Токіо вирішив, що сповна вже спокутував провину за участь у Другій світовій війні, за воєнні злочини, а головно — за свій воєнний програш. Японія має намір знову стати тихоокеанською військовою потугою. Саме цій меті присвячена десятирічна програма національної оборони, ухваленої в грудні цього року.
У програмі передбачено передовсім розширення особового складу японської армії, нарощування одиниць озброєння і збільшення оборонного бюджету загалом. При тому на озброєння надійде найновітніша техніка.
Зрештою, японська армія, тобто Сили самооборони Японії, й раніше була хоч і невеликою за чисельністю, але високопрофесійною та оснащеною наймодернішою технікою (Японія прецінь). Зараз на дійсній службі перебувають близько 240 тисяч осіб, а бюджет оборонного відомства — 48,8 мільярдів доларів, що становить один відсоток від ВВП. Токіо ж планує довести його до 6 %.
На кошти збільшеного оборонного бюджету японська влада має намір закупити 17 конвертопланів MV- 22 Osprey, три американські стратегічні безпілотні літальні апарати RQ- 4 Global Hawk і розвідувальні літаки з великою дальністю польоту. Цією технікою можна досить ефективно тримати під контролем Східнокитайське море (чому саме це море — про це згодом). Окрім того, планом передбачено придбання 28 нових американських винищувачів F-35. Загалом же Японія має намір підвищити парк винищувачів на 42 одиниці. Крім того, Міністерство оборони країни має намір модернізувати чотири літаки дальнього радіолокаційного виявлення та керування E-767.
Але й це ще не все. У межах нової стратегії поповниться й військово-морський флот. Так, заплановано збільшити на дві одиниці кількість есмінців з бойовою інформаційно-керувальною системою Aegis та з протиракетами SM-3. Парк підводних човнів зросте з нинішніх 16 до 22. Зазнають модернізації і радіолокаційні станції, аби вони змогли на далеких відстанях виявляти китайську авіаційну техніку, зокрема перспективні винищувачі типу J-20.
Газета Wall Street Journal пише також про плани Японії за найближчі три роки побудувати дві військові бази. Одну — на острові Йонагуні- Дзіма, іншу — на Ісігакі-Дзіма. Гарнізон першої бази налічуватиме понад сотню вояків солдатів, другої — кілька сотень. Обидва острови перебувають в безпосередній близькості від Тайваню й архіпелагу Дяоюйдао.
Досі в питаннях національної безпеки і територіальної цілісності Японія покладалася на армію США. Токіо і Вашинґтон підписали 1960 року угоду про захист, за якою американці зобов'язалися захищати японську територію від нападу інших країн. Для цього в Японії на постійній основі дислоковано 50 тисяч американських військовослужбовців і 7-й флот США, в зону відповідальності якого входять західна частина Тихого океану і східна частина Індійського.
Але чинний американський президент Барак Обама поступово згортає програму, яку жартома називають «світовим жандармом». Тож незабаром американці якщо й не цілковито полишать японські острови, то принаймні відчутно скоротять там свою військову присутність. Японія буде змушена захищати себе сама.
Саме тому тепер Токіо має намір змінити так звану «пацифістську» 9 статтю Конституції. Про це вже заявив прем'єр-міністр Японії Абе Сіндзо. Він теж повідомив про намір трансформувати японські Сили самооборони в Армію національної оборони.
Здійснити рішучі кроки в напрямку на мілітаризацію Японії Ліберально-демократична партія обіцяла ще перед виборами. Коли ж її голова Абе Сіндзо став прем'єром, то уряд рішуче взявся до реалізації обіцянок.
Підстави для посилення обороноздатності Японії й справді існують вагомі. Головна з них — Китай, який постійно нарощує свою бойову міць й загрожує спірним островам у Східнокитайському морі. Популярна японська газета Mainichi Shimbun висловлювала нещодавно побоювання, що китайсько-японська війна почнеться вже в січні.
Друга причина зветься Північна Корея. Пхеньян не один раз погрожував Японії ракетними атаками. Зрозуміло, що загрози від КНДР навіть близько не сягають китайських загроз. Але все ж треба пам'ятати, що північні корейці теж володіють ядерною зброєю.
Не можна забувати і про Південну Корею. Сеул, попри те, що вони з Токіо нібито й перебувають у союзницькому таборі, досі не може пробачити японцям окупації під час Другої світової війни. Ця історична пам'ять періодично провокує дипломатичні конфлікти. Богу дякувати, ці конфлікти ще ніколи не переростали в якесь поважніше протистояння, а проте, жодного з ризиків не треба відкидати.
Керівник уряду, Абе Сіндзо, обґрунтовуючи десятирічну програму національної оборони, заявив: «Ситуація навіює чимраз більше побоювань, і щоб підтримати мир, необхідно здійснювати політику національної безпеки стратегічнішим і структурованішим способом». Тож Японія обирає важкий, але гідний шлях самурая.
27.12.2013