Олімпійська надія — 2022 засяяла для Львова з новою силою. За підставу для оптимізму стало сходження з дистанції головного конкурента — Мюнхена. На референдумі в столиці Баварії щодо Зимової олімпіади зафіксовано неґативний результат. Проти олімпійського проекту виступили й мешканці альпійських містечок-супутників Мюнхена, де теж мали пройти окремі види олімпійських змагань.
Чому Мюнхен був фаворитом у здобутті звання олімпійської столиці 2022-го — зрозуміло. Мало де на земній кулі знайдеш таку налагоджену інфраструктуру, як у Баварії. Транспорт функціонує бездоганно, існує розгалужена готельна система. Спортивні об'єкти і в самому Мюнхені, і в гірських містечках, де мали проходити змагання (Гарміш-Партенкірхен, Берхтесґаден і Траунштайн), — на найвищому рівні. Досвід олімпійської столиці (хоч і літньої) 1972 року продемонстрував, наскільки якісно Мюнхен може проводити заходи такого рівня (прикрий інцидент з викраденням ізраїльських спортсменів не братимемо до уваги).
Хоча й на цьому німці не мали наміру зупинятися. У разі позитивного для себе рішення вони готові були вкласти в будівництво нових спортивних об'єктів до Олімпіади 3,3 мільярди євро і ще 25 мільйонів витратити на промоційну кампанію.
Німецькі спортивні функціонери й баварські урядовці були майже впевнені, що Олімпіада фактично у них в кишені. Тому мало хто з офіційних осіб звертав увагу на антиолімпійську кампанію руху NOlympia. А тим часом її активісти, підтримувані, зокрема, Партією зелених, наполегливо доносили баварцям неґативні меседжі:
Олімпіада зле вплине на довкілля, буде зрізано тисячі дерев!
Зайві витрати на олімпійські об'єкти наростять і без того високу державну заборгованість!
Нові об'єкти вимагатимуть додаткової енергії та водопостачання!
У нас не бракує туристів, а зайвий туристичний бум підвищить ціни в реґіоні!
Говорили також і про корупцію в Міжнародному олімпійському комітеті. А такі закиди мали б бути неприємні її нинішньому голові — баварцеві Томасові Баху родом з Вюрцбурга. Зрозуміло, що всі ці звинувачення більше стосуються до його попередників, адже сам він очолив МОК щойно 10 вересня цього року. Тобто тут радше може йтися про невіру земляків Баха в його здатність подолати корупцію в міжнародному спортивному відомстві. Невіру, з одного боку, образливу, з іншого — безпідставну.
Ініціатори підготування Мюнхена до Олімпіади ніяк не чекали удару саме від місцевих мешканців. Бо, здавалося, саме баварці мали б здобути найбільше зиску зі спортивного заходу такого масштабу. Але саме вони й поховали свою олімпійську надію.
Ось такі висліди голосування: у Гарміш-Партенкірхені 51,56% учасників референдуму виступили проти Зимової Олімпіади — 2022, у Мюнхені «ні» сказали 52,1%, у Берхтесґадені — 54,02%, у Траунштайні — 59,67%. Так із загальним результатом 0:4 програла олімпійська ідея «зимової казки» (за аналогією до «літньої казки» 2006 року, коли Німеччина успішно провела Чемпіонат світу з футболу).
Болісності цій поразці додає і той факт, що це вже друга невдала спроба Мюнхена стати олімпійською столицею. Чотири роки тому баварці подавалися на Зимову Олімпіаду — 2018. Тоді й мешканці стояли стіною за олімпійську ідею, але МОК віддав перевагу південнокорейському місту Пхьончхану.
«Ми розраховували на зовсім інший результат, — розчаровано промовив бургомістр Гарміш-Партенкірхена Томас Шмід. — Я особисто переконаний, що це був наш останній шанс здобути Олімпійські ігри». Не приховував свого невдоволення й Генеральний директор Німецької олімпійської спортивної спілки (Deutscher Olympischer Sportbund) Міхаель Веспер: «Я дуже розчарований. Це надзвичайно болісно для німецького спорту, що нам не вдалося здобути шансу, аби продемонструвати світові, як нині можна якісно провести Зимові Олімпійські ігри. Просто вбивчим є для мене зростаючий скепсис у Німеччині щодо масштабних заходів».
Про своє гірке розчарування говорили й німецькі спортсмени, які сподівалися на допомогу рідних стін. «О Боже, невже ми не матимемо Олімпіади вдома?», — написав олімпійський чемпіон-санкар Фелікс Льох на своїй сторінці у Фейсбуку. На рідній трасі у Кеніґзее він мав намір повторити свій ванкуверській успіх Олімпіади 2010 року. «Це сумно, але так вже сталося», — скрушно коментувала висліди референдуму Марія Гофль-Ріш. Талановита гірськолижниця привезла з Ванкувера аж дві золоті медалі. Лещетарка продемонструвала в об'єктив свої нігті, лаковані у барви олімпійських кіл, і скрушно знизала плечима — мовляв, не допомогло. Їй було прикро за своїх земляків, адже вона родом саме з Гарміш-Партенкірхена.
Для когось прикрість, а комусь радість. Наприклад, активістам руху NOlympia. «Екологічна свідомість і любов до рідної землі наших громадян перемогли комерцію і гігантизм», — тішився Губерт Вайґерт, голова Спілки захисту довкілля в Баварії.
Тішитися є підстави й у львів'ян, адже шанси Міста Лева стати зимовою олімпійською столицею відтак істотно зросли. Барселона зійшла з дистанції ще місяць тому, тепер — Мюнхен. От ще би й в Осло запанував олімпійський скептицизм… А з Краковом, Пекіном і Алмати ми вже якось раду собі дамо.
11.11.2013