Від часу до часу появляютіся по руских часописях статьї, критикуючі то заряд тої институції, то льокацію капиталів, однак нїхто не порушував хибної засади, на якій опираєся та институція, а від чого би властиво належало зачати, т. є. вишукати средство, котре би привело институцію до належного становища. Институція та потребує основної реформи, передо всїм в засадах, аби могла свобідно розвиватись і правдиву ціль осягнути, а до того можуть послужити досвіди, набуті в инших товариствах з тою самою цілею.
Товариства основані мною і ті, котрі зреформовалися на взорах, мною поданих, передо всїм товариства гуманитарні, красно розвиваються, як свідчать о тім справозданя; а межи всїми подібними товариствами заняло перше місце, як загал твердить, товариство взаїмної помочи приватних офиціялистів. Там истнує засада взаїмности, а в зарядї систем репрезентаційний, котрий повстав з вільних нїчим не вязаних виборів. Маєток тої институції в 20-ти лїтах зріс майже до пів миліона; товариство то, маючи доперва ледви 2.000 членів, числить звиш 60.000 зр. річного доходу, а вже роздало над 200.000 зр. В тім то товаристві, котрому я дав початок житя і котре доси администрую, набув я много досвідів, котрими радо дїлюся, хотячи прислужитися добру загальному, тим більше, що прошено мене, щоб я забрав слово в тій так голосній і важній справі.
Найздоровшою показалась отже засада взаїмної помочи, де вправдї присвічує братна любов, але не поминаєсь при тім важного чинника — власного интересу членів. Всї зносять грошеві датки до спільної скарбони, щоби, коли зайде потреба, міг участник зачерпнути чи то для себе, чи для родини. В таких институціях конечно мусить бути віддїл запомог сейчасних, зворотних або беззворотних, і віддїл сталих запомог або пенсійний. Ціла штука лежить в тім, щоби вкладки не вношено титулом від чѣпного, а поміч щоб не представлялася к формі милостинї, а найважнїйше, щоб она для участника зростала в міру, як причинюєся до побільшеня фондів інституції. Найпрактичнїйшими показалися вкладки, зношені в формі удїлів добровільно субскрибованих участниками. Чим більше удїлів хто зложив, тим більші користи в данім случаю повинен осягнути, чи для себе чи для родини, — иншими словами: хто вплачує н. пр. 10 удїлів, має 10 разів більшій хосен, як той, хто платить лиш один удїл. Кождий по можности заосмотрюєся, і рад-би коли не лїпшій бит, то бодай зносний запевнити, а суть і такі, що схотять і найскромнїйшим хісном задовольтися. Свобода отже мусить бути в товаристві поставлена на першім місци, але не тілько у вношеню вкладок і відношеню користей, але також і найобширнїйша автономія в зарядї, котра дуже добре впливає на розвій институції.
Автономія в зарядї института запомог вдів і сиріт по священиках, вправдї застережена статутами, єсть — илюзоричною. Досвід учить, що нема там свободи, де урядовий зверхник єсть разом зверхником товариства, а заходить велика колизія, коли зайде потреба критикованя чинностей зверхника. А не треба також забувати, що институт, о котрім говоримо, єсть в якійсь части забезпеченєм рент, а льокація капиталів вимагає свідомости финансових відносин, чого не завсїгди може посїдати управитель дієцезії, котрий образуєсь переважно в дусї Божої служби, підчас коли до за ряду товариства вимагаємо инших условій. Автономія хоче, щоби кождий з управнених мав право участи в администрації а навіть в законодавстві свого товариства; автономія вимагає дальше, щоби цілий заряд і єгo начальство виходили із свобідних виборів (переведених тайно картками) точно після §. 12 статута. В организації институції для запомоги вдів і сиріт по священиках належиться цілком природно управителям дієцезії відповідне становище, але нїколи становище предсїдателя товариства, котрого чинности підпадають контроли а часом і острій критиці, як из сторони підчиненого клира так і загалу. Князї церкви повинні бути з свого уряду протекторами, кураторами институції; повинні становити опікунчу раду, навіть контрольну, — а всї ті власти повинні стояти на сторожи заряду товариства в протягу року, т. є. в часї, коли не урядує загальне зібранє. На загальних зібранях належало-би застерегти для протекторів почетне місце.
До загального зібраня скликуваного щороку (а не що 3 роки, §. 10 статута) входити повинні делегати, вибирані в поодиноких деканатах рівно-ж тайними картками а нїколи через аклямацію. Делегати на зїздї своїм повинні що року вибирати комисію рахункову, найменше из трех членів, переглянути цілу дїяльність заряду, удїлити абсолюторію хоч-би в части уступаючій дирекції, вибрати нову часть дирекції картками і ухвалити прелиминар на підставі торічних виказів і дат статистичних. Вибираними повинні бути всї священики, без різниці достоїньства і уряду, хоч-би був хто священиком і наймолодшим, аби лиш відзначався правостію характеру і здібностями администраційними. А також і по тій причинї повинні молоді брати участь в зарядї, щоби вираблялися на досвідних людей. Дуже відповідно було-би, щоби до заряду, зложеного з дванацяти людей, вибирано бодай третю часть из стану світского і то з-між фахових сил. Щоби то було можливо, належало-би статутами постановити, що членом дїйстним може бути священик, оплачуючій бодай один удїл річно, а членом спомагаючим може стати, хто вносить до каси титулом спомоги фондів 5 зр. річно.
В зарядї фондами не належить забавлятися касою центральною в дома, але умовитися з котрим-небудь банком, щоби той приймав готівку просто від деканатів і сейчас єї опроцентовував. Надмір готівки належить льоковати в паперах гипотекованих завинкульованих на рїч фонду, а набути папери за вплатою депозитовою складати до скарбця звістної институції. В тій спосіб уникаєся можливости надужить, ощаджуєся коштів центрального касієра а зарядови дрібних сконтрів. Точкою тяжкости в канцелярійних занятях повинна бути докладна рахунковість і точне перестерїганє точности в уплатах вкладок. Канцелярія повинна увідомляти деканати, що суми, через них самих ульоковані в банку, втягнено в книги.
Виплата запомог повинна відбувати ся з центрального бюра за помочію висиланих асигнат (перєказів) почтових до місця побуту осіб запомаганих. Справозданя повинні бути докладні і так зіставлені, щоби могли служити разом за матеріял до будучих статистичних комбинацій.
Дотеперїшні справозданя не виказують:
1. числа членів і обовязку річних оплат (товариство повинно знати, кілько маєся сподївати річно);
2. числа управнених до побору запомог і річний приріст та убуток;
3. не виказують віку управнених, і для того належало-би подавати число управнених і їх вік;
4. числа справ залагоджених;
5. виказу чинних рестанцій, і
6. виказів ефектів, котрі суть власностію института; словом, справозданя треба укладати так, щоби жадних не було в них сумнївів.
Користи, які вдови теперь відносять з тих фондів, суть абсолютно за мали, а то по тій причинї, що в институції тій культивуєся фальшива засада, а именно що добродїйства свідчать узбирані капітали своїми відсотками, коли тимчасом в товаристві, котре опираєся на взаїмности, властивим капиталом суть члени, а їх кишенї суть рентами, або: гроші, зібрані лївою рукою, повинні бути роздані правою, як то практикуєся в цілім світї в товариствах взаїмної помочи. Капитали узбирані своїми відсотками лише реґулюють господарку това-риства і в міру можности побільшають капитал, чи то резервовий, чи фонд корїнний.
Найнещасливійшим єсть роздїл товариства на три части або дієцезії, словом, єсть три товариства з тими самими цілями. Процент смертности в великій масї членів о много менше впливає на тягар товариства одного великого як в маленьких товариствах. В интересї щасливого розвою, належить утворити одно товариство, обіймаюче цілий край; фонди, які суть, злити в одну цілість, зорганизувати канцелярію з відповідним числом функціонерів, очевидно, відповідно уквалификованих і платних. В справах интересів централизація має велике значінє!
Реасумуючи цілу рїч, раджу:
1. Скликати загальне зібранє делегатів всїх трех дієцезій до столиці краю.
2. Ухвалити засади в ціли реорганизації, і
3. Вибрати повномочників до утвореня нового товариства на підставі пляну, якій належить виготовити при помочи фахових людей.
Комитет вибраний мусїв-би виступити перед правительством яко основатель нової цілокраєвої институції, а виєднавши новий статут, перевести организацію. Для сфинализованя справи, всї три товариства в присутности нотарїв розвязались-би, передаючи свої капитали новій институції. В той отже спосіб була-би заинавґурована одна велика институція, котра би без сумнїву скоро і гарно розвивалась а членам своїм приносила-би о много більші користи.
Вкінци додаю, що я готов до дальшої поради в тій справі, і почувавсь-би дуже щасливим, коли б мої досвіди придалися до лїпшого розвою так гуманитарної институції, а заразом прошу вибачити, що я в найлїпшій охотї прислужитись справі так важній, мусїв діткнутись критики. Прошу впов. читателїв "Дѣла" лише в тім пересвідченю приняти мої ради, що їх подиктувала менї тілько моя прихильність для институції.
Львів в сїчни 1889 р.
Ромуальд Макаревич, пляц Хорущини ч. 4.
[Дѣло]
01.02.1889