Прочитавши заголовок фейлєтону, кожний подумає собі: будинок, великі вікна, світлі салі, катедра, а за катедрою професор. У лявках учні, на стінях мапи, діяґрами, портрети великих патріотів і мучеників, а в повітрі горяч від розпеченого патріотизму.
Отже ні. Школою патріотизму в тім випадку є маленька будка на колесах, на червоно або на синьо помальована, що їздить вулицями, часом подзвонює, часом когось переїде, а часом зудариться з автом. Це одним словом — трамвай.
Як повідомляють часописи, чимраз більше таких шкіл на колесах і чимраз більше в тих школах професорів чи доривочних прелєґентів. Слухачами тих шкіл є люди ріжного стану, віку, пола, освіти і краски волосся, a дійсними професорами переважно молоді люди з шапочками, зачіпленими на правому вусі.
Виклади відбуваються в кожній годині дня і вечора, без огляду на погоду, в ріжних формах і видах. Викладачі вживають пробних кріликів з фарм національних меншин, що їм (і викладачам і кріликам!) незвичайно облекшує зрозуміння предмету.
Всім нам відомий один виклад, що відбувся недавно в Варшаві в трамваї, що йде на Жолібож. Якийсь молодий чоловік через помилку почав учити патріотизму... емеритованого ґенерала.
Кілька днів тому писало "Діло" про виклад іншого молодого чоловіка, тим разом у Львові, виклад дуже повчальний, але бурхливий, бо скінчився пощочиною професора.
А ось перед пару днями трапився ще один виклад. Тим разом прелєґент вибрав дуже ориґінальну форму.
До трамваю всів якийсь молодий чоловік і зажадав по українськи:
— Прошу пересідку.
Кондуктор перетяв квиток і вже збирався обслуговувати інших гостей, коли нараз спинився пригвожджений окликом того самого пасажира:
— Jak рan smie rozumiec to, cо jа powiedziałem.
— Dlaczego?
— Bo раn nie powinien!
— A wo pan rozumie!?
— Ja... ja właściwie nie rozumiem, a tylko słyszałem i tak dla próby powiedziałem.
— Jak pan nie rozumie — промовив флєґматично кондуктор, — to pan widocznie bardzo niskie szkoły kończył. Ja skonczyłem trzy kursa i dlatego rozumiem.
І пішов до праці, a молодого чоловіка оставив ні в цих ні в тих.
Одному з професорів патріотизму виклад очевидячки не вдався. Але це не пересуджує справи шкільного будинку. Думаю, що трамваї далі будуть місцем викладів. Цікавіші з них будемо реферувати.
[Діло]
02.03.1939