Початок політичного сезону в Україні подарував шанс на щось екстраординарне. Наприклад, на те, що президент після тривалого періоду чванства та зневаги щодо опозиції почне домовлятися з протилежним табором і попросить його про підтримку. Або на те, що група депутатів у Верховній Раді буде змушена зняти маски й відкрито промовити: «Так, ми з Росією»; а через те інша частина міцніше стисне линву, інший край якої вже прилаштовано у Вільнюсі. Або на те, що становище Партії реґіонів похитнеться, а сама вона муситиме звикати до появи конкурента на власному електоральному полі.
Знимка громадського руху «Чесно»
Щодо роботи Верховної Ради існував цілий оберемок інтриґ. Але наразі над стьмянілим парламентським куполом запанував «поганий мир»…
Асоціація з імітацією
Станом на кінець тижня українська влада вже має право звітувати про успіхи у справі зближення з Європейським Союзом: у Верховній Раді нарешті почали ухвалювати закони, необхідні для підписання Угоди про асоціацію. Парламентські фракції, з невеликими винятками, віддають за європроекти конституційне «за» — понад 300 голосів. Часами Володимир Рибак піджартовує з «Батьківщини», яка хвалить законотворчість «реґіоналів», і зі «Свободи», яка на хвилі популізму дає свої голоси за пропозиції Компартії. Чи не ідилія?
Станом на ранок п'ятниці Верховна Рада розглянула чотири європроекти. Ще два запланували подужати перед вихідними.
Шлях до порозуміння не скидався на простий. І, власне, було кілька інтриґ. Напередодні доленосної сесії, — а про доленосність тепер кажуть не лише в опозиції, а й у владі («Рішень такого калібру, такої складності та доленосного характеру для подальшого розвитку держави Україна ще не приймала», — слова спікера Володимира Рибака), — напередодні цієї сесії перед Партією реґіонів та Віктором Януковичем постав виклик. Цей виклик навіть можна персоналізувати. Нестор Шуфрич, колишній близький соратник Віктора Медведчука, заявив про те, що Україна мусить відмовитися від євроінтеґрації, і пригрозив виходом з фракції. Москвофіл Вадим Колесніченко зареєстрував законопроект про згортання євровітрил. Олігарх-автомобіліст В'ячеслав Богуслаєв прорік, що входження до ЄС — «моментальна загибель» укрпрому.
Після таких заяв Партії реґіонів щонайменше прогнозували втрату кількох багнетів. Її суперники могли сподіватися на розкол ПР, марґіналізацію проросійської частини та «вилюдніння» демократичного кластеру фракції.
Шкода, але більшість інтриґ девальвовано під час зустрічі Віктора Януковича з фракцією Партії реґіонів у середу. Настав отой «поганий мир», який ліпший за «добру війну». Президент знайшов арґументи, щоби зберегти свої лави цілими, а крім того, переконав фракцію голосувати за пакет євроінтеґраційних проектів. Отож вже у четвер (5 вересня) «реґіонали» дружно натискали зелені кнопки, і здебільшого не промахувалися на персональних пультах ані Шуфрич, ані Колесніченко, ні навіть Олег Царьов (який на «круглому столі» на 1025-ту річницю Хрещення опинився в товаристві Путіна й Медведчука). Щоправда, близько 10 «реґіоналів» пропустили всі п'ять голосувань (один з проектів розглядали двічі), зокрема і Богуслаєв. Їхні пульти закарбували: «Не голосував». Хоч вони могли пропустити голосування і без підтексту, з тривіальних причин…
Таке становище дозволяє зробити висновок, що завдання, яке стояло перед «аґентами Митного союзу», полягало зовсім не в тому, аби ініціювати розкол у Партії реґіонів. Інакше демарш трапився б попри всілякі арґументи й намагання переконати. Завдання було банальнішим: стримати європорив влади; і, можливо, воно зародилося в трибі самодіяльності.
Є також підозра, що головним арґументом, який переконав соратників Віктора Януковича голосувати за єврозакони, було те, що Угода про асоціацію, Вільнюський саміт — це декларативні й декоративні речі; що підписати угоду — не означає одружитися, а отримати асоціацію — не означає прийняти правила Євросоюзу.
Цей підтекст нуртує в останніх заявах депутатів ПР. Скажімо, «реґіонал» Володимир Медяник заявив, що в цій справі не має бути протиріч, бо йдеться «навіть не про євроінтеґрацію — а про підписання асоціації з ЄС». Вторує йому і колєґа Нестор Шуфрич: «Інше питання: що ми розуміємо під членством в Євросоюзі? Адже асоціація — це ще далеко не Євросоюз».
Видається, що для «реґіональних» провідників у нинішніх процесах важливий лише результат — укладення Угоди про асоціацію. Який при нагоді можна буде експлуатувати під час виборчої кампанії-2015. З таким підходом до справи, найімовірніше, і не йдеться про перетворення країни за рецептами Євросоюзу, як і про вступ до цієї спільноти. В такому разі Асоціація — це фінальний пристанівок, на якому і спиниться Партія реґіонів.
Заплющивши очі
В усьому іншому перебіг пленарного тижня не пригнітив опозицію. Фракції «Батьківщини», УДАРу та навіть нібито перебірливої щодо компромісів «Свободи» підтримали пропоновані проекти чи не в повному складі. І навіть більше: опозиція зробила для «реґіоналів» кілька ґречних жестів, які посилили у Верховній Раді відчуття перемир'я. По-перше, опозиція відмовилася насвистувати виступ Віктора Януковича на відкритті сесії, ба навіть вислухала його промову в залі — хоч свіжа історія знала й радикальніші «гостини»; по-друге, в середу опозиціонери погодилися працювати лишень кілька годин, звільнивши час для розмови Януковича з фракцією у кінотеатрі «Зоряний».
Опозиція кривилася — однак, хоч і дулями, а таки натискала кнопки на користь євроінтеґраційних проектів, авторами яких переважно виступали або Президент України, або Кабінет Міністрів. Усі проекти отримували по шматку критики, щоправда, наприкінці опозиційні промовці додавали, що мусять голосувати ствердно заради зближення з ЄС.
Взяти, для прикладу, проект №2522-а, яким пропонують посилити ґарантії для суддів (а йдеться, до речі, про процедуру внесення змін до Конституції!). Цей проект видався, мабуть, найпоказовішим. Народний депутат зі «Свободи» Олег Махніцький заявив, що «в цьому законопроекті закладено дуже багато механізмів, які дозволять узурпувати президентською владою власне судову владу, і ця судова влада не буде незалежною, а буде ще більш залежною і власне від виконавчої влади». Однак: «Незважаючи на те, що, дійсно, цей законопроект має багато неґативного, оскільки вимагає про це Європа, ми будемо підтримувати цей законопроект».
Депутат від фракції «Батьківщина» Сергій Соболєв допитувався з того самого приводу: «От я уважно вивчив цей законопроект, який подав президент, і думаю: навіщо він внесений в парламент?» Але: «Наша фракція зробить свій обов'язок — проголосує за направлення в Конституційний Суд, а далі, я переконаний, такий проект не має права на життя».
Інакше кажучи, проект конституційних змін (іменований нині «євроінтеґраційним») може забуксувати вже на наступній стадії — коли його доведеться ухвалювати в другому читанні, конституційною більшістю. Але це, за процедурою, може трапитися вже на наступній сесії, себто після доленосного-таки саміту «Східного партнерства». Тоді дати задній хід зможуть й опозиціонери, й автори проекту з київської вулиці Банкової: гра в «показуху» більше не матиме сенсу.
Ще один показовий проект — №2105-а, про внесення змін до Митного тарифу України. Цьому документові першому з-поміж європроектів судилося потрапити в порядок денний. У вівторок Верховна Рада його «завернула», відіславши на повторне перше читання (тобто він не надавався навіть на «чернетку»). А вже за два дні проект набрав 365 голосів у першому-таки читанні.
Арсеній Яценюк сказав з цього приводу «Комерсанту»: «Ми вирішили підтримати цей закон... У ньому йдеться про наші зобов'язання перед СОТ — треба привести ставки митних тарифів відповідно з нормами організації». Щоправда, і парламентська більшість перед голосуванням погодилася зняти найдражливіші (та, ймовірно, лобістські) норми.
Одне слово, форма у єврозаконотворчості таки переважає над змістом: опозиція заплющує очі на недоліки, схвалюючи, грубо кажучи, хіба що назву проектів. І головним не тільки для влади, а й для опозиції, вбачають результат…
Цього тижня у порядку денному запланували шість європроектів. Можна сказати, що то була «розминка». Найважливішим було призначення дати повторних виборів у п'яти проблемних округах — це питання входить до «виборчого пакету» вимог Єврокомісії. На підході — нові, дражливіші, ініціативи. Зокрема, законопроект про реформування органів прокуратури. Втім опозиція теж готова голосувати. Як зазначив у коментарі «Z» депутат від «Батьківщини» Максим Бурбак: «Наше головне завдання — підписання угоди. Правильно? І тут будемо робити все».
Авжеж, ці шість європроектів не можна назвати доленосними для укладення Угоди про асоціацію. Чому ж напередодні сесії було так важливо досягти компромісу і між парламентськими партіями, і між членами фракції «Реґіонів»? Можливо, для влади на цьому етапі головне — продемонструвати рух та завзяття в справі євроінтеґрації. Адже інші питання, і головне з них — звільнення Юлії Тимошенко з-під замків харківської залізничної лікарні (а фактично Качанівської колонії), — наразі залишаються невирішеними.
А так — є чим похвалитися. Хоча воно й скидається на імітацію…
06.09.2013