Щороку є карнавал і щороку є в нас навал клопотів у звязку з балевою салею. (В нас — це значить: у столиці краю, в княжім городі Льва, в місті, що має 70 тисяч українців, з того 5 тисяч інтелігенції і то дорослої!). Балевий комітет ходить від Анни до Каяфи і шукає пристановища для своїх майбутніх гостей. Якась Японська, якась Кентшинського, якась Стрілецька Площа, шукають, питають, просять, а все те за великі гроші. Є у Львові, щоправда, дві українські салі — одна концертова, друга театральна, але одна має прикручені крісла і чуже кіно, а друга прикручені крісла і чужий театр.
Щороку є в нас карнавал (який є то є, але є!) і щороку чути нарікання:
— Ех, якби ми мали вже раз свою салю!
— Фактично — скандал! Столиця, а на салю не можемо здобутися.
— Гей-гей, коби хоч така саля як у Пукові, чи в Лисятичах!...
І так минає рік за роком, а комітети платять великі гроші за чужі салі, а люди поголовно зітхають, нарікають, кленуть і... на тім перед великим постом кінчиться, щоби по новім році почати наново.
Аж заздрість бере за провінцію, яка має відповідні салі і — головне — може в них поміститися. Кажуть, що на провінції люди, навчені досвідом церков, будують салі "на виріст", не так, як у Львові, коли будували салю Лисенка. Току не диво, що навіть у сьогоднішніх часах гумор тих людей тримається.
Ось передімною запрошення на вечерниці в Самборі.
"Українська Бесіда" в Новім Самборі просить Вас абисти прийшли в суботу, 4. дня, лютого 1939 на Бойківські Вечірки до хижі Бесіди в Новім Самборі, що є при улици Шопена 6.
Там ся чесно і файно забавите, і "Бойківщина" буде мати чим біду обигнати, бо всі гроші для неї даємо. Заплатите не богато, бо хиба півтора злотого, ци за чоловіка, ци за жону, а як-єсте ще у чколах у Львові, то хиба пів злотого вержете. А за решту всіляке добре їдня заживайте! Вечірки будут вже в девятій годині, як ся змеркне. Вас всіх чесних Бойків і Подолян ґречно просимо на нас не забувати. А тото письмо озміт зи собов, бо ануж-то будут на воротьох стояти чуджі парубки, то могли би Вас сперети.
Тяміт, що можете ся в панцьке і наше бойківське плаття обгорнути, тому борзо Вам за того пишемо, абисти си могли красно сорочки повишивати. Ми і музику приватну і комашню файну постарили.
А тото писали пани з "Української Бесіди".
Шкода, що не ґазди з Бесіди, а пани, шкода, що того самого дня є вечірка ТОПІЖ-у і Червоної Калини, шкода, що трохи хорий і трохи за старий, а то далебі був би поїхав до Самбора, щоби в хижі "Української Бесіди" перевести приємно ніч.
Може там прийшлаб мені ідея, в який спосіб заохотити столичників до будови своєї балевої хижі.
[Діло]
27.01.1939