Туреччина подала заявку на вступ до БРІКС. Чи свідчить це, що Анкара пориває зі Заходом і зближається з Москвою?
Про те, що Туреччина офіційно надіслала заявку на вступ до організації БРІКС, стало відомо цього тижня з публікації інформаційної аґенції Bloomberg. Хоча сама подія відбулася ще кілька місяців тому. Джерела аґенції пояснюють цей крок Анкари невдачами на шляху до євроінтеграції.
Адже Туреччина подала заявку на ступ до європейської спільноти ще 1987 року. Перемовини про вступ до Європейської Унії вона веде з 2005 року і вже давно в них не проглядається жодного поступу. А 2016 року процес взагалі було заморожено. Брюссель небезпідставно закидає Анкарі перманентні порушення прав людини, нехтування верховенства права, переслідування опозиції та масу інших порушень, несумісних з перспективами членства в елітному європейському клубі.
Хоча окрім образи на Євроунію Туреччина має й інші резони вступити до БРІКС. Як розповіли аґенції Bloomberg джерела, близькі до адміністрації президента Реджепа Таїпа Ердоґана, турецька влада вважає, що геополітичний центр тяжіння «зміщується від розвинених економік у бік розвиткових країн». За їхніми словами, Туреччина розглядає членство у БРІКС як можливість посилити економічну співпрацю з Росією та Китаєм, а також реалізувати свій потенціал у галузі енергетичної взаємодії між Азією та Європою.
Що ж, Туреччина прагне посилити свій глобальний вплив і налагодити нові зв'язки за межами своїх традиційних західних партнерів. І це, в принципі, має прагматичний сенс. Анкара запевняє, що нібито не бажає резиґнувати зі своїх зобов'язання як ключового члена НАТО в реґіоні. Проте ця заявка на вступ до БРІКС є нічим іншим, як свідченням про щонайменше послаблення в’язків з іншими членами НАТО. Особливо на тлі відносно приязних взаємин між Ердоґаном і Путіним після повномасштабного вторгнення Росії до України в лютому 2022 році.
«Туреччина може стати сильною, квітучою, престижною й ефективною країною, якщо поліпшить свої відносини як зі Сходом, так і з Заходом. Будь-який інший спосіб не принесе користі Туреччині, а лише зашкодить їй», – заявив Ердоґан під час нещодавньої поїздки до Стамбула.
Керівна Партія справедливості і розвитку вже давно звинувачує західні країни в тому, що вони перешкоджають прагненню Туреччини до створення самодостатньої оборонної промисловості й сильної економіки. Президент Ердоґан висловлює також зацікавленість у приєднанні до Шанхайської організації співпраці, створеної Росією і Китаєм. «Ми не повинні вибирати між Європейською Унією і Шанхайською організацією співпраці, як дехто стверджує. Навпаки, ми повинні розвивати наші відносини з цими та іншими організаціями на основі взаємної вигоди», – стверджує він.
«БРІКС – це організація, яка збільшує різноманітність підходів, ідентичностей і політик у світовій економічній системі», – заявив міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан після участі у червневій зустрічі міністрів закордонних справ БРІКС.
Донедавна до групи БРІКС входило п’ять країн, назви яких й утворили цю абревіатуру: Бразилія, Росія, Індія, Китай та Південна Африка. Цьогоріч членство значно розширилося, до групи додалися Іран, Об'єднані Арабські Емірати, Ефіопія та Єгипет. Саудівська Аравія була запрошена, але королівство ще не долучилося, принаймні офіційно. Про своє бажання вступити до БРІКС заявили також Малайзія й Таїланд. Під час візиту Путіна до Баку аналогічне бажання висловив і президент Азербайджану Ільхам Алієв. Чергове розширення організації може відбутися на саміті, який відбудеться в Казані з 22 до 24 жовтня. Єдиною країною, яка спершу заявила про бажання долучитися до БРІКС, а потім категорично відкинула таку опцію, була Аргентина. І то лише завдяки приходу до влади президента-реформатора Хав'єра Мілея.
У когось може виникнути запитання: а як Туреччина зможе поєднувати своє членство в західному військовому блоці НАТО з членством у БРІКС, куди входять здебільшого країни-опоненти Північноатлантичного альянсу? А дуже просто. Річ у тому, що БРІКС не передбачає якихось політичних, а тим більше військових рамок і обмежень. Це радше коло країн, які заявили про намір співпрацювати в зовнішньоекономічній царині. БРІКС в цьому сенсі радше можна порівняти з такими міжнародними інституціями, як Світовий банк чи Міжнародний валютний фонд. Хоча й це порівняння доволі кульгає, адже СБ чи МВФ передбачає безпосередню співпрацю у фінансовій сфері, а БРІКС лише опосередковано може допомогти отримати доступ до фінансування через свій Банк розвитку.
Якщо ж когось непокоїть потенційна об’єднана військова потуга БРІКС, здатність організації протистояти, наприклад, Північноатлантичному альянсу, то зразу можемо заспокоїти: жодної такої небезпеки й близько не проглядається. Особливо якщо пригадати, що в сам БРІКС входять країни, між якими перманентно виникає військова напруга. Яскравим прикладом цього є Індія і Китай.
Тепер підходимо до питання питань: чи означатиме вступ Туреччини до БРІКС, що країна ще більше зблизиться з Москвою на шкоду Києву, Брюсселю і Вашінґтону? Аж ніяк. Скоріше йдеться про певне загравання з Пекіном. Бо, як стверджують експерти, актуальне розширення БРІКС відбувається аж ніяк не через бажання нових країн-членів підтримати Москву, яка веде загарбницьку війну. Навпаки, російський чинник є радше стримуючим. А розширення БРІКС значною мірою пов'язане з тим, що Китай намагається посилити свій глобальний вплив. Пекін намагається перетягнути на свій бік країни, які ще зовсім недавно вважалися союзниками Сполучених Штатів.
Експерти зі зовнішньоекономічних питань припускають, що адміністрація Ердоґана таким чином намагається, зокрема, залучити китайських інвесторів. Особливу надію Туреччина покладає на інвестиції від виробників електромобілів з КНР. Адже Європейська Унія і Сполучені Штати запровадили шалені мита на китайські електромобілі, зробивши фактично невигідним їх експорт на Захід. Якщо ж лінії автомобілебудування з китайських комплектуючих запрацюють в Туреччині, то підприємці можуть скористатися перевагами митного союзу Анкари і Брюсселя для розширення доступу до ринку об’єднаної Європи.
Цікаво, що паралельно Туреччина все ж докладає зусиль для відновлення перемовин про членство в ЄУ. «Це залишається стратегічною метою», – заявив Фідан минулого тижня після участі у неформальних переговорах з колегами з ЄУ, які відбулися вперше за п'ять років. Таким чином фактор БРІКС можна розглядати і як інструмент тиску Анкари на Брюссель для активізації процесів турецької євроінтеґрації.
