26 травня 1889 р.
Oskar Kolberg.
Wspaniały rozkwit poezji romantycznej, która, zerwawszy z wykrochmalonymi ideałami klasyków, zaczęła sięgać tam, gdzie pierś, nieścieśniona sznurowadłem pedantycznej pruderji, faluje swobodniej, wywołał, oprócz płomiennej ekstazy do wszystkiego, co wielkie i święte w prawdziwem tego słowa znaczeniu, także chęć do podjęcia studjów poważnych nowego prawie rodzaju, mianowicie do badania ludu, ktorego prostotę i naiwną wiarę sławiła właśnie pieśń romantyczna. Dotychczas uważano lud za ciemną, nieokrzesaną masę, pozbawioną wszelkich szlachetniejszych popędów, niezdolną do żywszego odczuwania objawów życia, skazaną jedynie na to, ażeby się wysługiwać nikłej mniejszości wybranych. Pod ożywczem ciepłem, płynącem z Zachodu, gdzie nie zupełnie jeszcze wygasło zarzewie idej podniosłych, rozpalone przez wielką rewolucję, zaczęto i u nas zniżać się do tych ciemnych i do tych "wzgardzonych," którym rewolucja przyznała prawo niezależnego, ludzkiego bytu, a jeżeli "zniżanie" to nie odniosło na razie namacalniejszych skutków, jeżeli nie umiało ludu jeszcze zrobić tem, czem być powinien, to miało przynajmniej tę dobrą stronę, że odkryto w nim skarby, uprawniające go do zajęcia odpowiedniego w społeczeństwie stanowiska. Przykład Zorjana Chodakowskiego (Adama Czarnockiego), który z kosturem w ręku przeszedł wzdłuż i wszerz całą Słowiańszczyznę, zbierając pieśni, podania i przyslowia, badając zwyczaje, rozkopując grodziszcza i kurhany stare, podziałał elektryzująco na cały szereg ludzi, czujących żywiej, oddanych nauce. Wacław z Oleska, Lipiński, Wójcicki, Żegota Pauli i inni rozeszli się pomiędzy lud, a owocem ich wędrówek były całe tomy pieśni, podań i melodyj wiejskich, tomy, których zjawienie się w ówczesnym świecie literackim polskim niezwykłego nabierało rozgłosu.
Nowy ten ruch przypadł na czas młodości człowieka, który i dzięki wrodzonym zdolnościom i dzięki wrażeniom, doznanym w latach dziecię ctwa, przeznaczony był niejako już z góry do odegrania w nim pierwszorzędnej roli — co więcej, do ucieleśnienia niejako tego ruchu w swojej osobie.
Oskar Kolberg, którego jubileusz 50-letniej pracy na polu etnografji polskiej obchodzić zamierzają w sposób nader uroczysty w Krakowie, wychowywał się bowiem pod wpływem tego ludowego, jeżeli tak się można wyrazić, kierunku. Urodzony w roku 1814 d. 22. lutego w miasteczku Przysusze, z ojca inżyniera, późniejszego profesora geodezji, miernictwa i topografji w uniwersytecie warszawskim, pierwsze swoje lata przepędził w domu rodzinnym, który, jakkolwiek z pochodzenia niemiecki, w niedługim stosunkowo czasie jak najzupełniej się spolszczył. Mając za piastunkę chłopską dziewczynę z Sandomierskiego, imieniem Zużkę, już w najpierwszych latach upajał się melodjami pieśni gminnych, rozbudzających w nim to zamiłowanie do utworów fantazji ludowej, które później przybrało kształty czynu: wygrzebywania tych nieocenionych skarbów. Obdarzony zmysłem artystycznym i mając sposobność od samego początku obracać się w towarzystwie ludzi, zamiłowanych w sztuce, jak Kazimierz Brodziński i młodziutki jeszcze naówczas Fryderyk Szopen, którego ojciec Mikołaj w tym samym co i rodzice Kolberga mieszkał domu, oddawał się Oskar z całą siłą wrodzonego uczucia wrażeniom, jakie na niego wywierali wzmiankowani powyżej ludzie. Mianowicie Fryderyk Szopen czarował go swoją grą mistrzowską. Nie dziw więc, że rozbudziła się pod wpływem genjuszu Szopenowskiego i w Oskarze chęć poświęcenia się muzyce.
Ojciec, który nie lekceważył w swych dzieciach popędów artystycznych — jednego ze swych synów, Wilhelma, wykierował na zdolnego malarza — oddał Oskara w ręce słynnego kapelmistrza opery warszawskiej, Feliksa Dobrzyńskiego. Dobrzyński tak zaś wyćwiczył ucznia, że już po trzech latach zaczął Kolberg marzyć o laurach kompozytorskich i chcąc niezbędnej w tym celu nabyć teorji, udał się do Berlina na dalsze studja. Po dwuletnim pobycie w stolicy pruskiej, wróciwszy do kraju, który w całej pełni uważał za swój rodzinny, spotkał się z owym ruchem, o którym wspomnieliśmy na czele niniejszego szkicu, i zachęcony pomiędzy innymi przez Wójcickiego, zaczął spisywać melodje ludowe. Zająwszy się po powrocie z Berlina (1830) nauczaniem muzyki, nie omieszkał w chwilach swobodnych robić wycieczek w okolice Warszawy, w celu dopełniania swego zbiorku, a świetne żniwo, jakie mu się pod tym względem nadarzyło w Wilanowie r. 1839, spowodowało go do zupełnego poświęcenia się zbieraniu już nietylko melodyj, ale w ogóle pie śni, podań, przyslowiów, zwyczajów, to jest tego wszystkiego, co wchodzi w obręb studjów etnograficznych.
Znudziwszy sobie mozolną pracę udzielania lekcyj, przyjął posadę buchaltera w zarządzie nowobudującej się wówczas kolei warszawsko-wiedeńskiej, a gdy ta przeszła w 12 lat później do rąk prywatnych, został Kolberg urzędnikiem komisji skarbowej i to w dyrekcji dróg i mostów. Jakkolwiek stanowisko to nie odpowiadało skłonnościom artystycznie usposobionego Kolberga, dawało mu ono jednak przy niezależnem stosunkowo życiu możność poświęcania się ulubionym studjom, tem więcej, że udzielało mu potrzebnych do podróży naukowych i na wydawnictwa środków. Korzystał też z tego Kolberg, o ile tylko mogł, robiąc rok rocznie wycieczki we wszystkie okolice kraju. Każda z takich wycieczek bogaty przyniosła plon; jak zaś był sumiennym świadczy ta okoliczność, że dla zbadania przedmiotu nie zadowalał się jednorazowym w okolicy jakiejś pobytem, lecz odwiedziny swoje nader często powtarzał. Nie ma zakątka w Polsce, gdzieby sympatyczna ta ze wszechmiar osobistość nie była: wschodnia Galicja, Krakowskie, Podgórze Beskidowe i Szląsk, Kurpie i Lubelskie. Częstochowskie i okolice Ojcowa, Sandomierskie, Radomskie, Kieleckie, Augustowskie, Łęczyckie, Kujawskie itd. gościły Kolberga u siebie.
Porzuciwszy w r. 1861 służbę rządową, i przeniósłszy się z czasem do Krakowa, oddal się odląd niepodzielnie literaturze i nauce, był współpracownikiem wszystkich niemal pism zbiorowych, szczególnie zaś Encyklopedji powszechnej. Cale lat pięćdziesiąt pracuje czcigodny jubilat z ogromną korzyścią dla społeczeństwa, owocem tej pracy jest dotychczas 27 wielkich tomów wydrukowanych, obok zebranego materjału na całe tomów trzydzieści, zamkniętych w starej szafie jesionowej, w której jedynie sam Kolberg umie przyjść do ładu. Słusznem więc jest, ażeby społeczeństwo całe, mające niewyczerpany zapas owacyj i brzęczącego uznania dla rozmaitych przybłędów, których jedyną forsą jest gardło, podążyło w dniu jubileuszu, mającego się obchodzić w Krakowie d. 31. bm., z przesłaniem wyrazów hołdu dla starca, co w pracy dla dobra społeczeństwa przygarbił się, co poświęcając zaoszczędzony grosz na wydawnictwa, chodzi w wytartym surducie i dziurawych butach!
Uczeni zagraniczni, aby módz korzystać z Kolberga uczą się umyślnie po polsku, oddając tem samem największą cześć jego zasługom; oddajmy zatem i my odpowiednią cześć człowiekowi, który sobie na nią bardziej zasłużył, aniżeli ktokolwiek inny z patentowanych naszych wielkości!
(«Kurjer Lwowski»)
____________________________
27 червня 1889 р.
З видїлу краєвого. За интервенцією краєвої ради шкільної порішив видїл краєвий визначити 800 зр. беззворотної підмоги на устроєнє в сїм році в Сокали вакаційного курсу для науки зручности (slojd) для учителїв народних шкіл, як лиш предложать подрібну програму сего курсу. Учителї, що хотїли-би взяти участь в тім курсї, мають зголоситись до окружної ради шкільної в Сокали. — При краєвій школї лїсовій у Львові порішив видїл краєвий утворити в р. 1890 друге місце адюнкта до викладу помічних предметів і до помочи фаховим професорам а именно при практичних вправах. — Позичку 3%-ову в висотї 8000 зр. з краєвого фонду промислового порішив видїл краєвий удїлити Мих. Дорнвальдови, властителеви фабрики машин в Перемишли на розширенє сеї фабрики.
Виставу промислово-рільничу загадали устроїти сего року в осени у Львові. Вистава поміститься на пляцу, котрий утвориться з огороду Бадених (давнїйше Скшиньских), части пляцу при техниці і з улиці Липової (ціле то місце єсть коло пляцу св. Юрія). На виставу має приїхати министер рільництва гр. Фалькенгайн.
Похорони гр. Альфреда Потоцкого відбудуться дня 5 н. ст. червня рано в Ланьцутї. Тїло гр. Альфреда привезуть з Парижа до Відня дня 31 н. ст. мая, з-відки без жадних похоронних обрядів дня 3 червня відвезуть до Ланьцута і на другій день виставлять в тамошнім костелї. В цілій тій дорозї разом з тїлом буде їхати вдова по покійнім і син Іосиф. — В Парижи і в галицких добрах покійного графа відбудуться заупокійні богослуженя.
Нове товариство польске завязалось у Львові під назвою Bractwo N. Р. Maryi Królowej korony polskiej. Ціль того товариства єсть: піднести і розширити дух религійний між народом і поправити именно ті блуди і хиби, що причинилися до упадку Польщі; підоймати і підпирати по змозї всїлякі змаганя, в дусї католицкім, що зміряють морально і матеріяльно полїпшити долю люду і робітників. Вибрано заряд, зложений з світских людей, під проводом крилошанина і пароха латиньскої капитули львівскої кс. Туржаньского: в члени сего братства вписалися між иншими д-р Пєнтак, ректор львівского университету і Богдан Мариняк, з роду Русин, професор львіскої политехники.
Дрібні вісти. Громади Бишки і Потік пов. бережаньского одержали від цісаря 50 зр. підпомоги на докінченє будови спільної школи. — У Відни виготовляють памятковий медаль в честь 40-лїтної дїяльности парляментарнои Франца Смольки. — В Кійданцях, пов. збараского, убив грім на поли пастуха Семка Кучуру з Романівки. — Дня 4 н. ст. червня о 12-тій годинї в полуднє відбудесь вінчанє д-ра Лонгина Озаркевича з панною Олесею Бажаньскою в Сороках під Львовом. — При відходї старости п. Вол. Хондзиньского з Надвірни до Станиславова устроїли мешканці Надвірни овації а громадска рада зачислила п. Хондзиньского між своїх почетних горожан.
Рух передвиборчій в Галичинї.
З Долиньского повіту пишуть нам:
У нас єсть аж кількох кандидатів польских: дїдича Мазаракія затвердив уже центральний комитет польскій, а мимо того велику охоту мають закандидувати пп. маршалом Витославскій і нотар з Рожнятова Минкусевич. За Витославским стоять богаті жиди Попер і Крізер.
Отже люде чужі, котрим хлопска справа не в голові, хотять пхатись на посла нашому повітови чисто рускому. В нашім повітї лежать добра камеральні і фундації гр. Скарбка, а по тих добрах великій вплив мають лїсничі, котрі грозять людям, що, як би не голосували на того, на кого они вкажуть, то не дадуть им дров і паші! Не говорю вже про натиск "польского бецирку" та ц. к. староства. Оно би все то далося побороти, але треба би Русинам в повітї инакше робити. Не тогди воли годувати, коли вже пора їхати орати, — не аж на місяць перед виборами розглядатись по повітї! Наші интелигентні Русини повинні все, в кождій порї, пригортати до себе хлопів, поучати их і образувати политично.
З рускої сторони, о скілько нам звістно, стояли дві кандидатуру: д-ра Олександра Огоновского і о. Іосифа Лопатиньского. Коли-ж о. Лопатиньскій публично кандидатури зрікся, то остався тілько д-р Ол. Огоновскій.
З Рогатинщини пишуть нам:
Наша Рогатинщина де бувало при давнїйших виборах кипіло духом руского патріотичного завзятя, — нинї діждалася того, що деякі повітові поваги рускі говорять: "Нам треба оглядатися на Високе правительство; якого оно нам зволить призначити кандидата, такого ми приймемо... не можемо пориватися ити против Високого правительства і ставити кандидата народного..." Щось подібного почули священики рогатиньского повіту на недавнім зібраню своїм — і дуже тим засмутилися, що може хтось так нинї говорити.
Очевидно, загал интелигенції рускої рогатиньского повіту так не думає і рішучо противиться тому, щоби Русини сходили на нужденних мамелюків правительственних. Се показалося і на тім зібраню священьства рогатиньского, про котре ми висше згадали. Кромі кількох одиниць, що заявилися за кандидатом, котрого бажало-би видїти в соймі правительство, і кромі о. Балинкевича з Куропатник, котрий заявив що коли-б на кандидата в Рогатинщинї був поставлений д-р Олександер Огоновскій, та він буде всїми силами аґитувати против вибору єго на посла, бо д-р Огоновскій народовець від "Дѣла", — загал священиків, висказавши своє обуренє на таке пониманє "патріотизму твердого закала", як то розуміє о. Билинкевич, обстав горячо за кандидатом д-ром Олександром Огоновским. Не хочу в нинїшну пору викривати цілого скандалу, якій викликав на тім зібраню о. Билинкевич, — нехай то лишаєсь для нашого домашного рогатиньского лїтописця...
Свояки ректора о. Бачиньского форсують всїми силами єго кандидатуру в рогатиньскім повітї. Розумієся, загал интелигенції рускої про те і слухати не хоче. Поперед всего, що д-р Олекс. Огоновскій уже при попередних виборах був в Рогатинщинї кандидатом і властиво був вибраний на посла (дістав більше голосів як Онишкевич), отже повіт показав уже своє до него довіріє, — а по друге, о. Ал. Бачиньскій єсть того рода кандидат, що єго навіть рівняти не можна з д-ром Олекс. Огоновским. О. Бачиньскій безперечно був-би такій посол в соймі, як о. Сїнгалевич або о. Мандичевскій в радї державній, а вся єго дотеперішна дїяльність знана Русинам хиба з єго афери асекураційної... То Рогатин, один з найлучших повітів, мав-би за-для о. Бачиньского покидатись таким кандидатом, як д-р Олександер Огоновскій, чоловік науки, голова руских правників, муж незвичайно честного характеру в горячого патріотизму руского виходить на иронію! Таке постувованє не далось би нїчим оправдати. Оно скомпромитувало-би наш повіт, знаний доси з патріотизму. Тож сподїваємося, що загал патріотів руских Рогатинщини не допустить до такої компромитації — до побіди привати над добром загальним...
Вибір кандидата має бути порішений на зборі интелигенції рускої і селян дня 3. н. ст. червня.
Телеграми.
Берлин 27 мая. Король Гумберт виїхав вчера вечером инкогнито до Италії. Цісар розпрощався з королем дуже сердечно а Криспіому кілька разів стиснув руку.
Рим 27 мая. Криспи видав до всїх представителїв Италії телеграфичний окружник, в котрім рішучо заперечує, будьто-би король хотїв був їхати з цісарем до Штрасбурґа. Италійска праса називає сю поголоску маневром биржевим.
Париж 27 мая. Француска праса не хоче вірити, щоби поголоска о подорожи короля Гумберта з нїмецким цісарем до Штрасбурґа була лиш видумкою биржевою; она доказує, що первістно був такій проект, але опісля відступив король від него.
Клядно 27 мая. Страйк робітників треває дальше. Властителї копалень годяться на підвисшенє платнї, але не хотять нїяк пристати на зменшенє часу роботи.
Монс 27 мая. Процес соціялистів закінчився. Трох обжалованих засуджено на три місяці арешту, а прочих увільнено.
Білград 27 мая. Вчерашні розрухи тревали всего лиш 5 годин, вечером зроблено в містї порядок. Напредняки стріляли з револьверів і убили одного студента і одного жандарма.
Мадрид 27 мая. На вчерашній радї министрів заявив Саґаста, що правительство мусить конче перевести свою програму і завести загальне голосованє.
(«Дѣло»)
____________________________
28 травня 1889 р.
Хирівскі Єзуїти — як нам пишуть з тих сторін — внесли були просьбу до правительства (мабуть до Відня), щоби гимназії их признано право школи публичної. Отже, щоби нїби-то переконатись, як ведеся наука в конвиктї, зїхав дня 20 н. ст. мая краєвий инспектор Самолевич до Хирова, а другого зараз дня приїхав намістник гр. Баденій. Намістник прибув на дворець хирівскій з Перемишля о год. 7½ рано, поїхав до заведеня єзуїтского, був по різних клясах і дуже все хвалит. О годинї 11-тій представлялися намістникови : видїл повітовий і священики (З латиньскі і 3 рускі), а потім Єзуїти дали в честь намістника обід, на котрий запрошено і всїх трех руских священиків. О годинї 5 по полудни відїхав намістник з Хирова до Стрия, а відпровадили єго єзуїти з своїми конвикторами, котрі, маючи свою студентску капелю, відограли на двірци имн народний і деякі инші куснї. Инспектор Самолевич остався ще через середу на госпитації і відїхав незвичайно вдоволений. З того виходило-би, що від вересня сего року буде в Хирові публична низша гимназія під проводом Єзуїтів. Заведенє их має вже нинї двох испитованих Єзуїтів, кромі того покликано пенсіонованого професора Маркевича, а як ходить чутка, мають покликати ще і кс Тому Баревича, відсуненого директора гимназії самбірскої.
Охорона перед пожарами. Вже нераз робились у нас в Галичинї проби, щоби винайти яке охоронне средство перед пожарами дахів критих ґонтами і соломяних стрїх. Всї ті проби не доводили до пожаданого успіху, як за-для своєї непрактичности, так і тому, що спосіб их виконаня був надто дорогим. Тепер приходиться нам занотувати два способи охорони; з котрих можуть покористуватись в наших місточках і селах. При пожарї магазинів Лилієнфельда у Львові пересвідчилися, що деякі будинки, покриті тектурою асфальтовою виробу п. Лишковскоко зі Львова, вийшли цілі з посеред найбільшого огню; займався зруб деревляний тих будинків, а дах критий тектурою анї не затлїв. — З Самбора пишуть, що тамошний инжинир і посол п. Е. Удерскій робив огневу пробу з соломяним дахом власної вигадки. На болоню за міским огородом виставлено на стовпах дах соломяний великости 12 квадр. метрів, грубости на З—4 см. і похилений мов бляшані дахи. Половину даху злили нафтою, на верх поклали ще грубу верству соломи і підпалили; солома накладена з верху згорїла, а дах ледве окоптїв, декуда займився, але сам погас по кількох минутах. Опісля підпалювано дах зі споду сїрниками, але поломінь не хапалася соломи. На конець принесено гиблївки, підложено під дах і підпалено; і сим разом займилися лати під дахом, а дах лиш затлїв декуда, а в жаднім місци не перегорїв на скрізь. Ще зроблено пробу з водою і сикавков зливано дах мов рїсним дощем; солома не протекла на жаднім місци. Дах вигадки п. Удерского єсть зроблений з звичайної соломи, міцно стисненої і зшиваної до купи цинковим дротом що шість сантиметрів; солома сама не єсть нїчим запускана або якою масою покривана. Селяне могли-би покористуватись тою пробою, бо, як заявив п. Удерскій, невеликі кошти при зладженю такого даху: дріт цинковий на один метер квадратовий даху коштує лиш сїм кр., соломи виходить далеко менше, як при теперїшних стрїхах, часу в зимі досить на шитє такого даху, робота легка і йде скоро. П. Удерскій заявив, що радо подасть всякі поясненя в тій справі.
Дрібні вісти. Громада Розтока велика, пов. новосандецкого, одержала від цісаря 50 зр. підпомоги на реставрацію церкви. — Намістник гр. Баденій виїздив в недїлю до Перемишля повитати архикнязів Альбрехта і Фридерика а вчера виїхав до Кракова, щоби відкрити торжественне засїданє краківскої академії наук. — На похоронї гр. Альфреда Потоцкого репрезентовати буде цісаря гр. Гуніяди, гофмайстер двору. — У Львові помер Мих. Онуфрик, асистент при несталих поборах міста Львова. В процесї о дефравдацію почтову в Радівцях видав трубунал в Сучаві вирок, котрим засуджено почтмайстра Сркаля на 3 роки тяжкої вязниці, а увільнено асистента Ренельта, котрий був лиш орудьєм в руках Сркаля.
"Часописи Шкільної" ч. 10 вийшло сими днями. Редактор п. Григ. Врецьона заявляє, що з сим числом перестає видавати дальше "Шкільну Часопись", бо Руске Товариство Педагогичне зачне з днем 1 червня с. р. видавати свою часопись "Учитель". Передплатники "Шкільної Часописи" одержать до кінця року "Учителя". П. Врецьона заявляє, що до сего постановленя спонукала єго гадка, що в справах народних повинні ми все спільно дїлати і не роздвоювати непотрїбно наших сил.
Д-р Иван Пулюй, ректор нїмецкої политехники в Празї і предсїдатель тамошного товариства политехничного, робив дня 4 с. м. на зборах тогож товариства опити з микрофоном Декерта і Гомольки, уживши до того дальшого віддаленя. Опити сі викликали великій интерес так в наукових, як і ширших кругах і длятого годиться дещо про них ширше розказати. Дуже скусно придуманий микрофон Декерта і Гомольки складаєся з круглої болонки вуглевої, що дрожить, і з зубчастої грубої плитки вугля. Межи ними суть плятиновані зернятка вугля, при помочи котрих переходить електричний ток межи дрожачою болонкою і грубою плиткою і перемінюєся з дрожаня голосового в дрожанє електричне. Д-р Пулюй казав, що так поправлений микрофон значить великій поступ в науці о телефонах, а все-ж таки можна сподїватися майже на певно, що вже в найблизшім часї зробиться на сїм поли ще більшій поступ і ті прилади будуть улїпшені ще і під взглядом чисто акустичним. Для сильних і виразних репродукцій телефоничних треба буде н. пр., щоби дрожачі болонки телефонові лежали більше на верха і щоби телефоничні мушлї мали більшій отвір. Так само — казав д-р Пулюй — було-би добре, щоби, після єго опитів, болонки телефоничні були продїравлені. Пояснивши ще переставку поодиноких апаратів на двох стаціях телефонових, приступив д-р Пулюй до опитів. Насамперед сполучено авдиторію з фабрикою п. Ґраба в Любени, що лежить від місця, де відбувалися опити, на 4180 метрів далеко. З такого віддаленя перенесено до салї голос сигналів дзвінкових, котрий дався почути в повній силї і з дуже ще довгим позвуком дзвінків і репродуковано их при помочи двох вставлених один по другім телефонів Сименса, заосмотрених лїйковатими телефонами. В сали 19 метрів довгій а 8 метрів широкій було навіть виговорювані слова дуже добре чути, а мельодію, котру хтось свистав, було так докладно і сильно чути, як коли-б той, що свистав, був таки в сали. Чистоту високого тону пояснив д-р Пулюй тим, що той тон не спонукує дрожачу болонку телефонову до власного дрожаня, що буває при низьких тонах і длятого повинна би репродукуюча болонка телефонова мати такій самий прилад до приглушованя голосу, як єсть при фортепіянах. Годиться ще і то зазначити, сила свистаного тону майже зовсїм і тогди не змінилася, коли на линії телефоновій вставлено безиндукційний опір 10.000 одиниць Ома, що відповідає опорови телеграфичного дроту 105 кильометрів довготи. Опісля переношено співи і музику з помешканя сов. Рата, а всї присутні подякували дамам, що брали участь в продукціях, грімкими оплесками в дорозї телефоничній. Интересні були також продукції на скрипках і трубі в заведеню Декерта і Гомольки; надсподїваний був именно опит з трубою, котрої тони навіть тогди було в цілій авдиторії зовсїм добре чути, коли в телефоничний провід вложено опір 1 миліона одиниць Сименса, ба навіть коли провід телефоновий через землю зовсїм перервано. Ті опити повторив д-р Пулюй ще другій раз перед членами того товариства і численно прибувшими гостями і при тій нагодї показав кілька нових опитів, про котрі скажемо тілько, що так слова шептані близько перед микрофоном, як і слова кликані в подали 18 метрів від микрофона, були зрозумілі у фабриці любеньскій і голосно відкликнуті до салї. Вельми вподобав ся особливо опит з миляною плїнкою (Seifеn-lamelli), за помочею котрої д-р Пулюй представив всїлякі форми дрожаня відповідного самогласним а, е, і, о, у, котрі виходили из телефона. Таким самим способом могли очевидці не тілько прислухуватись переданій телефоном мельодії народного имну, але разом і придивлятися відповідним і все міняючим-ся формам дрожаня миляної плїнки на великім образї, освітленім електричним світлом.
Телеграми.
Відень 28. мая. Приїхав тут кн. Люїтпольд, реґент баварскій з своєю сестрою.
Пешт 28. мая. Палата послів скінчила дебати над буджетом министерства просвіти. Мин. Феєрвари предложив проєкт закона о покликаню до вправ войскових осіб, що суть послами до парляменту.
Прага 28. мая. В копальнях вугля коло Пильзна заноситься на страйк. Два баталіони піхоти в Пильзнї одержали приказ лагодитися до вимаршу.
Петербург 28. мая. Цар приказав застановити слїдство против виновників катастрофи під Борками і укарати их в дорозї дисциплинарній.
Білград 28 мая. Настало тут велике занепокоєнє. Все войско сконсигновано в касарнях. Против Ґарашанина запанувало велике розяренє. Похорон студента Мисковича відбувся при участи кількох тисячів людей. Один студент мав бесїду над могилою, в котрій сказав: Най буде проклятий Ґарашанин, котрого нарід вже давно проклинає.
Константинополь 28 мая. Телеграма войскового команданта на Кретї потверджае вість англійских газет, що народні збори на Кретї зажадали прилученя сего острова до Греції.
(«Дѣло»)
Przeciw gąsienicom.
Fakt pojawienia się gąsienic w zastraszającej liczbie na plantacjach Hetmańskich, o czem zamieściliśmy dni temu kilka, notatkę, zainteresował żywo publiczność dbałą o rozwój i upiększenie naszej stolicy. W sprawie tej otrzymaliśmy dotychczas kilkanaście listów, których autorowie podają rozmaite środki przeciwko temu złowrogiemu napastnikowi. Niektóre z tych środków są tak radykalne, że mogłyby wraz z gąsienicami spowodować zagładę całej czarnej giełdy, gnieżdżącej się uporczywie do tej jeszcze pory na plantacjach Hetmańskich, (np. kwas pruski, dosłownie). Pomijając zatem te śmiercionośne rady, przytaczamy kilka środków mogących być istotnie skutecznymi przeciwko temu fatalnemu szkodnikowi a przez szanownych naszych czytelników, uprzejmie nam podanych. Tak pisze nam zasłużony sekretarz Towarzystwa ochrony zwierząt we Lwowie p. Feliks Lewandowski co następuje:
"Na plantacjach Hetmańskich obok kawiarni Wiedeńskiej pozostał jeszcze jeden wspaniały dąb — ostatni. Przeszłego roku zazieleniał dopiero przy końcu lipca, w tym roku zaś nie widać jeszcze ani śladu listka na nim. Myrjady owadów, żyjących na tym dębie ogryzają każdy zarodek listka a z braku pożywienia przeniosły się na sąsiednie drzewa, objadając klony a nawet i kasztany, o czem wspominacie w nr. 144 Kurjera. Przeszłego jeszcze roku zwracałem kilkakrotnie uwagę dyrektora Hochbergera i inspektora Róhringa, że dąb ten koniecznie oczyścić należy z licznych zwojów zeschłych liści, które służą za gniazda owym olbrzymim rojom gąsienic, które teraz dewastują drugą połowę plantacyj. Uwagi te tego roku na wiosnę powtórzyłem, niestety rady mojej nie przyjęto".
Pan J. Kwiatkowski ze Lwowa pisze w tej samej sprawie, że: "Gąsienice na plantacjach Hetmańskich we Lwowie nie przywędrowały z nikąd, ale je wypielęgnowano na miejscu. Nie ogrodnik, ale każdy z gospodarzy dobrze wie o tem, że nie chcąc aby gąsienice wyrządziły mu szkodę w sadzie, zaraz z wiosną, każe obrywać nieopadłe liście, w których gąsienice składają jajeczka i takowe pali. Tego na plantacjach Hetmańskich nie zrobiono, wskutek czego rozmnożyła się niezliczona ćma gąsienic i zniszczyła liście na drzewach. Jeżeli te gniazda nadal pozostaną, a deszcze ich nie zniszczą to plaga ta końca mieć nie będzie. Skrapianie kwasem karbolowym jest szkodliwe dla ptactwa, i przy status quo nic nie pomoże, bo gąsienice będą wędrowały z drzewa na drzewo. Należy więc pnie najprzód kitem drzewnym od ziemi do góry, na dwa metry, grubo wysmarować aby pomiędzy korą i szczelinami gąsienice się nie gnieździły. Po wyschnięciu trzeba te pnie dwa razy dziennie, rano i pod wieczór powlekać mazią wozową, aby gąsienice nie dostały się do liści, a nagromadzone gąsienice na mazi niszczyć. Dobrze jest skrapiać liście wodą z mydłem rozrobioną, lub ługiem mydlanym, o co nie trudno we Lwowie. Kto tych prostych środków nie wykonuje, to wszelka umiejętność ogrodnicza na nic, a gąsienice będą rok rocznie szkody wyrządzać".
Tę samą, mniej więcej radę daje także nasz korespondent z Sambora, dyrektor Kowalówka Walenty, zaś proponuje użycie nafty, która okazała się znakomitym środkiem przeciwko gąsienicom obsiadającym kąpustę. W tym celu mięsza się naftę z wodą w stosunku 1:4 i tym rozczynem skrapiać liście krzewu czy drzewa należy.
Wreszcie radzi jeden z naszych czytelników skrapiać obficie drzewa i krzewy wodą zmięszaną z siarką. Spodziewamy się, że jeden z wyżej podanych środków trafi panu ogrodnikowi miejskiemu do przekonania i zechce go zastosować. W każdym razie niedbałość powołanych organów w tym wypadku, nie może być po chwaloną. Do usunięcia z wiosną zeschłych liści z drzewa, nie potrzeba ani szczególnych wydatków, ani ciężkiej uczoności.
(«Kurjer Lwowski»)
____________________________
29 травня 1889 р.
З Медики коло Перемишля пишуть нам: Дня 27 н. ст. мая згорїло в Медиці 14 господарств а 41 будинків. Огонь займився в стодолї одного господаря-богача о 2½ годинї ранком, а що люде ще спали, при вітрї і посусї огонь розширився на сусїдні господарства. Огонь зльокализовано при помочи сикавки з двірця зелїзничого і коли збіглось більше людей. Шкода, в більшій части убезпечена, виносить до 6000 зр. Причина огню або неосторожність або злочинне підпаленє. В Медиці горїло послїдними роками кілька разів, а все на більші розміри, а то тому, що будинки стоять густо і нема між ними провалів. Господарї мають майже всї будинки убезпечені, але шкода все два рази так велика як убезпечена сума.
В Сулимові коло Куликова згорїло дня 9 (21) мая в само полуднє 21 господарских загород. При гашеню огню відзначились ученики рільничої школи дубляньскої, котрі прибули на поміч з сикавкою і приладами ратунковими.
Церков в Збоїсках обікрали дня 26 н. ст. мая. Злодїй дав замкнутися в церкви а опісля приставивши драбину вилїз вікном на огород. Вкрали дві чаші, два шнурки коралїв і розбили скарбону. Підозрївають о ту крадїж кількох робітників, що робили там перед кількома днями.
Річне засїданє краківскої академії наук відкрив вчера намістник гр. Бадені. По посмертній згадці о заступнику протектора академій гр. Альф. Потоцкім і по відчитї кс Павлицкого приступили зібрані до именованя нових членів академії. Именовані з Галичини: д-р Кадій, професор львівскої ветеринарії, д-р Витковскій професор краківского университету і д-р Анатоль Левицкій, відтак Ад. Криньскій з Варшави і Альф. Сорель з Парижа. Нагороду з запису Пробуса Барчевского признано маляреви Матейкови за образ "Костюшко під Рацлавичами" і д-р Пекосиньскому за розвідку историчну, а нагороду з Фонда Линдого Стеф. Рамултови за "Словарь язика поморского". Зі Львова приїхали на се засїданє члени академії: д-р Шараневич, д-р Билиньскій, д-р Пентак і инші професори университету, а з Відня д-р Ритнер.
Менажерію п. Монтенеґра на пляцу Сонїчнім у Львові посїщають численно мешканці Львова і провинції, бо справдї можна богато побачити, і давно не було у Львові так гарно і численно заосмотреної менажерії. Кільканацять львів, тигрів і инших диких звірят з горячих країв Африки й Азії, відтак величезний слонь, маючій понад 100 лїт, і богато хищих птиць та пречудних папугаїв зібрав п. Монтенеґро в своїй менажерії, котрої вартість числять понад 200.000 зр. Крім того щоденні продукції смирителїв звірят, коли війдуть до клітки і відправляють з звірами всїлякі еволюції, вводять зрїтелїв в зачудованє.
Дрібні вісти. Громада Барич, пов. березівского, одержала від цісаря 100 зр. підпомоги на будову школи. — Д-р А. Бараньскій, професор львівскої школи ветеринарії основує у Львові заведенє, в ціли достави лімфи до щепленя віспи. — Папа именував кардинала Пароккія, сего, що мав проповідь в дусї польскім підчас тамтогорічної вандрівки ювилейної в Римі, протектором монастиря Францисканок у Львові. — В Перемишлянах вибрано до ради повітової з міст А. Торского, директора лїсів в Дунаєві. — На гетманьских валах у Львові, де тепер по забудованю Полтви пороблено проходи, обіли гусениці листє на деревах так до чиста, що полишились голі прутики. — Дня 27 мая займилася бензина в пивници одної торговлї у Відни; при гашеню огню лучилася експльозія ґазів і при тім тяжко попеклося одинацять людей з сторожи огневої.
Цікавий процес почався у Відни.
Теофиль Сиґфрид, родом з Швайцарії, з роду калїка але при тім богач (мав до 100.000 зр. маєтку), оголосив в осени 1886 р. в віденьских газетах, що хоче найти приміщенє при якій міщаньскій родинї, де міг-би заниматися спокійно огородництвом. На се заявленє в газетах зголосилася Анна Байлер, властителька реальности у Відни, і приняла до себе Сиґфрида, бо і потребувала огородника і він платив по 40 зр. місячно за удержанє. Коли Байлерова дізналася опісля о маєтку Сиґфрида, почала різними способами видурювати від него значні гроші. На першій плян вивела она свою 20-лїтну доньку Иду, гарну дївчину, і тепер почала обіцювати Сиґфридови, що він ожениться з Идою. Донька з своєї сторони помагала матери; прилещуванєм і взагалї всїми способами проворної кокетки віденьскої так підбила Сиґфрида, що сей не лиш купував їй дорогоцінности, але радо годився на всї проєкти грошеві мами Анни. Так згодився виплатити 14.000 зр. за прохарчованє єго до кінця життя, а щоби се мало яку поруку, мала Анна Байлер купити за ті гроші реальність і в половинї заінтабулювати на себе і Сиґфрида. Анна купила таку реальність лиш за 8000 зр., а половину єї з старим млином і на неужитках заинтабульовала на Сиґфрида; при слїдстві показалося, що та половина Сиґфрида варта що найбільше 200 зр. Відтак мала вибудувати для Сиґфрида віллю і на то дістала від него 6000 зр.; цілий рік зводила єго, що вілля будуєся, а опісля показалося, що не було нї слїду будови. Всїм тим "сдїлкам" вміла Анна надати законний вид, бо робила все нотаріялно, а при них Сиґфрид під пресією Анни позваляв на все мов дитина. Коли за два роки, в р. 1888, родина Сиґрфида взяла єго в курателю, він вибрався з дому Байлерової і прокураторія виточила процес против Анни Брайлерової о злочиньство обманства з §§ 197, 200 і 201, а Иду за співвину в тім злочиньстві. При розправі мати Анна і донька Ида удають цілком невинних, а Сиґфрид стверджує своїми зізнанями цілий акт обжалованя прокураторії, при чім зазначує, що головною пресією на него були: любовь Иди і всїлякі обіцянки, що вийде за него замуж. Сиґфрид єсть тумановатий, уродився мов неживий, нездужає на велику хоробу, гикаєся і криває, але по при то все говорить кількома язиками і відбував подорожи по світї, а до Відня приїхав, як сам признав, щоби пізнати die lustigen Wiener і справдї удалось се єму гарно.
Відозва в справі колоній вакаційних.
Родимці! Вже четвертий раз підносимо голос до родимців наших в справі вакаційних колоній, для слабосильних львівских дїтей, увядаючих в нездоровім воздусї у Львові, а потребуючих віддихати хоть через пару тижднїв здоровим сїльским воздухом.
З повною вірою в святість дїла, в жертволюбність Родимців і в успіх наших змагань, пукаємо нинї в имя христіяньскої любови до дверей жертволюбної хати і просимо о ласкаве принятє і о ложку страви для убогої а чемної дитини!...
Хто-ж найдеся на гостинній Руси, щоби такої дитини не впустив до своєї хати, не позволив відотхнути пвд своєю стрїхою?! В книгу наших добродїїв вписане вже поважне число тих великодушних патріотів, котрі в трох послїдних роках приняли на колонію дїти убогих львівских родичів. Не сумнїваємося проте, що і тепер найдуться милосердні люде, котрі радо приймуть в свій дім чемних хлопців або дївчат. Видїл займеся вибором і висилкою колонистів і покриє кошти подорожи. А позаяк каса наша порожна, то просимо о як найчисленнїйші лепти і о устроюванє забав на ціли наших колоній вакаційних.
Всякі зголошеня і жертви просимо присилати на руки підписаного Видїлу найдальше до дня 5 липня.
Видїл Товариства "Шкільна Поміч" у Львові,
Амвросій Поляньскій, предсїдатель.
Телеграми.
Відень 29 мая. Комисія для закона карного приняла поправку Коппа до §. 14, щоби кара вязниці за політичні провини не могла назначитися на ціле житє, лиш на якійсь час. При 19 поставив Барайтер, щоби першій раз засудженому що найвисше на пів року вязниці, можна сю кару дарувати під условієм, що він до певного часу не допуститься нїякої провини.
Прага 29. мая. Страйк візників трамваєвих закінчився. Новий директор трамваю пристав на всї жаданя візників і они зараз вернули до роботи. На знак згоди повивішувано на возах трамваєвих білі хоруговки а конї прибрано в цвіти. — Страйк гірників в Кляднї не залагоджений.
Брукселя 29 мая. Серед великої демонстрації лївиці давав президент министрів Бернерт поясненя що-до процесу в Монс і заявив, що всю відвічальність за сей процес бере на себе.
Букарешт 29 мая. Завтра розпічнеся в сенатї дебата над кредитом фортификаційним. — Палата послів продовжила мандат комисії слїдчої в справі Браціяна. — Митроп. Михаїл був на снїданю у румуньского митрополита і відложив свій виїзд на два днї.
Атини 29 мая. Вість о оголошеню прилученя Крети до Греції єсть зовсїм безосновна.
Рим 29 мая. Вчера вечером повернув тут Криспи, а президент палати послів, министри, посли і власти повитали єго торжественно. — Страйк візників омнибусових скінчився.
(«Дѣло»)
Tramwaj parowy we Lwowie.
Namiestnictwo podaje do wiadomości, że zarządzona reskryptem ministerstwu handlu z dnia 2. bm. komisja reambulacyjna wraz z rozprawą eksproprjacyjną dla przedłożonego przez towarzystwo kolei żelaznej Lwów-Bełżec (Tomaszów):
1. nowego projektu połączenia toru tramwaju parowego Lwów-Kleparów-Św. Anna w km. 2.1 z magazynami wojskowymi przy ulicy Janowskiej;
2. dla projektu połączenia wspomnianego tramwaju w km. 0.9/10 ze stacją Lwów kolei Lwowsko-Czerniowiecko-Jasskiej;
3. dla projektu połączenia tramwaju parowego z linją pod 2) oznaczona i dla projektowanego założenia torn do wymijania od km. 1.11 do km. l.28 tramwaju, wreszcie
4. dla projektu połączenia stacji Lwów-Św. Anna ze stacją Podzamcze odbędzie się w dniu 24. czerwca rb. i w dniach następnych o g. 9. rano w urzędzie komisarjatu II. dzielnicy miasta Lwowa przy ulicy Gródeckiej obok kościoła św. Anny.
Wykazy gruntów, które na powyższe cele zajęte być mają, wyłożone będą wraz z odnośnemi planami w magistracie tutejszym przez 14 dni do przejrzenia dla ogółu.
Zarzuty przeciw zamierzonemu wywłaszczeniu wniesione być mogą w przeciągu 14 dni w lwowskim magistracie lub też przy komisji na miejscu.
(«Kurjer Lwowski»)
____________________________
31 травня 1889 р.
Від Сянока. [Архикнязь Альбрехт в церкви рускій в Новосїльцях.]
Дня 24: н. ст. мая переїзджав єго ціс. Високість архикнязь Альбрехт з цілим генеральним штабом з Риманова гостинцем до Сянока. По дорозї розтаборився в селї Новосїльці Ґнївош на взгорю коло парохіяльної церкви рускої. Наш народ, цікавий на все нове, спішив з цілого села видїти і близше призрїтися ново-прибувшим гостям. Нїхто з генералиції не боронив нашим селянам приступу, тож люде наші користаючи з тої кречности, приступили близше і зачали розмову, насамперед про свою нужденну, маленьку, стареньку, обдерту церковцю. Один з генералів питаєсь людей: А як говорить ваш священик? Люде кажуть: по руски. — А жена священика? — Також по руски. — А дїти єго? — Також по руски. — А чому-ж Ваша церков така нужденна, коли маєте священика Русина? — А, бо пан наш, Ґнївош, маршалок повітовий, боронить нам поставити нову церков.
Огнї. В Гриневі, пов. бобрецкого, згорїло 21 загород селяньских; в огни погиб 15-лїтний І. Лявнгард, огонь захопив єго в стодолї. Шкоду обчисляють на 11.300 зр. а 7 погорїльців було убезпечених на 3.520 зр. — В Підгайчиках, пов. коломийского, згорїла в ночи з 27 на 28 мая горальня жида посесора; в огни згорїло 120 волів, що стояли на бразї. Кажуть, що огонь підложений; кождий віл був убезпечений по 150 зр., а ще при тім випасї не був вартий сих грошей. — В Петрилові, пов. товмацкого, погорїло 11 будинків господарских на обшарї двірскім. — Горїло ще також в Ряшеві і в селї Мисляховичах, пов. хшанівского.
Штаб генеральний під проводом архикнязїв Альбрехта і Фридриха покінчив свою подорож на притоках Сяну. Арх. Фридрих відїхав до Відня, а арх. Альбрехт має виїхати в перших днях червня до Испанії в гостину до регентки королевої Марії Христини. В Сяноці відфотографовав цілий штаб генеральний з архикназями львівскій фотограф п Геннер. Штаб генеральний продовжати буде свою подорож наукову в Стрийскім і Станиславівскім.
Робітники львівскі закінчили вчера свої збори, котрі почались ще минувшої недїлї. Обговорювано статути товариства робітницкого; вислухано справозданя пп. Маньковского і Табачковского, котрі їздили до Відня за експертів в справі основаня палат робітницких; прилученося до рїшень збору соціяльних демократів в Гайнфельдї; порїшено скликати віче в справах робітницких і вислати відпоручника на зїзд соціялистів в Парижи; також порїшено много резолюцій в справах суспільних. Збори відбувались поважно і спокійно.
Рада громадска в Ярославли має бути розвязана, а управляти містом буде комисар правительственний; так порїшив видїл краєвий і своє внесенє передав намістництву.
Дрібні вісти. Громада Малнів, пов. мостиского, одержала від цісаря 50 зр. підпомоги, щоби докінчила будувати школу. — В селї Журавці, пов. равского, виорали на поли жіночій кістяк, котрий, після ореченя знатоків, міг пролежати в земли вже пять лїт; ведуть судове слїдство. — У Львові виставлено в Товаристві штук красних 12 образів Матейка, представляючих апотеозу исторії Польщі. — У Львові помер купець Игн. Дрекслер в 78-мім році житя. — Персонал оперетки львівскої виїхав до Кракова; у Львові лишились лиш артисти граючі в комедії, але і они виберуться за місяць в подорож по західній Галичинї. — У Львові уконстиовалося товариство мулярів і каменярів, вибравши п. Андр. Передяткевича своїм предсїдателем.
Благородна денунціяція. Dziennik Polski подає таку допись з лїського повіта: "Від давна був у нас звичай, що селяне за вільний випас худоби по лїсах і пасовисках двірских відробляли річно певне число днїв. Того року громади: Тисна, Должиця, Криве, Лишня, Гапківці і Жубраче, як кажуть, з страху перед панщиною зірвали умову. Цілий сей страйк єсть дїлом якогось политика москвофильского, котрому солею в оці та згода громади з двором. Представив він селянам, що єсли на дальше будуть заключати умову за випас худоби на роботу, то панщина заведеся на ново. Народ повірив сему і не лиш не заключив умови, але і за гроші не хоче ити до двора на роботу. Деякі і подавали свою худобу до инших громад, а то, що полишилось, терпить недостаток паші. Навіть ті, що вже взяли наперед гроші або збіже на відробок, не виповняють своєї повинности, бо инші підбурені проклинають их всїляко та грозять на случай, єсли-би пійшли до двора на роботу. Кажуть, що початок того підозрїня і обави повороту панщини датуєся від минувшої осени, коли ту заводив книги грунтові судовий авскультант п. Т. Трудно тому вірити, але може бути, що молодий "проводир народу" висказався необачно в тій справі, а селяне не порозумівши єго добре, витолкували собі зле. Треба знати, що тому, що "пан комисар" скаже, нарід легко вірить, а раз кинене підозрїнє прозябає дуже легко. В добрах тисняньских о. Р. проговорив до народу і впевнив, що нема чого боятись і панщини не привернуть нїколи, селяне пристали на умову та ходять до роботи, але по инших селах видержують при страйку. Заводити книги грунтові повинні люде розважні і з тактом, бо кожде слово, висказане неосторожно, тягне за собою злі наслїдки. І такі справи повинні полагоджуватись згодно і справедливо, без ятреня сварів суспільних і народних, так як полагоджував их судовий начальник з Балигорода, п. Виханьскій, котрий хотяй Русин не дав причини до підозрїня і незгоди між двором а громадою."
Телеграми.
Відень 31 мая. Ходить поголоска, що спільні делегації мають бути скликані на день 12 червня.
Прага 31 мая. В копальнях вугля в Ниршав застрайкувало 1.400 робітників.
Миляно 31 мая. Жителї міста устроїли вчера королеви овацію а відтак 400 осіб вирушило з хоругвами перед консулят нїмецкій і піднесли тут оклик в честь Нїмеччини і тридержавного союза.
Білград 31 мая. Принятє митроп. Михаила відбулося без всякого торжества. В портї повитало єго лиш висше духовеньство і близші знакомі та кілька сот єго приклонників. Россійскій посол Персіяни мав до него промову. З правительства і реґентії нїхто не явився.
Софія 31 мая. Вчера в день именин кн. Фердинанда відбулася велика парада войскова а князь заіменував відтак 210 кадетів официрами.
Рим 31 мая. Палата послів постановила греміяльно повитати короля підчас єго приїзду на двірци а також подякувати нїмецкому цісареви за світле принятє короля.
Петербург 31 мая. На вчерашнім снїданю піднїс цар слїдуючій тоаст в честь князя чорногорского: Пю в здоровлє князя Чорногори, одинокого, щирого і вірного приятеля Россії.
(«Дѣло»)
____________________________
1 червня 1889 р.
З многих повітів виборчих надходять вісти про оживлений рух виборчій. Відрадний се прояв і тим відраднїйшій, що в акції виборчій селяньство наше бере таку участь, якої доси не брало. В многих комитетах виборчих число участників стану селяньского перевисшає число участників чи то стану священичого, чи світскої интелигенції. Не єсть се дїло штучне, оно виплило само з себе. Єсть се результат успішного просвітного труду, за чим прийшла свідомість прав національних, суспільних і политичних. Як би в кождім повітї виборчім селяньство наше взялося за дїло виборів з такою ревностію, рїшучостію і з таким достоїньством, як в повітах снятиньскім, коломийскім і других, ми могли-б дуже сміло подивитися в нашу будучність.
В Залїсю, послїдній рускій парохії на північнім заходї мазурско-рускої границі, почалась власна будова величавої мурованої церкви. Доказ се запопадливости пароха о. Негребецкого, як і розбудженого серед селян почутя рідного обряду. Треба знати (було се уже раз піднесено в "Дѣлї"), що залїскі селяне, після их власного переказу, потомки переселеної сюди з України рускої колонії, хоть і говорять по мазурски, але крїпко держаться свого обряду, ходять пильно на руске богослуженє і називають себе Русинами. До Залїся наложить прилучена Біла, а в тамошній етатовій школї є і рускій язик предметом обовязковим. Такаж етатова школа буде вже небавом і в Залїсю.
Удержавненє черновецкої зелїзниці вже почалося; совітник Карґе з Відня розпочав вчера відбиранє і визитацію льокомотив, огрївальнї і варстатів сеї зелїзниці.
Д-р Людвик Цвиклиньскій, професор львівского университету, именований заступником директора комисії испитуючої для кандидатів стану учительского в гимназіах і школах реальних.
Огнї. Минувшої недїлї по полудни з незвістної причини займився лїс між Майданом а Бредгаймом коло Отинії. До полудня в понедїлок згорїло по над сто моргів лїса. Над вечером устав огонь цілком. Лїс шпильковий був власностію п. Бросмана. — В Коломиї згорїв тої самої ночи один дім, щастє що вітру не було, бо инакше були-би погорїли найбіднїйшй христіяне.
Доходу з стемплїв мала Австрія в 1888 р. 18,251.028 зр., отже більше в порівнаню з 1887 р. о 634.199 зр. З доходу того припадає на стемплї 14,834.110 зр., на блянкети векслеві 787,003 зр., на промеси 41.004 зр., на карти до граня 269.628 зр., на календарї 202.184 зр., на стемпель газетний 1,392.030 зр., на зелїзничі листи фрахтові 676.069 зр., а на стемпель від заграничних газет 41.766 зр.
З Гусятиньского пишуть нам: Богато біди призбиралось у нас: тяжкій передновок, вівса і ячменю нема вже давно; торги в цілім повітї замкнені по причинї пискової зарази. Конї і худоба доїдають до самого споду пашу і зерно і не знати, що дальше робити з ними, бо і секвестратор не возьме их за податки, а тілько глядить за збіжем. З деяких сел не кликали навіть рекрута, бо лютяться тиф і віспа. По селах контумація. Намістництво повинно отворити торги бодай в Пробіжній, в тій части повіту, де нема зарази, а то вже з того взгляду, що податки залягають на великі суми. Годї навіть і де їхати тепер, бо з воза викидають всю солому і чоловік мусить трястись на голих драбинках. З поза тої біди виглядає ще друга: сегорічні засїви виглядають не дуже мудро, жита лихі попереорювані, а пшениці то вже зовсїм хибли. — Певний.
З Сокальщини пишуть нам: Предсказують і обавляються у нас в Сокальщинї люде, що сегорічні вибори посла до сойму будуть для нас Русинів тяжкі, бо п. Поляновскій, спродавши свої добра на віки, мав грубий гріш в кишени. Вправдї повага п. Поляновского значно упала у селян, але яко маршалок повітовий має все ще вплив в повітї. Агитатори єго страшать людей. Такого страхопуда має п. Поляновскій в радї повітовій — п. С. Гоголевского, котрий їздит по селах яко люстратор і страшить людей, що коли они не будуть війтів вибирати на виборців, то він их розуму научить. Кепского вибрав собі п. Поляновскій страхопуда — Гоголевского, о котрім пізнїйше ширше напишемо. На тепер скажемо лиш то, що п. Гоголевского, котрий лише чотири кляси народні укінчив, зробив всемогучій п. Поляновскій люстратором повітовим з платнею — 1000 зр. без бічних обривок. Кажуть, що п Гоголевскій не має ще навіть австрійского підданьства. Чи то так може бути? — М.
Телеграми.
Білград 1 червня. Вість о непорозуміню правительства з реґентією єсть безосновна. Так само неправдою єсть, мов-би то правительство думало оголосити в Білградї стан облоги. Ґарашанин признає, що стрїляв кілька разів, але заперечує будьто-би він кого поцілив.
Лондон 1 червня. Праса англійска доказує, що тоаст царя значить, що цар знає дуже добре опозицію Европи против плянів Россії і не видить потреби крити свого невдоволеня під ослоною дипломатичної чемности, але все таки не можна припускати, щоби він хотїв покинути свою дотеперїшну политику вижидаючого становища.
Прага 1. червня. Страйк в Кляднї і Пильзнї треває дальше. Нїмецкі либерали мають радити тут нинї в справі виборів і запротестувати против антисемітизму.
Париж 1. червня. Француске товариство сербских зелїзниць, котрому власти сербскі відобрали право до сих зелїзниць, зажадало помочи француского правительства а свому представителеви в Білградї казало віддатися в опіку француского посла і запротестувати.
Париж 1. червня. В Гаїти вибухла революція; президента убито.
(«Дѣло»)
Żabie i Czornohora.
Oddział Czornohorski Towarzystwa Tatrzańskiego w Kolomyji urządził także na rb. w Żabiu u podnóża Czornohory "Gospodę" dla turystów w domu Baranowskich, składającą się z trzech pokoi i kuchni, zaopatrzoną w łóżka, sienniki, koce i inne niezbędne przybory. U gospodarzy tego domu można dostać za mierną cenę (niższą niż zeszlego lata) żywności zdrowo przyrządzonej. "Gospoda" ta znajduje się zaraz na kraju żabiego. Turyści na Czornohorę lub do Burkutu mogą tam dostać przewodnika lub konie pod wierzch lub wózek. Oprócz tej gospody oddziału czornohorskiego, zostającej pod opieką L. Czermińskiego, rządcy dóbr fundacji hr. Skarbka w Żabiu i niedaleko od tejże gospody mieszkającego, — znajduje się w Żabiu wiele karczem porządnych, w których można także wiktuałów dostać. Również i pomieszkan na lato dostanie tam za mierną cenę, gdyż jest wiele porządnych domków, w czem bardzo chętnie wspomniany rządca fundacji i delegat oddziału Czornohorskiego na miejscu z grzeczności może pośredniczyć. Kąpiele w Czeremoszu są wyborne, żętycę i świeżą wodę Burkucką przywożą na zamówienie. Poczta jest w miejscu. Powietrze w Żabiu jest ze wszystkich wsi i miasteczek górskich Galicji najłagodniejsze. Średnia temperatura bowiem Żabiego równa się ciepłocie miasta Stryja. Turyści na Czornohorę znajdą także pod samą Czornohorą na obu jej końcach schroniska, mianowicie od strony zachodniej po pod "Zaroślakiem" i "Howerla" znajduje się schronisko stanisławowskiego oddziału, a na wschodnim końcu pod "Pop Iwanem" jest schronisko kołomyjskiego oddz. "na Gropie", gdzie jednak żywności żadnej nie dostanie. Podobnież w "Jaworniku" między Żabiem a Burkutem lub Pop Iwanem — można mieć nocleg i wikt za bardzo mierną cenę u p. Bensdorfa. Pobyt więc w Żabiu tak dla górskiego powietrza, kąpieli Czeremoszowych i wody Burkuckiej, jak i dla wycieczek na Czarnohorę, Kostrzycę itp. zaleca się bardzo. Z Kołomyi na Kosów do Żabiego można powozem, fiakrem lub wózkiem tego samego dnia wcześnie zajechać; do Kossowa można też najtaniej dyliżansem pocztowym się dostać, a z Kossowa wózkiem do Żabiego.
(«Kurjer Lwowski»)
01.06.2014