Німецькі консерватори хоч і виграють бій за електоральні преференції, але коаліції їм не уникнути. Питання лише в тому: буде вона дво- чи трипартійною. Точно відомо, що ксенофобська, прокремлівська «Альтернатива для Німеччини» (АдН) попри зростання її популярності, до наступного уряду не увійде.
Правоцентристський альянс – Християнсько-демократичний союз і його баварська сестринська партія Християнсько-соціальний союз – під керівництвом Фрідріха Мерца, згідно зі свіжою соціологією, набирає близько 30 відсотків голосів виборців. Тобто залишається безальтернативним лідером електоральних симпатій. Тому питання нині полягає не в тому, хто буде наступним канцлером Німеччини, а в тому, з ким зі своїх політичних опонентів хадеки формуватимуть уряд.
А нині всі парламентські партії Німеччини є тією чи іншою мірою опонентами ХДС/ХСС, навіть «Спілка 90/Зелені», з якою консерватори мають дуже близькі підходи до важливого питання військової допомоги Україні. Проте в такому дражливому для німців питанні, як міґраційна політики консерватори й «зелені» мають діаметрально протилежні підходи.
Опонентами є ліберали з Вільної демократичної партії (ВДП), навіть попри те, що ще з часів поділу Німеччини й у 1990-х роках вони були природніми спільниками ХДС/ХСС.
Вічним опонентом ХДС/ХСС є Соціал-демократична партія Німеччини, хоча обом політичним силам неодноразово доводилося створювати «велику коаліцію».
Жорстким опонентами є Ліва партія і і ще лівіший «Союз Сари Ваґенкнехт». А найприкрішим опонентом є вже згадана АдН, бо так її й тягне потоптатися на електоральному полі хадеків.
Тож хоча загальний переможець виборів 23 лютого виглядає до нудьги передбачуваним, хоча ми майже впевнені, що канцлерське крісло зарезервував за собою Фрідріх Мерц, склад коаліції все ще міцно висить у повітрі. Тому вибори – це лише початок історії.
То що саме нам пророкує соціологія? Наприклад за результатами опитування громадської думки, проведеного цього тижня демоскопічним інститутом Ipsos, якщо б вибори до Бундестаґу відбулися цієї неділі, то блок ХДС/ХСС, набрав би б 29%. Попри невеличке падіння (-1%) за минулий тиждень хадеки все ще значно випереджають всі інші партії. На другому місці, на жаль, з 21 відсотком ультраправа «Альтернатива для Німеччини» (АдН). Очікується, що нині урядуюча СДПН здобуде підтримку лише 16 відсотків населення. Коаліційний партнер соціал-демократів – «зелені» – можуть розраховувати на 13%. Решта партій нарізі перебувають на межі подолання виборчого бар’єру в п’ять відсотків.
За словами політиків з партії Мерца, найменш сприятливим результатом виборів для них була б ситуація, коли довелося б формувати трипартійну коаліцію. Досвід минулих чотирьох років яскраво засвідчив, наскільки обмеженим у своїх діях тоді виходить уряд, які бурхливі міжпартійні чвари можуть виникнути через багато питань внутрішньої та зовнішньої політики. Нестабільний трипартійний альянс став би відлунням проблем, які переслідували останній уряд, очолюваний СДПН у спілці з ліберальною ВДП та «зеленими», чий грудневий крах призвів до цих дострокових виборів.
Які ж можливі конфігурації майбутнього коаліційного альянсу. Наразі напевно можна стверджувати лише одне: у ньому не знайдеться місця для АдН. Усі інші партії завчасно заявили, що категорично відкидають можливість роботи з «альтернативцями» в одній коаліції.
У всіх інших евентуальних сценаріях, багато чого залежатиме від того, яку частку голосів отримає кожна партія порівняно з іншими. Спробуємо побавитися в цю гру.
Якщо правоцентристи і лівоцентристи, тобто ХДС/ХСС і СДПН (колись ці дві партії називали «народними» саме за потужні електоральну підтримку обох політичних сил) вдало проведуть вибори, то зросте ймовірність утворення так званої «Великої коаліції» (Große Koalition або скорочено GroKo). Така конфігурація влади в Німеччини попри свою політичну неприродність за останні роки вже стала доволі звичною. Починаючи з 1949 року, Німеччиною чотири рази керувала GroKo. Причому три з яких – за часів колишньої бундесканцлерки Анґели Меркель, тобто вже в ХХІ столітті.
Однак з часу, коли Фрідріх Мерц очолив консерваторів, вони значно змістилися праворуч. Так їм довелося реагувати на міграційні проблеми в країні й на зростання популярності АдН, яка вдало ці пролеми інструменталізовувала. Ця обставина робить майбутні компроміси з лівоцентристами більш складними, але аж ніяк не безнадійними.
«Після виборів буде нелегко», – заявив Мерц цього тижня. Питання, чи віддасть він перевагу співпраці з СДПН, чи спробує щастя з іншою партією, хоча б з тими самими «зеленими», він залишив відкритим.
Цікаво в цьому контексті згадати кейс лідера ХДС землі Гессен Бориса Райна. Нині він є чинним прем'єрміністром цієї землі, хоча після реґіональних виборах 2023 року його прем’єрство висіло на волосині. Проте Райн зумів шляхом витончених інтриг посварив між собою СДПН і «зелених». Коли справу було зроблено, він схилив СДПН до співпраці як молодшого партнера.
Мерц часто говорив про Гессен як про зразок для наслідування. На національному рівні також очікується, що СДПН буде більш гнучкою, особливо коли йдеться про боротьбу з нелегальною міґрацією, що є ключовою обіцянкою Мерца.
Якщо «Велика коаліція» стане реальністю, а до цього схиляються більшість політичних аналітиків, то чинний бундесканцлер Олаф Шольц не братиме участі в уряді. Він ще раніше заявив, що категорично відкидає свою участь в такому кабінеті з консерваторами. А от хто зі соціал-демократів набере ваги за GroKo, то це чинний міністр оборони Борис Пісторіус. До речі, багато хто середовищі СДПН виступав за те, щоб саме Пісторіус став партійним кандидатом у канцлери. Проте не вийшло – залишився Шольц.
Коаліція консерваторів і «зелених» теж має свій шанс на успіх, хоч і не такий великий як GroKo. Таку коаліцію жартома називають «Ківі» (за чорним і зеленим партійними кольорами, які теж присутні в цьому фрукті). Наразі три з 16 земель Німеччини перебувають під владою «Ківі»-коаліції. Але такий альянс був би новинкою на національному рівні.
З політичної точки зору, існує багато точок дотику у питаннях зовнішньої політики та оборонних витрат. Варто нагадати, що обидві партії гостро критикували Шольца за нерішучість у підтримці Києва. Тож такий альянс був би дуже бажаним для України, бо, як вже було сказано, обидві ці партії виступають за посилення військової допомоги ЗСУ. Шанси, що за «Ківі» ми нарешті отримали б довгоочікувані ракети TAURUS, істотно зросли б.
Але от їхні позиції щодо міґрації суттєво різняться: Мерц пообіцяв закрити кордони Німеччини в перший же день свого перебування на посаді, а «зелені» вважають такі плани незаконними. Цей розкол в міґраційному питанні поглибився минулого тижня, коли Мерц, проштовхуючи свої ініціативи щодо обмеження міґрації, не погребував навіть звернутися до АдН по підтримку. І такий екстравагантний крок відчутно послабив так званий брандмауер Німеччини проти ультраправих і викликав запеклі передвиборчі дебати про повоєнну ідентичність країни. Мерц намагався таким чином сподобатися виборцям, які нівроку бідкаються через міґраціні проблеми. Проте вийшло все з точністю до навпаки: ХДС/ХСС втратила один відсотковий пункт електоральної підтримки, а АдН, навпаки, – здобула.
Але, як вже було сказано, можлива й трипартійна коаліція. Зразу варто нагадати, що післявоєнна Німеччина не має великого й тим більше позитивного досвіду коаліцій з більш ніж двох партій. Тріада чинного канцлера Олафа Шольца, яку було сформовано після виборів 2021 року, була першим не надто вдалим тристороннім альянсом за понад шість десятиліть політичної історії ФРН. Хоча нинішня політична фрагментація та кінець традиційного двопартійного домінування можуть зробити такі домовленості новою нормою.
Насправді, тристороннього альянсу може бути важко уникнути, якщо до Бундестаґу знову увійдуть дві з трьох малих партій – «Спілка 90/Зелені», ВДП та Ліва партія – які зараз перебувають у парламенті.
У такому випадку найбільш вірогідними варіантами стане так звана «німецька» коаліція у складі ХДС/ХСС, СДПН і ВДП. Прізвисько «німецька» вона отримала знову ж за партійні кольори, які чудесним чином складаються в державний прапор Німеччини – чорний, червоний, жовтий.
Менш вірогідною є «кенійська» коаліція – ХДС/ХСС, СДПН і «зелені». Тут кольори партій відповідають вже чорно-червоно-зеленому прапору Кенії.
Аналітики вважають, що такий сценарій, який веде до трипартійної коаліції є вкрай небажаним, оскільки гострі розбіжності між коаліційними партнерами призведуть до того, що наступний уряд буде не більш сварливим, ніж попередній. І тоді ризик чергових позачергових виборів значно зросте.
