Для початку кілька зауваг.
В своїх роздумах я не виходжу за локальні рамки – тобто я не буду писати про те, що промоції галицьких міст могла б посприяти якась потужна загальнодержавна кампанії з промоції України в цілому і її окремих регіонів зокрема.
Або, скажімо, підписання Україною угоди про відкрите небо могла в притягнути сюди більше лоукостів і це збільшило б потік туристів в галицькі міста, що в свою чергу популяризувало б їх.
По-перше не факт, що турист, який би зараз приїхав в те чи інше галицьке місто згодом його би популяризував. По-друге, цієї статті і так не прочитають ті, від кого залежать такі глобальні кроки, а навіть, якби прочитали, то це на них навряд би чи вплинуло.
Не буду також писати про те, що промоцію міст Галичини варто було б почати з того, аби прокласти до них рівні дороги. Є такий винахід в світі, який чомусь не прижився в Україні.
То ж будемо говорити про ті речі, які є зміст обговорювати на локальному рівні.
Мотив
Кому потрібна промоція? Це найважливіше. Вона НАСПРАВДІ комусь має бути потрібна. Без цього діла не буде. В кожному конкретному випадку спершу треба дати відповідь на питання – чи є в місті хтось, хто має чіткий і прагматичний мотив робити промоцію міста Х? Чи це влада, чи це бізнес, зав’язаний на туриста або експлуатацію назви міста, чи це якесь громадське або культурне середовище.
Ідеально, якщо в такому осередку присутні всі складові – мер, який розуміє потребу промоції (дуже важливо, аби це був саме мер, перша особа у місцевій владі), перші особи місцевого бізнесу, які здатні це профінансувати, культурні та громадські діячі, які можуть наповнити промоцію креативним змістом та залучити до процесу широкі кола.
У Львові протягом 90-х початку 2000-х років було написано понад сотню документів під назвою «стратегія розвитку міста». Всі вони припали пилюкою на поличках, тому що банально не були нікому потрібні. Після 2006 року було написано три документи, які в тій чи іншій мірі стосуються промоції міста – Комплексна стратегія розвитку міста, Програма підвищення конкурентоздатності на базі двох галузей – ІТ та туризму, та Концепція промоції Львова. Вони працюють завдяки одному лише фактору – вони потрібні і владі і бізнесу і культурному середовищу міста. В кожного, безперечно, свій мотив.
Нова львівська фішка
Чи стане Галичина Каталонією?
Щодо питання «галицькості». Щоби «галицькість» була додатковою вартістю в промоції галицького міста, цим потрібно займатись. Як, скажімо, «каталонськість» чи «баварськість» є додатковою вартістю для будь-якого міста з Каталонії чи, відповідно, з Баварії, про яке вперше чує потенційний турист, інвестор, і т.д.
У нашому випадку це значно складніший процес, ніж промоція окремого міста. Він вимагає спільного рішення та скоординованих дій великої кількості суб’єктів. Ідеальна ситуація у випадку Галичини – коли політичні, економічні, громадські еліти трьох західних областей усвідомлюють потребу (див. пункт 1) промоції Галичини як регіону, створюють спільний план, прописують цілі, стандарти, маркетингові рекомендації, програми, ролі кожного з суб’єктів, створюють єдиний координуючий орган (типу Агенції промоції Галичини) і запускають всю цю машину.
На сьогодні в такій формі, на мою думку, це практично нереально. По-перше, тому що немає такого адміністративного суб’єкту як Галичина і це ускладнює процеси прийняття рішень та координації дій.
По-друге, тому що влада в цих регіонах призначається, а не вибирається. Губернатори, які часто не є місцевими, часто міняються і взагалі не готові розглядати будь-які довготермінові проекти.
По-третє, навіть серед самих галицьких еліт нема наразі такої потреби. Присутня радше внутрішня конкуренція, аніж відчуття, що треба якось об’єднуватись і спільно робити справу. Скажімо, один з небагатьох галичан-губернаторів франківчанин Вишиванюк, кажуть, дуже заздрісно поставився до ідеї подачі заявки від Львова на Олімпійські ігри 2022 року і досі не полишив надії перетягнути проект на Франківщину. Можливо це лише плітки, але нічого дивного в такій позиції не було б. Тернопільські та франківські еліти радше будуть промувати власні топоніми радянської доби «Франківщину», «Прикарпаття», «Тернопілля» і так далі, аніж традиційну і спільну для трьох областей Галичину. Зрештою достатньо поекспериментувати з пошуком слів «Франківщина», «Тернопільщина», «Львівщина» та «Галичина» в Google, аби побачити цю тенденцію. Під Галичиною ви знайдете молочні фірми, радіо, франківське телебачення, спортивний сайт, але нічого подібного на промоцію регіону. В той час як «обласні» назви пропонують безліч, інколи цілком достойних, туристично-промоційних ресурсів.
В такій песимістичній для перспектив промоції Галичини, як регіону, картині є один виняток. Так як зміни творять активні меншості, так і промоцію регіону може зробити (або принаймні почати) може одне місто. У випадку Галичини це місто … Львів. Він може взяти на себе природну функцію лідера і почати активно промувати Галичину, навіть наразі не питаючись, чи комусь з галицьких міст це потрібно. На туристичному сайті Львова вже є окремий блок про інші туристичні атракції Галичини.
Львів має досвід в промоції, добру динаміку і позитивне сприйняття. Розширюючи свої активності в промоції на інші міста взагалі нічого не губить. Навпаки додає нові продукти до свого власного асортименту. Така діяльність рано чи пізно принесе свої перші плоди і мер Жовкви чи Бібрки приїде на чолі делегації бізнесу і культури до мера Львова і запропонує діяти спільно. А там і Франківськ з Тернополем підтягнуться ))
Колегіальний костел у Франківську
Шукаємо фішку
Її шукають зараз всі міста світу. Кожен хоче знайти щось неповторне та унікальне, аби запам’ятатись. Якби відповідальні за промоцію більшості міст світу почитали історію галицьких міст вони б йойкнули: «Боже, скільки матеріалу для креативу!». Галицьким містам нічого не потрібно вигадувати. Лише гарно обгорнути те, що є.
А відтак, подам від себе кілька тез, які, як на мене, є важливими для тих, хто готовий братися за промоцію того чи іншого галицького міста.
Порадьтесь щодо своїх перших кроків з тими, хто вже щось робив в сфері промоції. Це може бути Львів, це можуть бути малі польські міста, які вже мають свій досвід і дуже часто радо ним діляться, а подеколи і мають грантові кошти від ЄС на обмін досвідом і не завжди знають куди їх потратити. Дуже часто саме за ці гроші ви можете отримати якісну концепцію промоції, маркетинговий план, бренд-бук та початкові навички для персоналу. З тим же ж Львовом можна скоординувати багато своїх дій і використати його активності – представлення Львова на багатьох туристичних ярмарках, присутність у Львові великою кількості ваших потенційних відвідувачів (як туристів так і самих львів’ян). Головне, аби всі дії набули системного характеру. Одна яскрава акція, яка залишиться єдиною – це гірше, ніж поступові, невеликі кроки, які набудуть системності і періодичності.
Коломия. Вид на Ратушу
Приведіть в порядок всі ті об’єкти, які все ще є вашою спадщиною. Нові церкви це файно і їх зажди можна буде збудувати, але старий костел чи стара дерев’яна церква, якщо будуть зруйновані, то це безповоротно. Вбивчий факт – ЮНЕСКО внесло до списку світової спадщини 16 українських дерев’яних церков. Вісім з них зараз знаходяться у Польщі. Це при тому, що у воєнні та післявоєнні роки їх там нищили і палили. Зате всі ті, що збереглись, сьогодні у доброму стані, відреставровані і притягують туристів. В Західній Україні дерев’яних церков збереглось значно більше, але їх стан, а також різноманітні «євроремонтні» перебудови та добудови не дозволили їм потрапити до списку ЮНЕСКО.
Зберіть найголовніші тези (родзинки), які представляють у найкращому світлі Ваше місто і подбайте, аби вони були присутні всюди – на сайті міста, на усіх безкоштовних ресурсах типу Wikipedia, Wikitravel, Tripadvisor і так далі. До поліграфії беріться в останню чергу, адже це найдорожчий на сьогодні спосіб донести інформацію про себе. Крутих фотографів, які кажуть що зроблять про Вас дуже якісний альбом за 10 тисяч доларів, і про Вас дізнається світ, попросіть прийти дещо пізніше.
Подивіться, а що вже відбувається у вашому місті або навколо. «Використовуй те, що під рукою, і не шукай собі іншого» - казав колись герой відомого мультфільму. Якщо в місті чи біля нього є вже якась цікава подія, фестиваль, є група ентузіастів, які досліджують і популяризують цікаву для громадськості тему (історичну, етнографічну, спортивну, туристичну), беріть їх до активної співпраці. У Львівській області влітку відбувається сила-силенна фестивалів. На них приїжджають десятки тисяч гостей. І практично жоден з фестивалів не працює на промоцію тих міст, біля яких він відбувається. І це проблема не організаторів – це не їх турбота. Саме представники цих міст мали б ініціювати співпрацю, забезпечити комфортні умови для роботи організаторам і використати приїзд багатьох людей для власної промоції. Ентузіасти, які без будь-якої допомоги влади, вже почали щось зробити, здатні перевертати гори, якщо їм дати ще й підтримку.
Фестиваль «Львівські батяри»
Мультикультуральність сьогодні не надто популярна в Галичині, але відкидати її в своїй ідентичності для галицьких міст – це ідейне самогубство. І тут мова не лише про зовнішнє сприйняття. Відкритість до історичної спадщини різних народів однозначно додає в очах інших. Часто доводиться чути від гостей Львова, що тут вони знаходять такий унікальний осередок в Європі, де перемішались так багато культур, які так мирно між собою живуть. В цьому, звичайно, не так багато правди – Львів давно вже не мультикультурний і всі ці культури далеко не мирно жили одна біля одної. Але унікальність безперечно є і її варто експлуатувати. Однак, ще важливіше для самих громад галицьких міст відкрити для себе власну історію, прийняти її і будувати на ній нове майбутнє. Чи можна говорити про потенційний успіх промоції, скажімо Дрогобича, якщо його мешканці нічого не будуть знати про Бруно Шульца?
Дрогобич Шульца
Реально оцінювати можливості. Адекватне сприйняття власного потенціалу – це перший крок до успіху. Не перевищити власні можливості, але й не применшити їх. Комплекси меншовартості інколи компенсуються такими формулами – як «моє село – центр світового чогось там». Хоча насправді центром світового «чогось там» зовсім непотрібно бути. Варто бути цікавим перш за все самим собі, наводити порядок для самих себе, навчитись донести свої, нехай невеликі, особливості і тоді до вас потягнуться інші.
02.09.2013