Абсолютизм Барбіленду

Жіночий абсолютизм Барбіленду (за мотивами фільму Ґрети Ґервіґ «Барбі»)

Фільм Ґрети Ґервіґ «Барбі» (2023) пропонує макет суспільства ідеального дня, який має властивість безконечно повторюватись і жодним чином не викликає тривоги у тих, хто є «дієвими» суб’єктами у цьому суспільстві.

Ці суб’єкти, по суті, не здатні на жодне волевиявлення, оскільки є іграшками – вони існують у межах уяви того, хто здійснює маніпуляції над ними, тобто вони функціонують у заданих рамках, і жодним чином не оцінюють їх та водночас не рефлексують щодо себе самих та тої «реальності», у якій опинились. Вони представляють собою безжиттєвих Франкенштейнів. У цьому суспільстві нема такого поняття, як смерть, і відповідно нема і життя, є лише колоподібний потік із процесів, котрі повторюються об’єктами, і так засвідчують їхню присутність у цьому топосі.

Кожен з тих, хто «живе» у цій «реальності» постійно окликає інших: «Привіт, Барбі», що демонструє їхню спільну залученість у процеси їхньої «спільноти» (Барбіленд). День Барбі передбачає постійні зустрічі, які не мають жодного іншого смислу, окрім засвідчення присутності того, чи іншого суб’єкта у цьому просторі. До того ж всі вони носії одного і того самого імені: у «чоловіків» – Кен, у жінок – Барбі, всі вони репрезентують якогось одного чоловіка і якусь одну жінку, що виключає будь-яку індивідуальність.

Головна героїня майже постійно підкреслює те, що вона – стереотипна Барбі: «I’m not Adventure Barbie, I’m Sterotypical Barbie!».

Перед нами антиутопічне суспільство, де основна цінність – насолода і реалізація можливостей Барбі, що дещо нагадує суспільство показане Олдосом Гакслі у «Чудовому новому світі». Кастовість у суспільстві Барбі показана через поділ на Барбі та Кенів: «She’s everything. He’s just Ken». У Барбі не виникає жодних проблем, вона не задає запитань, які не передбачені її роллю, вона насолоджується існуванням (хоча не задіює при тому своєрідної соми) і, зрештою, ні над чим не задумується: «I don’t have anything big planned. Just a giant blowout party with all the Barbies, and planned choreography, and a bespoke song. You should stop by».

Поряд із цим у Барбіленді, як і в будь-якому суспільстві, є свої вигнанці, які не входять у сферу інтересів інших членів суспільства. Вигнанці витіснені із життєдіяльності соціуму, про них не прийнято розмовляти. Такою вигнаницею є дивна Барбі, яка мешкає осторонь від інших і її образ містифікується Барбі та обростає легендами, стає своєрідним небажаним елементом у цій ідеальній «реальності»: «Come into my weird house. Hi! I’m Weird Barbie. I can do the splits. I have a funky haircut. and I smell like basement». Саме з нею доводиться розмовляти стереотипній Барбі тоді, коли з нею трапляються речі, що не відповідають її ролі, у цей момент вона перебуває із нею в одному дискурсивному полі, і водночас випадає із звичного дискурсу, стає такою ж іншою для того суспільства, до якого недавно належала, була частиною єдиного «ядра».

У стереотипної Барбі раптово з’являються думки про смерть, які вона озвучує іншим Барбі під час вечірки, але одразу ж позбувається їх та намагається говорити звичними для неї фразами. Уже наступного ранку вона помічає фізіологічні трансформації, а оскільки для її «подруг» ця ситуація теж неординарна і вони жодним чином не можуть її вирішити, що, власне, провокує її шукати вирішення за межами сфери існування, тому вона звертається до дивної Барбі, що виступає у цьому контексті своєрідним джерелом забороненого «знання» («знання», яке не потрібне для існування у цій спільноті, де все має відбуватись за певним алгоритмом, це «знання» для цієї спільноти видається надлишковим).

Дивна Барбі стає провідником стереотипної у світ, «похідним» якого є Барбіленд. Вона змушує Барбі зробити «вибір» (прийняти рішення), не передбачаючи «вибору» як такого: «You have to go to the real world. You can go back to your regular life, and forget any of this ever happened. Or you can know the truth about the universe», формально вона висуває дві опції, але одна з них не може себе реалізувати за цих обставин: «No. We’ll do a redo. You’re supposed to want to know. Okay? Do it again. The choice is now yours».

Долає своєрідну «межу» головна героїня, застосовуючи різні транспортні засоби та проходячи всі стихії, зрештою, це стає для неї початком ініціації – вона переборює власну ляльковість, не усвідомлюючи цього, адже мета її «подорожі» – повернути собі попередній зовнішній вигляд. Барбі на початку свого шляху не прагне жодних змін у тому суспільстві, де «проживає» знову і знов свій ідеальний день. Та коли головна героїня потрапляє у реальність, яка відмінна від тої «реальності», у якій та існує, вона усвідомлює, що є лише сублімованою проекцією, яка не відповідає дійсності і що її присутність не викликає того захвату, який вона очікувала у жінок, а навпаки, дівчатка зневажливо до неї ставляться: «You’ve been making women feel bad about themselves since you were invented», вона намагається повернутись, хоча «повернення» не можливе.

Опинившись у компанії «Mattel», яка, власне, і є її творцем, вона отримує запрошення «знову» повертатись до свого попереднього «життя» – буквально їй пропонують іграшкову коробку: «Get into the box and we’ll go back to Barbieland», в яку та повинна залізти, що є символом рамки, яка надається їй, і вихід за цю «рамку» для неї – недопустимий, по суті не вписується у «роль». Первинна причина, що змусила її вирушити у подорож, до цього моменту зазнає трансформації, перед нею розкривається «знання», яке не дозволяє їй прийняти звичну «рамку», тому вона намагається втекти.

«Mattel» як репрезентація певної інституції дозволяє їй це зробити – всі спроби її зупинити видаються кволими, вона знаходить «вихід» і в цьому їй допомагає «привид» засновниці цієї компанії, адже будь-яка інституція передбачає контрольовану революцію. Саме Барбі репрезентує у собі своєрідного «революціонера» у цій системі, за нею поступово закріплюється нова «роль», яка має контрастувати із її «стереотипністю». Рупором «нових» маніфестів, які звучать у Барбіленді стають жінки, яких приводить з собою Барбі. Ці «маніфести» отримують підтримку, оскільки знову ж таки виступають контрастними до існуючих. Поки Барбі з’ясовувала причини власних трансформацій, Барбіленд почав підпорядковуватися «ідеології» Кенів, тому вона, з допомогою нових подруг протиставляє себе цим «новим» віянням.

Етап, коли вона усвідомлює себе у цій соціальній структурі, становить для неї ініціацію, що пов’язана зі смертю попереднього образу та «ролі»: «She’s not dead. She’s just having an existential crisis». Коли вона виконує своє завдання – поширює серед Барбі «маніфести» та повертає їм контроль над Барбілендом, головна героїня розуміє, що не може зайняти своє попереднє місце, вона вбачає, що здатна творити смисли самотужки, тому покидає назавжди «утопію» та вирушає у реальний світ, і знову ж таки її провідником стає засновниця компанії «Mattel», яка надає їй «вільний» вибір.

Окрім Барбі, які займають центральне місце, у Барбіленді також присутні Кени. Вони виступають допоміжними елементами цієї «реальності», які не мають особливих привілеїв, ну, і, зрештою, як означує себе один із них: «I just don’t know who I am without you». Кен усвідомлює себе лише через Барбі, й існує лише, коли на нього звертає увагу головна героїня. У соціальній структурі Барбіленду Кенам доступне обмежене «знання». Коли стереотипна Барбі вперше покидає сферу існування, то разом із нею цю сферу залишає і Кен – вони обоє на той момент перебувають у витісненій позиції. Для Кена ця мандрівка – зіткнення із «знанням», яке було для нього раніше недоступним. Інтерпретацію цього «знання» він приносить у «свій» світ, а разом з тим захоплює контроль у Барбіленді – виходить із пригніченої позиції, трансформуючись у того, хто пригнічує сам, по суті вони пропонують той самий соціальний устрій, але його обернену версію – центральним стає уже не Барбі, а Кен.

Вони не мають жодної ідеології, яка б виправдовувала їхню домінантну позицію, тому швидко здаються, коли перед ними виникають труднощі, які вони не здатні вирішити, їхня «роль» (Барбі і Кена) – обмежена: «To be honest, when I found out the patriarchy wasn’t about horses I lost interest». Тому вагомою стає зовнішня допомога Грейс, яка приносить у цей світ «нові» наративи, які перепрограмовують Барбі: «Because you’re supposed to stay pretty for men but not so pretty you tempt them too much or you threaten other women. Because you’re supposed to be part of the sisterhood but always stand out». Вони починають існувати у цих «нових» наративах, піддаючи сумніву попередні, що, власне, стається не лише із Барбі, а й і з Кенами: «Maybe its time to discover who Ken is».

Сприймаючи себе невіддільною частиною Барбі, Кен функціонує у дискурсі закоханого. Транслює у її бік мовлення та дії, які підтверджують це, які мають «значення» лише у межах Барбіленду: «Here I’m just a dude and you know what? That’s enough». У той самий час Барбі залишається недосяжним ідеалом, що нагадує середньовічну даму серця – стосунки між ними не можливі, вони не передбачені у цій «ідеальній» структурі: «She was discounted by Mattel because a pregnant doll was just too weird».

Поруч із ініціацією Барбі відбувається також ініціація Кена. Вони обоє стикаються із кількома світосприйняттями, дискурсами і приймають їх, що демонструє входження суб’єкта у соціальний простір, аби зайняти у ньому «місце», відповідати його «критеріям». Зустріч з «іншим» дає їм таку можливість (для Барбі іншим стає найперше дивна Барбі, а згодом Грейс та її дочка і, звісно, засновниця компанії «Mattel»), але варто зазначити, що Барбі продовжує відігравати роль іншого для Кена, роль того, за допомогою якого відбувається трансформація героя та в кінцевому результаті його ідентифікація: «You’re Ken» (як говорить йому головна героїня, коли він запитує, хто він такий і так озвучує його не лише ім’ям, а декларує перед ним своєрідне призначення, у такий спосіб вона відділяє його від себе та розриває цей нерозривний зв'язок). Себто жінка виступає у класичній ролі того, хто вводить суб’єкта у символічне, оскільки Кен є її похідним елементом, то лише вона може ініціювати цей процес.

Герої опиняються у новому дискурсі, у Барбіленді відбувається своєрідна революція (по суті контрольована «революція», оскільки Барбі не готові ділити владу із Кенами, їм пропонуються не зовсім рівні права, вони лише частково імплікуються у їхні «інституції»), де на перший план виходить звичайна Барбі, яка репрезентує у собі образ звичайної жінки, яка не приховує свої слабкості, але не відомо, наскільки успішним стане цей проект, хоча функціонери компанії пророкують їй успіх.