Європа постійно бештає Україну за дефіцит демократії, критикує за нагінки на лідерів опозиції, за згортання свободи слова. Не важко спрогнозувати, що ця критика пролунає і 25 лютого, коли Віктор Янукович приїде до Брюсселю на Саміт Україна–ЄУ. Водночас можна передбачити, що слугуватиме вона лише шумовим тлом для інших, набагато прагматичніших, питань.
Про те, що українського президента в Брюсселі чекає не лише критика, можна було здогадатися з візиту до Києва 7 лютого єврокомісара з питань розширення Штефана Фюле. Недарма головний месидж, якого він залишив, був про те, що Унія готова далі допомагати Україні в модернізації газотранспортної системи. А пілотний проект фінансування ГТС за участю німецьких Deutsche Bank і Ferrostaal вже почали втілювати.
Ще більше позиції Заходу й України здатен зблизити сланцевий газ. Ця тема викликає чимраз більше інтересу в обох сторін, адже і Київ, і західноєвропейські столиці активно намагаються знизити залежність від російських енергоносіїв. Саме у газо- й нафтовидобуванні між Україною і Європою має шанси витворитися стійкий обопільно вигідний альянс: одна сторона володіє важкодоступним енергоресурсом, інша — технологіями для його видобування й коштами для інвестицій.
На економічному саміті у швейцарському Давосі в січні Янукович вже встиг підписати угоду з нідерландсько-британською корпорацією Royal Dutch Shell, яка видобуватиме сланцевий газ на сході України. Тривають переговори з Сhevron та Exxon Mobil. Їх позитивна динаміка дозволяє спрогнозувати, що вже невдовзі ці американські нафтогазові концерни розроблятимуть сланцеві родовища в Західній Україні і на шельфі Чорного моря.
Нарощування Україною енергетичних м’язів оптимістично сприймають в Європейській Унії. Виступаючи на Міжнародній конференції з питань безпеки в Мюнхені на початку лютого, комісар ЄУ з енергетичних питань Ґюнтер Еттінґер визнав за Україною шанси стати експортером газу на захід. Водночас прізвища Тимошенко і Луценка на конференції в Мюнхені не згадували, принаймні в офіційних виступах. Чи означає це, що Захід готовий співпрацювати з Україною, заплющуючи очі на ув'язнення лідерів опозиції?
Радше так, аніж ні. Мабуть-таки, Заходові вистачить певних символічних жестів Києва, які б допомогли європейським політикам зберегти добру міну за поганої гри. І мабуть що незабаром ми станемо свідками таких жестів. Головне — щоб за наступного півроку українське керівництво не наробило якихось дурниць, які б остаточно відвернули Брюссель від бажання співпрацювати з Києвом. І тоді можна стверджувати, що Угоду про асоціацію Україна має в кишені. У цьому сенсі варто пригадати політику ЄУ щодо Росії, яка полягає у прагматичному підході на тлі помірної критики.
22.02.2013