В Німеччині можуть знову запровадити загальний військовий обов'язок. І статися це може через Україну, тобто через російську аґресію в Україні. Німецькі військові експерти дійшли висновку, що в нинішньому стані Бундесвер не зможе в разі загрози захистити фатерлянд від аґресії зі Сходу.
У Федеративній Республіці Німеччина військовий обов'язок запроваджено в липні 1956 року. Заснуванню німецької армії передувало підписання угод в Парижі 1954 року, за якими на території ФРН було скасовано окупаційний режим і відновлено її державний суверенітет. 12 листопада 1955 року в тодішній столиці Бонні перші сто добровольців нової німецької армії присягнули на вірність Батьківщині згідно з традиціями й ритуалом прусського війська.
1968 року військову повинність закріпили в Основному Законі ФРН. Щоправда, передбачалася для окремих категорій громадян й альтернативна цивільна служба.
Після падіння Берлінського муру, ліквідації Варшавського договору, руйнації соціалістичного табору й розвалу Радянського Союзу в Німеччині почалися дискусії про необхідність радикальної реформи війська. Оскільки радянської загрози вже немає, то нібито немає й необхідності боронити свої кордони від Червоної армії, якої не існує. Військо тепер потрібне лише для спеціальних операцій, превентивних заходів у «гарячих точках» або теж миротворчих місій під егідою ООН чи НАТО. А для цього найкраще, щоб воно було професійним військом рекрутів.
На зламі тисячоліть дискусія про «почесний громадянський обов'язок» перенеслася з конференційних панелей до сесійної зали Бундестаґу. Багато німецьких партій (Вільна німецька партія, Ліва партія, Спілка-90/Зелені) вписали пункт про ліквідацію призову до своєї передвиборчої програми.
Водночас найбільші чи так звані «народні» партії — Соціал-демократична партія Німеччини і Християнсько-демократична спілка/Християнсько-соціальна спілка — не квапилися переводити Бундесвер на суто професійні рейки. У СДПН точилася щодо цього питання внутрішня дискусія, а християнські демократи хотіли однозначно зберегти призовне військо.
П'ять років тому в Бундестаґу стартували бурхливі дебати, але йшлося наразі про певні обмеження загального військового обов'язку. Тобто скорочення кількості призовників на користь добровольців. Але й цього противникам призову виявилося замало. Одне слово, аби довго не зануджувати читачів суто німецько-партійними суперечками, зазначмо, що 15 грудня 2010 року федеральний кабінет проголосував за скасування від 1 липня 2011 року загального військового обов'язку. Згідно з тим рішенням, 3 січня 2011 року до Бундесверу прийнято останніх призовників. Оскільки строкова служба в німецькій армії тривала лише півроку, то можна стверджувати, що вже два з половиною роки тамтешнє військо формується на суто добровільній і суто професійній основі.
Так би воно залишалося й далі, якби не російська інвазія в Криму. За часів «холодної війни» ФРН в усіх ймовірних сценаріях Третьої світової війни розглядалася як країна першого удару з боку радянців. Зрозуміло, що нині ситуація змінилася. Східні кордони надійно прикриває Польща — вірний союзник з НАТО. Перед Польщею є ще велика буферна зона — Україна. Російській армії є що долати у разі, якщо Кремль таки зважиться на аґресію. А перш ніж йти на Польщу чи тим більше на Німеччину, російська армада мала б ще подолати опір у Балтійських державах, аби не отримати потім удар з фланґу.
Та все ж німці й досі відчувають певний неспокій. Тим більше нині, коли фактом своєї аґресії в Україні Росія зруйнувала всю повоєнну систему міжнародних мирних договорів. А отже, західному світові треба бути до всього готовим.
Першим у Німеччині питання про відновлення загального військового обов'язку порушив колишній генеральний інспектор Бундесверу Гаральд Куят. «Нині німецька армія не в змозі виконати своє головне призначення: захистити свою територію і своїх союзників», — заявив він в інтерв'ю газеті ZEIT. Куят висловив переконання, що треба негайно зупинити процес перетворення німецької армії на військо, яке здатне виконувати суто операційні завдання.
Проаналізувавши розклад військових сил, він дійшов висновку, що в разі інвазії російських військ у країнах Балтії, відразу ж з'ясується, що Бундесвер має «замало бойових літаків, бойових гелікоптерів, тяжкого озброєння, але передовсім — замало вояків».
На думку експерта, можна було б погодитися на суто професійну армію, наростивши кількість рекрутів. Але в актуальних умовах це було б дуже болісним ударом по й без того крихкому німецькому бюджету. «Тому відновлення загального військового обов'язку — найкращий вихід із ситуації», — певен Гаральд Куят.
Цю думку підтримує й відставний німецький генерал Еґон Рамс. «Нам потрібна загальна військова повинність. Інакше Німеччина буде не в змозі захистити свою територію. З армією добровольців цього зробити не вдасться», — переконаний колишній командувач сухопутних сил НАТО в Європі.
Проте чинні німецькі генерали поки що мовчать на цю тему, а чинні німецькі політики хоч і говорять, але поки що дуже обережно.
31.03.2014