Дуже небагато киян насправді знають, що в Києві, крім президентських та виборів голови міста, відбуватимуться вибори до Київської міської ради. Це не дивно — події на сході та півдні країни і президентська боротьба відсунули й без того не надто популярну тему місцевих виборів у столиці на задній план. І якщо серед 19 кандидатів на посаду міського голови є низка рейтинґових політиків, то списки до столичної міської ради поки що не відзначено пильною увагою. А вартувало б…
Майдан породив запит на нові політичні сили. Тому було б цілком логічно, щоб оновлення почалося саме з Києва, який і був епіцентром подій від листопада до лютого. Чи справді існує такий запит саме серед киян — демонструє березневе опитування соціологічної групи «Рейтинґ». Понад 30% готові голосувати за позапарламентські сили, а ще 20% не визначилися і надали б перевагу новим політичним силам.
Звісно, лідерські партії Гриценка, Катеринчука чи Ляшка важко зарахувати до цілковито нових, але вони точно намагаються грати саме на цьому полі.
Вже квітневе опитування Центру Разумкова трохи підкоригувало ці показники: про підтримку непарламентських політичних сил заявили до 20% опитаних, не визначилися до 15%. І, що показово, позапарламентські партії з відомими лідерами-народними депутатами (Гриценко, Ляшко, Катеринчук) мають суттєво більший рівень впізнаваності, ніж партії з позапарламентськими лідерами (Демократичний Альянс з Василем Гацьком, Самопоміч з Андрієм Садовим чи Правий сектор з Дмитром Ярошем).
Але запит є не лише на нових лідерів, а й на нові команди. Наскільки новими є саме команди, спробуємо з'ясувати, проаналізувавши і партійні списки, і мажоритарників (обирати будуть відповідно до законодавства за змішаною системою 60 депутатів за списками партій та 60 в одномандатних округах).
Старі коні борозни не зіпсують
Найвищий рейтинґ і в мерській, і в партійній гонці має УДАРна команда Віталія Кличка. За нього, як кандидата в мери, готові проголосувати 34,8% серед усіх киян, або 52,5% тих, хто збирається взяти участь у виборах і вже визначився з вибором. А за УДАР — 29,2% і 42,1% відповідно. Кого ж веде у київський парламент екс-боксер?
Перша п'ятірка виглядає так: власне, Кличко (№1), депутати чинного скликання Андрій Странніков (№2) та Олександр Клюс (№5) від його фракції у КМР, а також депутат від фракції Блоку Катеринчука Резніков Олексій (№4). Плюс екс-кандидат у народні депутати від УДАРу, журналістка та ведуча передачі «Київський форум» Рена Назарова (№3). Привабливо і досить послідовно. Але це тільки п'ятірка. Цікавіше — далі.
Шостим номером стоїть колишній функціонер партії «Собор», за сумісництвом прес-секретар депутата КМР, який пройшов від блоку Черновецького Сергія Березенка. Цей колишній очільник столичного управління у справах сім’ї, молоді та спорту за часів Черновецького та родич екс-керівника партії «Собор», а тепер керівника штабу Порошенка на виборах Анатолія Матвієнка, нині очолює організаційний напрямок роботи у штабі кандидата в президенти Петра Порошенка, на користь якого знався Віталій Кличко. Після втечі Черновецького Сергій Березенко створив свою фракцію з 10 осіб під назвою «Ініціатива». Показово, що двоє депутатів з цієї фракції, які теж пройшли за списками «Блоку Черновецького», займають у нинішньому списку УДАРу №11 (Кононенко Ігор) та №31 (Береговой Юрій). Чому Березенко сам не пішов у міську раду? Відповідь проста: треба комусь вести польову роботу у штабі Петра Олексійовича по-перше, а по-друге — час вже і до народного депутатства примірятися.
Наявність людей Черновецького-Порошенка на цьому не обмежується. Лише поверховий огляд кандидатів у мажоритарних округах дає змогу виділити кілька додаткових груп впливу: Конобас Максим (50 округ) та Максим Шкуро (54) є людьми народного депутата Дмитра Андрієвського, який свого часу вийшов з фракції Кличка у КМР і почав формувати власну групу впливу. Під цей час Дмитро та його люди орієнтуються на співпрацю з Петром Олексійовичем. Для Андрієвського, як і для Березенка, така зміна партнерів теж не новина — він свого часу побував і в Нашій Україні, створив власну партію, яку хотів запропонувати Кличку, але той відмовився, потім балотувався по Києву від Фронту змін, потім співпрацював з «Батьківщиною». Тепер знову з Кличком, але вже за квотою Порошенка. За тією самою квотою місця на мажоритарці отримали і син куми Порошенка Оксани Білозір Андрій (20 округ), і люди Третьякова, зокрема його довголітня помічниця Вікторія Муха (46 округ) та одна з редакторів сайту «Главред» Юлія Лимар.
А на завершення побіжного аналізу — родинний підряд Баленків. Батько, Балекно Ігор, власник мережі магазинів «Фуршет», відомий тим, що був і в Блоці Литвина, потім у ГАКу разом з Герегою, потім у Фронті змін, а тепер вирішив зайти в УДАР. Щоб розширити власну маневреність (не вічно ж самому депутатувати), паралельно з балотуванням у 13-му окрузі пустив у 5-му окрузі свого сина Артура. От такий родинний ударний підряд за спиною в найрейтинґовішого кандидата. Зрозуміло, що Петрові Олексійовичу такий список дає дуже широкі можливості — і для залучення ресурсів, і для контролю за майбутнім міським головою.
«Батьківщина» піша іншим шляхом — її список базується фактично на мережі керівників державних органів в Києві. Тому очолює його голова КМДА і за сумісництвом (що, нагадаємо, заборонено законодавчо) народний депутат Володимир Бонадренко, а доповнюють кілька голів РДА: Подільської Войтович Ярослав (№15 у списку і паралельно кандидат у 41-му окрузі), Голосіївської Даневич Микола (№14 у списку та 5-й округ), Печерської Кривошея Геннадій (екс-помічник народного депутата, балотується у 35-му окрузі) та Святошинської Кулик Олександр (екс-помічник самого Бондаренка, балотується у 44-му окрузі). Звісно, можна лише вітати залучення до списку окремих активістів Громадського сектору Євромайдану Ігоря Луценка (№3 у списку) та Віктора Тарана (№37 та 12-й округ) — сина багатолітнього депутата від «Батьківщини», але наявність такої кількості чинних київських чиновників примушує задуматися — чи не на адмінресурс у цій кампанії ставить «Батьківщина».
Її партнер з парламентській коаліції «Свобода» теж не встояла перед спокусою скористатися хай з невеличкого, але того ж таки ресурсу — її представник Петро Кузик очолює Деснянську РДА і балотується четвертим у партійному списку. А заступник міністра молоді та спорту Руслан Андрійко не лише є другим у списку, а й балотується у 4-му окрузі в Голосієво. Не минулося й без родинних груп — за посаду мера змагатиметься Андрій Іллєнко, а його брат Пилип балотуватиметься під 11-м номером та у 12-му окрузі.
Аналіз партій Катеринчука та Гриценка дає мало поживи для аналізу, і це логічно. Команда першого націлена передусім на вибори мера, а другого — на президентські. Серед цікавого: список Громадянської позиції очолює син Гриценка Олексій, на 7-му місці — його друг і партнер по автомайдану Сергій Гаджумов, а на 6-му — ще один син народного депутата від Громадянської позиці Олександра Чубатенка Андрій (балотується і в мажоритарному окрузі у Голосіївському районі). Щодо списку Катеринчука, то, як і попереднього разу, в ньому багато юристів. Що показово, жодного з тих, хто йшов у КМР під «прикриттям» цієї партії, тепер у її списку немає — вони або перебігли до Черновецького відразу після проходження в Раду, або перейшли до Кличка вже тепер.
Нове вино
За таких умов кияни мали б пильною увагою шукати нові політичні проекти, а ці проекти пропонувати себе киянам. Ймовірно найпопулярніший проект, а саме «Солідарність» Петра Порошенка, на вибори не пішов, зважаючи на домовленості з Віталієм Кличком. Але за списком Кличка ми можемо реально оцінити, що б це був за список: люди Черновецького, Третьякова тощо. Реанімація «любих друзів», але тепер навколо найвідомішого боксера і ймовірного мера. Та все ж нові проекти ще з новими підходами на київських виборах таки є — апробована у Львові «Самопоміч» Андрія Садового та «Демократичний Альянс», який вибудовує політичну силу без суттєвого акцентування на особі лідера. Є ще «Нове життя» Лесі Оробець, про яке нічого, крім прізвища лідерки, не відомо, та «Права воля України», яка під новим брендом пропонує збірну солянку з екс-членів сателітів Блоку Черновецького (Громадський актив Києва (№3 у списку Лойфенфельд Олександр та №4 Юрій Боднар) та власне екс-членів Блоку Черновецького (№6 Осенко Олексій). Але зважаючи на їх формування, закрите та непублічне, назвати їх новими силами язик не повертається.
Отже, що пропонує киянам мер Львова Андрій Садовий та його партія «Самопоміч». Тут є два аспекти — зовнішній і внутрішній. Щодо зовнішнього, то команда Садового оголосила, що список формуватимуть самі кияни, подаючи через сайт пропозиції щодо того, кого вони хочуть бачити у списку партії та голосуючи через Інтернет за того чи іншого кандидата. А внутрішній базується на тому, що насправді «Самопоміч» розглядає вибори в Києві як зручний привід поширити власну впізнаваність на столицю перед можливими парламентськими виборами і закріпити позитивний образ Андрія Садового, сформований активністю в часі Майдану. Тому й не дивно, що в список «Самопомочі» потрапили або бізнесмени, які здатні самостійно провести кампанію і не потребують вливання ресурсів, окрім медійного (який у Садового є), як то №2 Гусовський Сергій, власник компанії «Ресторани Гусовського», №3 Логвін Андрій, генеральний директор ModnaKasta, та №4 Гапчук Максим, фінансовий директор «Страхова компанія "Княжа"», або функціонери команди Садового, як то представник його медіа-холдинґу №5 Андрейко Роман, генеральний директор Телерадіокомпанії «Люкс», або №22 Бохняк Віталій, голова ВК Київської міськорганізації Об'єднання «Самопоміч». Але використання інтернет-можливостей для формування та просування списку можна поставити у плюс, незалежно від мотивацій замовника, тобто Андрія Садового.
Щодо команди «Демократичного Альянсу», то ця партія, — яка виникла у 2012 році й прозвучала на Майдані завдяки резонансним акція лежачого протесту під Генеральною прокуратурою та під будинками високопосадовців режиму Януковича, — вирішила втілити цікавий експеримент: формування списків із залученням зовнішніх експертів та цілого комплексу випробовувань для кандидатів. Спочатку кандидати заповнювали Люстраційну декларацію на базі вимог Харківської правозахисної групи та анкету, потім ці анкети вивчав Номінаційни комітету з представників бізнесу (Наталка Попович з PRP, Оксана Семенюк з КрафтФудз), академічної спільноти (викладачі Києво-Могилянської бізнес школи Валерій Пекар та Михайло Винницький), громадськості (Світлана Заліщук, рух Чесно та Володимир В'ятрович з Громадського сектору Майдану) і журналіст-розслідувач, редактор сайту «Наші Гроші» Олекса Шалайський. Відтак консалтинґова компанія у сфері найму персоналу TalentAdvisers перевіряла кандидатів на командну взаємодію та професійну придатність для роботи депутатом. Так із 114 кандидатів обрали 70, а з них вже формували список та перелік депутатів для «мажоритарки». І якщо для списку вимогою була готовість вступити до лав партії, то на «мажоритарці» підтримку здобували і позапартійні кандидати. Як наслідок, сформувався список і в багатомандатному, і в одномандатних округах — список людей, які мають достатньо серйозну професійну базу (№2 у списку Галина Янченко є активістом однієї з найефективніших у сфері боротьби з корупцією структур Центр протидії корупції, №3 Дмитро Левицький — спеціаліст у сфері ЖКГ, №5 Олена Шуляк — у сфері природніх комунальних монополій та співпраці з забудовниками), але маловідомі за межами професійних кіл. Хіба що можна згадати кандидата у мажоритарному окрузі №40 на Подолі Олександра Кравцова, одного з лідерів Автомайдану, відомого через побиття та викрадення в часі подій минулої зими.
Підсумовуючи нашу розвідку, нагадаємо про соціологічні опитування, які вказують, що кияни схильні вибори до міської ради... не помічати. І цим намагаються скористатися старі партії, провівши за спинами лідерів дуже неоднозначні команди. А нові політичні сили не встигають розповісти про себе як належить і тому або просто користаються виборами для розкрутки, або апробовують нові методики роботи — з надією, що їх старання помітять і оцінять. Хотілося б вірити у те, що кияни справді встигнуть проаналізувати, що їм пропонують — старих коней, які борони не псують, чи все-таки молоде вино…
07.05.2014