальної енергії в загальному енергетичному балансі Європи може зрости лише до восьми відсотків. Окрім того, споживання цієї енергії є економічно вкрай невигідним. Тому концентруватися на темі «екологічно чистої енергії» означатиме збитися на манівці популізму.
На щастя, Європейська Унія поступово позбувається свого страху перед новими технологіями видобування енергоносіїв. Плани про видобуток лупакового газу вже не лише сприймаються на принциповому рівні, а й навіть перекочували в реальні бізнес-плани. А згідно з попередніми скромними підрахунками, запасів неконвенційного газу на теренах Європи є аж задосить — вистачить щонайменше на те, щоб три десятиліття задовольняти енергетичні потреби цілого континенту.
Зрозуміло, що метод видобування газу за допомогою фракінґу все ще викликає масу застережень громадян, передовсім тих, хто дбає за чистоту довкілля. Деякі з тих застережень є обґрунтованими, хоча більшість — цілком надуманими чи перебільшеними. Багато тривоги серед людей збудив пропаґандистський фільм «Gasland». Він зроблений ніби на замовлення російського «Газпрому», принаймні у його сюжеті повторені всі ті страшилки, якими російські газові пропаґандисти лякають західних громадян: фракінґ зіпсує навколишній ґрунт, отрує воду, змінить клімат, з водопровідних кранів вириватиметься вибухонебезпечна суміш тощо. Хоча насправді за нагнітання ситуації навколо лупакового газу відповідальний не лише російський газовий велетень. У цьому питанні його інтереси збіглися з інтересами багатьох західних корпорацій, які видобувають енергоносії виключно конвенційним методом.
«Z» вже не раз пояснював безпідставність таких страшилок. Щодо обґрунтованості тривог, пов'язаних з видобуванням лупакового газу, то можна сказати лише таке: все залежить від суворості дотримання технологій. Дотримуєшся всіх приписів — можеш не переживати за довкілля. Не дотримуєшся — наражаєш довкілля на екологічну катастрофу. Все решта — політтехнології та пропаґанда.
Насправді технологія фрекінґу не лише принесе Європі незалежність від російської «труби», не лише вдарить по аґресивній політиці Путіна, а ще й забезпечить, власне, екологічні переваги. Як засвідчує американський прецедент, після запуску промислового видобутку лупакового газу в Пенсильванії великою мірою поліпшилася ситуація з емісією вуглекислого газу в атмосферу. Адже країні таким робом вдалося стрімко скоротити використання вугілля в енергетиці.
За минулі десять років Сполучені Штати змогли зменшити викиди в атмосферу CO2 аж на 300 мегатонн. Порівняємо це з екологічним ефектом від розвитку відновлювальної енергетики. Так от, якщо сумувати ефект від усіх солярних елементів та вітрових електростанцій у світі, то вони дозволили скоротити емісію вуглекислого газу лише на 275 мегатонн. Ці цифри кажуть нам про те, що лупакова революція набагато більше посприяє екології, ніж цілковитий перехід на «зелену» енергетику.
Окремо варто звернути увагу на вартість енергоносіїв. Якщо від 2000 року в Європейській Унії ціна газу зросла удвічі, то в США внаслідок лупакової революції вона впала приблизно на 75 відсотків.
Саме тому опція транспортування скрапленого газу з Америки до Європи стає чимраз реальнішою для реалізації. Але чи не було б доречніше Європі самій взятися за видобування газу з власних сланців? Тим більше, що вже й Європейська Комісія, яка завжди дбала за довкілля ретельніше, ніж за енергетичну безпеку, віднедавна почала чимраз поважніше розглядати лупаковий газ як засіб енергетичної незалежності Європейської Унії, але не тільки.
Спілка німецьких промисловців вже трактує фракінґ як серйозний генератор економічного зростання. Адже нова галузь промисловості забезпечить тисячі нових робочих місць, а крім того, знизить собівартість багатьох продуктів і послуг, пов'язаних з витратою енергії.
Зрозуміло, що фракінґ не може стати панацеєю, зокрема від кліматичних змін. Але, як засвідчує досвід, саме лупакова революція може допомогти людству виграти час для реалізації ефективної програми відновлювальної енергетики. Може, з часом вдасться істотно знизити вартість енергії, виробленої вітром чи сонцем.
11.06.2014