Після того, як Центральна виборча комісія підвела рисочку під кожним з п'яти виборчих округів, які минулої неділі зазнали повторних виборів, постало неприємне питання (даруйте, якщо поширюю суб'єктивне враження на ширший загал): а чи задля того збирався Майдан? І чи там той Майдан поставили?..
Революція не резонує
Успіх виборчої кампанії — а напередодні битви-2015 ми кожні перегони змушені вважати «репетицією президентських виборів» — залежав великою мірою від двох факторів. Перший: радикалізація настроїв, мобілізація демократично орієнтованого електорату, посилення нетерпимості до влади та політичних діячів, які її репрезентують. Нагадаємо, вибори відбувалися в реґіонах, які усталено вважати опозиційними: один округ — у Києві, два — на Черкащині, один — на Київщині. З певним «округленням» до опозиційних можна було занести і той округ з центром у Первомайську, який влітку пережив скандал з «врадіївськими ґвалтівниками» та нападки на незалежний бізнес. Отож четверо з половиною (чому «з половиною» — з'ясовуємо згодом) опозиційних кандидатів завершували виборчу кампанію за сприятливої кон'юнктури.
Фактор другий: видавалося, що бурхливість Майдану, а отже, і те спантеличення, що спостерігається у провладних середовищах, вплинуть на роботу залучених інституцій — виборчих комісій, правоохоронців, «карусєльщиків» і спортивних клубів.
Постфактум доводиться констатувати, що обидва фактори ніяк не вплинули на вибори в п'яти округах. Після початку Євромайдану минули три гарячі тижні; про цей відтинок часу вже казали, що відступу не буде і «народ у стійло вже не заженеш»… На щастя, Майдан досі живе. На жаль, лише у Києві. І навіть там, у Києві, за пару кілометрів від революційних бочок, кандидат з кривою посмішкою спромігся втерти носа опозиціонерові й партії, яка пишається тим, що взяла під контроль Київську держадміністрацію.
Як треба, то Перепишем
Авжеж, знову були фальсифікації. Було б дивно, якби кандидати, які взялися опонувати невизнаним минулого року переможцям, відмовилися від фальшування цього разу…
Про адекватність результатів можна висновувати, порівнюючи остаточні підсумки виборів з результатами exit poll, що його провела соціологічна група «Рейтинґ». Виявилося, що дані збігаються щодо двох переможців — Леоніда Даценка та Михайла Поплавського (обидва балотувалися на Черкащині). Різниця між результатами й екзит-полом для 132-го округу на Миколаївщині становить фактично 7,5%: вийшло, що перемогу здобуває не Аркадій Корнацький («Батьківщина»), а Микола Круглов (самовисуванець — але намісник). Найбільший і разючий «стрибок» зафіксовано у 223-му окрузі Києва: Віктор Пилипишин випередив Юрія Левченка на 4,5%, хоч в опитуванні поступався на 17%!
У 223-му окрузі справді були аномалії. Користувач «Живого журналу» Romanik побудував графіки кореляції між явкою на виборчих дільницях і результатами Пилипишина та Левченка (за гіпотезою Собяніна-Суховольського). Цей метод набув великої популярності після минулих парламентських виборів у Росії.
На «хлопський розум» ЖЖ-юзер Romanik описує графік так: «Якщо вкинути за Пилипишина 10% бюлетенів від загального списку виборців, або пригнати на ДВК 10% невільних виборців, або підкупити 10% виборців — то точка, що позначає цю ДВК, зсунеться на 10% праворуч (явка виросла на 10%) і водночас зсунеться на 10% догори. Себто точка зсунеться на 45 градусів».
Віктор Пилипишин мусив постаратися, бо ж мав сильного опонента. А от Руслан Бадаєв з 94-го округу (самовисуванець, член Партії реґіонів) міг би й не перепрацьовувати: його головного суперника Віктора Романюка система «зжерла» задовго перед голосуванням, знявши того з реєстрації. А втім, і на Обухівщині зафіксовано випадки з купівлею голосів та вкиданням бюлетенів пачками.
Спостерігач від «ОПОРИ» Марія Томак розповіла «Z», що їй вдалося зафіксувати на виборчій дільниці в Глевасі цілу купу порушень: «виборчі каруселі», голосування групами виборців, спробу винесення бюлетенів. Кульмінація настала незадовго перед закриттям ДВК, о 19:58. Марія побачила, що один із членів комісії, Василь Курка, тримає щось за пазухою. Зачувши смажене, той сховався в іншому приміщенні. За дверима мирно вечеряли міліціянти, тому член комісії наполягав на тому, що спостерігачеві не можна заходити досередини, бо «міліція відпочиває». Марії вдалося знайти в тій «коморі» стос незаповнених бюлетенів (відео інциденту дивіться за посиланням).
«Ті бюлетені не мали вирваних корінців. Коли прибула оперативна група, один із членів ДВК перерахував бюлетені — виявилося, що їх сто… Міліція протоколу не складала. Все, що було: взяли пояснення в мене, в свідка, який був спостерігачем одного з кандидатів, у голови ДВК і члена ДВК, який, за моєю версією, здійснив викрадення бюлетенів», — розповіла Марія Томак «Z».
Інцидент на дільниці завершився несподіванкою: бюлетені повернули у ДВК, а сама комісія невдовзі вручила Марії рішення про вилучення з дільниці «у зв’язку з провокативною поведінкою».
Марія Томак вже написала заяву з проханням проконтролювати перебіг розслідування до Генеральної прокуратури та Уповноваженого з прав людини, а також оскаржила рішення комісії про «дискваліфікацію» у Васильківському районному суді. Стало відомо, що члени комісії намагаються перекласти відповідальність за історію з бюлетенями… на спостерігача.
Твоїми, народе, руками
Так само визначальними для результатів стали дві інші речі: підкуп і низька явка. Одне забезпечило переможний гандикап «кандидатам адмінресурсу», інше нівелювало шанси опозиціонерів. І те, і те — це закид виборцеві. Якби люди відповідальніше поставилися до права вибору, фальшування не допомогло б.
Явка виборців упала в чотирьох округах. Найбільше виборців зневірилося у 197-му окрузі з центром у Каневі (там, на щастя для опозиції, переміг висуванець «Батьківщини» Леонід Даценко) та 223-му окрузі Києва. З'ява виборців виявилися вищою за попередній рік лише в 94-му окрузі Київщини, окрузі Бадаєва (воно й не дивно, якщо зважити на крутійство з бюлетенями).
Повторні вибори завжди супроводжуються втомою — цього треба було чекати. Але за цим разом тенденцію міг змінити Майдан. Урешті-решт, була надія, що люди вийдуть під стіни окружкомів і на власні майдани задля боротьби з фальсифікаціями…
Прикро, але частині громадян до електоральних бунтів виявилося байдуже — бо їхній голос заздалегідь уже купили. Наймасовіше процес купівлі-продажу розгорівся в Черкасах, де змагалися Булатецький з Поплавським. «В окрузі було кілька точок, де наймали спеціальних людей, які пізніше мали ходити кварталами чи будинками із заявами, — розповідає про схему підкупу Максим Савчук, автор журналістського розслідування на каналі ТВі про виборчі фальсифікації. — Заяви — про згоду стати аґітатором Поплавського. У людей брали ці заяви, переписували паспортні дані, лишаючи їм "корінець". Пізніше з ними зідзвонювалися й казали, куди прийти за грошима. За це платили 200 гривень до виборів і мали заплатити 150 гривень після виборів».
Штабу Булатецького кілька разів вдавалося «накривати» ці аґітаційні центри. Опозиціонери мішками носили заяви й таблиці з даними «аґітаторів» у міліцію — безрезультатно.
«Минулого року Булатецький випередив суперницю на 12 тисяч голосів — у нього просто вкрали перемогу. Цього разу в Поплавського і близько не було такого рейтинґу, як у Жуковської, але він провів брутальну кампанію: мені просто шкода цього чоловіка, Булатецького, — каже Савчук. — Люди розуміли, що коять… добре, може, не злочин, але аморальні вчинки. Вони ховали обличчя, втікали від телекамери. Виборці прекрасно знали, хто такий Поплавський, що він репрезентує Партію реґіонів, але все одно повелися на цю технологію. Виходить, що Черкаська область — центр України, нібито козацький край — це просто придаток "реґіоналів". Прикро».
У вівторок ввечері Микола Булатецький написав у своєму блозі, що частина земляків не змогла замиритися з совістю. «Зараз свідомі черкащани почали приносити кошти, які їм пропонували в день голосування, бо вважають, що не можна ганьбитися брудними грошима Тулуба-Поплавського. Використати їх пропонують кількома способами: відвезти кошти на майдан, віддати у дитячий будинок», — розповів Булатецький. Він ще сподівається оскаржити вибори. Але шансів на успіх мало…
Соратниця Шевченка Леся Оробець подала категоричну пропозицію: запровадити на законодавчому рівні фонд «зайвих» голосів. Аби виборці могли разово продати свій голос державі, втративши водночас пасивне та активне виборче право (обирати та бути обраним). «І відразу буде інша країна, інші партії в парламенті, принципово іншої компетентності і моральних якостей президент, уряд, і далі до голови сільради і дільничного», — пропонує Оробець.
А наразі, ковтнувши субстанцію з однієї ложки меду й чотирьох ложок дьогтю, доводиться готуватися до гіршого — президентських виборів 2015 року…
18.12.2013