Задушні дні

Війнуло холодом у дні задушні –

Золотолисту наче й не було...

На цвинтарях близькі далекі душі

З-потойбіч – роздаровують тепло.

Літа над цвинтарями кругойдучі –

Он скільки листя вкотре нанесло.

Приходять до померлих – умирущі,

Час тихо налягає на весло...

Приходять, поки дня іще, з-посейбіч,

Де хвиля, не ощаджуючи й неміч,

Навідліг б’є об береги життя.

Вітри ж і тут гудуть, усюдисущі, –

Лиш їм одним відсіль є вороття.

Війнуло холодом у дні задушні...