Товар Україна

Гражданин начальник скачет

Документом на ветру,

А на рельсах время плачет –

Будем счастливы к утру!

(Юрій Шевчук. «ДДТ»)

Слідом за шоколадом, який не припав до смаку російському зубу, настала черга інших артикулів; слідом за Петром Порошенком поскаржився на східних партнерів і Дмитро Фірташ; слідом за Россільгоспнаглядом озвалася Федеральна митна служба РФ — на українсько-російському кордоні блокують український експорт.

Тривожну заяву з приводу блокування вантажів поширила Федерація роботодавців України. Саме її очолює Дмитро Фірташ, один з олігархів, що належать до фаворитів нинішньої влади. Офіційних коментарів наразі катма, тож доводиться відштовхуватися від заяви Федерації. Проблема нібито зачепила всіх українських експортерів: «З 00:00 години 14 серпня до профілю ризику системи управліннями ризиками Федеральної митної служби РФ до перших чотирьох десятків підприємств, які туди потрапили у липні цього року, були додані всі без виключення українські експортери», — б'ють на сполох у Федерації.

Суцільна і безпричинна

Федерація роботодавців уже озвучила проблемне питання перед прем'єр-міністром, надавши цій справі ще й публічного розголосу. Здалося, що в уряді не вельми зраділи від гучних заяв і закликів негайно втрутитися в ситуацію — так, наче Кабмін сподівався владнати питання тихо-мирно, відмовляючись додавати справі політичного тла.

«Уряд працює в напрямку ліквідації проблем, які створюються у взаємній торгівлі, і його не потрібно підштовхувати до вреґулювання таких ситуацій. Уряд сам зацікавлений, щоб усі перешкоди були усунені в інтересах розвитку взаємної торгівлі», — заявив прес-секретар керівника уряду Віталій Лук'яненко.

Проблеми в експортерів почалися ще наприкінці липня. Тоді керівники підприємств почали скаржитися Федерації роботодавців, що транспортні засоби на кордоні з Росією «підлягають безпричинній суцільній перевірці, включаючи вивантаження, переваження вантажу та завантаження його назад... Все це призводить до збільшення термінів простоїв вагонів та інших транспортних засобів, і як наслідок, веде до подорожчання або зриву поставки товарів, псування продукції, а також підриває позиції українських товаровиробників на ринку Російської Федерації». Тепер ідеться про «повну зупинку українського експорту на невизначений час, аж до тижнів або навіть місяців».

У Федерації наголосили, що блокування вантажів відіб'ється не лише на інтересах окремих бізнесменів («російський ринок для багатьох українських підприємств є критично важливим, адже дозволяє заробляти обігові кошти і платити зарплату своїм працівникам»), а й на загальнодержавних показниках («втрати України від описуваних дій російської сторони можуть досягти, залежно від розвитку подій, до 2–2,5 млрд. дол. США… Це призведе до додаткового падіння індексу промислового виробництва на 7–8 процентних пунктів і вплине на скорочення реального ВВП приблизно на 1,5%»).

Бюрократичний союз

В Україні справа відразу набула політичного розголосу. Тим більше, що досі не вщух скандал із забороною продукції корпорації «Рошен», котрою опікується Петро Порошенко. Щоправда, пан Порошенко належить до опозиціонерів, а от Дмитро Фірташ входить до когорти великих бізнесменів, що співпрацюють з нинішньою владою. Фірташ, зокрема, має тісні взаємини з головою Адміністрації президента Сергієм Льовочкіним. Прикметно, що до вищої ліґи українського бізнесу Дмитро Фірташ потрапив саме за сприяння Росії — коли в 2005 році на нашому ринку з'явилася українсько-російська компанія «РосУкрЕнерго». Але й це, як з'ясувалося, не індульґенція.

Прискіпливість російських перевірчих інстанцій посилюється у той час, коли Україна визначає своє геополітичне майбутнє. Цього року пожвавився і діалог щодо зближення з Європейським союзом — але також побільшало візитів, темою яких була співпраця з Митним союзом. Претензії російської сторони сприймаються як спосіб тиску на офіційний Київ.

Голова комітету Держдуми у справах СНД Леонід Слуцький підтвердив, що українським експортерам велося б легше, якби Київ приєднався до Митного союзу. При тому він наголосив, що блокування експорту зумовлене не політичними факторами, а бюрократією.

«Україна, на жаль, не є наразі членом Митного союзу. Хоча в нас є угода про вільну торгівлю, але для низки товарів питання імпорту вирішуються якісно складніше, ніж вирішувалися б, якби Україна входила до Митного союзу хоча б у форматі 3+1», — сказав Слуцький.

Депутат також закликав не сприймати цей інцидент як тиск. «З іншого боку, моя позиція й позиція Федеральної митної служби РФ не є якимось шантажем або спонуканням України до членства у Митному союзі. Такими діями можна було б добитися тільки неґативного результату», — зазначив Слуцький.

Але подібні заяви — коли політичний підтекст приховують за формальними зачіпками — теж невдивовижу. Адже проблеми «Рошену» — це проблема внутрішніх нормативів і надміру бензопірену. «Газові війни» — аж ніяк не політика, а суперечка «об'єктів господарювання». Ну і тепер — звичайнісінька бюрократія…

Директор економічних програм Центру Разумкова

Василь ЮРЧИШИН:

НАМ ВАРТО ПОЗИВАТИСЯ У СОТ

«На жаль, ми з вами перейшли до стану такої собі економічної війни — ми бачимо всі її елементи, ці елементи поширюються майже на всі сфери. Почалося це іще до "Рошену": відлік можна вести від м'ясо-молочних воєн 2006 року.

Попри укладення угоди про зону вільної торгівлі [у СНД], яку ми підписували, і чули при цьому багато гарних слів, замість партнерських стратегічних стосунків упродовж кількох років ми, на жаль, є свідками перманентних торговельних воєн. Цього року ситуація загострилася. І зрозумілий її політичний аспект. Не виключаю, що серед вантажів, які перевантажуються, перевіряються, будуть "знайдені" речі, які не відповідають деклараціям і нормативам. Усе це — силування до дружби.

У цій ситуацій Україна, на жаль, має мало шансів усе це якимось чином розв'язати. Україні варто дуже активно позиватися до міжнародних організацій, насамперед до СОТ. Світова організація торгівлі має інструменти та можливості для розв'язання спорів. Це те, що, на мою думку, мала б робити українська влада. Тому що різного сорту домовленості — вони, на жаль, мають низьку результативність і дуже сильно залежать від локальних політичних моментів.

Прізвища не мають значення. Демонстрація сили поширюється на тих бізнесменів, які мають значну й економічну, і політичну вагу в Україні, на тих, хто має міцні зв'язки і впливи, хто суттєво впливає на обсяги зовнішньої торгівлі. Це входить у логіку російської сторони — навіть не залякати, а примусити до виконання тих чи інших побажань. Не хотілося б уявляти, якими будуть стосунки між державами, якщо Україна піддасться тискові… Але зрозуміло, що тиск посилюватиметься із кожним днем».

Міністр закордонних справ у 2007–2009 рр.

Володимир ОГРИЗКО:

УКРАЇНІ ТРЕБА ПРОТРИМАТИСЯ ТРИ МІСЯЦІ

«Це економічна війна. Ще кілька місяців тому я передбачав, що Україні доведеться чекати як економічних санкцій, так і політичних провокацій. Тому для мене тут нема нічого дивного: такою є політика Росії стосовно України, починаючи з першого дня після розвалу Радянського Союзу. Хоча все це прикривалося красивими словами про дружбу, стратегічне партнерство та інші речі. Насправді ж це типовий імперський диктат, який поки що має чітко виражений економічний відтінок, але, повторю, нас чекають іще й політичні провокації.

Не хотів би займатися персоніфікацією. Треба говорити про стратегічні речі, все інше — тактика. Порошенко, Фірташ чи будь-хто інший — сьогодні одне прізвище, а завтра буде інше. Україні треба вирватися з лещат "братніх обіймів" і почати будувати нормальну цивілізовану країну. Тому не хотілося б говорити, хто більше програв, а хто менше — нам треба виходити з-під неоімперського даху.

Як реагувати українській владі? Треба витримати цей тиск протягом наступних трьох місяців, до Вільнюського саміту. Треба згадати досвід балтійських країн, Грузії, коли завдяки твердій позиції вдавалося відстояти свої національні інтереси. Як тільки буде зроблено невеличкий крок до поступок — слідом за пальцем відкусять цілу руку. Я закликав би владу максимально напружитися, але витримати цей тиск. Сподіваюся, що ці чергові економічні атаки змусять наше керівництво збагнути одну просту річ: будувати відносини з Росією ми зможемо тільки тоді, коли матимемо серйозний тил. Таким тилом є, безумовно, Європейський союз і обов’язково в свій час і НАТО. Без цих речей наші відносини з Москвою будуватимуться за принципом: "я начальник…" — ну, а далі ви знаєте...»