Громадянська війна в Сирії досягла «точки кипіння» 21 серпня, коли у Гуті – одному з передмість Дамаска – котрась з воюючих сторін – повстанці або урядові війська – застосували хімічну зброю. Кількість жертв атак серед цивільного населення перевищила 300 чоловік, серед яких багато дітей. Загалом з часу початку бойових дій в Сирії загинуло майже 100.000 людей.
Інспектори ООН нині намагаються визначити, які саме бойові отруйні речовини застосували у Гуті. Однак команда інспекторів стикається зі значними труднощами. Отримавши спершу дозвіл відвідати місце інциденту 25 серпня, сирійська влада згодом відклала його на 24 години. А 26 серпня, коли інспектори нарешті вирушили на місце події, їхні автомобілі обстріляли невідомі снайпери.
Затримка може бути фатальною: залишки отруйних речовин можуть випаруватись і встановити, який вид хімічної зброї застосували в Гуті, буде вже неможливо. Якщо, однак, організатори атак використали нервово-паралітичні гази, такі як зарин, їх рештки в ґрунті можуть зберігатися до 29 тижнів.
Американський часопис Scientific American опублікував інтерв’ю з Чарльзом Блером, спеціалістом з хімічної зброї з Федерації американських учених, який прокоментував ситуацію в Сирії.
- Що сталося о 2.00 ночі в передмісті Дамаска в середу, 21 серпня?
- Деякі свідки стверджують, що бачили спалахи, однак усі добре чули глухі удари вибухів, які й розповсюдили в повітря хімічний агент. Оскільки район - густонаселений, моментально заразилися дуже багато людей. Немає сумніву, що це була хімічна атака. Завдання інспекторів ООН – підтвердити сам факт застосування хімічної зброї, однак питання, хто її застосував, у їхню компетенцію не входить.
- Як саме експерти встановлюють, які хімікати були використані під час атаки? Чи експертизу проведуть на місці?
- Інспектори можуть як провести дослідження на місці, так і взяти зразки ґрунту в одну з 20 лабораторій за межами країни. Лабораторний аналіз має перевагу, адже дозволяє задіяти досконалішу апаратуру, ніж польовий. Як правило, ці види аналізу поєднують. Експерти починають свою роботу із того, що беруть зразки ґрунту, які запечатують, щоб уникнути потрапляння сторонніх предметів. Частину цих зразків аналізують на місці, а частину відправляють в лабораторію.
Зразки аналізують методом газової хроматографії та мас-спектрометрії, щоб встановити їх хімічний склад. Газова хроматографія дозволяє виділити із зразка окремі хімікати, виходячи із різної швидкості, з якою вони випаровуються. А мас-спектрометрія встановлює, які власне це речовини, на основі реєстрації спектра мас іонів, утворених внаслідок іонізації молекул проби. Отримані дані порівнюють з базою даних 2.000 отруйних речовин, які можна використати, як хімічну зброю.
- Чи є кінцевий термін, після якого буде вже неможливо знайти рештки отруйних речовин?
- Якщо це був зарин – найбільш розповсюджена бойова отруйна речовина нервово-паралітичної дії, – то його рештки в ґрунті зберігатимуться до 29 тижнів. У першу чергу їх слід шукати в воронках від вибухів бомб та снарядів, які були ним начинені. Оскільки від атак у Гуті постраждало багато людей, залишки отруйних речовин повинні міститися в ґрунті в достатній кількості, щоб їх можна було ідентифікувати.
- Якщо це був зарин, то за якими продуктами розкладу можна його визначити?
- Найважливіший з них – ізометилпропілфосфорна кислота. Є й інші, однак це найбільш вірний маркер.
- Наскільки важко виготовити таку зброю?
- Це дуже складно. Візьмімо, для прикладу, Лівію, яка мала власну програму створення хімічної зброї. Режим Каддафі створив великі запаси гірчичного газу, відомого ще з Першої світової війни. Але гірчичний газ далеко не такий токсичний, як нервово-паралітичні агенти, такі як зарин. А от налагодити випуск зарину лівійцям так і не вдалося, передусім тому, що США не допустило імпорту до Лівії речовин, з яких його виготовляють. В результаті Лівія згорнула свою хімічну програму.
- Сирія та Ізраїль – одні з небагатьох країн, які не ратифікували Конвенцію про заборону біологічної і токсинної зброї 1972 р. (Сирія підписала, але не ратифікувала, а Ізраїль не підписав і не ратифікував), яка зобов’язувала країни відмовитись від хімічної та бактеріологічної зброї та знищити її запаси. Чи мало це вплив на теперішні атаки?
- Лише сім країн не підписали дану конвенцію, проте після 1972 року є чимало випадків використання хімічної зброї (війна у В’єтнамі, громадянська війна в Північному Ємені, ірано-іракська війна, ірако-курдський конфлікт і т.д.). Значення Конвенції – передусім у переконанні світової думки у тому, що використання хімічної та бактеоріологічної зброї злочинне і неприпустиме. Сирія не приєдналася до Конвенції, адже першим це не зробив Ізраїль, і їй потрібен був захист проти Ізраїлю. Навряд чи коли-небудь сирійська влада передбачала можливість використання такої зброї проти своїх же громадян. Проте, оскільки вона не ратифікувала Конвенцію, то й відчуває себе вільною від юридичних зобов’язань перед міжнародною спільнотою.
Якщо газові атаки в Гуті організували урядові війська, то цьому можна знайти три можливих пояснення. Або це частина якоїсь складної раціональної стратегії, розрахованої на провідні країни світу, яку я поки не можу розшифрувати. Або це обличчя злочинного режиму Асада, готового на будь-які дії, щоб залишитися при владі. Або ж його режим впадає в паніку та втрачає зв’язок з реальністю, що правдоподібно в умовах міжнародної ізоляції. Не можна відкидати можливість, що газові атаки влаштували й самі повстанці, щоб у такий спосіб підставити сирійську владу й спровокувати міжнародне військове втручання.
(переклав Євген Ланюк)
31.08.2013