Завтра Наукове Товариство ім. Шевченка у Львові, наша національна — хоч поки що урядово не признана — Академія Наук зійдеться на надзвичайні загальні збори, щоби в своїм розвитку зробити новий ступінь наперед, оперти свою внутрішню орґанїзацию на основах, які в більшій мірі ніж доси відповідали би науковому характерови тов-а, робили б йoгo храмом української науки.
Дотеперішний розвиток Наукового Товариства ім. Шевченка є неначе символом розвитку нашої нациї і нашої провідної національної думки, думка національної єдности всеї української землї, цілого українського народу.
Ся наша провідна національна думка зазначила ся ясно вже при самім заснованю тов-а. Засновано йoгo в великій мірі заходами росийських Українців — тодї, коли розвязанє "Південно-Західного Віддїлу Імператорського Ґеоґрафічного Товариства" в Київі, сеї першої української наукової інституциї, скритої під скромною фірмою провінціональної галузи загально росийського тов-а, а також инші, що раз більші репресії на українство в Росиї відбирали майже всяку надїю ва успішний розвиток українського народу в границях росийської імпериї. Тоді наші закордонні брати, бажаючи сотворити нове огнище української національної культури, огнище, яке з вільнїйшої частини української землї сьвітило би за всю Україну, дала почин до заснованя "Товариства ім. Шевченка" у Львові, даючи таким чином сьому огнищу української національної культури за патрона імя Ґенїя українського слова, якого безсмертна пісня перша злучила міцними заявками роздїлені державними границями части української землі, зливаючи ріки українського національного відродженя у всеукраїнське море.
Маючи на увазї тодїшний стан нашої національної культури, оснувателї "Товариства ім. Шевченка" надала йому загально просьвітний характер. Ceй характер носило тов-о два десятилїтя, аж доки зі зростом нашої національної культури і діференцияциєю її задач не появила ся необхідна потреба з одної сторони поглибити а другої со ipso обмежити його задачі й переміните йoгo на огнище української наукової творчости stricto sensu. Основа для сеї будови храму української науки поставлено, перемінюючи тов-о в "Наукове Товариство ім. Шевченка" і переводячи відповідну внутрішню реорґанїзацию.
Оперте на нових основах, Наукове Товариство ім. Шевченка за останні два десятилїтя поклало для розвитку української науки великі заслуги, заслуги, які — сьміло се сказати можна — окружала своєю опікою ціла наша суспільність по обох сторонах кордону. Полїтична репрезентация нашого народу в Австриї на соймовій і парляментарній аренї виєднувала тов-у що-раз більші материяльні засоби, необхідні для наукової праці, меценати з росийської України доставляли йому фондів з своїх засобів, а учені з обох сторін кордону злучили ся в дружних зусилях для наукової праці, коло орґанізованя і веденя якої заслужив ся в сїм періоді — побіч галицького Українця д-ра Івана Франка — передовсїм уроженець росийської України і вихованець тих наших закордонних дїячів, що дали почин до заснованя тов-а, проф. львівського унїверситету Михайло Грушевський.
В сїм дружнім співробітництві українських учених цілої української землї під проводом уроженця росийської України обявляла ся дїлом жива думка національної єдности розділених державними кордонами частий України, єднаючи їx звязками "душі живої і слова живого", яких — голосив патрон храму нашої науки — ніхто не в силї скувати.
Так розвиваючи ся, стало Наукове Товариство ім. Шевченка перед потребою реформа, в якою прийде теперішний видїл завтрішнього дня перед надзвичийні загальні збори. Проєкт видїлу відомий не тільки членам тов-а які дістали його в повнім текстї, але також і ширшому загалови — з тих статей, які містили ся на сю тему в нашім дневнику, — і тому можемо обмежити ся тільки загальною характеристикою його.
Новочасна суспільність складаєть ся з безмежного числа добровільних асоцияций, які ставлять собі за ціль сповнюванє задач, потрібних для розвитку новочасної суспільности. В інтересї доцільности тих асоцияцій лежить, щоби в них гуртували ся одиниці, які можуть виконувати ті задачі. Між сими добровільними асоцияциями займають своє місце також асоцияциї, які ставлять собі за ціль задачі наукові, працю для розвитку науки. Природна річ, що творити їх повинні одиниці, які можуть працювати для розвитку науки, що такі і тільки такі одиниці повинні творити асоцияциї в наукових цілях, наукові товариства, що наукові товариства повинні бути товариствами людий науки, товариствами учених.
Наукове Товариство ім. Шевченка, повставши з товариства загально просьвітного, не могло в природи річи стати такою асоцияциєю людий науки stricto sensu від разу; воно мусіло зближати ся до сього етапами, шляхом постепенної еволюциї.
Таким етапом має бути також та реорґанїзация, яку проєктує теперішний видїл, виступаючи за завтрішних надзвичайних загальних зборах з проєктом зміни статута, реорґанїзация, яка має за ціль більшу ніж доси консолїдацию учених в тов-і для наукової праці й більше усамостійненє їx супроти звичайних членів тов-а, отже скріпленє наукового характеру тов-а.
Та на жаль сей характер проєктованої теперішним видїлом реорґанїзациї тов-а зpoзyміли й оцінили не всї члени товариства, і почали приписувати їй тенденциї, які в дійсности їй зовсїм чужі, а які мають за ціль її обезцінити і здискредитувати. Отже почато говорити про "крізу" в Науковім Товаристві ім. Шевченка, про те, що йому від проєктованої зміни статута "грозить повний розвал", почато прихильників і противників проєктованої реформи підганяти під рами полїтичних партий, пущено в хід фразу про "націоналістичні затії" (фразу просто недорічну і незрозумілу, бо по що і проти кого потрібні комусь "націоналістичні затії в чисто українськім товаристві, якого ціль розвивати українську наукову творчість?!), а навіть дійшло до того, що проєктовану реформу статута оголошено проявом "галицького шовінїзму", який "хоче порвати всї звязки з росийською Україною".
Не хочемо пятнувати сього дискредитованя нашої наукової інституциї, інституциї, яка являєть ся живим документом єдности австрийської й росийської України, сього сїяня вітру, з якого могла би повстати буря, що справдї пошкодила би звязкам національної єдности цілої української землі, — не хочемо тому, бо не хочемо доливати оливи до огню, а бажаємо з цілого серця, щоб сей огонь, так необачно запалений, як найшвидше погас.
Констатуємо тільки факт, що нема в нашім національнім таборі нікого, який не бажав би як найбільшого скріпленя звязків між австрийською й росийською Україною — до того, щоби в нашій національній сьвідомости зникла навіть тінь ріжниці між одною і другою частю нашої землї, щоб ми почували ся одним національним орґанїзмом до тої міри, щоб державну границю між нами відчували тільки як пятно неволї, а не як відзначенє окремішностий між одною і другою частю нашого національного орґанїзму.
І констатуємо, що не тільки нема між нами нїкого, хто хотів би зривати звязки з нашими братами з росийської імпериї, але навпаки є се спільне всїх нас бажанє, щоб ті звязки проявляли ся не так, як доси, через одиниці, щоби взаємини між австрийською й росийською Україною прибирали що-раз більше масовий характер.
Нехай же над завтрішними зборами Наукового Товариства ім. Шевченка витає дух єдности України, нехай він з'єдинить усїх учасників зборів до дружнього зусиля в ціли піднесеня сього огнища української наукової творчости на новий ступінь в його змаганях стати доцільною асоцияциєю для розвитку української науки, асоцияциєю українських учених.
[Дїло]
25.12.1913