Театр

День театру... Театральне дійство... Чи не найдавніше з усіх мистецтв... Відтворюване на сцені життя... Пригадую далеке дитинство, свою Камінеччину, де колись, ще на початку 17-го століття, зароджувався український театр... Такі зворушливі у своїй простоті сільські вистави... Для мене – це глибока давнина. А от до давніх еллінів – наче рукою сягнути. Розпечені від сонця кам’яні сходи на схилах Акрополя – сидіння для глядачів... Гучні з-під масок-резонаторів голоси акторів (їх було не більше трьох, тільки чоловіки), спів і танці хору... Знамениті драматурги – Есхіл, Софокл, Евріпід, геній сміху Арістофан... Основна тема, дарма що всі театральні дійства відбувались на пошану Діоніса, бога вина, родючості, – людина, її страждання і радості...

Якби якимсь дивом мені вдалося перенестись на тодішні схили Акрополя, то з особливим зацікавленням я спостерігав би за глядачами: як це звичайний афінський демос, усе вільне населення Афін, ловить кожне слово, кожен звук із надскладних для нас сьогодні хорових партій, тупотом ніг реагує на найменшу похибку чи то для вуха чи для ока?.. Викликає, скажімо, Евріпіда (автори були присутні на виставах) і пропонує йому скоригувати якийсь хід у перебігу вистави... Всі тут, і глядачі, й актори – причетні до вічного, бо вічне – навколо: відчуття рідної землі під ногою, рідного неба над головою і моря, куди сягає зір, моря, без якого й грек – не грек...

Та над усім – голоси свободолюбних еллінів: «Гей, хто еллін, в гурт єдиний, / сили всіх – в один кулак!» Голоси міфічних героїв, серед яких – Прометей, голоси богів, бо мова грецького театру – це поетична мова міфу, який і підносив трактовані теми над буденним, міфу, який через тисячоліття прокладає стежку й до наших днів...

До нас же, сьогоднішніх, промовляє моревладний Посейдон (саме Посейдон, Нептун!) з Евріпідових «Троянок», послухаймо його ще раз: «Який же нерозумний, хто міста бере, / Могили, храми, все святе спустошує! – / Він завтра ж не уникне й сам загибелі»... Повірмо вічному, що й нині відлунює зі схилів Акрополя...

День театру, а радше – дні театру. Бо театр завжди був і буде з нами: «Весь світ – театр, а люди в нім – актори»… Нині – у прямому розумінні слова: actor – той, хто діє. Усі ми нині – в єдиній дії, в боротьбі, з єдиною думкою – про Перемогу.