28 квітня 1889 р.
Popieranie krajowego przemysłu.
W wychodzącem we Lwowie czasopiśmie Przemysl krajowy pisze p. Marceli Szydłowski: "Misja szewców galicyjskich we Wiedniu przekonała rękodzielników naszych, że opieranie się na własnych sitach jeszcze jest jedynym warunkiem utrzymania się przy jakiej takiej egzystencji. Wszystkie te obiecanki, słodkie stówka, ściśnięcie ręki, różnobarwne obietnice, nie nasycają żołądka naszych rzemieślników. Jeżeli jakieś przyrzeczenie rzeczywiście spełni się, to odwleka się wszystko w taki czas daleki, że można to z pewnością na dobro następnej generacji zaintabulować. Gdzie brak narodowego uczucia, gdzie nie ma względu do popierania przemysłu krajowego, gdzie naród własny nie posiada dostatecznej ambicji by szerzyć konsumcję wyrobów krajowych, tam i dziesięć ministrów nie pomoże.
Jeżeli Frankel itp z Galicji wygnani zostaną, tem się jeszcze przemysł krajowy nie poprze, bo kto ma pieniądze, to sprowadzi sobie obuwie, ubranie, meble, płótna z zagranicy, a kto grosza nie ma, ten bierze na borg u naszych rzemieślników dotychczas i nadal będzie brał.
Wątpię bardzo, że tylko szewcy jedynie mają powód do nieustannych skarg, a nawet mógłbym się pokusić do tego przekonania, że rzemiosło szewskie jeszcze lak znacznie od konkurencji zagranicznej nie cierpi, niż inne, np. introligatorstwo.
Przejdźmy się po handlach papieru, co tam za towary znajdziemy: zeszyty do pisania, notatki, listy papierowe z Wiednia, raptularze z Berlina, księgi handlowe od Rollingera lub Streletza z Wiednia, kalendarze ścienne niemieckie z Cieszyna, a nawet tutki na próby zbożowe z rozmaitych fabryk zagranicznych.
Zaglądnijmy dalej do biur banków naszych, większych handlów, kantorów itp. a pierwszą lepszą księgę, którą do rąk weźmiemy, poznamy, że jej galicyjski introligator nie robił, bo przy otwarciu takiej księgi zaraz nam w oczy wpadną wyrazy "Soll i Haben" podczas gdy cały tekst tej książki jest polski.
Jeżeliby ktoś sądził, że to się z braku zdatnych krajowych introligatorów dzieje, to się myli niezmiernie, gdyż Galicjanie są znani jako najzdatniejsi pracownicy w tym zawodzie, a tylko z braku zatrudnienia w kraju muszą wychodzić za granicę.
We Wiedniu, Wrocławiu, Lipsku, Berlinie znajdujemy znaczną ilość naszych introligatorów, którzy jako czeladnicy w tych fabrykach od dłuższych lat są zatrudnieni, lub urządzili się jako majstrowie na własną rękę.
Dopóki publiczność nie przyjdzie do tego przekonania, że już dla zasady należy popierać przemysł krajowy, że to jest nawet moralny obowiązek popierać robotników naszych, żądających nic więcej jak tylko rzetelnego zarobku, dopóty nie ma nadzieji polepszenia stanu rękodzielniczego i jazdy do Wiednia nic nie pomogą".
(«Kurjer Lwowski»)
____________________________
29 квітня 1889 р.
Віче відпоручників міст галицких.
Вчера відбулося у Львові в сали ратушевій віче відпоручників міст і місточок, скликане головно в тій ціли, щоби при будучих виборах до сойму краєвого запоручити містам свобіднїйшу, як доси, акцію виборчу. На вічу явилось поважне число бо 811 відпоручників, по-найбільше бурмистрів. Загальні збори відбувались рано і вечером.
Ц. к. дирекція почт і телеграфів повідомляє: з днем 1 мая с. р. переноситься уряд почтовий в Дашаві до Гельсендорфу і буде називатися Гельсендорф-Комарів. Сей уряд почтовий буде лучитися з урядами почтовими в Стрию і Новім селї при помочи їзди післанчої між Стриєм а Журавном. Ґельсендорф віддалений від Стрия 15 кильометрів а від Нового села 11 кильометрів. Уряд почтовий Ґельсендорф-Комарів буде мати такій сам круг дїланя і дорученя, що і уряд в Дашаві.
Огнї. З Заставної на Буковинї одержала черновецка "Газета Польска" дня 27 н. ст. цвітня телеграму, що тамошний уряд податковий стоїть від полудня в огни. — В Кадлубисках вибух огонь в ночи д. 21 цвітня в дворї Іосифа Лукасевича і знищив три стодоли з збіжем: 600 кірцями пшениці, 2000 кірцями кокурузи, дальше 4 сївники, 13 возів і 6 борон. Від стодол займився дім мешкальний і також згорїв. Шкода 15.000 зр., а убезпечені були тілько будинки. Огонь був найімовірнійше підложений. — В Коростенку коло Хирова вибух дня 24 цвітня огонь в домі почтмайстра, а дякувати скорому ратункови огонь скінчив-ся тілько на тім однім домі.
Д-р Иван Пулюй, професор нїмецкої политехники в Празї і голова електро-техничного товариства праского, держав недавно в тім-же товаристві відчит "Про деякі економичні питаня з електричного освітленя".
Закон о знесеню права пропинації входить вже в житє, з д. 30 н. ст. цвітня с. р. Від того дня починаєсь 30-дневний речинець до вношеня реклямацій. Перше засїданє комисії пропинаційної відбуваєся сегодня в сали засїдань намістництва.
Обшар двірскій в Камінках малих під Коломиєю продано недавно — як доносить Przegląd — на парцеляцію колонистам нїмецким з сусїдних осад Маріягільф і Баґінсберґ і селянам з Пядик. Вішибнувши сподївану индемнизацію пропинаційну, морґ землі дістанеся новим властителям по 100 зр.
В справі товариства кредитового міского у Львові, котре скрахувало перед девяти літами, мало наказати министерство судівництва перевести як найстрожше доходженє. Після Przegląd-y слїдство веде уже львівскій суд карний, а після Kurjera Lw. має бути до того делеґований окружний суд тарнівскій або ряшівскій длятого, що в тій справі заанґажований львівскій адвоката Кратер.
Персонал аптичний — після рїшеня министерства справ внутрїшних — підпадає також під закон о забезпеченю робітників.
В Голяндії зголосилося в 1888 р. до испиту на степень підаптикаря 59 кандидатів, між ними 38 женщин. Из женщин 35 здали испит і одержали патент.
Рух в руских товариствах.
На ХVІІІ-ім засїданю видїлу тов. "Просвіти" полагоджено отсі справи:
1. На місце п. Вол. Коцовского, котрий виїхав на посаду учительску до Ряшева, вибрано секретарем п. Ив. Прийму, а библіотекарем п. К. Паньківского.
2. В справі спадщини по бл. п. Ст. Качалї рїшено віднестися до єго сина в Кієві.
3. Надіслані рукописи: п. Франчука "Два брати", безіменного автора "Два сусїди", п. Сливича повість стихом, п. Никол. Цвіта "Хто працює і дбає, той всяке добро має" передано до рецензії.
4. Принято до відомости, що вже надрукована "Исторія Руси" ч. І. в другім накладї, і "Житє св. Іоана Золотоустого", книжочка "Просвіти" за місяць цвітень с. р.
5. З подякою принято до відомости, що на "Дім Просвіти" зложили: богослови рускої дух. семинарії 5 зр., о. И. Юзичиньскій 5 зр., о. Д. Котись 1 зр , Юст. Біцик і Фр. Федорів 2 зр.
6. Принято до відомости, що п. І. Чернявскій дарував 150 штук монет старих і стару печатку до музея, а до библіотеки: и. Л. Левицкій книжочку Sławianin, видавництво библіотеки музикальної: "До бою", "Милованка і Вечір" і "Три шляхи", а п. Ол. Барвіньскій ІІІ-ій том Богдана Хмельницкого.
7. Рїшено друкувати на слїдуючу книжочку "Порадник ветеринарскій" Ос. Барвіньского.
8. Даровано книжочки "Просвіти" читальням: в Добромирці, в Білинї великій, в Пойлї, в Бергометї, в Стронибабах в Братківцях, в Сївці, в Викторові, в Мужилові і Братству церк. в Прусинові.
На ХІХ-ім і ХХ-ім засїданю полагоджено справи:
1. Рїшено закупити від о. Д. Танячкевича всї друки "Правди на лад Закомарскої".
2. Ухвалено подякувати тов. "Лютня", п. Ол. Барвіньскому і д-ру О. Федакови за участь в концертї, пп. К. Паньківскому і Ив. Приймі за то, що занялися концертом в память ХХVІІІ-их роковин смерти Т. Шевченка, а п. Ю. Романчукови за те, що яко делегат центрального видїлу тов. "Просвіти” їздив на загальні збори филі "Просвіти” в Станиславові.
3. Принято до відомости, що доходу з концерту Шевченкового було 44 зр. і 76 кр., котрі долучено до Фонду стипендії им. Т. ІІІевченка.
4. Рукопись "Два сусїди” узнано на тепер до друку не придатною, а рукопись Мрица відложено до можливого ужитку.
5. П. К. Паньківскому передано до рецензії рукопись Степовика "Про садовину і огородовину".
6. Принято до відомости, що вислано телеграми на вечерки в память роковин смерти Т. Шевченка: до Кракова, Станиславова, Стрия, Коломиї, Відня і до Черновець.
7. Одобрено річне справозданє (до друку) секретаря, касієра і магазинера за рік 1888.
На ХХІ-ім засїданю полагоджено справи:
1. Розбирано справу календаря на рік 1890 і рішено: а) задержати формат, якій був тепер; б) скоротити часть информаційну, чого піднявся доброхіть д-р Е. Левицкій; в) збільшити часть господарску, о скілько се дасться зробити; г) скоротити типик, а о приладжене типика на рік 1890 рїшено просити о. Зацерковного зі Скнилова; д) уважати на се, щоб часть литературна була популярною і займаючою; е) щоби кождий уступ з части литературної перейшов критику двох до того назначених людей.
2. В календари на рік 1890 рїшено помістити портрети: д-ра Олександра Огоновского, Мих. Осадци, Осипа Барвіньского і ново виготовлені потрети Т. Шевченка і Стеф. Качали.
3. Ухвалено удатися письменно до оо. Вас. Чернецкого, Порф. Бажаньского, К. Селецкого і Д. Танячкевича, з просьбою о популярні писаня пригожі чи то до календаря, чи на книжочки товариства.
4. На внесенє д-ра К. Левицкого рїшено надрукувати книжочку "Про вибори до сойму" і поручено п. К. Левицкому занятися тою справою.
5. Ухвалено скликати видїл, щоби полагодити справу систематичного пляну видаваня книжочок "Просвіти".
6. Ухвалено порозумітися з француским видавництвом мап в ціли виданя етнографичної мапи Руси-Украини.
7. П. К. Трильовскому просячому 20 зр. запомоги на виданє збірника поезій відмовлено, а рішено по випечатаню закупити у него примірників за ціну до 20 зр., наколи твори в збірнику поміщені будуть відповідати тенденціям видань "Просвіти".
8. Рукопись А. Барти "Про управу рослин господарских" віддано до рецензії п. К. Паньківскому.
9. Принято до відомости, що филія "Просвіти" в Станиславові надіслала членьских вкладок в квотї 26 зр. 35 кр. а филія В Коломиї 14 зр. 45 кр.
Телеграми.
Відень 29 цвітня. Цісар приймав нинї на авдієнції министрів Тиссу і Векерля а вчера зробив визиту кн. Вальдемарови даньскому. — Приїхали тут кн. Леопольд баварскій з женою кн. Ґизелею і наймолодшим сином Конрадом. Цісар повитав их на двірци і поїхав з ними до Шенбруну.
Париж 29 цвітня. Загальні вибори мають бути розписані на день 22 вересня. — З Альжиру наспіла тут вість, що син Рошфора застрїлився.
Прага 29 цвітня. Приїхав тут вчера вечером министер гр. Шенборн.
Ніцца 29. цвітня. Королевій виртембергскій лучилася пригода: конї сполошилися і лиш великім щастєм королевій не сталося нїчого. Конї злетїли в яр а віз з королевою задержався о подмурованє при дорозї з Ніцци до Монако.
Берлин 29. цвітня. На вчерашній визитї у гр. Герберта Бисмарка звинявся американьскій делегат Бетс за свою статю в справі самоаньскій, друковану в одній американьскій газетї. Він казав, що не хотїв оскорбляти Нїмеччини і що тогдї не знав ще змісту самоаньских актів.
(«Дѣло»)
____________________________
30 квітня 1889 р.
Министер просвіти именував членами комисії екзаминаційної при испитах кандидатів на учителїв і учительок в семинарії учительскій у Львові пп. Михайла Поляньского, професора рускої гимназії, Олександра Барвіньского, професора семинарії учительскої, і Анатоля Вахнянина, професора рускої гимназії.
Польскій центральний комитет виборчій збереся уже сими днями на наради, підогнаний до того вічем відпоручників міст. Позаяк презес комитету гр. Альфред Потоцкій пробував за границею, а першій заступник презеса кн. Адам Сапіга занедужав (після новійших вістей дневникарских — не небезпечно), то комитет з порученя гр. Потоцкого має скликати гр. Голиєвскій.
Будова духовної семинарії рускої у Львові уже поступила так далеко, що розпочато вже роботи коло фасад извнїшних. Фасада в стилю пізнїйшого ренесансу представляєся дуже гарно. Будову веде, як звістно, надинжинер намістництва п. С. Гавришкевич. Руска семинарія з двома фронтами, на улиці Коперника і Сикстуску, належати буде до найкрасших будинків у Львові.
Буковиньска консисторія православна, оголошуючи конкурси на посади парохіяльні в руских селах, не жадає уже від компетентів знаня руского язика, як се бувало перше за всїх митрополитів. Часопись "Буковина" поручає сю справу товариствам руским і предкладає внести відповідний меморіял до министерства віроісповідань.
Щоби ужити вязнїв при краєвих роботах меліораційних призволило министерство судівництва на внесенє прокураторії державної і в порозуміню з видїлом краєвим, щоби 60 вязнїв з криминалу станиславівского вислати до робіт при реґуляції рїки Гнилої Липи в Янчинї в повітї підгаєцкім. Всї приготованя для уміщеня і харчованя вязнїв уже на місци починені і транспорт вийде небавом під ескортою з Станиславова до Янчина.
Вибори в Ставропигійскому институтї.
В Томину недїлю, по стародавному звичаю, зібралися члени Ставропигійского института в полудне для вибору старійшини, двох заступників старїйшини, 12 членів видїлу і 3 членів комисії контрольної. Збори відкрив старїйшина Ставропигії д-р Исидор Шараневич і здав справу з дїяльности видїлу в проминувшому році. Так піднїс, що того року институт побудував на місце старого новий дім, сполучивши єго з сусїдним старим, але обновленим, покрив єго бляхою і таким способом з двох домів став один дім більшій. Дальше піднїс, що лучше поміщено віддїл машин друкарнї і магазин паперу, улучшено поміщенє бурсаків, вибруковано одно подвірє, оба подвіря сполучено вигідним тунелем, поправлено канализацію домів, збогачено черенками друкарню, котра напечатала церковну книгу Часослов і тепер почала печатати Євангеліон, — що устроєно археологично-библіографичну виставу і т. д. Всї ті справи вимагали видатків, а мимо того розходи не перевисшили доходів. Опісля згадав старїйшина, що декотрі з богослужебних фондацій вже уладжені, а другі, як і стипендійні фондації, по можности уладяться; дальше заповів, що сего року появиться одно дїло дотикаюче Ставропигії а на другій рік вийде ІІ-гій том виданя ювилейного. Зібрані подякували д-ру Шараневичу, вставши з місць. Предложені бухгальтерією річні рахунки передано для розгляду контрольній комисії, а потім приступлено до виборів. Аклямацією вибрано старїйшиною д-ра Ис. Шараневича, а заступниками старїйшини проф. Мих. Поляньского і сов. Теоф. Бережницкого. Потім картками вибрано до видїлу: С. Гавришкевича, Д. Глиньского, Джулиньского, Ж. Клемертовича, д-рів И. Литиньского, Людкевича, Савицкого, сов. Теоф. Савчиньского, Якова Савчиньского, Н. Сивуляка, Д. Чипчара і д-ра Н. Яновского, — а до контрольної комисії вибрано: Білоруского, Глиньского і Стебельского. Институт Ставропигійскій числить тепер 63 членів, з котрих 32 живе у Львові.
Заявленє львівскої "Нар. Торговлї".
Идучи за голосом народу, відкрили ми дня 26 н. ст. марта с. р. осьмий з ряду склад Народної Торговлї в Снятинї. Ціль, яку має наше товариство, звістна всїм тим, котрі знають обставини, в яких знаходиться край і нарід наш, тож і уважаємо злишним о тім тут розводитись, а то тим більше, бо пояснили ми єї в попередущих наших відозвах і річних справозданях.
Основою нашої нинїшної відозви єсть: повідомити Впов. Публику нашу о відкритю филії нашого товариства в Снятинї і зложенє прилюдної подяки тим Вп. Мужам і Копораціям, котрі так ревно займалися приговляючими роботами і котрі взяли участь в самім торжестві відкритя сеї филiї. Тут з приятностію мусимо признати, що приготовляючі роботи ведені були з патріотичним посвященєм, чого доказом єсть так значне число ново-приступивших членів, яке ми вписали з снятиньского повіта в книги нашої институції. З признанєм також належить піднести, що за старанєм місцевих і замісцевих патріотів і прихильників нашого товариства відбулося відкритє сего складу в надзвичайно торжественний спосіб при участи представителїв властей, нашої патріотичної интелигенції, духовеньства, учительства, міщаньства і селянства.
Всїм тим Вп. патріотам і прихильникам нашої институції, представителям властей і місцевої читальнї за труди их; коло основаня филії нашої в Снятинї і за их участь в торжестві відкритя складаємо сим прилюдну подяку, упрашаючи их заразом о піддержку нашої институції і в будуще.
При сїй нагодї маємо честь повідомити, що з днем 31 марта сего року переняли ми інтерес окружної Народної Торговлї в Самборї на наш рахунок і від того дня провадимо єго яко девятий склад нашого товариства в тім самім льокали, де поміщена була окружна Народна Торговля в Самборї.
Ново-отворені склади наші в Снятинї і Самборї заосмотрено в товари свіжі а старанєм нашим буде — після сил наших урядити склади ті так, щоби відповідали потребам місцевим.
Поручаючи товариство наше і склади єго прихильности і взглядам Впов. Публики, надїємося приступленя нових членів до нашої институції, щоби тим сильнїйше, успішнїйше і сполученими силами розвивати єї що-раз красше і интензивнїйше.
У Львові, 8 цвітня 1889.
Від управ. совіта Народної Торговлї, товариства зарегестр. з обмеж. порукою.
Телеграми.
Відень 30 цвітня. Цісар приймав вчера на авдієнції румуньского посла Вакареска, котрий вручив цісареви нотификацію оголошеня кн. Фердинанда Гогенцоллерна наслїдником румуньского престола.
Прага 30 цвітня. Вибори до ческого сойму з громад сїльских відбудуться дня 2 липня, з міст 5 липня, з палат торговельних 10 липня, а з більших посїлостей 15 липня.
Берлин 30 цвітня. Предсїдателем cамоаньскої конференції именовано гр. Герберта Бисмарка.
Відень 30. цвітня. Pol. Corr. подає з достовірного жерела, що Россія старалася в послїдних часах через треті особи і довести до зміни ситуації в Болгарії і хотїла навіть позискати Стамболова. Промова Стамболова до князя в першій день великодних свят єсть доказом, що змаганя Россії позістали без успіху.
Букарешт 30. цвітня. Завтра приїздить сюди наслїдник престола кн. Фердинанд. Урядова газета оголосила акти о наслїдстві престола.
Мадрит 30. цвітня. Віче католиків ухвалило, що папа в виду грозячої війни повинен бути мировим судією для держав і народів, але до того мусить бути зовсїм независимим і мати власть світску.
(«Дѣло»)
Czerwony krzyż.
Walne zgromadzenie członków mężczyzn stowarzyszenia "Czerwonego krzyża" odbyto się wczoraj o g. 12. w południe w wielkiej sali ratuszowej. Przewodniczył marszałek kraj. hr. Jan Tarnowski. Protokół i sprawozdanie odczytał sekretarz stowarzyszenia p. Czarkowski. Liczba członków wzrosła w ostatnim roku o 263. Ogółem liczy towarzystwo wieczystych członków 48, zwyczajnych 2758, wspierających zaś 112. Kasa stowarzyszenia ucierpiała w ostatnim roku znacznie wskutek nadzwyczajnych wydatków, natomiast magazyny stowarzyszenia są we wszelkie potrzeby znakomicie zaopatrzone. Ogólny majątek stowarzyszenia przedstawia się w sposób następujący: W gotówce 3477 zł., w efektach 44.000 zł. w inwentarzu wreszcie 10.355 zł.
Sprawozdanie powyższe przyjęto do wiadomości i zarządowi udzielono absolutorjum.
W miejsce wydziałowych, pp. namiestnika Loebla i ministra Zaleskiego, jakoteż śp. Biesiadeckiego uzupełnił się wydział na podstawie §.13. statutu, pp. hr. Kazimierzem Badenim, dr. Tadeuszem Piłatem i dr. Grzegorzem Ziembickim na dalsze trzechlecie. Cenzorami na r. b. zostali wybrani pp. Piotr Miączynski, Oskar Kreyser i Arnold Werner, zastępcami ich pp. radcy: Breytenberger i Piżl.
(«Kurjer Lwowski»)
____________________________
1 травня 1889 р.
Краєва комисія промислова в меморіялї до министерства просить удїлити їй загальної субвенції 5888 зр. для доповняючих шкіл промислових, а то в Бережанах 385 зр., Дрогобичи 510 зр., Ярославли 632 зр., Коломиї 682 зр, Львові 395 зр., Перемишли 594 зр., Станиславові 682, Новім Санчи 595 зр., Ряшеві 595 зр. і Тарнові 818 зр.
В каплици митрополичій відбулося вчера вінчанє судьї з Манастириск п. Ф. Сембратовича. Між гостей вмішався якійсь панок, прилично одягнений, а по актї вінчаня, користаючи з того, що гостї вийшли з каплиці а служба якось була занята, потягнув два канделябри вартости 120 зр. і заховав их під полу пальта. Тілько-ж штука єму не удалася: часть одного канделябра, слабо прикріплена, урвалася і з-під поли випала на землю. Панка зараз служба схопила, придержала, а прикликана полиція забрала єго на склад до "Иванової хати".
В справі академика Дверницкого, увязненого властями россійскими, висилає львівска "Читальня Академична" до кола польского у Відни письмо з підписами кількасот академиків, щоби власти австрійскі енергично взялись до интервенції за підданим австрійским.
Д-ра Фердинанда Зьрудловского, професора права римского в университетї львівскім, спенсіоновано — як доносять польскі дневники. Як звістно, д-р Зьрудловскій написав і видав сeгo року в Липску брошуру, котру опісля львівскій суд карний заборонив в Австрії, a з книгарень львівских поконфисковано. З тої брошури ми подали були в "Дѣлї" уступи, в котрих проф. Зьрудловскій наводив кривди Русинів у всїх школах галицких а спеціяльно в школах висших, в университетї і политехниці, показував які трудности робиться Русинам в осяганю посад, і поставив засаду, що в университетї львівскім для всїх предметів на всїх видїлах повинні бути побіч польських також рускі катедри. В брошурї тій д-р Зьрудловскій діткнув також деяких инших дразливих боків в відносинах в львівскім университетї, і то так виразно, що кождий хоть трохи обізнаний з тими відносинами зараз зорієнтуєся. Однакож д-р Зьрудловскій — чоловік правдолюбний і правдомовний — не розминувся з правдою анї на волос, а при тім интенції єго були як найблагороднїйші— направити лихо. Брошура д-ра Зьрудловского викликала велику бурю серед интересованих кругів, — до Відня мало вийти зі Львова представленє до министерства, і от министерство рішилося спенсіонувати проф. Зьрудловского. Львівскій дописуватель Now. Reform-и констатує телеграфично, що спенсіонованє д-ра Зьрудловского "викликало загальну сензацію".
Телеграми.
Відень 1. мая. На радї министрів під проводом цісаря ухвалено, що спільні делегації мають бути скликані на день 12. червня. Цісар виїхав на лови до Стирії.
Гаґа 1. мая. Парлямент повідомив президента кабинету, що стан здоровля короля Вильгельма так поправився, що рада министрів разом з радою державною вносять, щоби король обняв назад правительство.
Берно 1. мая. Швайцарска рада союзна ухвалила видалити з краю нїмецкого комисаря полиції Вольґемута і приказала арештувати кравця Люца.
Берлин 1 мая. Цісар, відкриваючи виставу предметів для зарядженя нещасливим пригодам, сказав, що думає вести дальше розпочате єго дїдом дїло порїшеня суспільного питаня і має надїю, що вистава принесе добрі успіхи. Обі палати пруского сойму закрито.
Лондон 1. мая. Ферґусен заявив в палатї послів, що англійскій посол не возьме участи в торжестві відкритя парискої вистави, бо Англія не єсть на нїй офиціяльно репрезентована.
Париж 1. мая. Торжественне відкритє парискої вистави відбудеся 6. мая. Того дня буде биржа і всї финансові институції замкнені.
(«Дѣло»)
____________________________
2 травня 1889 р.
Кусник ц. к. староства рогатиньского в Гнилій Липі. З Рогатиньского пишуть нам: В піснях, казках і переказах часто згадуєся, що рибаки витягають з води замість риби різні дорогоцінности. Таке лучилось тамтого тиждня і в селі Вербилівцях під Рогатином. Замість риби, видвигнув рибак саком цікаву дорогоцінність — кусник самого ц. к. староства з Рогатина. Се не небилиця, а ніким неоспорювана і в Рогатинщинї уже широко розголошена правда. Не був се, борони Боже, якій ц. к. урядник, але щось такого, що для кождого уряду найдорожше — урядові акти: грубий скрутїль урядових паперів, звязаних мотузком, а для більшої ваги — хоть се було злишне, бо папери сами собою були вагітні — прикріплених каменем. Ось таке диво прийшлось вербиловецкому рибакови из Нептунових глубин виволїчи на світ Божій. Сталось се як раз підчас неприсутности п. старости, перебувавшого тогдї кілька днїв у Львові. Виходило-би, що в ц. к. старостві єсть якась несприяюча єму рука, инакше годї собі витолкувати вандрівку урядових актів по-за комнату урядову. Зловольна якась рука навістила безпощадно ревизією бюра староства, подібно як колись она упала о півночи на подвірє свистїльницкого пароха. Виратовані акти находяться вже в руках староства. Що в них міститься, се остане очевидно для нас грїшних невідомо. Вербиловчанам мали "казати пани", що то акти "вже непотрібні, позатягані в книгу і мали ити на склад..." Fingenda finguntar.
О цісаревій Єлисаветї так пишуть з Висбадену: Цісарева встає рано о 6-тій годинї і йде на прохід до дїса, часом разом з архикнягинею Валерією, а часом одиноко. Вернувши з проходу до віллї Лянґенбек, удаєсь цісарева до д-ра Мецґера для лїченя масажом, а відтак купаєсь в своїй віллї і їсть снїданє. Для купелей спроваджено рурами воду з висбаденьских жерел купелевих впрост до віллї. О год. 11-тій виходить цісарева на довшій прохід до лїсу і вертає о 2½ год. по полудни на обід. Пообідавши виходить цісарева знов на прохід, але вже разом з донькою або єї нареченим арх. Сальватором. Вертають о год. 7-мій вечером. В сей спосіб проводить цісарева до вісїм годин на проходах. При тім не принимає нїяких визит, анї сама не відвідує нїкого, а полиція пильно доглядає, щоби нїхто з цікавости не входив цісаревій в дорогу на проходах.
Добра Мошків і приналежні до того другі села продав п. Станислав Поляновскій графу Плятерови з Динабурґа.
Професор Юліян Медвецкій, теперїшний проректор львівскої политехники, обіймає на два місяці управу ректорату политехники на час відпустки ректора проф. Зброжка.
Министерства просвіти і справедливости доручили комисіям для державних испитів правничих і судових, щоби з більшою докладностію, як се лучалося часто доси, випитували кандидатів, бо судові і политичні урядники державні заявляють часто недостаток потрїбного знаня теоретичного.
З судової салї.
[Видавці "Часописи Правничої" перед судом.]
Цікава розправа відбувалася вчера перед судом повітовим м д. секції III. у Львові против видавців рускої "Часописи Правничої" д-рів К. Левицкого, Горбачевского і Олесницкого і управителя друкарнї им. Шевченка п. К. Беднарского, обжалованих о переступленє з §. 9. зак. прасового.
Ґенеза того переступленя єсть така: На "Часописи Правничій" написано на першій сторонї першого числа "Видавці: д-р К. Левицкій, д-р А. Горбачевскій і д-р Е. Олесницкій", а на послїдній сторонї: "Одвічальний видавець — д-р К. Левицкій". Видавці думали, що умістивши ті написи, доповнили зовсім вимоги §. 9. закона прасового, котрий вимагає, щоби на письмі періодичнім були уміщені окремо имена видавців, а окремо відповідаючого за видавництво, т. є. редактора, не становлячи зовсїм, якими словами має то уміщенє наступити і не приписуючи спеціяльно, щоби термин "редактор" був доконче ужитий при имени відповідаючої за видавництво особи. Супротив того уважали видавці відповідним і букві закона непротивним умістити при имени одвічаючого за видавництво д-ра К. Левицкого замість чужого слова "редактор" рускій термин одвічаючій "видавець", а умістили той термин не лиш на самій часописи, але і в поданю до дирекції полиції і прокураторії державної доносячім о наміренім видавництві. Отже поданє то і містячій-ся в нїм термин "одвічальний видавець" апробувала прокураторія державна мовчучо, а дирекція полиції виразно приймаючи єго до відомости письмом дорученим видавцям, отже тим самим даючи пізнати, що видавництво свобідне єсть від яких-будь хиб або недостатків з погляду формального. Тимчасом уже по виходї першого числа п. Котовскій, функціонер полиції, котрому придїлено реферат справ праси і товариств, зробив донесенє до суду, що на "Правничій Часописи" нема имени одвічального редактора, супротив чого видавці і друкар нарушили постанову §. 9. зак. прасового. В наслїдок того позиційного донесеня відбулась вчерашна розправа.
Судья адюнкт Гек був очевидно того самого погляду, що і инициятор тої справи п. Котовскій і хоч обжаловані дуже докладно і строго юридично виказували, що термин "одвічаючій видавець" зовсїм відповідає интенціям закона, котрому зовсїм не ходить о слово "редактор", а лиш о особу відповідаючого за видавництво, признав п. К. Беднарского виновником переступленя з §. 9 зак. прасового і засудив єгo на 20 зр. кари і на випечатанє своїм коштом вироку в Gazet-ї Łwowsk-ій, хоч обовязок публикованя вироку відносить закон прасовий в §. 39 лише до тих случаїв, де йде о чин каридостойний сповнений змістом часописи, а не формальними єї хибами. Що до д-рів Левицкого, Горбачевокого і Олесницкого, то судья добачив у них знамена провини з §. 9. зак. прас., приймаючи, що допустились они свідомо фальшивого поданя (eine wissentliche falsche Angabe). Що мали они фальшиво подати — того п. судья не сказав і годї відгадати, признавши однак у них знамена провини з §. 9 зак. прас., узнав себе судья що-до видавців некомпетентним і не видав що-до них вироку, а порїшив відступити акти справи прокураторії державній!
П. Беднарскій зголосив відклик. Не пересуджуємо, як закінчиться тая оригинальна справа, але то сконстатуємо, що именно видавців рускої часописи потягнено до одвічальности за то, за що нїчого не кажуть иншим газетам. Часопись Правнича прогрїшилась тим, що подавши особу редактора назвала єго одвічальним видавцем, а у нас єсть в руках польска часопись того самого характеру, а именно "Przegląd sądowy і administracyjny", на котрій зовсїм нема особи видавця, а прецінь п. Котовскій не потягає єї редактора перед суди — і, ми скажемо, цілком справедливо, бо формальність тая, особливо при чисто наукових письмах, єсть зовсїм без интересу. Руска Часопись Правнича доповнивши всїх можливих формальностей, удостоїлася чомусь особливої уваги.
Телеграми.
Пешт 2 мая. Нинї розпочалася в угорскім парляментї дебата буджетова. Мудрон зі скрайної лївиці поставив внесенє, щоби палата не ухваляла буджету.
Берлин 2 мая. Правительство нїмецке має по випущеню комисаря полиції Вольґемута зажадати від швайцарского правительства поясненя цілої справи взглядно сатисфакції.
Букарешт 2. мая. Принятє наслїдника престола було дуже торжественне. Ціле місто було прекрасно удекороване, а вечером відбулася илюминація. Король, королева і наслїдник престола їздили вечером улицями. — Король приказав спродавати селянам державну землю, сподїваючись тим піднести добробит краю.
Софія 2. мая. Полиція тутешна приказала всїм емигрантам, вернувшим недавно до краю, виїхати до трох днїв до свого місця приналежности. — Незадовго розпічнуться переговори з Сербією в справі торговельній.
Люксембург 2. мая. Кн. Адольф Нассавскій позістане доти, доки не передасть правительства в руки короля.
(«Дѣло»)
Ruch przedwyborczy.
W Kołomyi, jak czytamy w dziennikach ruskich, odbyło się 20. kwietnia publiczne zgromadzenie przedwyborcze celem narady nad wyborem posła do sejmu w kurji gmin wiejskich okręgu kołomyjskiego. Na zaproszenie komitetu prowizorycznego zebrało się kilkunastu księży i ludzi z inteligencji świeckiej, jakoteż imponująca liczba włościan prawie ze wszystkich wsi powiatu, a z niektórych wsi przybyło i po kilku.
Na zgromadzeniu radzono przedewszystkiem nad tem, jakim ma być poseł z kurji wiejskiej pow. Kołomyjskiego i jak ma zastępować naród ruski. Nad tym przedmiotem zabierało głos dużo mówców z inteligencji i z ludu. Dalej radzono nad tem, jak się trzeba zorganizować, by wybrać takiego posła, któryby był prawdziwym reprezentantem narodu, i omawiano kwestję kandydatur.
Po dłuższej debacie uchwalono przedewszystkiem zawiązać komitet wyborczy, złożony w dwóch trzecich częściach z włościan, a w jednej trzeciej z inteligencji. Członkom tego komitetu polecono zastanowić się nad tem, którego z pomiędzy kilku zgłoszonych kandydatów postawić jako kandydata narodowego i polecić przyszłemu zgromadzeniu wyborców. Komitetowi polecono także nadzór nad prawyborami i wyborem posła, by z jednej strony uświadomić lud o znaczeniu i przepisanem postępowaniu przy prawyborach i wyborach, a z drugiej strony by zapobiedz teroryzowaniu prawyborów i wyborców. Do tego komitetu wybrano 18 włościan i 9 ludzi z inteligencji, księży i świeckich i pozostawiono mu do woli uzupełnić się do liczby 28 włościan i 14 usób z inteligencji. Na członków komitetu wybrano ludzi ze wszystkich stron powiatu, tak by każdy z nich mógł mieć wpływ na 2—3 pobliskie wsi. Prezesem komitetu wybranym został p. Piotr Korczyski z Kołomyi a sekretarzem dr. Seweryn Daniłowicz tamże.
(«Kurjer Lwowski»)
____________________________
3 травня 1889 р.
Хитро! Завтра (4 н. ст) припадають роковини смерти цісаревої Марії Анни і в той поминальний день нема науки у всїх школах австрійскої монархії. Власти шкільні в Галичинї, длятого, що день перед тим, 3 н. с. мая, обходять Поляки роковини konstytucyi trzeciego maja, визначили нинї день ферій для галицкої молодежи шкільної.
Страйк робітників в копальнях угля в моравскій Остраві почався перед двома днями. Шістьсот гірників не хотїло пійти до дальшої роботи в копальнях угля, доки им управа копальнї не виплатить премії, що призбиралася від кількох лїт з грошей, відтяганих від их платнї в користь каси хорих робітників. На місце зїхав староста Масловскій, а коли робітники не услухали єго розважних слів, прикликав дві компанії войска і увязнив кількох проводирїв страйку. Вчера мала погодитись управа копалень з робітниками що до тих премій. Премії виносять до 28.000 зр. Копальнї остравскі суть власностію Ротшильда і Ґутмана.
Дрібні вісти. Маршалок краєвий, вертаючи тими днями з Відня, поступить до своїх дібр в Дзикові і верне аж около 15 н. ст. мая до Львова. — Гр. Альфред Потоцкій занедужав небезпечно в Парижи; до него виїхав гр. Роман Потоцкій з Відня. — Студенти львівскої политехники вислали подібне письмо, що і Академична Читальня, за увязненим академиком Дверницким до польского кола у Відни на руки пос. К. Леваковского.
З Товмацкого. ["І о одежду єго меташа жребій."]
Під будову нового суду повітового в місточку Огинїї зобовязалися постаратися о грунт відповідний громада міска спільно з двором Доминика Лукасевича. А що руска ерекція при матричній церкви в Отинїї має в середмістю реальність в обшарї 2 до 3 моргів з фронтом до площади, де пару лїт тому стояло руске приходство з будинками, гумном, садом і огородом, вартуючу найменше 2000 зр., то жидівско-пропинаційна більшість ради міскої, мимо протесту братства церковного, ухвалила такій "компромис" з двором місцевим: Рада міска "жертвує" під будову нового суду згадану реальність руского приходства, а двір в заміну за ту реальність відступить рускому парохови около 4 морги поля, доброї пів милї за містом, вартуючого яко-би 500 зр., а половину сеї вартости громада міска дворови зверне. Дотичні доходженя перепровадив на місци п. Попель, комисар ц. к. староства в Товмачи, а також відпоручник деканата товмацкого нїчого не закинув против сего укладу, очевидно руководячись тим, що теперїшний бенефиціянт хвилево більше може мати доходу з 4 моргів поля хоть і далекого, як з порожного грунту під будову та з огорода в середмістю, де від шкідників тяжко устеречися.
Покривджене братство церковне внесло тогдї до станиславівского ординаріята пропамятне письмо, в котрім виложило, що згаданим компромисом забирають рускому приходству реальність середміску в вартости 2000 зр., котра єсть найзнаменитшою частею маєтку закладового приходства, а натомість накидають приходству далеке поле в вартости чотири разів меншій, щоби оттак і в Отинїї, подібно як се в других містах давно вже сталося, руско-церковні посїлости з середмістя так витиснути, аби не стало там і слїду з предківских фондацій, маючих нагадувати жителям славу Божу, — і зажадало для загроженого майна церковного оборони.
Отже ради ми подїлитись зі всїма відрадною вістею, що Преосв. д-р Пелеш против згаданого компромису уже заложив своє veto. Викликало оно може сиченє в цілім гнїздї шершенїв і трутнів повітових, ласих на рускій мід і жертволюбивих там, де можна би жертвувати не своє, а чуже нехай би і церковне добро, але рівночасно розбудило також загукану совість загалу, котра чейже і в глухій Товмаччинї почне вже розуміти, що всякого рода бездїля не мають патенту на успіхи вічні. М.
Подвійне убійство у Львові.
В жидівскій каменици, стоячій на розї Ринку ч. 11 і ул. Сербскої ч. 2, проживала від 15 лїт женщина Катерина Лопацка, родом з Яворова, числяча над 50 лїт. Лопацка зарабляла на житє пранєм біля, а до своєї комнатки принимала на нічлїг бідних зарібників. Остатними роками жила она з зарібником Ильком Вентиком, котрий, померши нагло в половинї марта с. р., лишив для неї троха гроша і книжочку каси щадничої; також бачили люде все на Лопацкій гарні коралї. В тиждень по смерти Илька Лопацка счезла; нїхто з сусїдів вже єї не бачив, а дверї від єї мешканя були замкнені на колодку. Нїхто не журився о бідну зарібницю, лиш властителька камениці, котрій вже другого першого хибло марного чиншу, — она то повідомила вчера комисаріят і казала отворити дверї. Комнатка, — єсли так можна назвати комірку на шість стіп вшир і вздовж, о однім маленькім вікнї, вохку і темну, — на першій вид була в порядку: ліжко, куфер стояли на місци. Коли почали близше розглядатись, побачили коло печи неживу Лопацку, з двома ранами в голові, завинену в лахи і гниючу. Повідомили суд і полицію, а коли прийшов д-р Стебельскій та казав слїдити аґентам полиційним, найшли під ліжком другій труп женщини в лахах. Пізнали в нїй чешку Гельцлеву, проживаючу часово у Лопацкої. Обі женщини убив злочинець сокирою, котра лежала покровавлена в кутї. Убійство мусїло статись в день, бо на ногах убитих були черевики і они самі були убрані. Дивно, що сусїди помешканя Лопацкої не чули нїякого підозрїлого гамору. Се подвійне убійство пригадує убійство, доконане в той спосіб і в тій части міста на садівнику Михайлї Черняку. — В дві години по викритю убійства увязнила полиція звістного злодїя Василя Григорчука, котрий проживав у Лопацкої. При кінци марта ночовав він в стайни готелю краківского. Полиція зробила в стайни ревизію і найшла покровавлений сурдут і штани вже прані. Григорчук не признавався, мов би мешкав у Лопацкої, але се доказали єму свідки. Також прийшовши до стайни готелю краківского заявив, що єго господиня виїхала на село. Полиція догадуєсь і другого злочинця і має єго увязнити сегодня.
Телеграми.
Відень 3 мая. Правительство зажадало в палатї послів додаткового кредиту 50.000 зр. на видатки з причини участи министерства рільництва в маючій відбутися в слїдуючім році виставі рільничій у Відни. — Тернопільскій суд зажадав позволеня виточити против посла Розвадовского слїдство за оскорбу, котрої він допустився друком против п. Володислава Федоровича з Вікна (Звістний памфлет, роздаваний послам в галицкім соймі. Ред.)
Пешт 3 мая. Министер финансів заявив підчас генеральної дебати над буджетом, що може бути, що і він сам заведе податок биржевий, але на разї годї се зробити без шкоди для національної господарки. Дальше доказував министер, що доходи державні значно збільшилися і що при дальшій ощадности вистануть они на покритє видатків.
Гаґа. 3 мая. В парляментї відчитано лист кн. Нассавского з прошенєм до короля, щоби він сам рїшив, чи князь має і дальше вести реґентію в Люксенбурзї чи нї. Опісля ухвалив парлямент одноголосно, що король має назад обняти правительство і вислав єму гратуляційну телеграму.
Букарешт 3 мая. Праса румуньска доказує в полемиці з россійскою, що конституція румуньска не постановляє того, що-би теперїшний наслїдник престола був православним, бо то обовязує лиш дїтей короля. Впрочім лиш сама Румунія має право о тім рїшати.
(«Дѣло»)
____________________________
4 травня 1889 р.
Понятя о обовязках в часї виборів.
Мусимо нинї подати деякі зовсім елементарні, а при тім кардинальні понятя о обовязках в часї виборів.
1) Першим обовязком єсть солидарність супротив спільного противника…
2) Коли розпочинаєся якусь трудну акцію, не треба єї з гори представляти за безнадійну…
3) Против своїх проводирїв не треба виступати тогди, коли ведуть нас до бою.
Управляючій совіт Ставропигійского Института уконституовався, вибравши: настоятелями церкви пп. Мих. Поляньского і Як. Савчиньского, бурси д-рів Ем. Савицкого і Д. Чипчара, магазинів з книжками д-ра Ал. Яновского; управителями домів Сильв. Гавришкевича і Теоф. Джулиньского, контролором Дим. Глиньского, наставником друкарнї і книгарнї Ник. Савуляка, архиву Мих. Поляньского, библютеки д-ра Ем. Савичкого, референтами в правничих справах совітників Теоф. Бережницкого і Теоф. Савчиньского та д-рів Литиньского, Яновского і Чипчара, секретарем Мих. Клемертовича.
В университетї львівскім заведено, подібно як у віденьскім, карти легитимаційні, котрі слухатель повинен мати при собі і нїкому не давати. Карти суть червоної краски, а на кождій єсть підписаний слухатель власноручно.
Емиграція до Америки. В цвітни придержала краківска полиція 39 селян, що вибирались до Америки без відповідних грошей і паперів. Селяне були з повітів ясельского, горлицкого, сяніцкого, коросняньского і з чотирох мазурских повітів. По-при них вилапала полиція ще пятьох аґентів, намавляючих селян до емиграції, і віддала их до суду.
Осторога! Після нового закона о заграничних льосах, не вільно у нас купувати льосів заграничних, бо за те і прикра кара грошева і тяганина по різних урядах. Гамбурскі фірми банкирскі, що то давнїйше насилали на наш край хмари таких льосів, взялись на такій спосіб, щоби обійти закон. Розсилають льоси в запечатаних листах, а на верху коверти випечатане: Deliсatessen, Sudfruchte і т. п. Перші такі листи надіслала фірма Louis Hoffmann. Таких листів не треба отже відбирати, бо нїяка вимовка опісля не поможе.
Отворено стацію телеграфичну на двірци зелїзничім Княже, стації зелїзниці Кароля Людвика; министерство торговлї дозволило принимати і висилати приватні телеграми на тій стації з днем 1 мая с. р.
Карабин Манлихера несе найдальше зі всїх тепер уживаних карабинів в арміях, бо при вправах в Германштадтї поцілила куля з такого карабина стрїльця з 23 баталіону в віддали 4 кильометрів (більш як пів милї).
Про черновецкій университет пише так краківскій Czas: Университет черновецкій числить на видїлї правничім і философичнім (теологія румуньска существовала в Чернівцях вже давнїйше перед основанєм университету) 171 звичайних слухателїв і з того числа припадає 155 студентів на видїл правничій а 16 на видїл философичний. Для тих згаданих 16 философів викладає 19 професорів і 1 доцент, на то платить державний скарб річно 61.410 зр. і тому оден студент философії коштує державу около 4000 зр. (!) річно. Після народности дїляться тамошні студенти на: 60 жидів, 35 Нїмців, 33 Румунів, 24 Русинів, 17 Поляків і 2 Чехів. Єслиби министерство на случай замкненя тамошного университету признало 60 студентам буковиньским правительственні стипендії по 400 зр. на виїзд до якого университету в державі, подібно, як се зроблено в полуднево-славяньских провинціях (в Країнї, Гориції, Истрії і Дальматії), то державний скарб ощадив-би рочно понад 80.000 зр., котрі можна-би ужити на основанє инших більше потрїбних заведень наукових.
Телеграми.
Відень 4. мая. Межи Віднем а Берлином заведено безпосередну линію телеграфичну. — На вчерашнім засїданю ради міскої заявив бурмистр, що ремонстрував против заведеня поїзду орієнтального з Константинополя через Пешт з поминенєм Відня.
Рим 4. мая. Агентія Стефаніого доносить, що король Менелик оголосився неґусом Абессинії і йде з войском до Адуї.
Букарешт 4 мая. При кінци мая виїде королева з наслїдником престола до Диссельдорфу на весїлє брата наслїдника престола кн. Вильгельма. — Карп утворив велику партію конституційну і розпочав борбу против Катарджа; з того не віщують кабинетови Катарджа довгого житя.
Берно 4 мая. Рада союзна видалила з Швайцарії кравця Люца, котрий єсть родом з Баварії, за єго звязь з комисарем полиції Вольґемутом.
Париж 4 мая. Кажуть, що правительство думає предложити буджет палатам до ухваленя доперва в вересню а загальні вибори відложити аж до слїдуючого року.
(«Дѣло»)
Trzeci Maja na kopcu.
Już o godzinie 5. zrana zgromadziła się wczoraj na kopcu liczna młodzież szkolna i rękodzielnicza jako w 98. rocznicę nadania wiekopomnej konstytucji. Niespodzianką dla zgromadzonych było, gdy wyczytali rozporządzenie, iż z powodu "rekonstrukcji" wstęp na kopiec wzbroniony i to właśnie od dnia 3. maja. Dozorczyni pouczyła młodzież, że "pan Macner kazał wieczorem w wilię uroczystości zabić most deskami i oświadczył, że "parady" togo roku nie będzie". W końcu oświadczyła kilkakrotnie dozorczyni, że policja zabroniła "parady" i wstępu na kopiec i wywieszenia chorągwi narodowej na szczycie kopca. W końcu wywalczyła młodzież sztandar i przy odgłosie salw z moździerza oraz śpiewu "Jeszcze Polaka nie zginęła" zawiesiła biało czerwoną chorągiew, a po odśpiewaniu kilku pieśni patrjotycznych wzięła się do taczek. W tem wszystkiem brała udział również płeć piękna. Zaznaczamy, że na kopcu panował wzorowy porządek, i ani jeden kamyczek, ani jedna grudka ziemi się nie usunęła z kopca.
Rada m. Lwowa załatwiła wczoraj dość sporo przedmiotów. Przyjęto do wiadomości rachunki z administracji bazaru targowego za r. 1888. Czysty dochód wynosi około 600 zł. Do zakupna przedmiotów dla muzeum pedagogicznego upoważniono Radę szkolną okręgową z oszczędności dotyczącego funduszu szkolnego, u magistrat ma obmyśleć ewentualny lokal w ratuszu.
Z powodu dodatkowego kredytu dla funduszu szkolnego na płace nauczycieli, p. Goldman upomniał się słusznie o budowę szkoły im. Czackiego i wniósł odpowiednią rezolucję, którą poparli pp. Dziedzicki, Gerstman i Soleski i którą ochwalono.
Do komisji dla wymiaru taks wojskowych wybrani zostali pp. Żebrowski i Baiser, a zastępcą Barszczewski.
Na poufnem posiedzeniu dano kilku osobom przyrzeczenie przyjęcia do gminy, kilku przyjęto do związku gminy, a obywatelstwo nadano pp. Karolowi Bałabanowi, kupcowi, i Józefowi Jankowskiemu, rzeźnikowi. Wniosek p. Markiewicza, aby wszyscy radni postarali się o uzyskanie obywatelstwa z pominięciem formalności przedkładania osobnych świadectw cnoty obywatelskiej (albowiem samym wyborem do Rady uzyskują takie świadectwo), przekazano do formalnego traktowania.
(«Kurjer Lwowski»)
04.05.2014