До виборів президента США залишається менше місяця. Соціологія не виявляє впевненого фаворита.
Колишний президент Сполучених Штатів Дональд Трамп не любить драматичних потрясінь, якщо, звісно, не він їх влаштовує. А особливо, коли ці потрясіння ще й коштують йому грошей. «Я витратив 100 мільйонів доларів на боротьбу з небораком Джо, ми не боролися ні з ким іншим, ми не боролися з віцепрезиденткою, ми навіть не знали, хто вона в біса така. І раптом його вирішують відкликати і замінити кимось іншим. Йому кажуть “Джо, ти сильно програєш, тобі треба вийти з перегонів”», – щиро обурювався Трамп на передвиборчому мітингу в Поттервіллі, штат Мічиган.
Ось таке «шахрайство» з боку демократів – вважає експрезидент. І це після того, як Трампові вдалося досить потужно дискредитувати Джо Байдена й стати беззаперечним лідером президентських перегонів, переконливо вигравши теледебати, переживши замах на своє життя (навіть два). А тут стратеги Демократичної партії змусили офіційного кандидата, підтриманого на всіх праймеріз, вчинити безпрецедентний крок – зняти свою кандидатуру на користь віцепрезидентки, яку, нагадаємо, всі попередні опитування громадської думки репрезентували ледь не як найнепопулярнішу американську політикиню.
Утім це її реноме змінилося майже миттєво, а з ним і соціологічна ситуація. Камала Гарріс, яку ще недавно американці вважали опортуністичною та нещирою, зненацька стала чарівною та життєрадісною людиною. Тож демократи могли з повним правом заспівати свого неформального гімна: «Щасливі дні повертаються» (Happy Days Are Here Again).
Хоча заражатися надмірним оптимізмом ще явно зарано, бо передвиборча боротьба далеко не виграна. Гарріс, вийшовши в лідери електоральних симпатій ще в серпні, наразі зберігає першу позицію за собою. Проте становище її доволі хистке, а головне, динаміка останніми днями складається не на її користь. Так, наприклад, згідно з результатами свіжих опитування громадської думки, проведених Reuters/Ipsos, кандидатка від Демократичної партії випереджає свого конкурента на три відсоткових пункти. За Гарріс готові проголосувати 46%, за Трампа – 43%. Хоча ще двома тижням раніше різниця становила шість пунктів.
Найприкріше ж для Гарріс те, що підтримку вона втрачає в тих «хитких» штатах, де ще у вересні вона мала перевагу. Нагадаємо, що в США є сім штатів, де перемога республіканця чи демократа наперед невизначені: Арізона, Невада, Мічґан, Вісконсін, Джорджія, Північна Кароліна і Пенсільванія. Саме за прихильність виборців цих штатів і ведеться головна боротьба між кандидатами у президенти.
Загалом стратегія перемоги Гарріс базувалася на тому, щоб окрім суто «демократичних штатів» здобути перемогу у трьох «нейтральних». А саме: у Пенсільванії, Мічіґані й Вісконсіні. І спершу все йшло досить сприятливо для віцепрезидентки. Проте під кінець вересня ситуація почала змінюватися. І якщо нині Пенсільванія більш-менш твердо готова її підтримувати, то в двох інших штатах ситуація останнім часом складається доволі непевна. Нові дані засвідчують, що передвиборча кампанія Трампа набирає обертів у цих штатах, перетворюючи те, що і без того очікувалося як напружені перегони, у ще жорсткішу боротьбу за електорат.
Але є й ті поля битви, де Гарріс впевнено здобуває перемогу за перемогою. Причому інколи навіть на «чужому» полі. Так, численні опитування показують, що все більше республіканських виборців зраджують свого кандидата Дональда Трампа й переходять до Гарріс. І ця несподівана тенденція здатна змінити динаміку виборів, даючи кандидатці потенційну перевагу в ключових штатах, за які борються обидва кандидати на президентство.
Згідно з результатами останнього національного опитування New York Times /Siena College, проведеного з 29 вересня до 6 жовтня, 9 відсотків республіканських виборців заявили, що планують підтримати Гарріс на виборах у листопаді. Місць тому таких «перебіжчиків» було лише п’ять відсотків.
Водночас, опитування показують, що підтримка Трампа з боку демократичних виборців знизилася з шести відсотків у попередньому опитуванні Emerson College до чотирьох відсотків у останньому.
«До честі Гарріс слід визнати, що вона доклала значно більше зусиль, щоб здобути підтримку республіканців, ніж деякі демократи в минулому. У Пенсільванії, наприклад, команда Гарріс відкрила 50 штаб-квартир, головним чином у сільських, консервативних частинах штату з прицілом на те, щоб досягти успіху серед виборців Республіканської партії, які не в захваті від Трампа. Як ми бачили на республіканських праймеріз претендентка у кандидати Ніккі Гейлі опиралася на нетривіальний сеґмент республіканського електорату, який вважає себе правими, але просто не може змусити себе віддати свій голос за Трампа», – розповів у коментарі для видання Newsweek Томас Ґіфт – директор Центру політики США Університетського коледжу Лондона.
Експерт зауважив, що передвиборча стратегія Гарріс відрізняється від стратегії її попередниці, колишньої держсекретарки Гілларі Клінтон, яка під час передвиборчих перегонів 2016 року назвала прихильників Трампа «збіговиськом жалюгідних». «Зусилля Гарріс досягти успіху помітно контрастують із Гілларі Клінтон у 2016 році, яка назвала багатьох із цих республіканських виборців “негідними” та де-факто списала з рахунків значні частини республіканського електорату», – розповів Ґіфт.
Друге поле битви, де Гаріс впевнено перемагає – це жіночий електорат. Головною зброєю віцепрезидентки став захист права жінок на аборт, яке оспорює Трамп. Ось як описує цю ситуацію професор політології Кілського університету Майк Таппін: «Позиція Гарріс щодо права жінки на аборт привернула багатьох жінок-виборців до її особи та відвернула від кандидатури Трампа. Багато урядів штатів, де домінують республіканці, починають криміналізувати аборти для своїх громадян, а в деяких штатах медичний персонал, який проводить такі операції, може бути звинувачений у вбивстві».
Окрім того, проблемою Трампа є його стійкий образ гендерного шовініста, мачо, який брутально й безцеремонно ставиться до жінок. Такий образ йому створили численні позови жінок, які звинувачували експрезидент в сексуальних домаганнях.
Опитування засвідчили, що жінки в переважній більшості підтримують Гарріс. Наприклад, за результатами свіжого соціологічного дослідження, проведеного New York Times /Siena College, 56 відсотків жінок-виборців підтримали Гарріс. Віцепрезидентка лідирує серед жінок у всіх штатах, окрім Арізони. У штаті Ґранд-Каньйону 50 відсотків респонденток заявили, що підтримують Трампа, тоді як 47 відсотків підтримують Гарріс.
Бо все, на що спромігся Трамп у намаганні завоювати симпатії електорату прекрасної статі, – це заявити в дописі у соцмережі Truth Social, що жінки будуть «щасливими» і «знову чудовими», якщо він виграє президентські вибори.
«З огляду на те, що вибори 5 листопада наближаються, жінки, які становлять найбільшу частку голосів виборців, матимуть вирішальне значення для визначення результату, особливо в “хитких” штатах», – зазначив Теппін.
У цьому контексті варто підкреслити, що Камалу Гарріс публічно підтримала авторитетна представниця Республіканської партії Ліз Чейні. У її особі, можна сказати, зімкнулися до купи два електоральні поля і республіканське, і жіноче.
«Як консерваторка, як людина, яка вірить у Конституцію та піклується про неї, я глибоко задумалася над цим. І через небезпеку, яку представляє собою Дональд Трамп, я не тільки не голосуватиму за нього, але я голосуватиму за Камалу Гарріс», – заявила Чейні, виступаючи в Університеті Дьюка.
Щобільше, навіть її батько Дік Чейні, колишній віцепрезидент (за президентства республіканця Джорджа Буша-молодшого), сказав, що планує також голосувати за Гарріс. «У 248-річній історії нашої країни не було людини, яка б становила більшу загрозу для нашої республіки, ніж Дональд Трамп. Як громадяни кожен з нас зобов’язаний поставити країну вище партійності, щоб захистити нашу Конституцію. Ось чому я віддам свій голос за віцепрезидентку Камалу Гарріс», – заявив він.
Утім, як вже було сказано, всі ці заяви, всі ці соціології ще далеко не гарантують перемоги Камали Гарріс. Нам відомо, як печально для демократки Гілларі Клінтон завершилися вже згадані вибори 2016 року попри її звитяжну соціологію. З того часу в середовищі демократів з наближенням дня виборів прослідковується схильність до паніки. Хоча й у республіканців є причина якщо й не панікувати, то принаймні нівроку хвилюватися.
