То була лише асоціація

Кілька останніх днів режим Януковича присвятив діям, які остаточно мали зміцнити Європейську Унію на думці, що тут, за східним кордоном ЄС, не мають наміру змінюватися, не хочуть відмовлятися від ганебних практик і не думають прислухатися до порад спільноти, яку Київ діймає своєю «асоціацією». Навпаки — потенційні союзники порушують нові справи, оголошують нові суми, плюють на рекомендовані проекти-компроміси…

Якщо євроспільнота прагне чистоти лав і вірності принципам, то варто припинити подальші розмови. Угода з Україною — не на часі. Ймовірний партнер європейських інституцій постає авторитарним, упертим і захланним «двієчником», який не тільки провалює головне завдання — звільнити Юлію Тимошенко до саміту у Вільнюсі, — а ще й бариться з ухваленням обумовлених законів.

Навіть більше. Є така підозра, що залагодження «хвостів» не даватиме уповноваженим євродипломатам великої втіхи. Бо таку Україну і такого президента доведеться терпіти щонайменше півтора року: примушувати його до подальших реформ, устрявати в конфронтацію з Росією, вимагати чесних виборів, провадити переговори про умови надання кредитів і непокоїтися за гроші, які отримує скорумпована вертикаль.

Що собі думає Янукович? Шукає варіант, щоб «збитися з тєми» і повернутися до Росії? Навряд чи, інакше він не огризався б убік Кремля, та й відмовити Євросоюзу міг би в елеґантніший спосіб. Можливо, шикує плани, що ситуацію вдасться переграти перед оголошеним варіантом з Асоціацією-2014? Але дотягти ярмо вкрай важко: в державній калиті вже близько до дна...

Євросимпатикам доводиться сподіватися хіба на те, що в інституціях ЄС, міркуючи про про Вільнюський саміт, щораз менше зважатимуть на самого Віктора Януковича, а думатимуть про те, що мають справу насамперед з великою країною, якій тимчасово не пощастило з провідником. Думатимуть про країну, яка починає вгинатися під тиском небезпечного сусіда і вже остаточно вичерпала свою «багатовекторність». Тепер вибір стоїть «або/або». І Росія, що причаїлася за кордоном з колючим дротом, — свідок. Утім якщо зупинитися на варіанті з «поблажками», то треба відразу визнати, що саме він і влаштовує Віктора Януковича. Ба більше, внутрішня зухвалість президента виплекала в ньому впевненість, що саміт завершиться успіхом.

Погодитися на угоду за такого варіанту — потурати владарю Межигір'я. Опустити заслін перед Україною — піти на ризик.

Говори до гори…

У четвер нас чекає велике шоу. 7 листопада Верховна Рада розглядатиме проекти, котрі з різними варіаціями уможливлюють лікування Юлії Тимошенко за кордоном*. Шоу матиме, зокрема, й двох VIP-глядачів — Патріка Кокса та Александра Кваснєвського, які вже, мабуть, втомилися від малорезультативних перемовин з українськими посадовцями. Якщо 2004 року Кваснєвський спричинився до того, що Віктор Федорович пішов на компроміс і згодився на «третій тур» президентських виборів, то сьогоднішні круглі столи можуть завершитися нічим. Тим часом низка урядів заявили, що прийматимуть остаточне рішення про асоціацію, зважаючи на рекомендації місії Кваснєвського й Кокса.

Минулого тижня, виїжджаючи з України, посередники Європарламенту публічно оголосили, що їхня позиція — аби умови звільнення Юлії Тимошенко будувалися на базі законопроекту Анжеліки Лабунської (дозвіл на виїзд лікуватися за кордон; звільнення від відбування покарання у зв'язку з хворобою за рішенням суду). Здавалося, що саме про це й було домовлено на зустрічі місії з Віктором Януковичем. Промах! Критика Лабунської, зрив засідання профільного парламентського комітету в понеділок, нова порція «байок» про гроші Лазаренка й Тимошенко засвідчили, що президент не погоджується на такий варіант компромісу і, найімовірніше, не давав жодних обіцянок своїм візаві. Отож публічна заява Кваснєвського й Кокса, що втішила громаду надією на компроміс, насправді була жестом, який вони зробили 15 жовтня після засідання у Брюсселі, оприлюднивши текст клопотання про часткове помилування Юлії Тимошенко. Це клопотання, попри публічний розголос, залишилося без Януковичевої уваги. До того самого кошика може полетіти проект Лабунської.

Поступливість, з якою європейська сторона шукає способів компромісу, має в Україні неадекватне трактування. Це сприймається як відступ перемовників від власних позицій, ознака їхньої згідливості й слабкості. Ще трохи, думають в Україні, й умову звільнення Тимошенко взагалі знімуть. Можливо, десь так само сприймаються і звабливі фінансові обіцянки, вкрай потрібні зачахлій казні, що їх озвучують перед Віктором Януковичем. Представники ЄС, як і делеґати зі США, обіцяли Україні найширше сприяння в переговорах з МВФ і прямі фінансові дотації. На жаль, це тільки втішає самолюбство влади, зміцнюючи думку про нагальну потрібність України для Заходу, але наразі не спонукає до дій. На вівторковому засіданні у Верховній Раді Арсеній Яценюк апелював до прагматизму «реґіоналів»: «Формула є дуже проста. Якщо Віктор Янукович і Партія реґіонів голосують за законопроект […],то у Вільнюсі буде підписана угода. У тому випадку, якщо у Вільнюсі буде підписана угода, Україна отримає макрофінансову допомогу наших західних партнерів (мова йде про 11,5 мільярдів плюс 600 мільйонів євро від наших європейських партнерів)». Не подіяло.

Янукович готовий

Наразі в Партії реґіонів жонґлюють іншими сумами. Влада ініціювала процес повернення в Україну коштів, нібито виведених Павлом Лазаренком і Юлією Тимошенко. Йдеться про 200 мільйонів доларів. Паралельно множаться відверті бздури про те, що Юлія Тимошенко, потрапивши за кордон, відразу сховає ці мільйони й українці тих грошей більше ніколи не побачать. Справу почали розкручувати за 3,5 тижні перед самітом «Східного партнерства», за 2 тижні перед знаковим засіданням Ради міністрів ЄС і за півтора тижні перед тим, як Кваснєвський з Коксом передадуть свій звіт брюссельським інстанціям. І вже не важливо, чи цього туза витримували в рукаві на спеціальну оказію, чи визріли з ідеєю для того, щоб мати нову «відмазку», коли в Європі ухвалюватимуть рішення…

Важко сказати, якої реакції сподівалася українська влада від ЄС (один придворний політтехнолог висловив думку, що звинувачення є таким серйозним, що може змусити й західних політиків на якийсь час винести проблему Тимошенко за дужки). У кращому разі це потрактують як продовження «вибіркового правосуддя», а в гіршому — як відверте глупство. І, скажімо, міністр закордонних справ Швеції Карл Більдт, який два тижні тому спілкувався з Януковичем у Києві, заявив, що не вірить у нову порцію звинувачень. «Цілком очевидно, що провадиться спроба накинути стільки звинувачень, скільки лишень можливо, у різних проявах. Ми це бачили. Коли ми проходили крізь ці дискусії з ними протягом останніх років, ми чули один закид за іншим. І що там правдиве, ще треба з'ясувати. Такі речі мають бути доведеними у поважному суді, інакше вони просто несерйозні», — заявив міністр, підсумувавши, що шанси на підписання угоди «злегка песимістичні».

Провладні політики тепер виставляють міфічні гроші як головну перешкоду для звільнення Юлії Тимошенко. У вівторок вранці, виступаючи від імені фракції Партії реґіонів у парламенті, депутат Віталіна Дзоз заявила: «Партія реґіонів готова була вирішити питання з Юлією Тимошенко, але з'явилися нові обставини по судовому процесу, який починається у США та Швейцарії з приводу 500 мільйонів доларів», — заявила «реґіоналка», помноживши попередню суму більш ніж удвічі. «Синіх» депутатів так вразив свіжоявлений компромат, що вони почали  кривитися не тільки від проекту Лабунської, а й від доробку Сергія Міщенка, який пропонує тимчасове лікування в'язнів за кордоном з ґарантією повернення на батьківщину.

Отож у четвер Александр Кваснєвський і Патрік Кокс, якщо не трапиться дива, стануть свідками понурого видовища. Яке взагалі може перетворитися на абсурд, якщо Компартія почне чубитися зі «Свободою» через річницю «вєлікого октября». Вичерпуються не тільки варіанти компромісів (декриміналізація, помилування, амністія, лікування — проґавили все), вичерпується час.

Нема ані найменшої ознаки, яка б свідчила, що влада звільнить Юлію Тимошенко за найближчі два-три тижні.

І здається, що вже можна ухвалювати рішення.

КОМЕНТАР

Політолог Олексій ГАРАНЬ:

«ЦЕ ДУЖЕ НЕБЕЗПЕЧНА ГРА»

Політолог Олексій Гарань вважає, що новий компромат на Тимошенко й перешкоджання проектам щодо звільнення Тимошенко — ще не остаточна відмова Януковича. Експерт припускає, що ці кроки спрямовані на те, аби виторговувати у ЄС максимально вигідні умови.

– Як ви оцінюєте останні кроки влади у «справі Тимошенко»?

– Вони підштовхують мене до думки, що, можливо, Янукович і не виключає непідписання угоди із ЄС. З іншого боку, я допускаю, що ця анонсована справа про Тимошенко — додатковий інструмент торгу з ЄС, коли Янукович добивається максимально вигідних для себе умов, відпускаючи Тимошенко до Німеччини. Можливо, він свідомо робить свою позицію жорсткою, щоби потім вийти на певне узгодження. У будь-якому випадку це дуже небезпечна гра. Часу дуже мало.

– Ви згадували про те, що Янукович готовий до зриву. Що він робитиме далі?

– Він хоче подати справу так, що нібито хотів підписати угоду, але вона зірвалася через «поганих опозиціонерів». Хоча якщо зірветься підписання угоди, то насправді Янукович опиниться у непростій ситуації. Можливо, він просто блефує.

– Навіщо?

– Щоб виторгувати у ЄС кращі умови, аніж йому пропонують. Якщо не підпишуть угоду, він втратить нагоду поправити фінансовий стан держави. У нього вже загострені стосунки з Росією, і я не уявляю, як іти на поклон до Путіна після всього, що сталося… Якщо мислити раціонально, то йому потрібен міцний тил.

Але якщо це гра, то вона дуже небезпечна. Не можна відкладати на останній момент. Можливо, Янукович не зовсім розуміє, як проходить процес ухвалення рішень у ЄС, і думає, що як вирішать єврокомісари, так і буде… Насправді ж потрібна згода всіх 28 країн. Декотрі вже зараз висловили застереження.

– Проект Лабунської можна забути?

– Спікери Партії реґіонів кажуть, що в нинішньому вигляді приймати цей проект не можна. А якщо приймати поправки, то які поправки? На прикладі проекту Міщенка можна зробити висновок, що ці ініціативи не будуть прийнятними. Янукович хоче, аби в законі було записана норма, котра б змусила Тимошенко після лікування повернутися відбувати строк у в'язниці.

– Як громадськість може зреагувати на історію про «гроші Лазаренка»?

– Ця кампанія не нова і триває понад два роки. Вона спрямована на дискредитацію Тимошенко й опозиції загалом. Абсолютно очевидно, що ці справи шиті білими нитками. Хоч їх не можна довести до логічного завершення, проте це свідомо вкидається в інформаційний простір.

*На момент публікації цього матеріалу стало відомо, що комітет Верховної Ради з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (більшість у ньому становлять представники ПР) вирішив, що всі 4 законопроекти, які стосуються до лікування Тимошенко, треба відправити на доопрацювання. Буде створено спеціальну робочу групу.