Вони обиратимуть президента, ми – кандидатів

Ідею з єдиним кандидатом від демократичних або опозиційних сил ще минулого року поставили на глиняні ноги. Це стало очевидним відразу після парламентських виборів, якими визначено три ключові опозиційні сили щонайменше на п'ятирічку. Ватажки цих партій автоматично ввійшли у перелік кандидатів на президентську булаву. Ще в жовтні поруч з ними окремішньо стояла Юлія Тимошенко, однак її шанси — не тільки на участь у виборчій кампанії з випнутою судимістю, а й загалом шанси на прихильність виборця — за рік відчутно послабшали. Отож троє ватажків, кожен зі своїм мотивом, погодилися, що опозиційні партії мають змагатися на перегонах-2015 окремими загонами. Юлія Тимошенко могла переламати цю домовленість, але так само схвалила весняний пакт Кличка-Яценюка-Тягнибока, остаточно заваливши цього колоса з глиняними ногами…

Друг за кампанію

Цього тижня видання «Українська правда» опублікувало розгорнуте інтерв'ю з Юлією Тимошенко. У відповідях, надісланих з харківської лікарні, Юлія Володимирівна вперше зізналася в тім, що жалкує про свою резиґнацію з президентських виборів у 2004 році.

«Сьогодні для мене вже є очевидним, що Віктор Ющенко не зміг формально перемогти в другому турі в 2004 році не лише через тотальні фальсифікації, а й тому, що він був висунутий ще в першому турі як єдиний кандидат і дав можливість Януковичу застосувати технологію розподілу країни на Схід та Захід. Навіщо повторювати ці дитячі помилки? Лише наша революція врятувала ситуацію», — заявила Юлія Тимошенко. Згадка про 2004 рік — один з арґументів Юлії Тимошенко на користь відмови від єдиного кандидата на майбутніх виборах.

Загалом беручи, відповідь екс-прем'єра на питання про спільну кандидатуру — наймасивніша і найзмістовніша частина цього інтерв'ю. На думку Юлії Тимошенко, висування узгодженого претендента — це згубна стратегія, яка «забезпечить обрання Януковича на другий термін».

Якщо коротко, то Юлія Володимирівна вважає, що головною стратегією виборів має бути «максимальна демобілізація виборців Януковича» і водночас «радикальна мобілізація всіх прихильників демократичних сил». Аби послабити чинного президента, доцільно боротися з ним на кількох фронтах, до того ж відсутність єдиного опозиціонера унеможливлює план політтехнологів застосувати поділ на «свого» й «чужого», як було у 2004 році з Україною «кількох сортів». Додаткові арґументи Тимошенко: якщо кандидатів буде кілька — зменшиться ризик зняття з реєстрації; опозиційні виборчі штаби працюватимуть на повну силу, бо працюватимуть на свого, не «чужого», лідера; електорат матиме ширшу палітру вибору і не знеохочуватиметься ще на стадії першого туру.

«Без сумніву, це приведе до синергії вищого рівня та дасть можливість кандидату від опозиції перемогти в другому турі перший раз в історії України з результатом 60–65 %, що зробить фальсифікації неефективними», — міркує Тимошенко.

Єдиний недолік, який називає Юлія Тимошенко, — це ймовірність взаємного поборювання між опозиційними кандидатами. Але він, на думку екс-прем'єра, надається до нівелювання.

Досвід Тимошенко

Де можна шукати поради опозиції? Очевидно, що найдоцільніше звернутися до соціологів.

Але можна пошукати відповідей і в минулому — у виборчих кампаніях 2004 і 2010 років, у яких брали участь, кажучи умовно, приблизно ті самі команди. І якби ми мали зробити найпершу проекцію, то вона буде такою: у 2004 році, коли був єдиний кандидат, — він переміг; у 2010-му, коли опозиціонери йшли порізно, — переміг Янукович…

Повернімося до дискусійного твердження про участь Тимошенко у виборах-2004. Так направду, то кандидатство Юлії Тимошенко могло б обернутися негараздами і для неї особисто, і для України — наважимося сказати навіть так, попри провали каденції Віктора Ющенка. Хто забув, то нагадаймо, що Тимошенко могла б стартувати у позаминулих виборах з вражаючою недовірою. У липні 2004 року, акурат перед стартом кампанії, баланс довіри-недовіри до лідерки БЮТ становив -47 % (більше мали хіба що Леонід Кучма, -52 %, та Віктор Медведчук, -53 %). За Тимошенко зголосилися голосувати лише 2,6 % виборців — у десять разів менше, ніж за Ющенка.

Усупереч поширеному твердженню, політичний злет Тимошенко почався щойно під час виборчої кампанії Ющенка, а надто — у час Помаранчевої революції. На трибуні лідерка БЮТ звучала категоричніше й революційніше, аніж «винуватець свята». З чистилища 2004 року Юлія Тимошенко вийшла не тільки прем'єр-міністром, а й політиком з чудовими перспективами. У березні 2005 року, після призначення Тимошенко прем'єр-міністром, за Блок Юлії Тимошенко хотіли б проголосувати 16,6 % виборців, а у вересні — вже 20,5 %. Восени 2005-го баланс довіри до Тимошенко становив уже -12 %, себто неґативу стало на 35 % менше, ніж було у 2004-му.

Отож шкодувати за подіями десятирічної давнини Юлії Володимирівні не варто…

Плюс із від'ємного старту

Простежити перетікання голосів і кумулятивні ефекти виборчих кампаній 2004 і 2010 років важко.

На думку Юлії Тимошенко, під час походу на вибори поодинці опозиція зможе претендувати на більше голосів у другому турі. Якщо підіймемо історію, виявиться, що пані Юлія… має рацію.

Отже, 2010 року, коли Юлія Тимошенко конкурувала не лише з Віктором Януковичем, а й з Арсенієм Яценюком, Олегом Тягнибоком і Анатолієм Гриценком, її результат порівняно з першим туром зріс майже на 5,5 мільйона голосів — на 88,2 % порівняно з першим етапом! Натомість Віктор Ющенко «погладшав» у «третьому» турі виборів-2004 на неповних 4 мільйона, і це враховуючи неабиякий заряд Помаранчевої революції. Тоді його приріст становив 35,1 %.

Це, так би мовити, «плюс».

Недолік — це низенький стартовий показник кандидата в першому турі. Якщо відсоток буде геть маленьким, то пізніше претендентові не допоможуть ані відсотки соратників (з-поміж вчорашніх конкурентів), ані їхнє плече. У цьому нинішня арґументація Юлії Тимошенко якраз слабенька. Віктор Ющенко за рахунок згуртованої роботи команди в першому турі отримав 11,2 мільйона голосів — і навіть випередив Януковича. Натомість Юлія Тимошенко в міжусобній кампанії 2010 року спромоглася лише на 6,2 млн. І хоч її показник зріс до другого туру майже вдвічі, але руку на Пересопницьке Євангеліє покладав уже Віктор Янукович…

«Байдуже, чи домовляться»

«Польовий командир» Помаранчевої революції Тарас Стецьків звертає увагу на те, що різниця між кількістю голосів у першому турі має визначальний вплив на повторне голосування.

«Лише наявність одного кандидата дає максимальну мобілізацію. Якщо їх буде декілька — вони між собою розділять голоси, вони породять конфлікт, і ми переживемо ситуацію 2010 року, коли результат Юлії Тимошенко в першому турі був на 10% нижчим, ніж результат Віктора Януковича. Це демобілізувало і демотивувало значну частину демократичного електорату», — вважає Стецьків.

На думку редактора часопису «Ї» Тараса Возняка, після баталій першого туру виборцям буде важко переорієнтуватися. «Ми вже не раз це проходили. Останній приклад — коли йшли Яценюк і Тимошенко, і після першого туру Яценюк ту саму Тимошенку не активно підтримував. Хто брав участь у виборах, той розуміє: коли є виборчі удари, коли є одна, друга, третя політична колона — тоді так чи інакше будуть конфлікти, непорозуміння, не могтимуть поділити гроші чи площу. І після того залишається осад. А вже за два тижні треба голосувати знову. Звичайно, ентузіазму це не додає», — вважає Возняк.

Тарас Стецьків і Тарас Возняк є учасниками руху «Третя Українська республіка», що його ініціював Юрій Луценко. Група політиків і громадських діячів дисонує з рештою опозиціонерів, коли вимагає від них висунути спільного кандидата.

«Наших політичних лідерів залишати наодинці не можна. Їх треба контролювати і стусанами спонукати до рішень, які потрібні не їм особисто чи для персональної кар'єри, а для України», — каже Возняк. І додає: «Мені байдуже, домовляться вони чи не домовляться. Мені головне, аби був єдиний кандидат».

Вже після публікації інтерв'ю Юлії Тимошенко ініціатор «Третьої республіки» Юрій Луценко опублікував текст, в якому й далі наполягає на висуненні єдиного кандидата. Луценко наголосив: «Я не мовчатиму, і ми не маємо права випробовувати долю, граючи в спортлото з межигірською мафією».

Кличко — з Луценком

Недавній конкурент Тимошенко на президентських виборах, Арсеній Яценюк, теж виступив на підтримку «паралельних колон» (мабуть, Арсенієві Петровичу й на думку не спадало картати себе за відбирання голосів у Тимошенко в 2010-му). У четвер він заявив, що опозиція давно вирішила справу з кандидатом — 18 травня на мітинґу в Києві. Тоді лідери трьох партій підписали меморандум про те, що підтримуватимуть одного кандидата допіру в другому турі. «Я дуже поважаю позицію всіх наших політичних партнерів. Але я хочу, щоб ми зараз виходили з реалій», — каже Яценюк.

Симптоматично, що один з підписантів уже почав розглядати інші варіанти походу на вибори, виступивши якраз на користь спільного кандидата. Легко здогадатися, що такої позиції мав би дотримуватися найрейтинґовіший кандидат, найімовірніший «престолонаступник» з-поміж опозиціонерів. Себто Віталій Кличко.

«Я вважаю, що Юлія Володимирівна щодо цього не права… Наша чітка позиція — ми повинні висунути єдиного кандидата, тому що єдиний кандидат дає можливість перемогти представника влади», — заявив у четвер Кличко в інтерв'ю «Інтерфаксу».

Може, це тайм-аут?

У пропозиції, яку озвучила Юлія Тимошенко, не варто відкидати й прагматичну складову. Тож слушним є питання: чому це може бути вигідно Юлії Тимошенко і чим це вигідно «Батьківщині»?

Якби опозиція задекларувала намір висувати спільного кандидата, то вона мала б його презентувати до кінця цього року. Соціологічні рейтинґи підказують, що тоді вартувало би ставити на Віталія Кличка. «Батьківщині» вигідно взяти додатковий час для промоції свого кандидата. Тим більше, що досвід виборів-2012 засвідчив: українці схильні до того, аби вибирати «перевірений» продукт ближче до моменту істини. Згадаймо 2012 рік, коли УДАР Віталія Кличка, за даними соціологічних опитувань, мав набрати ледь не стільки само голосів, скільки Партія реґіонів, а зрештою пропустив уперед навіть «Батьківщину». На це в своєму інтерв'ю натякає і Юлія Тимошенко, кажучи: «Я впевнена, що в другий тур вийде саме кандидат від "Батьківщини" — це переконливо підтвердили останні парламентські вибори. І не треба вигадувати якісь штучні соціологічні маніпуляції. Найкраща соціологія — це останні парламентські вибори».

Другий фактор — це тягар союзників. Ані Віталій Кличко, ані навіть «Батьківщина» не поспішають ототожнюватися зі «Свободою». Партійці Олега Тягнибока — мабуть, найдосяжніша мішень для контрпропаґанди на майбутніх виборах, і це полегшує завдання «поділити Україну на схід і захід навколо ідеології "руского міра"», як каже Тимошенко.

Третє. За час, який залишився до початку виборчої кампанії, Юлія Тимошенко сподівається через європейський тиск реабілітувати своє право на участь у виборах. Юлія Володимирівна пропустила вибори-2004, тому не хотіла б марнувати нагоду в 2015 році.