У Львові дня 22 цвітня (4 мая) 1889.
Вибори до сойму вже визначені, а "Червоная Русь" мов-би заинавґуровала акцію виборчу вступною статєю, котру, як каже, надіслано їй з провінциї, а автором єї якійсь священик. В тій статьї автор, в спосіб звичайний "Черв. Руси" і утертими єї фразами, нападає на редакцію "Дѣла", на всїх народовців, на руских послів, що нїчого не доказали, на склад руского центр. комитету і т. д. Статя та, коли дїйстно походить від священика з провинції, єсть сумним доказом, як далеко у нас в партійній борбі затратились найелементарнїйші понятя обовязків і потреб народних. З тої причини мусимо нинї подати деякі зовсім елементарні, а при тім кардинальні понятя о обовязках в часї виборів, в приложеню до згаданої статї.
1) Першим обовязком єсть солидарність супротив спільного противника. Коли грозить спільне небезпеченство, против котрого треба ужити всї сили, щоб єго відперти, тогди всякі спори повинні перестати, а всї сили треба лучити против спільного противника.
Длятого повинні і найзавзятїйші наші борбифакси на час виборів замовкнути, а коли-б самі того не хотїли, повинні змусити їХ ті, котрі мають на них вплив.
2) Коли розпочинаєся якусь трудну акцію, не треба єї з гори представляти за безнадїйну, але, противно, треба крїпитися самому і другим додавати духа.
Длятого наші всевідучі пророки нехай свої зловіщі пророцтва о результатї виборів задержать в своїй души і не відбирають нїкому віри і охоти.
3) Против своїх проводирїв не треба виступати тогди, коли ведуть нас до бою.
Длятого не пора виступати з закидами против руских послів за их попередню дїяльність в соймі тепер, коли они — враз з другими — ведуть акцію виборчу. (Мимоходом скажемо, що послїдне всенародне віче тую дїяльність не лиш одобрило, але і похвалило, а дане им вічем припорученє зложеня комитету виборчого чей також не єсть виразом некористної опинії о тій их дїяльности.)
Отже ті три елементарні засади нехай кождий має на тямці, у кого є ще хоть трохи почутя народного і змислу политичного. Час же-ж так короткій: на два місяці і найзагорїльшій борбифакс повинен повздержатись! Коли-б ми, коли-б опинія публична Русинів не мала тілько сили, щоби довести до заховуваня тих засад, то се було-би знаменем нашої незрїлости политичної і тогди дїйстно годї нам було-би віддаватися великим надїям.
Належало-би властиво згадати ще о четвертій засадї: "Говори правду, і навіть виступаючи против твого противника, уживай честного оружія", — але щоби заховувати засади, треба стояти на певній моральній вижинї, котру тяжко знайти, як свідчить і статя, що нас спонукала до написаня сих кількох замітів.
[Дѣло]
04.05.1889