Дуже мені полегшало на душі, коли довідався, що не лише українці люблять поширювати фейки, а й наші друзі поляки. Книга, що має 594 сторінки і називається «Королівський дар. Що поляки дали світу», ввійшла до рекомендованого польським міністерством освіти списку шкільного читання. Авторів цього «дару» двоє: учителька італійської та французької, охоронець, він же кікбоксер і письменник. Мета книжки – повернути полякам поляків. На обкладинці застереження, що це лише перший том «монументального твору» про великих поляків, які прислужилися світові і яких – о жахіття! – світ намагається вкрасти.
Я вже давніше здибав в мережі визначення, що Джозеф Конрад – «великий польський письменник, який писав англійською», і фактично не маю що тут заперечити. Адже Франца Кафку чехи теж вважають чеським письменником. З тих самих причин не бачу застороги, щоб не вважати українським письменником Яна Потоцького, який писав французькою, а створив театр у Тульчині. Інша річ, що світ так не вважатиме. І це лише наша загумінкова забава.
«Світ знає Фредеріка Шопена і Марію Склодовську-Кюрі, але не всі їх вважають поляками, – волають автори. – Так само, як і Миколая Коперника... Багато є осіб польського походження, яких за їхні заслуги поважають у світі, а в Польщі вони цілковито незнані, викреслені з історії. Час це змінити».
Як українці є праотцями всіх на світі цивілізацій, так і поляки винайшли все, що лише винайдене. Казімєж Прушиньський винайшов кіноапарат. Але! «Не запатентував свій винахід, через те не він, а брати Люм'єр черпали користь зі свого відкриття». Поляк Юліян Охорович – який, до речі, викладав у Львові і займався спіритичними сеансами – винайшов телефон, але теж не запатентував. У книжці таких учених-невдах багато. Завше їх або хтось випереджав, або не помічав, але також багато відвертих бздур, які починаються словами «згідно з не до кінця підтвердженою інформацією...», а далі йде якась ахінея про фантазійні пристрої, яких ніхто ніколи не бачив.
Як це нагадує нам винахід рентгенівських променів Іваном Пулюєм, який теж свого винаходу не запатентував. Не кажу вже про фантазійних російських винахідників, яким теж якісь «яйця» заважали. А коли заґуґлити сучасних російських учених, то отримаємо таку картину: Жорес Алфйоров, Георгій Перельман, Міхаіл Гельфанд, Юрій Оганесян, Андрєй Гейм, Алєксєй Старобінскій, Рашид Сюняєв. Ніхто з них не русскій.
Описаний у книжці також винахідник Францішек Рихновський (1850–1929). Нам він цікавий тим, що з 1877 року мешкав у Львові на Хорунщині (Чайковського, 17) і у Львові похований. Цей доволі дивний чоловік справді зробив кілька винаходів, але здебільшого то були якісь фікції. Недарма одні його називали генієм, інші – маніяком і божевільним.
«Сам до кінця не знаю, чи маємо тут справу з талантом, навіть генієм – чи з черговим львівським сьвірком. Але то сьвірком над сьвірками!» – писав Януш Васильковський.
Рихновський був надзвичайним оригіналом і диваком. Середнього зросту, бородатий, з животом, у капелюсі з пером, з-під якого спадало на плечі довге сиве волосся. А ще він мав величезного огіркоподібного носа. На краваті блищала велика перлина, яку він отримав за деякі послуги від королеви Румунії Кармен Сільви, а на його грудях висів орден від королеви Вікторії.
Рихновський, як подає книжка, «видмухував з гутаперчової рурки» свої власні промені, які «були дуже помічні в лікуванні ревматизму, цукриці, сухот, сифілісу, сліпоти і навіть безплідності». Читати в наш час такий фейк, та ще й у книжці, рекомендованій міністерством, – більш ніж дивно.
А далі ще дивніше. Американці запропонували Рихновському 4,5 мільйона доларів за його винахід, але він відкинув їхню пропозицію «з патріотичних причин. До кінця був переконаний, що його винаходи не можуть покинути польську землю». Ну і сталося за його бажанням: «до кінця життя тримав у таємниці свій секрет і забрав його в могилу». Тут лунає гомеричний регіт.
Ще одним цікавезним «винахідником» був Адам Осташевський, який займався геть усіма науками, які лише були, включно з магнетизмом. Прославився насамперед своєю ексцентричністю, засумнівавшись у теорії будови світу, розробленої Коперником. Як писав про нього Тадеуш Бой-Желенський, «все своє життя він працював над теорією, згідно з якою Сонце міститься в центрі Землі, і те, що ми бачимо на небі, є лише його відображенням». Скориставшись лазівкою в міжнародному праві, він також заявив, що якщо якась земля не має власника, то може бути приватизована. Таким чином він став самопроголошеним імператором Антарктиди.
Осташевський винайшов чудові літальні машини марки Стібор, які мали тільки одну ваду: не літали. «Хоча Стібори не літали (!!!), але візія поляка визначила напрямок праць, які допровадили до появи сучасного гелікоптера».
Про багатьох з тих великих поляків автори написали, що вони заслужили Нобеля, але... не отримали – хто «за кару», хто «не дожив», когось не помітили... .
Цікаву особливість цієї книжки помітив Яцек Подсядло: «Поза регулярним непризнаванням Нобеля, увагу читача може привернути ще така закономірність: поляки, які з Польщі не виїхали, не дали світові нічого. Майже всі герої книжки або з Польщі втекли, або були вивезені, або виїхали по хліб. Яка наука звідси плине для учнів, не знаю».
Сам стиль цієї малограмотної книжки Подсядло називає безстильним: «Цілість справляє враження чорновика, на викінчення якого авторам забракло часу». А далі він зайнявся значно скрупульознішим дослідженням, забиваючи в Google окремі фрази і з подивом знаходячи плагіат як з інших книжок, так і з Вікіпедії.
А тим часом ця книжка широко розрекламована, отримала чимало позитивних відгуків від патріотично налаштованих читачів. Ще би! Майже сотня геніїв! Правда, половина з них пустоцвіт.
Дивно, що у нас ще ніхто таку книжку не уклав на чолі з професором Іваном Сірком.
12.06.2024