По закінченню чотиристоронніх перемовин у Женеві щодо ситуації в Україні знову руба постало питання впровадження Заходом жорстких санкцій проти Росії. Зрештою, до санкцій готувалися ще перед женевським діалогом, бо мало в кого виникали ілюзії щодо його позитивного висліду, зважаючи на впертість Кремля.
Цього тижня всі країни ЄУ отримали аналітичний звіт Європейської Комісії щодо наслідків впровадження жорсткіших санкцій проти Росії для їхніх економік. На основі цього документу Брюссель пропонував лідерам держав-членів Європейської Унії до 22 квітня виробити єдину політику. Тоді, як чекають, відбудеться саміт ЄУ з українського питання, учасники якого й затвердять конкретні заходи тиску на Москву. Експерти, які складали звіт, вивчили кілька напрямків можливих санкцій, зокрема в галузі енергетики, фінансів і торгівлі. Тобто фактично йдеться про третій, економічний, пакет санкцій проти Росії.
Те, що ці санкції можуть стати фатальними для російської господарки, вже ні в кого не викликає сумнівів. Адже лише загроза штрафних заходів болісно вдарила по курсу російського рубля, по російських біржевих індексах. Якщо ще два роки тому під час президентської кампанії Володимир Путін обіцяв Росії 6–7 відсотків економічного зростання, то нині міністр фінансів РФ Антон Сілуанов бідкається через високу ймовірність нульового зростання. А експерти інвестиційного банку Renaissance Capita ,чия діяльність зосереджена в Росії, Центральній та Східній Європі, Африці й Азії, то й взагалі пророкують російській економіці рецесію. За їхніми попередніми підрахунками, втеча капіталів з Росії лише за перше півріччя цього року може сягнути 100 мільярдів доларів.
Політики і в Брюсселі, і в столицях держав-членів ЄУ нібито чітко демонструють рішучість намірів покарати Росію за аґресію. Навіть канцлерка Німеччини Анґела Меркель, яка донедавна досить прихильно ставилася до Путіна, виступаючи в понеділок в Бундестазі, висловилася за санкції проти Росії, якщо та не схаменеться. Схожі заяви лунали й від президента Франції Франсуа Олланда та прем'єр-міністра Великої Британії Девіда Кемерона, а вже про лідерів країн Балтії і Східної Європи можна й не казати.
Водночас рішуче проти санкцій виступає багато представників європейського бізнесу, передовсім німецького. І це не дивно, адже за останні роки німецькі підприємці вклали в економіку Росії десятки мільярдів євро. Наприклад, концерн Daimler AG інвестував у Камаз, де налагоджено спільне підприємство з виробництва вантажівок. Volkswagen збудував свій завод в Калузі. Чимало проектів у Росії має мюнхенський концерн Siemens AG. Окрім того, Росія купує в німецьких підприємств машини, верстати, електроніку, продукцію хімічної промисловості. Росіяни за останні роки стали найактивнішими покупцями автомобілів Mercedes-Benz і BMW.
Водночас економічні експерти фіксують падіння торговельного обороту між Німеччиною та Росією. Якщо 2012 року він перевищував 80 млрд. євро, то минулого року — лише 77 млрд. І ця тенденція зберігається. Причина падіння, на переконання аналітиків, полягає, з одного боку, в погіршенні бізнес-кілімату в Росії, а з іншого — в охолодженні політичного діалогу між Берліном і Москвою. Причому це відбулося ще перед подіями в Україні. Тож тепер неґативні тенденції лише посилюватимуться.
Тому навіть без санкцій німецьким підприємцям довелося б змиритися з падінням експортного потенціалу в російському напрямку. Але чи такого вже й страшного удару зазнає німецька промисловість, якщо третій етап санкцій таки вступить у силу? Голова Європейської академії в Берліні, професор Екарт Штратеншульте, відповідає на це запитання так: «Економічні взаємини завжди обопільні; якщо вони перериваються, то це боляче б'є по обидвох сторонах. У разі заморожування економічних відносин з Росією постраждає й німецька економіка, хоча не на стільки, щоб можна було говорити про її колапс. За даними лобістів Східного комітету німецької економіки, у сфері торгівлі з Росією існує 300 тисяч місць праці. Це нібито й багато, але загалом у Німеччині працевлаштовано 42 мільйони осіб. Тобто постраждати можуть лише 0,6 відсотка від загальної кількості зайнятого населення. Для економіки загалом це не страшно».
Водночас експерт німецького Федерального статистичного відомства Ільда Дуарте Фемандес не радить робити жорсткої прив'язки скорочення робочих місць до падіння експорту. На його думку, заяви про скорочення 300 тисяч робочих місць є трохи перебільшеними. «Якщо яке-небудь експортне підприємство, що має у своєму портфелі чверть замовлень з Росії, їх позбудеться, то це не означає, що і чверть персоналу такої фірми залишиться без роботи», — стверджує Фемандес.
Утім проблеми в окремих фірм можуть виникнути. Хоча підприємств, які опиняться в зоні ризику від російських санкцій, не так вже й багато. Лише кожне десяте німецьке підприємство, яке працює на експорт, постачає свою продукцію, зокрема й у Росію. І то для 75 відсотків з них поставки до Росії не перевищують чверті загального обсягу експорту. «Якщо ж оцінювати ризики для окремих галузей, то передовсім можуть зазнати болісного удару верстатобудування, автомобілебудування й хімічна промисловість. Саме продукцію цих трьох потужних галузей активно постачають у Росію», — пояснює Екарт Штратеншульте.
Але нічого тут не вдієш. Як зазначає патріарх європейської політичної сцени Жан-Клод Юнкер, «...Ми не можемо запровадити санкції, які бумерангом не зачеплять і нас самих. Але якщо ми хочемо й надалі залишатися тими, ким ми є, — спільнотою, заснованою на західних цінностях, то ми мусимо заплатити цю ціну. Це неприємно, але захист спільних цінностей того вартує».
17.04.2014