5 травня 1889 р.
Plantacje przed szkołą miejską im. św. Marji Magdaleny, które dla dziatwy, oddychającej z powodu złego urządzenia wewnętrznego w samym gmachu zatrułem powietrzem, są koniecznie potrzebne, a które przy pieczołowitości ze strony ogrodnika miejskiego mogłyby być i prawdziwą ozdobą tego przyszłego miasta naszego, mają jak słychać w krótkim czasie według jakiegoś planu uledz aż z dwóch stron obcięciu. Byłby to wandalizm, którego nie należy dopuścić w komisji plantacyjnej, zapobiegając zarazem, aby bez uchwały tejże komisji nie wycinano tam drzew.
Handel kośćmi ludzkiemi. Dnia 1. bm., będąc w służbie ze strażnikami magistratualnymi Janem Śliwińskim i Teodorem Lampikiem, spostrzegł p. D. Batsch funkcjonarjusz sanitarny dzielnicy III. koło kościoła św. Jana, jak szmaciarz Samuel Lechner, od Józefa Błażka, zarobnika kupił kości ludzkie, wydobyte przy wykopywaniu fundamentów na cmentarzu tegoż kościoła. Przytrzymał obydwu i odstawił do komisarjatu celem dalszego zarządzenia. Tam zapisano ich nawiska. Tego samego dnia wróciwszy na wspomniane cmentarzysko w zamiarze uprzątnięcia tymczasowego kości ludzkich w odpowiednie miejsce, zastał znowu tego samego Samuela Lechnera z zarobnikiem Błaszkiem. Pierwszy z nich kości pakował do wózka. W sam czas jeszcze odebrano mu je i złożono w zakrystji kościółka. Obaj handlarze zamierzali je sprzedać do kościarni — dokąd już przedtem kilka worków odstawiono. Nie za wadziłby lepszy dozór.
(«Kurjer Lwowski»)
____________________________
6 травня 1889 р.
Найновійше чудо штуки будівляної.
Вежа 300 метрів висока на виставі в Парижи, звана вежа Айфля, від прізвища свого будівничого, инжинера Eiffel-a, розцікавила весь світ зараз від першої хвилї, як тілько появилась гадка будови єї. Она мала лиш додати блеску виставі, тимчасом на тій вежа концентруєсь нинї найбільша увага, а вистава немов тілько на то, щоби доповнити блеск того чуда штуки будовляної. Вежа уже цілком викінчена. Показалося, що математичні обчисленя єї будівничого, на котрі зразу хитано головою, були зовсїм справедливі.
До палати послів ради державної внїс совітник львівского суду карного Савчиньскій яко судья слїдчій допис з просьбою, щоби палата дозволила вести слїдство против посла Томислава Розвадовского, посла до ради державної, котрий підчас остатної сесії соймової видав памфлет на п. Володислава Федоровича з Вікна і роздавав єго в соймі. В тім памфлетї оскорбив посол Томислав Розвадовскій між иншими також пп. Франца і Михайла Черняковских, властителів дібр, подавши, що покійний отець их з жадоби зиску допустився неретельних дїлань супротив Старжиньского. Черняковскі внесли до львівского суду донесенє карне, обжаловуючи посла Т. Розвадовского о провину против безпеченства чести з §§. 487 і 488 закона карного, сповнене через оголошенє печатного памфлету. (Отже то не п. Володислав Федорович, як хибно удержують деякі часописи, внїс жалобу на пос. Т. Розвадовского, і не суд тернопільскій, але львівскій домагаєсь від палати послів призволеня на слїдство.)
Другого убійцю Лопацкої увязнила жандармерія в Глинянах. Єсть ним якійсь Шиманьскій, що мешкав до остатної хвилї у Лопацкої, а відтак забрався до рідного села. Доходженя полиційні виказали, що помершій муж Лопацкої був знаним злодїєм у Львові, а єї любовник Вентик занимався також таким ремеслом. Мешканє Лопацкої було пристановищем всїх небезнечних злодїїв; она боялась, щоб хто з сусїдів єї не підглянув, тому заслонювала шиби в дверех все фиранками. Між селян в Солонці розпозичила она 150 зр., так само між свояків Вентика в Жиравці. Шиманьского мають доставити до Львова, а судья слїдчій д-р Стебельскій виїхав на провинцію доповнити слїдство. Санитарна комисія міска зробила ревизію в каменици, де доконано убійства, і наказала опорожнити партерові помешканя з льокаторів, бо не мають потрїбного світла і воздуха. Має се стати почином до подібних санитарних ревизій у всїх старих каменицях.
Розсудженє справи желань на именинах пароха в Ставчанах. В липни мин. року розсуджав кіцманецкій суд справу учителя п. Руснака, котрий 20 мая мин. року прибув з желанями на именини о. Тарновецкого в Ставчанах, а за то дістав від родини о. пароха прочуханку і мусїв втїкати з хати. Суд кіцманецкій засудив о. пароха на 50 зр. кари або 10 днїв вязниці, а єго жену на 15 зр. кари або 3 днї вязниці. Минувшого четверга розсуджав ту справу черновецкій суд апеляційний і затвердив засуд першої инстанції, знизивши кару о. Тарновецкому на 5 зр., і увільнивши паню Марію Тарновецку. Сего року порїшив п. Руснак вже не їхати до Ставчан з желанями.
Наука рисунків для женщин. Маляр п. Маркил Гарасимович зачне від 1 жовтня с. р. разом з одним своїм товаришем малярем подавати для женщин лекції рисунків і мальованя. Курс науки буде мати два віддїли: оден рисунків і олїйного мальованя голов та постатей, а другій рисунків краєвидів разом з мальованєм акварелею і олїйно. Підчас лекцій подаватись будуть також науки помічні до рисунків і мальованя.
В Маєрлинзї почали розкидати з днем 11 мая с. р. мисливскій замок архикнязя Рудольфа, а за місяць заберуться будовати на тім місци монастир Кармелитанок. Комнату, в котрій помер архикнязь, перемінять на каплицю.
Від о. Никифора Лещишака з Волосатого одержали ми таку допись з просьбою о поміщенє: "В 74-ім ч. Дѣла сказано між иншим, що на засїданю антропологичної комисії академії наук в Кракові повідомив секретар академії д-р Коперницкій, що остатними часами надіслали академії: п. Ив. Франко рукопись з пословицями, дикціями, висказами і т. п., п. Ив. Колеса збірку пісень з Ходович, а Ив. Лещишак 68 пісень Лемків з села Біличина пов. горлицкого. Поданє то потребує поясненя. Мушу насамперед заявити, що я своєї праці не посилав краківскій академії. В році мабуть ще 1882-ім п. И. Ф., пробуваючи в тім самім селї, що я, просив мене позичити єму мого збірника записок народних пісень, казок, загадок, пословиць, висказів і т. п. — отже не 68 пісень, але 25 аркушів списаного всякого етнографичного матеріялу, — щоби відписав собі кілька пісень. Від того часу п. И. Ф. не віддав менї мого збірника, хоч я о него упоминався. Тепер довідуюсь, що частинка з них знайшлася в академії наук, а в Дїлї читаю, що пісні ніби якогось Ив. (замість Никифора) Лещишака, ніби з села "Біличина повіта горлицкого", а то з "Білична повіта грибівского". Записки мої були зроблені тілько для себе (писанї прямо з уст, нераз і в поли, отже з скороченими, недокладно і нечетко), тож боюся, щоби друга особа мені их не попсувала, а доказ маю уже на висше вказаних похибках. — Ник. Лещишак.
Сегорічний аванс маєвий в австрійскій армії був досить значний, а з загального порівнаня відносин службових в армії і в урядах показуєся, що при войску ще найскорше можна дослужитись висших гідностей. І так при піхотї именовані в теперїшнім авансї кадети з вересня р. 1886, підпоручники з падолиста р. 1884 поручниками, поручники з падолиста р. 1882 капитанами, капитани І кл з падолиста 1877 майорами, а майори з падолиста 1883 р. підполковниками. Після того треба служити в ранзї кадета 2½ року, підпоручника 4½ року, поручника 6½, капитана (обох кляс) 11½, а майора 5½ року. Такі самі відносини, що і в піхотї суть в віддїлах стрїлецких, в полку піонирскім, зелїзничім і телеграфичнім. В кавалерії авансовали кадети з вересня 1888, підпоручники з падолиста 1883, поручники мая 1881, ритмайстри з мая 1886; тому служиться в кавалерії в степени кадета лиш 1½ року, підпоручника 5½, поручника 8, ритмайстра 10, а майора 3 роки. В артилерії авансують кадети о рік пізнїйше, як кадети піхоти, а підпоручники, поручники і капитани майже рівночасно, що іх товариші в піхотї.
Телеграми.
Відень 6 мая. Вчера відбулася конференція спільних министрів. Тисса буде нинї на авдієнції у цісаря, а відтак буде конферувати ще з гр. Кальноким і відїде опісля до Пешту.
Париж 6 мая. Епископ Версальскій мав до Карнота промову, в котрій заявив, що духовеньство не віддїляє нїколи церкви від держави і витає з почестею представителя власти народу та гратулює єму, що він щасливо спасся від злобної руки. — В Руан вибрано Булянжера, Дерулєда, Накета і Ляґера членами ради громадскої.
Рим 6. мая. Майже всї більші міста устроюють манифестації прихильности для Франції і обходять торжественно роковини францускої революції.
Букарешт 6. мая. Король дякує в власноручнім письмі до Катарджа жителям столиці за щире принятє наслїдника престола і каже, що єсть новий доказ прихильности народу для престола і династії.
(«Дѣло»)
____________________________
7 травня 1889 р.
Музики войскові грати будуть в маю: перед намістництвом д. 6, 16 і 28; на високім замку д. 7, 14, 21 і 28; перед генеральною комендою д. 8, 13 і 20; в стрийскім парку д. 9, 22 і 29; в єзуїтскім огородї д. 10, 17 і 24 а перед будинком инвалидів д. 15 і 27. Початок продукцій до 15 мая о год. 5-тій, а по 15 мая о год. 5½ вечером. За кождим разом відограють музики по 8 творів.
Самоубійство секретаря цирку Шумана. До Львова має зїхати в половинї мая цирк Шумана і будинок на майданї Каструм вже викінчений до половини. Всїми тими підготовленями занимався секретар Шумана, Кароль Стробель, котрий вже від місяця пробував у Львові. Стробель був родом з Копенгаґи, з заводу инжинер, жонатий і мав 31 лїт. У Львові почав він вечерами заходити до т. зв. tingl-tangl-ів, і в однім з них при ул. Казимирівскій пізнав шансонетку Ирену Шабадос та залюбився в нїй. Шансонетка знала покористуватись з сеї любови, бо Стробель заплатив за ню єї довги в сумі кількасот зр. Ті видатки платив Стробель грішми Шумана, котрий тепер пробуває в Одессї. Коли вчора вечером робітники від будови цирку прийшли по виплату зарібку, застали дверї зачинені, і тогдї казав властитель "готелю народового" Апперман виважити дверї. На постели застали Стробля неживого; куля револьверова перейшла скрізь скронь. Грошей найшли всего 20 кр. Стробель лишив лист, просячи в нїм повідомити о всїм Шумана і закінчив лист словами: "инакше не могло бути".
Лїкарям войсковим в Прусах наказали, щоби що чотири тижднї мірили обєм грудей у рекрутів. Після того зарядженя узнають за слабого на груди кождого, у кого обєм грудей не виносить половини числа сантиметров довготи тїла. Єсли вправи войскові не зможуть, як звичайно, розширити грудної клїтки у людей слабих на груди, то треба уважати их за маючих наклін до туберкулів і сейчас увільнити их з войска, щоби не заразили здорових вояків.
Дрібні вісти. Намістник гр. Баденій повернув вчера рано до Львова. — Президент суду окружного в Станиславові д-р Паславскій виїхав минувшого тиждня на визитацію судів повітових в Товмачи, Бучачи і Золотім Потоці. — Везувій почав від кількох днїв викидати значно ляву на північно-західну сторону. — В Ґориції помер д-р мед. Генрик Гальскій в 31 році житя; виїхав він там до своєї недужої жени і помер на запаленє легких. — В Кракові помер Иван Ганкевич, докторанд медицини в 23 році житя.
Золоту рожу звик давати папа на відзнаку женщинам з пануючих домів католицких а сего року удостоїлась тої чести архикнягиня вдова Стефанія, котрій вручив золоту рожу нунцій Ґалімберті именем папи. Торжество посвященя золотої рожи відбуваєсь так: В четверту недїлю великого поста папа в понтификальних ризах відправляє над золотою рожею відповідні молитви, відтак намащує єї бальсамом, посипає пижмом і обкаджує та складає на престолї, де она лежить підчас служби Божої. Вже в XII. в. держали папи рожу в руках підчас служби Б., а при кінци XIV в. відзначив папа Урбан V золотою рожею королеву Іоанну Неаполитаньску, візджаючу до Риму. Від того часу роздають що року папи золоті рожі між королевих і княгинь, хотяй були случаї, що і особи, не приналежні до пануючих домів, виїмково були тим відзначені, як нр. співачка Софія Крувелі.
Статистика світа. Куля земска числить 3064 різних язиків і до тисяч віроісповідань. Число мужчин рівне єсть числу женщин. Середний вік житя виносить 33 лїт. Четверта часть людей умирає доживши 17 лїт. На тисяч людей один чоловік дожиє до сто лїт, а шість умирає в 65 році житя. Всїх людей єсть понад миліярд. Денно умирає на цілім світї 96.480 людей, на годину 4028, а на минуту 67 осіб. Родиться річно 36,792.000, денно 100.800, на годину 4.200 а на минуту 70 осіб. Жонаті люде жиють довже як безженні; число жонатих до безженних єсть як 71:1000. Лиш четверта часть всїх людей єсть здібна до служби войскової. Народи країв цивилизованих жиють довше від народів не просвічених.
Телеграми.
Париж 7. мая. Вчерашну виставу оглянуло двіста тисячів людей. Натовп був по всїх реставраціях так великій, що не стало поживи. Вежа Айфеля була освітлена бенгальским огнем.
Берлин 7. мая. Вольґемут має бути покликаний до Берлина, щоби тут здав справу о своїм приключеню.
Гаґа 7. мая. Кажуть, що виступленє кн. Адольфа Нассавского так немило вразило короля, що він постановив старатися о установленє права наслїдства для женьскої линії. Россія і Франція вже мабуть на то пристають.
Петербург 7. мая. Розійшлась поголоска, що министер дїл внутрїшних, гр. Толстой, небезпечно занедужав.
Сира 7. мая. Королеви Юрію приключилася пригода; конї сполошилися і він вискочив з воза, але так щасливо, що не зробив собі нїчого.
(«Дѣло»)
Interpelacja dr. Kronawettera, wniesiona w sobotę d. 4. bm. w sprawie aresztowanego przez moskali akademika Dwernickiego opiewa dosłownie:
"Dnia 17. marca br. został poddany austrjacki, akademik lwowski, Tadeusz Dwernicki, który zamierzał udać się do Kongresówki w celu odwiedzenia swych krewnych tamtejszych, przyaresztowany przez władze rosyjskie na pogranicznej stacji Grаnіса i osadzony w więzieniu Piotrkowskiem, gdzie go dotychczas władze rosyjskie, obchodzące się z nim jak najgorzej, przetrzymują. Cała zbrodnia tego młodego człowieka polega na tem, że w chwili, gdy przekroczył granicę rosyjską, znaleziono u niego następujące druki: "Historja powstania" Agatona Gillera, tom III. і IV., kilka egzemplarzy "Historji powstania 1863" Limanowskiego, następnie poezje młodego poety polskiego Kasprowicza, wreszcie kilka egzemplarzy polskich dzienników. Na podstawie tych druków, znalezionych przy nim, czeka młodego człowieka i poddanego austrjackiego jako "niebezpiecznego nihilistę" zesłanie w drodze administracyjnej na Sybir.
Niżej podpisani zapytują się więc pana ministra sprawiedliwości i ministra Galicji, co zamierza czynić rząd wysoki, ażeby dla poddanego austrjackiego wyrobić powrót do Austrji?"
Tym sposobem poczciwy demokrata niemiecki wyprzedził szanowne Koło polskie i dobrze zrobił. Koło dopiero nazajutrz powzięło do wiadomości, że p. Jaworski dopiero poczyni kroki, a ks. kanonik Buczka, który onego czasu zajmował się wydobywaniem młodzieży polskiej z niewoli sybirskiej, słusznie przypomniał Kołu los Florjana Bohdanowicza, asystenta politechniki lwowskiej, który w podobny sposób jak Dwernicki chwycony, ośm lat przebył po więzieniach i zsyłkach w Rosji, gdyż wysoka polityka kamedułów polskich w Wiedniu nie pozwalała upomnieć się o niego.
(«Kurjer Lwowski»)
____________________________
8 травня 1889 р.
В. Віковий ювилей революції францускої.
(5 май 1789 — 5 май 1889 р.)
Сто лїт минуло дня 24 сїчня, як автократичний король францускій, Людвик XVI, вичерпавши всякі жерела доходів державних і звівши державу до банкротства, для удержаня себе та свого роскішного двору, хотїв в конституції побачити cпасенє.
Комитет лїчничій Римановскої кольонії повідомляє, що устроює ceгo року, як і попередними роками, два віддїли кольонії лїчничої, мужескій і женьскій, на пять тижднїв вакаційних. Будуть принимані дїти від 8—12 лїт, підпадаючі золотушним (скрофуличним) недугам. Поданя треба вносити до кінця мая с. р. під адресою: Комитет лїчничій Риманівскої кольонії у Львові ул. Скарбківска ч. 39. До подань треба долучити: а) свідоцтво шкільної дирекції, що ученик морально заховуєся, бо кольонія єсть институцією лїчничо-педагогичною; б) свідоцтво лїкарске, що недужій потребує курації йодовими водами, чи підпадав яким хоробам і операціям, чи має які рани, бо дїти з ранами, домагаючі-ся шпитального догляду, не приймаються до кольонії; в) свідоцтво убожества; г) виказ одежи, яку недужій одержить з дому. Поданя о принятє за оплатою вільні суть від свідоцтва убожества. Кольонія лїчнича міститись буде в дотеперїшнім забудованю і винаймлених домах в Риманові, бо нема ще потрїбних фондів на будову власного дому. Всякі жертви на ту ціль принимає касієр товариства кольонії лїчничої п. Вол. Зонтак (музей Дїдушицких). Имена жертвуючих 50 зр. на будову будуть виписані на марморній таблици, а имена всїх инших жертвуючих в золотій книзї кольонії риманівскої.
Краєва низша школа рільнича в Ягольници приймає нових учеників від 1 липня с. р. Хто хоче вступити до неї за ученика, має виказатися: 1) метрикою, що укінчив 16 рік житя; 2) доказати, що покінчив з добрим поступом школу народну, або що вміє читати писати і числити; 3) залучити свідоцтво моральности від свого душпастиря; 4) свідоцтво лїкарске, 5) посвідченє громади, що єго родичі суть грунтовими властителями; 6) по принятю зложити на руки управителя школи писемне зобовязанє родичів або опікунів, що приналежна квота за удержанє ученика в заведеню буде виплачуватись правильно піврічно з гори. За харч, убранє, пранє, світло, опал і помешканє платится річно що найбілше 150 зр.; науки удїляєсь безплатно. Дуже пильні, моральні і здібні ученики можуть мати удержанє з краєвого фонду. Поданя вносити треба до 25 мая с. р. до дирекції школи.
Характеристика двох полків австрійскої армії. Фейлетонист N. fr. Presse в ч. 8866, описуючи битву під Вайлє в шлезвигско-гольштайнскій війнї з 1864, так характеризує народности в австрійскій армії: Найяркїйше станула перед моїми очима різниця, коли я бачив під Кеніґрецом в одну бригаду получені регименти ч. 4 Дайтшмайстрів (Нїмців) і ч. 55 Ґондрекурів (Русинів), як они разом ишли до штурму. Живо і легко кинулись вояки першого регименту на ворога, наклики гомонїли з их рядів, навіть в такій хвили не могли они вгамуватись, они мусїли висказати свої "Schlager"; упавших официрів піднимали і заносили на безпечне місце, всякі перешкоди перемагали они скоро і зручно і в одній хвили була побіда по их сторонї. "Се наші жуави!" подумав я собі. — Рїшучо, остро, після такту маршового, мов на майданї для вправ, порушалися вперед тактичні фиґури другого регименту в нїмій тишинї; се не були люде з крови і тїла, а лиш автомати. Кроваві провалини виривала ворожа артилерія в тих масах; они назад замикалися і найменша застоя не настала в по ходї вперед та нїхто не журився о ранених; нїякій звук нї болю нї воодушевленя не продерся з тих рядів, котрими управляв лиш сам послух. Не видко було нї индивидуальности нї якогось змаганя хоть одної личности, их воля була громадна, котрою управляла войскова карність. Сей віддїл був в руках команданта справдї готовим до бою знарядом, на котрого не мала впливу змінчива судьба війни, він все однаково робив, се була "тактична єдність". Я гадаю, що если-б не було приписане в реґляма при послїднім приступі на ворога закричати "гурра", то певно нї один звук не загомонїв-би з тих рядів. Се справдї наші "Москалї".
Телеграми.
Пешт 8 мая. Палата послів приступила вже до спеціяльної дебати над буджетом.
Лондон 8 мая. Палата послів ухвалила 277 голосами против 136 в другім читаню закон о збільшеню фльоти.
Петербург 8 мая. Министер дїл внутрїшних, гр. Димитрій Толстой, помер.
Берлин 8 мая. Комисар полиції Вольґемут складав вчера в министерстві дїл заграничних протокол о своїм арештованю і доказував, що він зовсїм невиноватий. Урядова газета оголосила той протокол. — Нинї почалися засїданя парляменту.
Букарешт 8. мая. Палата послів скликана на 20 мая. Король і наслїдник престола мають на другій тиждень оглянути фортификації.
Берно 8. мая. Правительство швайцарске видало дванацять осіб за участь в звістній справі цирихских бомб.
Відень 8. мая. При виборам до видїлів повітових з другої курії побідили либерали, з котрих вибрано 21; антисемитів вийшло лиш 10.
(«Дѣло»)
Ochronne szczepienie ospy u dzieci przeprowadzone będzie w rb. jak w latach poprzednich przez lekarzy miejskich z urzędu czystą naturalną krowianką, w pewnych miejscach zbornych. O dniach i miejscach gdzie szczepienie się odbywać będzie, zawiadomią komisarjaty miejskie publiczność w sposób dotychczasowy tj. przez wybębnienie. Magistrat wzywa rodziców i opiekunów, by w stosownej ku temu porze przedstawiali nieszczepione dotąd dzieci swoje tutejszym lekarzom miejskim do szczepienia, przyczem też zaleca rewakcynację, czyli ponowne szczepienie osób już zaszczepionych jako bardzo skuteczny środek ochronny. W końcu przypomina magistrat wszystkim lekarzom prywatnym, którzy również szczepienie ospy przeprowadzają, że dla utrzymania dokładnej ewidencji winni zawiadamiać fizykat miejski o każdej przez nich zaszczepionej osobie z dokładnem wskazaniem nazwiska i miejsca jej mieszkania.
(«Kurjer Lwowski»)
____________________________
9 травня 1889 р.
Дрібні вісти. Побоюються о здоровлє кн. Адама Сапіги; по операції боляка в усї наступив легкій атак апоплектичний. — В Миньску литовскім відбулася публична лицитація дібр Березина, становлячих дїдичний маєток гр Потоцких; добра купив за 104.000 рублїв гвардійскій официр гузарів Вольф, а ще перед кількома роками оцінено их на 700.000 рублїв. — Секція трета магистрату львівского порїшила вчера, що найлїпше місце під театр лїтний єсть міскій огород (єзуїтскій) в горї за реставрацією; не знати, чи дирекція театру буде мала з-відки взятись до тої будови. — В суботу вечером відбудесь в костелї св. Мартина вінчанє адвоката д-ра Вол. Дулемби з панною Кисельківною, дочкою п. Кароля Кисельки. — В Арко помер архикнязь Райнер Сальватор, 9 лїтний хлопчина, син архикн. Кароля Сальватора і брат арх. Франца Сальватора, зарученого з арх. Марією Валерією.
Страйк вояків в Швайцарії. На подобу робітників застрайкував 84 баталіон стрїльців. В понедїлок вийшов сей баталіон о год. 3-тій рано на стрїльницю войскову і відбував свої вправи. Коло полудня одна компанія відмовила послуху официрам і порїшила заперестати вправ. Не помогли нїчо намови официрів, всї вояки заявили, що вносять до звязкової ради в Бернї жалобу, мов-то официри перетяжають их роботою, бо роблять служби більше як осїм годин денно, а і се єсть вже mахіmum, установлене головною командою. Петицію підписали всї вояки і відослали до Берна. Всї цікаві, як порїшить рада звязкова ту квестію.
Поясненє.
На допись о. Никифора Лещишака з Волосатого, поміщену в 90 числї "Дѣла", скажу ось що: В 1883 році передав менї о. Лещишак бруліон своєї етнографичної збірки з Білични для перегляненя і евентуального опубликованя. Переглянувши ту збірку і переконавши ся о єї дїйстній стійности, я сказав о. Лещишакови, що праця та стоїть публикації і просив єго полишити рукопись у мене для переписаня і упорядкованя, що я й справдї зробив. Не бачившись від кількох лїт з о. Лещишаком і не знаючи єго адреси, я не вважав себе в праві без єго відома публикувати єго збірку. Коли-ж лїтом минувшого року віднїсся до мене д-р Коперницкій, член краківскої Академії наук, з просьбою, щоб я подав єму адреси знаємих менї Русинів у горах, котрі-б могли допомогти єму зібрати як найбільше етнографичного матеріялу про наших гірняків, я між иншим вказав єму о. Лещишака, хоч і не міг подати єго адресу, і додав, що посїдаю єго збірку лемківских пісень і проч. Повернувши з своєї подорожи і не бачившись з о. Лещишаком, д-р Коперницкій просив мене, щоб я прислав єму для проби дещо з збірки о. Лещишака. Я й вислав єму зроблені мною копії з 68 пісень, з гори застерїгаючись, що збірка ся не оброблена і для друку не готова; і що, коли-б д-ру Коперницкому показалася для виданя пожаданою, я можу за порозумінєм з о. Лещишаком піднятися єї наукового обробленя. Що д-р Коперницкій, не вважаючи на те застереженє, предложив мою копію комисії антропологичній Академії наук яко прислану о. Лещишаком, сему я не винен. Думаю однакож, що зробив він се тілько з погляду на важність збірки. Що-до похибок, котрих о. Лещишак боїться, то мушу замітити, що треба их почислити на карб случайного справоздавця з того засїданя комисії. В тім самім справозданю оно вперве появилося в Now-ій Reform-ї, (а не, як звичайні, урядові справозданя Академії, в Czas-ї) було богато инших помилок. І так Колесса був названий Кулешою, а число приповідок в моїй збірці подане було також хибно 1450 замість 4500. — Иван Франко.
Телеграми.
Відень 9. мая. Правительство предложило закон о уживаню галицких і буковиньских облигацій пропинаційних яко паперів пупилярних.
Париж 9. мая. Комисія слїдча трибуналу державного ухвалила приспішити слїдство против булянжистів і закінчити справу до 14 днїв.
Рим 9. мая. Король, наслїдник престола, Криспи, трох урядників министерства і 14 двірских урядників виїзджають дня 19 с. м. до Берлина.
Петербург 9. мая. На заупокійнім богослуженю за гр. Толстоя був цар, цариця і другі члени царскої родини. Завтра відбудесь похорон і тїло перевезуть до родинного гробу в рязаньскій губернії.
(«Дѣло»)
____________________________
10 травня 1889 р.
Беззворотні субвенції удїлив краєвий видїл видїлови повітовому в Бродах на будову повітової дороги з Бродів до Тернополя в сумі 14.000 зр.; видїлови повітовому в Косові на будову громадских доріг Косів-Жабьє і Кути-Гринява 4000 зр.; видїлови повітовому в Золочеві на будову громадскої дороги з Красного до Борткова 3000 зр.; видїлови повітовому в Жидачеві на будову мосту на рїці Стрию на громадскій дорозї під Жидачевом яко беззворотну підмогу 2000 зр., а яко безпроцентову позичку 8000 зр.; видїлови повітовому в Ланьцутї на будову повітової дороги з Ланьцута до Лежайска 6000 зр.
Огонь. В недїлю між 9 а 10 годиною, коли всї господарї разом з родинами були в церкви на богослуженю і лиш дїти полишились дома, займився в Болестрашичах, пов. перемиского, огонь з незвістної доси причини і знищив при сильнім вітрї 16 господарств селяньских з всїми будинками та засобами збіжа і паші. Худоба була в поли, шкода значна, бо лиш шість господарїв було убезпечених.
"Газета Надднїстряньска", двотиждневник политично-суспільний, виходячій в Дрогобичи від шести лїт під редакцією п. Едмунда Леона Солецкого, перестала від 1 мая виходити на час необмежений, з тої причини, що відвічальний редактор, засуджений ц. к. судом окружним в Самборї за оскорбу маєстату на кару 6-місячної вязниці, зголосив жалобу неважности і мусить весь час вільний від занятя фахового (инжинерского) обернути на виготовленє і переведенє своєї личної оборони. Бажаємо доброго успїху редакторови "Газет-и Надднїстряньскої", котра все дуже прихильно відносилася до Русинів і до справ руских!
До лицитації Закопаного стануло вчера в Новім Санчи кілька партій, і так: Товариство охорони Татрів, галицкій фонд религійний, д-р Колішер і Яков Ґольдфінґер, котрий був закупив Закопане на першій лицитації. Коли на лицитації дійшли до суми 420.000 зр., приступив ще д-р Реттінґер з Кракова в имени гр. Вол. Замойского і зложив вадіюм. Лицитація закінчилась тим, що Закопане купив д-р Реттінґер для гр. Замойского за 460.002 зр. Товариство охорони Татрів, котре зібрало акціями лиш 70.000 зр., лицитовало до висоти 425.000 зр., а тепер достануть всї акціонери назад свої гроші. Вісти, мов-то архикн. Альбрехт хотїв купити Закопане, показались неправдивими.
Против трех львівских адвокатів д-рів Кратера, Білиньского і Пайонка, завідателїв маси конкурсової упавшого товариства кредитового міского, веде львівскій суд доходженя карні. В ч. 128 Kurjer-a Lw. умістив купець К. Фр. Попович з Тернополя один цікавий образок з господарки конкурсової того товариства. П. Попович ще перед 1878 роком в Бучачи заручив за одного ремісника 70 зр. в товаристві кредитовім. Від того часу нїхто не екзеквував тої суми, аж в р. 1887 суд тернопільскій переводить на п. Поповичу екзекуцію і каже єму: за тих поручених 70 зр. платити 189 зр. З акту екзекуційного довідуєся п. Попович, що заряд маси конкурсової продав тую претенсію д-рови Войтїхови Сльончці, адвокатови в Сяноці і він то тую претенсію 189 зр. стягає від ручителя. По довгих листовних торгах з п. Сльончкою набула від него в дорозї цесії тую претенсію третя особа для п. Поповича за суму 127 зр. Факт сей кидає ярке світло на господарку конкурсову завідателя маси конкурсової д-ра Кратера і судового директора товариства д-ра Білиньского. Заряд маси виставив самі певні претенсії товариства на лицитацію д. 29 цвітня 1886 р. і на тій лицитації д-р Сльончка набув ті претенсії за 20% (за 100 зр. 20 зр.) Через то заряд скривдив масу конкурсову і членів о 80%. Поручений довг п. Поповича 70 зр. продав заряд д-ру Сльончці за 14 зр., а він взяв потому 127 зр., отже на 14 зр. заробив 113 зр., і о тих 113 зр. скривдив заряд масу і членів товариства тілько при тім однім випадку. — Д-р В. Сльончка, нинї адвокат в Сяноці, був конципієнтом у адвокатів Кратера і Пайонка. Як видко з актів конкурсових, д-р Сльончка закупив негипотечні претенсії товариства з округа бучацкого в квотї 2.666 зр. 93 кр. за 397 зр., отже несповна за 15 2/3 %. (Гипотечні претенсії з того округа закупив за безцін сам д-р Кратер для себе, хоч яко управителеви маси не вільно єму було лицитувати.) Письмо п. Поповича переслала редакція Kurjer-a судії слїдчому, прокураторії львівскій і министрови гр. Шенборнови.
Телеграми.
Берлин. 10. мая. Страйк гірників в копальнях вугля в Вестфалії прибрав величезні розміри. Богато фабрик і гут зелїзних мусїло застановити роботу. Фабрика пушок Круппа в Ессен мусїла також застановити роботу, а тепер спроваджує вуголь з Шлеска і Англії. Вчера відбула ся в сїй справі нарада министерства державного під проводом кн. Бисмарка.
Константинополь 10. мая. Завтра виїзджає турецка депутація до Берлина, котра має вручити цісареви і цісаревій високі ордери турецкі. — Вулкович виїхав на відкритє роботи около нової зелїзниці Ямболи—Бурґас в Болгарії.
Занзибар 10. мая. Капитан Висман побив проводира арабских ворохобників у Бушира. Страти Арабів виносять 80 убитих і 20 взятих в полон. По сторонї нїмецкій убито 40 людей, а кільканацять ранено. Бушири утїк.
Ессен 10. мая. Вчера прийшло між войском а жителями до бійки, в котрій двох людей убито а богато покалїчено.
Париж 10. мая. Кн. Омаль складав президентови гратуляцію по причинї неудачі замаху на него. Булянже мав досить небезпечно занедужати.
(«Дѣло»)
Jubileusz.
We Wilnie obchodzono niedawno w sposób bardzo uroczysty jubileusz przedostatniego z dwóch żyjących dotąd profesorów uniwersytetu niegdyś wileńskiego: p. Zygmunta Rewkowskiego, starca około dziewięćdziesięcioletniego (profesor Ignacy Fonberg, który miał katedrę chemji po Śniadeckim mieszka w Kijowie); był to obchód sześćdziesiątej rocznicy rozpoczęcia wykładu przez p. Zygmunta Rewkowskiego "Rachunków prawdopodobieństwa". Głównym twórcą uroczystości był uczony pracownik dr. Szeliga. Autor "Początków ekonomji analitycznej, czyli teorji robót w ogólnoci", inżynier kom. Zygmunt Rewkowski uczczonym został licznemi odezwami gratulacyjnemi pism polskich, podpisanemi przez członków redakcyj najpoważniejszych organów wydawniczych, oraz szczytnymi utworami poetycznymi, listami itp. Wiersze nadesłali: Konopnicka, Pilecki; listy: Andrioli (Wilnianin), Baraniecki z Krakowa, pp. Jenike i inni.
(«Kurjer Lwowski»)
____________________________
11 травня 1889 р.
Збори драматичного товариства в Чернівцях відбулися 16 цвітня в "Народнім Домі" під проводом о. Исидора Воробкевича. По справозданю секретаря і касієра вибрано новий видїл, до котрого увійшли: о. Ис. Воробкевич голова, надучитель Омелян Попович заступник голови, д-р Ст. Смаль-Стоцкій артистичний директор, комисар Ив. Тиминьскій касієр, авскультант Ганкевич секретар, академик Дашкевич господар і видїлові судья Вол. Михальскій, авскультант Семен Видинівскій та академик Ант. Винницкій. До ради надзорчої вибрано сов. Исидора Винницкого, Иларія Окуньовского і директора Ант. Глиньского. Новий видїл відбув вже два засїданя і порїшив устроїти як найскорше одно представленя на найпотрїбнїйші видатки, а сеї осени зладити постійну сцену, на котрій би давано через цілу зиму ряд представлень на добродїйні ціли. В осени дане буде при участи нашої славної артистки панни Марії Романовичевої представленє в міскій сали театральній на дохід тов. "Народний Дім". Персонал руского театру аматорского в Чернівцях числить вже теперь шість дам і десять мужчин, з котрих майже всї грали навіть на публичній сценї з знаменитим успїхом. Як бачимо, відновленє аматорского театру заповідаєсь дуже гарно.
В справі убійства двох женщин у Львові перевела полиція слїдство з увязненим Иваном Шиманьским і всї акти віддала до львівского суду карного. Григорчука, увязненого в першім дни викритя убійства, випущено на волю, бо нема нїяких познак о єго участи в тім убійстві. За спільником Шиманьского в убійстві глядить полиція; за одним чоловіком, знаним під именем "Камениця", котрий запивався разом з Шиманьским в днях, коли доконано убійства. Має мати 33—36 лїт, єсть вісповатий і подає себе за кельнера.
Дрібні вісти. У Львові померла Домициля з Кончевичів Козловска, жена судьї повітового. — На засїданю товариства учителїв шкіл висших в суботу 11 н. ст. мая мають радити над заявленєм д-ра Вернера, професора львівского университету, в справі недостаточної науки язика нїмецкого в галицких гимназіях. — В середу рано придержала жандармерія десять дївчат, прибувших ранїшним поїздом державних зелїзниць з Угорщини, щоби удатись в дальшу подорож до Америки. Дївчата не мали нїяких паперів і грошей; відставлено их до міскої вязниці а вечером відослано назад на Угорщину. — В Празї застрайковали візники трамваєві за приміром своїх віденьских товаришів; жадають они зменшеня числа годин роботи і підвисшеня платнї. — В першій день по отвореню вистави парискої відвідало єї 70.000 осіб. — Гр. Володислав Замойскій, що купив добра Закопане, був вигнаний з Прус в р. 1885; він купив був добра спижскі на Угорщинї. — Англійска палата висша одкинула біль дозваляючій на супружество вдівців з сестрою помершої жени.
Полеміка газет над особливостями перекладу.
Як греко-католицкої віри беруться учити Русинів польскі римско-католицкі Єзуїти, так руского язика беруться нас учити польскі газети. В позавчерашнім числї "Дѣла" ми слова кн. Лихтенштайна "Ein jeder Ring, ein jeder Krach bringt ganze Classen... an den Bettelstab" виразили по-руски в той спосіб: "Кождий обруч (Ring), кождий траскіст (Kraсh) на жебри приводить цілі кляси". Новинкар Kurjer-a Lwowsk-ого подав той переклад, видячи в нїм вже-ж якусь незвичайну особливість а додавши від себе, що tłumaczeniu "krachu" słowem "traskit" nie można ostatecznie odmówić pewnej... onomatopoetycznej wartości і що Diło poświęciło aź pięć dużych artykułów tłumaczeniu tego pobożnego galimatjaszu (т. є. віча католицкого). Що новинкар Kurjer-a не знає руского язика нї єго розвою, се не диво; як би се знав, то не уйшло б єго уваги, що слово "траскіт" наслїдуюче удачно (не тілько звуком але і значінєм) в жидівско-рускій формі жидівско-нїмецке слово Krach, уживане було в руских газетах (н. пр. в Правдї) ще від р. 1873, т. є. від великого траскоту биржевого в Відни, а слово "обруч мідяний" на нїмецкій вираз Кuрferring вже також було уживане перед місяцями. Алеж новинкар польскої газети повинен би знати, що слова Krach, Borsеnkrach польскі газети ще в 1873 р. перекладали через prask, prask giełdowy, а слова Ring, Kupferring виражають через pierścień, pierścień miedziany. А вже-ж коли рускі слова "обруч" і "траскіт" суть лихі чи смішні, то певне ще гіршими від них будуть польскі слова prask і pierścień. Може би отже почтенний новинкар схотїв дати польским газетам відповідне поученє, а межи ними, бачиться нам, і самому Kurjer-ови? — Що до заміту, що "Дѣло" помістило аж пять "довгих" статей о tym pobożnym galimatjaszu (NB. одна з тих "довгих" статей була аж на пів стовпця!) то треба мати дуже обмежений горизонт, щоби не видїти значіня католицкого віча в теперїшній порї для цілої Австрії, ба навіть по-за границі Австрії. Чи не можна-б отже радше новинку Kurjer-a назвати galimatjaszem, вже-ж очевидно не pobożnym? Найпотїшнїйше-ж зі всего, що тоту новинку Kurjer-a повторила ... "Червоная Русь", уживаюча справедливої і неоспореної слави за своє язичіє!
Телеграми.
Берлин 11 мая. Страйк робітників в Вестфалії прибрав величезні розміри. Доси страйкує яких 100.000 робітників. Крім того страйкують в Берлинї і Щетинї мулярї, в Галлє мулярї і шевці, в Гамбурзї навіть гробарї. В Бохум застрїлило войско 20 людей, в Дортмундї 3 робітників і богато покалїчило. Министер Герфурт виїхав на місце страйку. В околицях де вибухнув страйк має бути заведений стан облоги, але правительство хоче насамперед порозумітися з властителями копалень.
Париж 11 мая. Комисія трибуналу сконстатувала факти вельми компромитуючі Булянжера і поставить єго мабуть одноголосно в стан обжалованя.
Берно 11 мая. Франція і Австрія приняли урядове запрошенє швайцарскої ради звязкової на конференцію для управильненя прав робітників.
Пешт 11 мая. В Айзенгайн коло Бечкерек в торонтальскім комитатї на Угорщинї збунтувалися нїмецкі колонисти против властей. Войско застрїлило 8 осіб.
Букарешт 11 мая. В урядових кругах не знають нїчого о маючих наступити заручинах румуньского наслїдника престола з кн. Викторією, сестрою нїмецкого цісаря.
(«Дѣло»)
Kuria miejska załatwiła wczoraj mnogą liczbę rekurców w sprawach budowniczych, a potem długą; dyskusję przeprowadziła nad wnioskiem udzielenia konsensu towarzystwo kolei lwowsko-bełzeckiej na budowę stacji i magazynów dla tramwaju parowego koło kościoła św. Anny na Janowskiem. Wniosek na udzielenie tego konsensu "w zasadzie" (dopóki towarzystwo nie zawrze kontraktu z gminą), postawiony przez sekcję III. był uderzającym tem bardziej, że towarzystwo kolejowe bez zrobienia umowy z gminą, postarało się już u rządu o koncesję na zaprowadzenie tramwaju parowego z Janowskiego ulicami środkiem miasta itd. Koncesja taka naturalnie jest dlań bez pożytku, dopóki nie ma ugody z gminą, a gmina stawia rozmaite warunki, by nie wyszła tak, jak z tow. gazowem lub tramwajem konnym.
Przemawiali pp. Szajer, Byk, Zacharjewiez, Mazurak, Piętak, Schaff, Świsterski, Heppe, Jonas, Krasucki, Soleski i referent Gołąb.
Niemal wszyscy wyrazili obawę przed wyzyskiwaniem miasta, zwłaszcza, że nawet szkoda finansowa (na kopytkowem) grozi gminie.
W końcu odesłano sprawę do komisji z 7 członków (3 z sekcji III. a po 2 ze sekcji IV. i II.) dla definitywnego rozpatrzenia i działania takiego, aby towarzystwo kolejowe było zniewolone, całkowitą sieć tramwaju parowego uskutecznić odrazu.
(«Kurjer Lwowski»)
11.05.2014