«День ганьби для МОК» – так відреагували в Україні та в багатьох західних державах на рекомендації Міжнародного олімпійського комітету щодо допуску росіян і білорусів до змагань. Але своє обурення висловила й Росія.
Отже цього тижня Міжнародний олімпійський комітет (МОК) на чолі зі своїм президентом Томасом Бахом оприлюднив рекомендації міжнародним спортивним федераціям щодо того, яким чином російські та білоруські атлети зможуть взяти участь у змаганнях за межами своїх країн. Відповідне рішення було ухвалено у вівторок, 28 березня, на засіданні виконкому організації у Лозанні після тривалих і бурхливих суперечок.
У рекомендаціях йдеться про те, що російські та білоруські спортсмени можуть бути допущені до турнірів за таких умов:
- вони мають виступати у нейтральному статусі, без використання прапорів, гімнів та символіки своїх країн;
- вони мають виступати індивідуально, без допуску до командних змагань;
- спортсмени не повинні підтримувати вторгнення в Україну;
- спортсмени не повинні бути представниками збройних сил чи силових відомств.
На змагання за участю таких спортсменів не можна буде проносити прапори чи будь-яку іншу символіку, пов'язану з країнами-аґресорами. Спортсмени представлятимуть на змаганнях себе особисто, а не якусь країну.
Для допуску російських спортсменів МОК рекомендує кожній федерації створити окрему комісію, яка вирішить, чи виступав той чи інший атлет з підтримкою війни, розв'язаної Росією в Україні. Як зазначається у рекомендаціях, такою підтримкою можуть вважатися пости спортсменів у соцмережах, висловлювання у ЗМІ, участь у провоєнних мітингах та носіння чи публікація ними Z-символіки.
Якщо спортсмен має стосунок до російської армії, силових структур або органів безпеки, то він автоматично вважається таким, що підтримує вторгнення, вирішили в МОК. Відомо, що багато російських атлетів носять військові звання і перебувають у силових відомствах. Так, на Олімпійських іграх у Пекіні виступили понад 60 спортсменів, які представляють армію чи Росгвардію.
Зразу варто зауважити, що рекомендації МОК не стосуються Олімпіади-2024 у Парижі та 2026 року в Мілані та Кортині. Як зазначив Томас Бах, щодо цих змагань пізніше буде ухвалене окреме рішення.
Нагадаємо, що атлети з Росії та Білорусі були відсторонені від міжнародних змагань ще рік тому у відповідь на російське вторгнення в Україну. Щоправда, російські спортсмени й раніше зазнали на своїй шкурі впливу санкцій: їм доводилося виступати у нейтральних одностроях, де б не було національних кольорів, не нести прапорів, гербів. На честь їхньої перемоги не піднімали російський стяг і не грав гімн Росії.
Це було покаранням за порушення антидопінгових правил. Хоча мали б вони зазнавати санкцій ще з весни 2014 року за окупацію Криму та інвазію на Донбасі. Утім ні МОК, ні інші світові спортивні організації не ухвалили відповідних рішень. Щобільше, Росії навіть дозволили провести Чемпіонат світу з футболу 2018 року, що виглядало особливим блюзнірством. Окрім того, російським спортсменам до торішньої заборони дозволялося брати участь навіть у командних змаганнях.
Тож, як вже було сказано, таке рішення МОК роззлостило всіх. Наприклад, колишній боксерський чемпіон, а нині мер Києва Віталій Кличко звинуватив Томаса Баха в «служінні інтересам Росії». За його словами, це рішення «паплюжить олімпійський дух». Міністр закордонних справ Чехії Ян Ліпавський заявив, що «спортом у Росії керує Кремль», а отже жодних незалежних спортсменів там не може бути в принципі. Міністерка внутрішніх справ Німеччини Ненсі Фезер назвала рішення МОК «ляпасом для українських спортсменів». «Міжнародний спорт має однозначно засудити жорстоку аґресивну війну РФ. Це можливо лише за повного виключення російських та білоруських спортсменів. Той факт, що МОК не хоче допускати російських військовиків або команди, є абсолютним мінімумом, якого явно недостатньо», – заявила пані Фезер.
І хоча рекомендації МОК дають хоч якусь лазівку російським спортсменам для участі в міжнародних змагання, як це не дивно, найбільше вони обурили саме росіян. Президент Олімпійського комітету Росії Станіслав Поздняков заявив, що рекомендації МОК «є неприйнятними для Олімпійського комітету Росії», і назвав їх «порушенням прав людини» та «дискримінацією». «Щодо команд, то це дискримінація не лише за паспортом, а й за видом спорту. Рішення виконкому – це фарс, порушуються принципи МОК та ООН. Ми вимагаємо рівних умов для спортсменів усіх країн», – заявив він.
Ще більше обурила росіян рекомендація не допускати до змагань спортсменів, пов'язаних зі збройними силами чи органами безпеки. «Заявлена сьогодні позиція щодо військовиків – це вже не просто чергова глава дискримінації, цей критерій закладає конфлікт у російську спортивну спільноту. Мета – завдати шкоди російському спорту в цілому», – обурювався Поздняков.
«На захист прав російських та білоруських спортсменів надсилаю відповідне звернення Верховному комісару ООН з прав людини, а також пану Томасу Баху», – написала уповноважена з прав людини в РФ Тетяна Москалькова у своєму Telegram-каналі. За її словами, рекомендовані МОК обмеження «грубо порушують права та свободи» російських спортсменів, «роблячи їх професіоналами другого сорту».
Багато російських спортсменів-кремлелюбів – як, наприклад, фігуристка Тетяна Навка, гімнаст Артур Далалоян та ін. – виступили з гордими заявами, що їм, мовляв, начхати на рекомендації МОК. Що вони як любили, так і надалі любитимуть дорогого Владіміра Путіна й прославлятимуть ведену ним війну.
Чим взагалі викликана поява таких дивних рекомендацій, які, що було апріорі зрозуміло, не сподобаються нікому? Експерти дають таке пояснення. МОК на чолі з Бахом, ухвалюючи тому рішення про недопущення російських і білоруських спортсменів до змагань, не могли собі уявити, що російсько-українська війна так затягнеться. Очевидно, спортивні чиновники припускали, що за рік уже все втихомириться й далі можна буде говорити про business as usual з Росією в царині спорту. Але не так сталося, як гадалося. Тож у МОК подумали, що треба негайно щось робити, якось реагувати, ухвалювати якесь рішення.
Тут зразу ж треба зауважити, що закид Кличка до Баха про «служіння інтересам Росії» був не якоюсь абстрактною образою. Всім відомо, що в президента МОК непогані стосунки з Путіним та російським керівництвом. Не можна відкидати і ймовірності великої корупційної складової. Щобільше, припускаю, що в Баха навіть була відповідна домовленість з Кремлем, що через рік, тобто вже зараз, тотальну заборону на допуск до змагань росіян і білорусів буде скасовано.
Отже Бах вирішив якось рятувати «своїх друзів». Ці рекомендації можна сприймати як певну пробну кулю з боку МОК і персонально Баха. От, мовляв, запустимо таку рекомендацію й побачимо, якою буде реакція. Почнемо якісь торги про умови повернення росіян і білорусів у «великий спорт». Бо, будьмо відвертими, тривалий час досить поширеною була думка, що без російських атлетів світовий спорт не виглядає повноцінним.
Хоча поступово ця думка змінюється. Пригадаймо, як місяць тому уряди трьох десятків країн, включно з господинею Олімпіади-2024 Францією, виступили проти участі росіян і білорусів на олімпійських іграх у Парижі. І вже якось ніхто не затинався, що нібито без них спортивне свято стане неповноцінним.
Репрезентуючи рекомендації МОК, Томас Бах застерігав: «Якщо уряди вирішуватимуть, хто може брати участь у тих чи інших змаганнях, то це буде кінцем світового спорту, яким ми його сьогодні знаємо. Винятково спортивні організації повинні нести відповідальність за ухвалення рішень про те, які спортсмени можуть брати участь у міжнародних змаганнях, виходячи з їхніх спортивних заслуг, а не з політичних мотивів чи через колір паспорта».
З одного боку ця заява виглядає доволі лицемірною. Бо слова там ніби і правильні, але ж мова йде про війну, яка триває, на якій щодня гинуть сотні людей, руйнуються міста, мільйони українців змушені втікати зі своїх домівок. Ну от як він собі уявляє перебування на подіумі представника країни-аґресора і країни-жертви? Вони мають усміхатися на камеру й не думати про своїх полеглих колег, про родичів, постраждалих у цій війні, про зруйновані міста, окуповані терени? За звичних обставин – так, не можна, щоб політика превалювала над спортом. Але нині ситуація аж ніяк не нормальна, тож і заходи повинні бути екстраординарними.
Водночас можна визнати часткову правоту пана Баха в тому сенсі, що дійсно, було б найкраще, якби такі рішення ухвалювали не держави, а спортивні організації. Але щоб вони керувалися при цьому не сліпо спортивним інтересом, а врахуванням загальнолюдських вартостей.
От, приміром, Міжнародний союз біатлоністів (IBU) уже виступив з офіційною заявою, що повернення російських і білоруських спортсменів у міжнародні змагання, незважаючи на рішення виконкому МОК, не розглядається. Сподіваємося, й інші профільні спортивні спілки ухвалять схожі рішення.
