З промови посла д-ра Ст. Барана на пленарному засіданні сойму 16. ц. м.
Перед кількома днями цензорська влада при городському старостві у Львові стала конфіскувати українські часописи у Львові за вживання слів: „Галичина" і „галицький“. Звертаю увагу високої Палати, що ця назва історична. Вона істнувала й істнує і цього факту не може заперечити ніхто з поляків. Ніхто теж не може заперечити історичного факту, що до половини XIV. ст. (до року 1340) істнувала окрема самостійна Галицько-Володимирська Держава, що обіймала більш-менше майже в цілости ті українські етноґрафічні землі, що є нині в межах польської держави. Ця назва є для нас назвою історичною. Зрештою донедавна назви „Ґаліція“, назви латинської зі слова „Галич“, уживали й поляки. Нема ніякого закону в польському законодавстві, що скасував би цю давню історичну назву і тільки через звичайне уживання прийшла недавно у поляків назва „Малопольска“.
Досі було так у практиці, що ми уживали і мали та маємо право уживати нашої історичної назви. Тепер ця назва матиме свій хід і в ресорті міністерства справедливости, бо коли виконають ті погрози, що їх дав львівський цензор українським редакторам, то можуть зайти випадки, що забере голос дотично цієї назви прокуратор і суд, отже органи, підчнинені міністерству справедливости.
Для нас є важною річю, щоб не було репресій у повищій справі. Беру анальоґію з польської історії, з історії польських займанщин. У пруській державі польські етнографічні землі називано Остмарк, таксамо як польські етнографічні земіл в Росії названо: Привислянський Край. Однак ніколи не було того, щоб пруська цензорська влада в Познані, або російська цензорська влада у Варшаві конфіскувала чи грозила тим полякам, які свої етнографічні землі називали тоді там Познаншиною або Конгресовим Королівством. Це було вільно полякам під пруською і російською займанщиною, а не вільно нам сьогодні уживати нашої назви на землях з українською більшістю та з українською історичною і державницькою традицією. Очевидно, проти цього будемо боротися і ніколи не виречемося своєї історичної назви.
20.02.1938