"Тобі, Рідна Земле, наша любов і наш труд"...
З приводу сорока літ праці Краєвого Господарського Т-ва "Сільський Господар" у Львові.
Під вражінням ювилею в 40-ліття нашого Краєвого Господарського Товариства "Сільський Господар" у Львові нагадались мені давні часи нашого відродження і тому хочу дещо передати з тих часів про відношення нашого духовенства до господарських справ нашого народу в краю.
Коли наш нарід за часів Австрії визволився зпід панщини, то впали на нього нові лихоліття, що підкопали його господарську долю на довгий час. Першою подією була регуляція ґрунтових тягарів (сервітутів) більшої посілости, так званих лісів і пасовиськ, що стояли поза ґрунтами рустикальними. Адміністраційні реґуляційні комісії переводили доходження і видавали вирішення щодо того: що належиться з лісів і пасовиськ дворам та що рустикальним громадам.
В інтересі власників дворів було робити заходи, щоб якнайменше з лісів і пасовиськ віддавати селянам (рільникам), зате в інтересі наших рільників було, щоб їм віддали якнайбільше лісів і пасовиськ, бо без цього рільники не можуть удержатись на малих ґрунтах.
Отже це були процеси на життя і смерть. Сили не були однакові, бо власники більших посілостей (двори) були інтеліґентні, мали всюди доступ і уряд їх підтримував, а наші селяни були люди неграмотні: українських адвокатів у тих часах (пятьдесятих і шістдесятих роках минулого століття) майже не було і тому одинокі, що хотіли і могли дещо помогти нашим селянам у цих справах, були наші священики.
У висліді ті сервітутові процеси в переважній кількости скінчились некористно для селян, а те, що врятовано, сталось тільки заходами нашого духовенства, яке стануло по стороні рідного селянства, а не по стороні дворів. Звідси розпочався антаґонізм між дворами та нашим духовенством: хлоп і поп...
Другою страшною подією був "голодний" рік 1864-тий, такий тяжкий, що автрійський уряд спроваджував кукурудзу, щоб відживлювати заголоджене сільське населення. Привезену з циркулів (окружних староств) кукурудзу розподілювали на крупи, варили та примащували кропивою і цим живились голодні рільники.
Наше духовенство зарятовувало тоді збіднілих селян таким чином, що виєднувало у староствах конечні підмоги для них, а наші Їмості давали зголоднілим безплатні борщеві обіди і випікали для голодуючих разовий хліб. Отсе була своя доразова допомога, щоб не допускати до випродування ґрунтів за безцінь.
Третя подія, що виступила грізними проявами у сімдесятих роках минулого століття, це було розпивання нашого народу по селах і місточках, яке доводило до пропивання селянських маєтків: ґрунтів і політків, як також до розпусности і лінивства. Давна привичка до двірської корчми розбуялась на волі в страшний наліг пиянства без міри і без стриму...
Отсей тяжкий стан занепаду нашого народу спричинив акцію проти пиянства, що її підняв був митрополит о. Йосиф Сембратович за порадою о. офіціяла Михайла Малиновського. В половині сімдесятих років минулого століття уладжувало наше духовенство в цілому краю: місії тверезости, присяги з відреченням палених напоїв і закладанням брацтв тверезости.
Пригадую собі, як наші місіонарі: о. Рудольф Мох зпід Галича й о. Антін Струтинський з Ямниці відбували місії тверезости та як мій батько і моя мати перші присягали на тверезість (для прикладу), а за ними майже вся громада приступала до присяги.
Отся акція тверезости сильно поразила власників більшої посілости, що мали великі доходи з аренди права пропінації і без них не могли обійтися. Тому в недовгому часі вони мусіли погодитись на викуп права пропінації.
Чому я отсе все підношу і зазначую своїми спогадами з приводу ювилейних загальних зборів Красного Господарського Товариства "Сільський Господар", що відбулись у Львові 23. березня ц. р.? Саме тому, щоб нагадати, що українське духовенство в найтяжчих часах нашого відродження не забувало про стан сільських господарів. У духовній семинарії у Львові викладали науку про сільське господарство. Викладав цей предмет за моїх студентських часів професор учительської семинарії Іван Бічай. Опісля два брати оо. Луткевичі в 1899. р. заснували товариство "Сільський Господар" в Олеську коло Бродів, яке пізніше перенесено до Львова і поширено на Краєве Господарське Товариство, яким тут живо зацікавився мій товариш, адвокат д-р Евген Олесницький.
Він разом зі мною як головою парляментарної репрезентації підніс це Товариство до значіння станової репрезентації нашого сільського господарства в краю, що признало нам австрійське міністерство хліборобства. І отсей період діяльности нашого "Сільського Господаря" (1909—1917) належить до найсвітліших у його 40-літній праці, бо в ньому створено дійсну сільсько-господарську орґанізацію та придбано значні фонди на її розбудову.
[Діло]
06.04.1939