Дисидент, політик та борець за незалежність Степан Хмара помер 21 лютого у віці 86 років.
“Не хочу в це повірити. Не хочу це писати. Мій найдорожчий у світі чоловік помер. Все. Ми робили все, що могли, і навіть більше. Ми так хотіли, щоб він був з нами, коли проголосять нашу Перемогу! Я так хотіла бачити його щасливе обличчя! Його прекрасне обличчя! Бо він був таким красивим навіть у свої 86. Його голубі очі вже не були такими чисто голубими, але все ж бездонними. Він так любив Україну і українців. Він рвав свою душу і серце за неї”, — написала дружина Степан Хмари Роксолана.
У вересні 2023 року Степана Хмару госпіталізували у віденську клініку. Напередодні він скаржився на сильний біль у спині. Йому підтвердили непростий діагноз. Згодом громадськість просили допомогти родині фінансово для лікування важкої хвороби та проведення хіміотерапії. "Лікування потребує немалих грошей, яких Степан Хмара, будучи чотири рази народним депутатом України, Героєм України, ветераном української політики, колишнім політв’язнем, на жаль, не має”, – написав на своїй сторінці у fb ексдепутат Ігор Мосійчук.
Незважаючи на погане самопочуття, в останні місяці життя Степан Хмара продовжував активну громадську діяльність. Зокрема навесні та влітку 2023 року він брав участь у судових процесах над беркутівцями, які розстрілювали мирний Майдан.
ДЛЯ ДОВІДКИ:
Степан Ількович ХМАРА народився 12 жовтня 1937 року в селі Боб’ятин Сокальського району Львівської області. Дитинство припало на повоєнні роки, голод 1946–1947 років і боротьбу УПА.
Навчався на стоматологічному факультеті Львівського медичного інституту. У студентські роки багато зусиль докладав, щоб відшукати заборонену літературу для самвидаву.
У 1980 році КДБ заарештувало його й засудило до 7 років ув’язнення в таборах суворого режиму та 5 років заслання за “українську націоналістичну діяльність”. Степан Хмара відбував покарання в таборах для політв’язнів №35 та №36 на Уралі.
У 1987 році дисидент повернувся в Україну. У 1988 році став одним із керівників Української гельсінської спілки — політичної опозиції комуністичному режиму. У квітні 1990 року вона перетворилася на Республіканську партію.
У 1990-му Степана Хмару обрали народним депутатом українського парламенту.
У жовтні 1990 року політик підтримав студентську Революцію на граніті. Степан Хмара прийшов у табір протестувальників і теж витримав 13-денне голодування.
У 1992 році Хмара створив і очолив Українську консервативну республіканську партію (УКРП).
15 грудня 2001 року УКРП саморозпустилася і її члени перейшли в партію “Батьківщина”. Так Степан Хмара став заступником голови “Батьківщини” Юлії Тимошенко й зміг взяти участь у парламентських виборах 31 березня 2002 року під номером 10 виборчого списку БЮТ.
У 2004 році Степан Хмара був активним учасником Помаранчевої революції: підтримував Віктора Ющенка.
16 березня 2005 року політик вийшов із фракції “Батьківщини”. Втім, вже на парламентських виборах 26 березня 2006 року брав участь за списком альянсу “Український народний блок Костенка і Плюща”.
Через рік після Революції Гідності, у жовтні 2015-го, Степан Хмара оголосив голодування на підтримку політв’язнів Лук’янівського СІЗО.
21.02.2024