В Івано-Франківську презентували проект будівництва двох малих гідроелектростанцій в с. Голошина Верховинського району. Представники компанії-інвестора проекту ТОВ «Гідропауер» організували з цього приводу громадські слухання. Традиційно проти втілення такого проекту виступили громадські активісти-екологи. Вони переконані, що хаотичне будівництво малих ГЕС на гірських річках стане причиною екологічної катастрофи. Влада ж переконує, що наразі не затверджено жодного нового проекту будівництва міні-ГЕС на Івано-Франківщині.
Малі ГЕС повертаються
На початку минулого століття в Україні набуло широкої популярності будівництво малих ГЕС, і вже в середині століття їх було близького тисячі. В Карпатському реґіоні першу таку ГЕС збудовано наприкінці ХІХ ст. у селі Кольчине Мукачівського району Закарпатської області. У 1960-і роки в СРСР інтенсивно будували великі електростанції — ГЕС, ТЕС, АЕС, і малі почали занепадати, згодом будівництво малих згорнули взагалі, а потім практично припинилось функціонування тих, що залишилися. Адже собівартість виробленої на потужних електростанціях енергії була в кілька рази меншою, а її обсяги — набагато більшими. До 1964 року на території Івано-Франківської області діяли 15 малих ГЕС. Нині відновлено роботу двох і споруджено одну нову у селі Пробійнівка Верховинського району. Одну станцію будують, а будівництво ще однієї призупинили.
Ідея відродження малих ГЕС виникла після великої повені влітку 2008 року, коли влада області розробляла комплекс протипаводкових заходів. У цьому комплексі передбачалося будівництво 14 міні-ГЕС. Станції мали б контролювати рівень води у річках і так захищати території від повеней.
«Запобіжник» повеней і «винищувач» риби
Здебільшого у Карпатах планують зводити малі ГЕС дериваційного типу. Тобто йдеться не про будівництво греблі, а про встановлення труби, яка проходитиме вздовж русла ріки або буде виведеною за русло, залежно від фізичних особливостей місцевості. Труба вбирає воду і передає її на турбіну, а потім зливає назад у ріку нижче за течією. У гірській місцевості Карпат малі ГЕС дериваційного типу вигідні через перепад висот. Забір води здійснюється у верхів’ї в напрямку течії - в такому разі не потрібно створювати додаткового тиску для всмоктування. Серед плюсів встановлення малих ГЕС з екологічної погляду, окрім запобігання повеням, можна назвати ще виробництво енергії без шкідливих викидів.
Водночас громадські екологічні організації краю б’ють на сполох, протестуючи проти хаотичного будівництва таких гідроелектростанцій на гірських річках. Представник організації «Бюро екологічних розслідувань» та член громадської ініціативи «Врятувати Черемош» Анатолій Павелко пояснює: «Карпатський реґіон є цінним у плані природоохорони не тільки для України, але й для Європи загалом. З огляду на це у 2003 році була прийнята Карпатська конвенція, яку підписали міністри України, Чехії, Словаччини, Угорщини, Польщі, Румунії та Сербії і Чорногорії. Основна мета — охорона та сталий розвиток Карпат. В ріках Карпатського реґіону водяться рідкісні не тільки для України, але й для усієї Європи види риб, такі як струмкова форель, європейський харіус, дунайський лосось. Є низка рідкісних комах, які напряму пов’язані з водним середовищем, зокрема веснянка велика».
У верхів’я річок на нерест прибуває близько 14 видів риб. У гірських ріках також розмножуються земноводні, зокрема, червонокнижні представники — тритони гірський і карпатський. Якщо враховувати той факт, що тварини постійно міґрують між заповідними зонами, то Карпати можна вважати одним великим заповідником. «Втручання в екосистему Карпат має відбуватись дуже обережно. Економічна вигода може бути просто неспіврозмірною з неґативними наслідками для природи», — каже пан Павелко. Серед загроз — зменшення популяцій різних видів флори та фауни, в тому й червонокнижних, пересихання річок, зміна русел, втрата естетичних характеристик.
Прихильники будівництва міні-ГЕС запевняють, що використовують два методи, які запобігають знищенню риби. По-перше, на ріках встановлюють рибоходи; по-друге, отвір водозабірної труби закривають решітками, через які риба не проходить. Утім, еколог Анатолій Павелко переконує, що рибоходи не є ефективним методом. «Це довела і українська, і зарубіжна практика. Риба не завжди заходить у рибопропускні пристрої та й не всі види риб можуть їх подолати через зміну швидкості течії, глибини. Маємо сумний приклад Дністровської ГЕС. У Дністрі колись водилось багато осетрових риб. Але саме через важкість проходу через рибоходи їх кількість різко зменшилась. Щодо решіток на водозабірних трубах, то дорослі особини, можливо, туди справді не потраплять, а от для мальків та ікринок — це, очевидно, буде справжня м’ясорубка. Природа — це комплексний механізм, об’єднаний одним великим ланцюгом живлення. Зменшиться кількість мальків та ікри — зменшиться не тільки популяція виду, але їди забракне усім, хто ними живиться: птахам, звірям, комахам».
Як зазначає пан Павелко, постраждає не тільки біологічне розмаїття, а й туристичний потенціал: «Карпатський реґіон визнаний пріоритетним у плані розвитку туризму. Багато громад сполохані саме тим, що через будівництво малих ГЕС зменшиться туристичний потік. Також неможливим стане сплав по переділених малими ГЕС річках. А це вид гірського спорту, який зараз набуває широкої популярності в Україні. Тут організовують міжнародні змагання. Приїжджають сотні спортсменів з інших країн, де немає гірських річок і, відповідно, можливості займатись цим видом спорту». Щороку до Карпат прибувають тисячі туристів, а отже, розвивається малий бізнес, люди мають роботу, поповнюються місцеві бюджети, розвиваються громади. Закуті у труби річки та споруджені на них промислові об’єкти явно не додадуть естетики тутешній природі. «Ті невеликі об’єми отриманої електроенергії, очевидно, не вартують ризику втратити туристичну привабливість. Таким чином, як будівництво малих ГЕС відбувається в Україні, воно породжує більше неґативу, ніж позитиву», — підсумовує Анатолій Павелко.
Екологія vs економіка
Будь-які новації потребують попереднього детального вивчення. І робити це мали б незацікавлені спеціалісти, вважають екологи. Наприклад, у Закарпатській області до складання мапи можливих точок розміщення малих ГЕС запросили науковців з Національної академії наук України. В Івано-Франківській області так скрупульозно ситуацію не вивчали. «В Україні проблемою малих ГЕС є відсутність чітко визначених критеріїв їх будівництва, — розповідає Анатолій Павелко. — Мають бути виділені території, на яких будівництво міні-ГЕС забороняється взагалі. А там, де можна, для кожної річки мають бути окреслені свої особливі вимоги, враховуючи швидкість течії, глибину русла тощо. У нас же цього немає. Інвестор обирає місце для будівництва з точки зору гідропотенціалу, потрібного перепаду висот, наявності мереж, тобто вивчає суто економічні показники. Основою ідеї «зеленої енергії» є виробництво без шкоди для довкілля. У нас же відбувається профанація цієї ідеї, вона просто втратила свій зміст, перейшовши з екологічного в економічний вимір». Ідеальний алґоритм будівництва малих ГЕС має бути такий. Спершу визначають усі можливі з природоохоронного погляду місця для будівництва. Після цього мали б вивчити економічну доцільність будівництва й думку територіальних громад. І тільки в разі позитивних висновків усіх трьох складових — екологічної, економічної та соціальної — проект мали б затвердити.
Влада не проти
У коментарі »Z« заступник начальника Головного управління промисловості та розвитку інфраструктури ОДА Вадим Козленко розповів, що сьогодні на розгляді координаційної ради з питань будівництва об’єктів малої гідроенергетики жодного проекту немає. Але загалом таких проектів на стадії розробки чи вже готових є близько 10. Він також стверджує, що всі пропозиції щодо будівництва ГЕС нині виносять на розгляд координаційної ради з питань будівництва об’єктів малої гідроенергетики. При цьому враховують наукову еколого-експертну оцінку, яку виконує Університет нафти і газу, та відповідність проекту чинному законодавству України, а також потрібні позитивна ухвала громади та угода про соціальне партнерство. В угоді вказують заходи, які має здійснити інвестор для розвитку громади на виміну за її згоду на будівництво. Такими заходами можуть бути будівництво доріг, ремонтні роботи у сільських закладах та установах, забезпечення роботою представників територіальних громад. Якщо брати соціальний аспект, то важливі не так нові робочі місця (від 5 до 10) та розвиток інфраструктури, як додаткові надходження до бюджетів. Зокрема, Вадим Козленко зазначив: «Пробійнівська сільська рада, де мала ГЕС працює з 2009 року, з дотаційної стала самодостатньою».
Щодо екологічних ризиків, то за чинними міні-ГЕС стежать екологічна інспекція, енергонагляд та інші контрольні органи. «Якщо є якісь зауваження до роботи ГЕС, просимо повідомляти їх у відповідні служби для швидкого реагування», — наголошує пан Козленко. «Весь світ іде в напрямку розвитку відновлюваної енергетики. Але застосувати такі технології можна лише в тому випадку, коли це вигідно не тільки з економічного боку, але й з екологічної та соціальної точок зору. З врахуванням цих аспектів прийнято рішення про відновлення будівництва Пробійнівської ГЕС №2. Тут є згода громади, угода про соціальне партнерство», — стверджує пан Козленко. І додає, що Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу здійснив наукову еколого-експертну оцінку проекту будівництва. Екологи університету дійшли висновку, що діяльність ГЕС не матиме неґативного впливу на стан природних екосистем реґіону. А локальний неґативний вплив на гідроекосистему р. Пробійна є допустимим.
Громада не виявляє ентузіазму
Західна Україна виробляє електроенергії щонайменше удвічі більше, ніж споживає. Маючи надлишок своєї електроенергії, чи варто піддавати будь-якому неґативному впливові, навіть допустимому, природу Карпат задля того невеликого додаткового обсягу? Керівник громадської організації «Врятуємо Карпати разом» Василь Шатрук у своєму коментарі »Z« зазначив, що у переважній більшості випадків громада повстає проти будівництва малих ГЕС на гірських річках: «Знищення Карпат не вартує того 1% отриманої на малих ГЕС електроенергії. Саме стільки від загальної кількості виробленої в Україні енергії можуть забезпечити малі ГЕС». Депутат Верховинської районної ради Іван Маківничук також виступає проти масового спорудження малих ГЕС. Зокрема, про будівництво Дземброньської міні-ГЕС пан Маківничук каже: «Річка Чорний Черемош — одна з найчистіших у Європі. Це гідрологічний заказник. Тут гідрологічний режим не можна змінювати взагалі. Громада стала на захист ріки. Наразі будівництво призупинене. Люди бояться, що як почнуть забирати воду з ріки, то пропаде не тільки саме русло, а й знизиться рівень ґрунтових вод, пропаде вода у криницях. А ще подивіться, які труби вони використовують для транспорту води — іржаві, невідомо, які вони всередині. На Білому Черемоші, де функціонує Пробійнівська ГЕС, люди кажуть, що навіть худоба не хоче пити воду з ріки нижче того місця, де вода з тої труби витікає».
Світові тенденції
Нині мала гідроенергетика стрімко розвивається в Китаї. Багато міні-ГЕС діють в Альпах (Швейцарія, Австрія). Але паралельно розвинувся й екологічний рух проти функціонування станцій через очевидні неґативні наслідки для природи, які часто набагато масштабніші, ніж вигода від роботи міні-ГЕС. Уряди цих країн не припинили роботу чинних малих ГЕС, але нові гідроелектростанції такого типу будують неохоче.
Довідка: Середньо на будівництво малої ГЕС інвестор витрачає близько 4 млн. грн., які завдяки «зеленому тарифові» повертаються за 1,5-2 роки. Станом на лютий 2013 року ставка «зеленого тарифу» для малих ГЕС встановлена у розмірі 84,18 коп./кВт-год., тоді як для великих ГЕС закупівельна ціна становить 12,92 коп./кВт-год.
18.02.2013