Поки у Києві тривають тактичні бої у парламенті, Львів організував своє маленьке революційне болітце. Про блокування солдатів ВВ і «Беркут» всі майже забули після того, як народ «зайшов погрітися» в ОДА і встановлювати народовладдя. Майже одразу почалися традиційні львівські забави з визначення найголовніших патріотів та революціонерів.
Хто охоронятиме кабінет від Сала?
Якщо спалах народного гніву 23 січня мав за мету зробити бездомним Сала та його команду, то можна сказати, що мети досягнуто — очільник ЛОДА керує своїми підлеглими не з робочого кабінету на Винниченка. Та з іншого боку, обласна рада як власник приміщення поки що не квапиться перебирати на себе відповідальність за другий поверх цієї будівлі.
Комендант загонів самооборони в ЛОДА Андрій Соколов розповів, що вони хочуть передати ці приміщення обласній раді як законному власнику і це записано в одному із суботніх (25 січня) рішень облради, які прокуратура не оскаржує в суді. За словами Соколова, вже навіть почали звільняти перший та четвертий поверхи будівлі, щоби надати можливість працювати простим держслужбовцям, а от Сала назад в кабінети не пустять.
Цю тезу повторив і голова Львівської облради Петро Колодій, коментуючи можливе звільнення приміщень активістами руху спротиву.
«Обласна рада бере на себе відповідальність за приміщення і облаштовує тут пункт обігріву. Звичайно, що його необхідно й надалі охороняти. Долучитися до охорони будівлі зголосилася Спілка офіцерів України. Також у будинку й надалі продовжують цілодобове чергування та прийом громадян депутати обласної ради. Керівництво облдержадміністрації сюди не повернеться», — наголосив Петро Колодій.
Однак всередині будівлі кипить неслабкий вулкан протиріч між різними групами революціонерів. Перший поверх зайняли представники «Правого сектора», другий «взяли» собі учасники «Автономного опору», а на третьому командує ВО «Свобода».
«Автономи» та «свободівці» мають свою історію стосунків і зараз вона не є найліпшою. Очевидно, саме цей стан відносин і сприяв вчорашнім (29 січня) колотнечам, причина яких залишається незрозумілою. Але сам факт з'ясування стосунків є кепським сиґналом, бо свідчить про те, що групи львівських «революціонерів» на цьому етапі своєї діяльності ставлять власні інтереси вище за суспільні потреби. Щоправда, у медіаях вже з'явилися повідомлення про те, що «автономи» залишили приміщення ОДА.
Інше питання — навіщо перетворювати приміщення ЛОДА на стодолу — також щораз то більше стає предметом дискусії в суспільстві. Для чого в цій будівлі стільки людей, якщо її ніхто й не думає атакувати? Навіщо ця революційна молодь там ночує і колотить понти, якщо є реальний власник будівлі — Львівська обласна рада, яка має всі законні повноваження, щоб нею керувати.
А якщо всі дружно сходяться на тому, що головне — це не пустити в робочі кабінети Сала та його замів, то для цього явно потрібно менше людей на щодень, адже у випадку реальної загрози люди самі зберуться дуже швидко, як це було 23 січня, коли до будівлі зайшли ледь не всупереч проханням деяких депутатів облради.
На марґінесі згадаймо, що Майдан реально потребує людей і всі ці охоронці в масках і касках, які так натхненно хочуть прати писки один одному, мають всі шанси проявити себе у справжніх, а не іграшкових баталіях в районі вулиці Грушевського у Києві.
Привид нової влади
Треба зауважити, що баталії правовірних націоналістів є не більше, ніж тлом для вагомішого, можна сказати, епічного полотна — появи протоплазми нової влади на Львівщині. Цю гамету було запліднено на сесії обласної ради ухваленням рішень про створення виконкому та визнання Народної Ради України колеґіальним органом , уповноваженим представляти інтереси народу України.
Що означає це формулювання — сказати дуже важко, бо всі запитання до представників облради викликали не менш розпливчаті відповіді, ніж вказане вище формулювання. Тим паче, що обласна рада вирішила зробити місцеву Народну раду міжфракційним об'єднанням і цим до решти заплутала всіх невтаємничених у тонкощі процесу.
Інша річ — багатостраждальний виконком облради. Попри сподівання Петра Колодія, прокуратура одразу ж звернулася до суду з вимогою визнати такими, що суперечать закону, три рішення облради: про визнання Народної ради, про створення виконкому і делеґовані повноваження, а також про звернення до силовиків переходити на бік народу.
Поки прокуратура оскаржувала ці рішення, керівництво облради і виконкому провело сеанс психологічної обробки працівників ОДА, адже сподівається, що вони перейдуть під їх крило. Але поки що ситуація залишається дуже невизначеною, адже виконкому по суті немає — суд заборонив оприлюднювати рішення облради, відтак вони нечинні. Найпевніше працівникам органів виконавчої влади байдуже, як називається установа, в якій вони працюють, а радше йдеться про соціальні ґарантії, зокрема, про майбутню пенсію. Як обласна рада може дати чиновникам цю «плеченьку», здається, не знають і самі ініціатори процесу. Тож працівники ОДА і районних адміністрацій радше мають незаплановані вакації або ж почуваються підпільниками, збираючись поза владними будівлями, щоб організувати рутинну роботу.
А революційній молоді, яка оселилася в будівлі на Винниченка, варто було б подумати над тим, чому в членах виконкому опинилися виключно функціонери облради та очільники депутатських комісій, які в ідеалі мали б керувати відповідними підрозділами виконкому. Відповідь на це питання одразу розвіяла б ілюзії багатьох борців за світле майбутнє.
Зі свого боку опозиціонери, які несподівано опинилися при владі, навіть ефемерній, мусять тепер доводити свою спроможність рулити, зокрема в рамках бюджетного процесу. Для цього належить провадити роботу з відповідними департаментами ОДА і засідати в комісіях, тобто колаборувати з режимом. Отакий от когнітивний дисонанс.
30.01.2014