Вже вшосте у рідному селі знаменитої української співачки Квітки Цісик – Лісках, що на Коломийщині, з ініціативи місцевого поета Ярослава Ясінського відбувся Літературно-мистецький фестиваль її імені. Поспілкуватись із митцем про фестиваль «Збручу» вдалось на одній із літературних зустрічей, яку організували в Івано-Франківську із лауреатами Шевченківської та Франкової премій.
В Івано-Франківській обласній бібліотеці для юнацтва відбулась зустріч із прикарпатськими письменниками та поетами, лауреатами літературних премій імені Т.Шевченка та І.Франка. Серед запрошених на захід літераторів був і Ярослав Ясінський – поет, лауреат Всеукраїнської літературної премії імені Тараса Мельничука, автор дитячої збірки «Маленькі ужинки для донечки Яринки», книги п’єс «До волі», повісті «Кураї, або Варіації ошийника», роману «Зерна на камені», збірки віршів «Ордалія» та інших. Серед його громадських ініціатив: спорудження за власні кошти пам’ятника просвітителям рідного села Ліски та опіка пам’яттю про знамениту лісківську родину Цісиків, яка подарувала світу талановитого віртуоза-скрипаля Володимира Цісика та його доньку із незабутнім голосом, Квітку Цісик. Поет котрий рік поспіль організовує з допомогою обласної спілки письменників України у Лісках на Циганському пагорбі Літературно-мистецького фестиваль ім. Квітки Цісик.
Так Ясінський пише
На літературній зустрічі Ярослав Ясінський говорив про свою найновішу збірку віршів «Ордалія», у перекладі з латини – «Боже покарання», яку писав п’ять років. Жартує, що багато він не пише, і якщо ще п’ять років проживе, то, може, ще щось видасть. Про свою збірку говорить так: «Мої вірші не належать до тих, які легко читаються, де все лежить на поверхні, все одразу зрозуміле. Вірші з «Ордалії» не такі. Вони не для цитування, не для насолоди. Як сказав один із моїх читачів – яке життя, така й поезія. Так воно і є. Так Ясінський пише».
Поет полюбляє у своїх віршах вживати біблійні слова, латинські, єврейські, якщо вони «лягають до рими і до змісту». Особливо любить староукраїнські слова, наразі вже забуті, але змістовні. Ярослав Ясінський вважає, що ними треба послуговуватись, аби вони не вмерли зовсім. Важко уявити, що автор серйозних філософських творів колись писав дитячі вірші. Але Ясінський не вважає дитячу поезію несерйозною. «Власне, я писати почав із цієї «несерйозної» поезії. Першу дитячу збірку написав для своєї доні Яринки, – розповідає пан Ярослав. – І, я вам скажу, не так-то просто писати дитячі вірші. Довелось повернутись в дитинство: ходив, як малий Славко по світу, шукав образи, придивлявся до дітей… Старався писати так, щоб їм запам’яталось, щоб їм сподобалось, щоб діти цю поезію сприйняли. То є однаково нелегка справа писати як для дорослих, так і для дітей».
Так фестивалять Ліски
Ярославу Ясінському вже за 70. А він і вірші пише, і збірки видає, і фестивалі організовує. Все життя вчителював: викладав українську мову і літературу, співи та музику, керував хором. А ще – це скромний і небагатослівний чоловік. Навіть про фестиваль імені Квітки Цісик він не захотів говорити сам, а запросив до розмови ще одного із співорганізаторів – голову обласної організації Спілки письменників Євгена Барана. І вже разом митці розповіли про цю щорічну подію у мистецькому житті Івано-Франківщини.
Літературно-мистецький фестиваль імені американської співачки українського походження Квітки Цісик вперше відбувся у Лісках 1999 року. Потім – перерва на 10 років, але вдалося відродити. Цьогоріч він відбувся вшосте і був присвячений 60-річчю від народження Квітки Цісик. Таку довготривалу паузу літератори пояснюють пошуком вдалого формату для проведення фестивалю. Адже, «такі герметичні, літературні, суто чоловічі читання пана Ясінського не влаштовували. Також Славко мав ще мало інформації про родину Цісиків і шукав її. Збирав все по крихті і визбирав, як ті зернятка», – розповідає Євген Баран. На період пошуку історичних фактів про життя родини Цісиків припало і спорудження пам’ятника просвітителям села. Серед них – голова сільської «Просвіти», вчитель Микола Цісик, рідний дядько Квітки. Його розстріляло НКВД у 1941 році у Дем’яновому Лазі. Символічно, що саме цього року народився майбутній поет та дослідник історії рідного села Ярослав Ясінський.
Спорудження пам’ятника зайняло кілька років. І нарешті коли він був готовий, а інформації про Цісиків зібрано достатньо, з’явилась логічна підстава відродити фестиваль. Він став ширшим та глибшим, але, як каже сам Ясінський, його формат і досі не знайдено. Тим не менше в цьому літератори розглядають його відродження як позитивне, «бо інакше фестиваль набув би статусу офіціозу, втратив би свою первинність, безпосередність простого людського спілкування. А цього деколи так бракує нашим втомленим життям письменникам та поетам».
Фестиваль проводять на початку вересня, але цьогоріч дату перенесли на декілька тижнів, бо Прикарпатська осінь 2013-ого виявилась занадто щедрою на різноманітні культурні події. Тож відбувся фестиваль у Лісках лише 21 вересня на велике релігійне свято Різдва Пресвятої Богородиці. Проте через те, що спочатку відкриття було заплановане на 7 вересня, саме до цієї дати, як і кожного року, з’їхалась до Лісків родина Цісиків. Їх залишилось у світі небагато. Двоюрідна сестра Квітки Любов Павлик приїхала зі своєю родиною із США та ще одна двоюрідна сестра Дарія Висоцька з родиною – з Польщі. Тож до їх відвідин у Лісках організували міні-фестиваль. Тому, як жартує Ярослав Ясінський, цього року відбулось аж два фестивалі імені Квітки Цісик.
Як відбувся фестиваль цього року, чи задоволені організатори? На це питання Євген Баран відповів філософськи: «Ми ніколи нічим не задоволені. Але фестиваль відбувся не найгірше. При всіх своїх накладках і літературна, і пісенна частини вдались. У нас були гості-літератори і з Києва, і з Чернівців, Львова та Тернополя, та, ясна річ, свої івано-франківські. Ми дякуємо усім, хто нам допомагав, хто долучився, і завдяки кому фестиваль мав логічний та завершений вигляд». Наразі в планах Ярослава Ясінського не тільки наступний фестиваль, а спорудження ще одного пам’ятника у рідному селі – Квітці Цісик.
Музична родина Цісиків
Ярослав Ясінський розповів дещо із біографії родини Цісиків. У Лісках Коломийського району жили дідусь і бабуся Квітки та їхніх восьмеро дітей. Серед них і батько співачки Володимир (його всі називали Влодко або Дзюньо). Він тут народився, ходив до школи. У цій же школі працював учителем брат Володимира Микола, поки його не арештували і не розстріляли. Останніми словами Миколи Цісика до дітей були: «Будьте чемні, діти, гарно вчіться і любіть Україну».
Цісиків розкидало по світу. У Лісках залишились тільки могили бабусі Квітки та одного із братів її батька, ще один похований у Коломиї. Єдина сестра Володимира Цісика Іванна виїхала з дочкою до Польщі. А частина родини Цісиків емігрувала до США, в тому числі і Володимир Цісик. Там у нього і народилось дві доньки Марія та Квітка. Цікава деталь, на якій наголошує Ярослав Ясінський: усі члени родини Цісиків були музикальними від природи, у всіх був особливий слух та голос. Багато з них освоїли музичні інструменти, співали у хорах, керували різними музичними угрупуваннями. А батько Квітки Володимир став відомим скрипалем зі світовою славою. Сама ж Квітка Цісик зачарувала світ своїм надзвичайно ніжним та чутливим голосом. Вона мріяла відвідати свою батьківщину, але не встигла. У 1998 році, у віці 45-ти років, життя співачки несподівано обірвалось через хворобу – рак молочної залози. Через цю ж недугу пішли з життя її мати та рідна сестра. Але у Лісках Квітка живе, там щедро лунає її пісня. Цісиків тут пам’ятають та шанують. Принаймні допоки за цю справу вболіває Ярослав Ясінський.
08.10.2013