З 1975 року він мешкав і творив у Франції.
У середу, 12 липня, стало відомо, що у віці 94 років помер чеський письменник Мілан Кундера – один із найавторитетніших світових літераторів минулого століття. Про це повідомила газета České noviny. З 1980-х Кундера пише свої книги французькою мовою, і для частини публіки він більше відомий як французький письменник із чеським корінням.
Мілан Кундера народився у місті Брно першого квітня 1929 року. Після Другої світової війни підробляв різноробом та джазовим музикантом. У 1948 році закінчив школу і почав навчатися на філософському факультеті Карлового університету (Прага), вивчав музикознавство, кінематографію, літературу й естетику. Після двох семестрів перевівся на факультет кіно Празької академії музичного мистецтва.
1948 року майбутній письменник вступив до лав комуністичної партії. Проте вже в 1950 році він та ще один чеський письменник, Ян Трефулка, були виключені з партіï за «антипартійну діяльність». Кундеру також вигнали з академії. Письменник використав цей інцидент для написання роману «Жарт».
Проте 1952 року Кундері вдалося відновитися у виші й завершити студії. Потім він працював асистентом а пізніше професором академії на факультеті кіно, викладав світову літературу.
1953 року Кундера опублікував свою першу поетичну збірку «Людина, Дикій Сад» (Člověk zahrada širá). До середини 1950-х займався перекладами, есеями, драматургією. Він став відомим після публікації циклу новел «Смішні кохання» (Směšné lásky).
У його першому романі «Жарт» (1967) йдеться про становище чеської інтелігенції в умовах соціалістичної дійсності. Цього ж року Кундера взяв участь у IV з'їзді спілки письменників Чехословаччини, де вперше відкрито прозвучали заклики до демократизації суспільного та політичного життя країни і який розпочав процеси, що призвели до «Празької весни».
Після вторгнення радянських військ до Чехословаччини в серпні 1968 року Кундера брав участь у низці демонстрацій та зборів протесту, за що був позбавлений можливості викладати. Його книги вилучили з усіх бібліотек Чехословаччини.
У 1970 році Кундера закінчив другий роман «Життя деінде (Život je jinde), який у гротескно-сюрреалістичній формі розповідає про кризу особистості та творчу деградацію поета в умовах формування соціалістичної Чехословаччини.
1975 році Кундера був запрошений на посаду професора до Ренського університету (реґіон Бретань, Франція). Там він і залишився на еміграції. 1981-го отримав громадянство Франції.
Четвертий роман Кундери «Книга сміху та забуття» (Kniha smíchu a zapomnění, 1978) вийшов уже у Франції. За нього влада Чехословаччини позбавила письменника громадянства, його книги були заборонені на батьківщині.
Роман «Нестерпна легкість буття» (Nesnesitelná lehkost bytí), який розповідає про Прагу 1968 року, був написаний 1982 року й опублікований у Франції через два роки. Книга принесла Кундері всесвітню славу. Роман екранізував 1988 року режисер Філіп Кауфман.
Навіть падіння комуністичного режиму в Празі не змусило письменника повернутися на батьківщину. Він так і прожив у Франції решту свого життя. Не змінили ситуації ні перепросини чеської влади, ні надання Кундері звання почесного громадянина його рідного міста Брно 2009 року, ні повернення чеського громадянства 2019 року. Кундера лише зрідка відвідував рідну Чехію.
12.07.2023