За дискусіями навколо політичної кризи в Україні та сочинської Олімпіади зовсім загубився в інформаційному просторі Європейської Унії інший – не такий яскравий, але не менш важливий меседж. Європа позбувається «лупакофобії» і робить перспективну ставку на лупаковий газ. Спостерігаючи за успіхами Сполучених Штатів у крекінґовій сфері, Брюссель таки наважився зіграти в цю гру. Зрештою, іншого виходу в нього й не було, і рішення це було лише питанням часу.
Від 2008 до 2013 року роки ціни на газ в США знизилися майже удвічі, а залежність від газового імпорту звелася до нуля. До речі, у цьогорічній «Промові до нації» президент США Барак Обама вперше похвалив американське видобування лупакового газу. «Нині Америка наблизилася до власної енергетичної незалежності як ніколи за останні десятиліття. І одна з підстав цього — лупаковий газ», — запевнив Обама.
Якщо це так добре пішло в Сполучених Штатах, то чому б не мало спрацювати в Європейській Унії, поставили питання руба члени Європейської Комісії. Нині найбільшим ентузіастом лупакової революції став профільний комісар з енергетичних питань Ґюнтер Еттінгер. Йому, зокрема, приписують таку фразу, кинуту в брюссельських кулуарах: «З лупаковим газом вже для того треба працювати, щоб тримати Путіна в нервовому стані». Це, звісно, можна сприймати радше як специфічний жарт німецького політика, але є й набагато серйозніші арґументи.
На замовлення Єврокомісії питання видобутку лупакового газу в країнах Європи ретельно вивчав кельнський Інститут енергоекономіки (Energiewirtschaftliches Institut) – EWI. Група науковців-дослідників на чолі з директором прикладних досліджень Крістіаном Ґровічем змоделювала два сценарії розвитку лупаково-газового виробництва. За першого сценарію в Європі збережеться нинішня ситуація, за якої лупаковий газ з різних причин практично не видобуватиметься. За другим сценарієм відбуватиметься поетапне нарощування його виробництва за наступні 20 років.
Чи є потенціал для другого сценарію? Безумовно: досить об'ємними запасами лупакового газу, за даними Міжнародного енергетичного аґентства IEA, володіють Польща та Франція. Трохи меншими, але все ж достатніми покладами для промислового виробництва володіють Німеччина, Данія, Велика Британія та Швеція. Але Францію було вирішено поки що залишити в спокої через її абсолютне несприйняття крекінґової технології.
Було змодельовано ситуацію, за якою решта п'ять згаданих країн у 2015 році візьмуться за освоєння своїх запасів лупакового газу. За підрахунками кельнських науковців, перші відчутні результати з'являться приблизно за п’ять років. Орієнтовні обсяги видобування становитимуть приблизно 11,4 мільярдів кубометрів на рік. А вже до 2035 року видобуток сягне 76,4 мільярдів кубометрів на рік.
Якщо зробити розкладку по країнах, то в лідери виб'ється наша сусідка-Польща, яка випомповуватиме 30 мільярдів кубометрів. Друге місце посяде Німеччина з 19 мільярдами. У будь-якому разі за 20 років завдяки лупаковому газу власного видобутку Європейська Унія зможе більш як на чверть задовольняти свої потреби в блакитному паливі. «Отже, видобуток нетрадиційного газу матиме величезний ефект для структури енергопостачання ЄУ», — спрогнозував Крістіан Ґровіч.
На відміну від першого сценарію, який все ж залишає статус-кво, за другого сценарію, як зазначають вчені з EWI, від лупакової революції в ЄУ постраждають виробники зрідженого газу. Обсяги їхніх поставок до Європи скоротяться на 28 відсотків. Тож експортерам газу з Африки і Середнього Сходу доведеться сконцентруватися на Азійсько-Тихоокеанському реґіоні. А от північноамериканські постачальники, передовсім канадійці, можуть зіткнутися зі серйозними труднощами, збуваючи свою продукцію.
Але найбільших збитків зазнає, звісно, Росія. Хоча імпорт російського газу впаде не так вже й суттєво. «Наші підрахунки засвідчують: 2035 року імпорт з Росії виявиться меншим, ніж у першому сценарії, приблизно на 8 відсотків», — розповів Крістіан Ґровіч. Проте РАТ «Газпром» зазнає не так кількісного, як цінового удару. Оскільки енергетичний ринок буде перенасиченим газом, то ціни на блакитне паливо почнуть обвалюватися, як карткові будиночки.
Зайве казати, що удар по «Газпрому» матиме й серйозні геополітичні наслідки, які полягатимуть у зменшенні кремлівського впливу в Європі. Водночас, на думку експертів, Росія могла б максимально застерегтися від небажаного для себе сценарію лише в один спосіб — оперативно змінювати умови постачання газу на більш вигідні для імпортерів. Зрозуміло, що передовсім йдеться про зниження ціни продажу.
06.02.2014