В один з останніх днів ковіду, тобто перед першими днями війни, я заходив у аптеку. Небо жевріло, місто рожевіло, на аптеці сигнально зеленів неоновий хрест. В голові у мене передвечірньо потріскувало, але не возгоралось.
Перед касою майорів юнак з вдалою зовнішністю, але із зайвим зростом. Він мав би ще пару років рости, хоча вже немає куди. За ним – стійка жінка із зайвою вагою. Вона могла би ще пару років худнути, але вже немає коли. Схильна до півобертів навколо вертикальної осі, вона вилискувала маслянистим лицем і з кожним півобертом вправо кидала сонячний зайчик на мене, наступного в черзі.
Чоло юнака опоясане тонкою й вузькою банданою – видно, щоби голова мала завершення, чимось декоративно увінчувалась. Довгим пальцем він приперся до шкла вітрини, піжонисто багатої на презервативи, і вдумливо протягнув голосом, несподівано високим – як і він сам:
– Дайте луповичок. Я за луповичком прийшов. Який з них краще?
– Вибір, каменярику, залежить від віку і витривалості скали, яку збираєшся лупати, – його слова пасивно збадьорили активно фарбовану провізорку в прозорому полікарбонатному щитку замість маски. Ніби після довгого примусового сеансу нудного документального кіно про псоріаз їй нарешті включили художню сцену про любов.
– Якщо вона ровесниця, то візьми гіперлубрикований, він робить проникнення непомітним: зайшов, ніби вслизнув від того, що посовгнувся на вході, – її голос приопустився і набув грудних ноток. Це позначилось на грудях. – Якщо вона старша, бери з анестетиком, аби встигла запам’ятати, що ти там побував. Бо з чорнилом, щоб написати «тут був Вася», ще немає. Зате є печерні, потовщені – вдягай їх, якщо будеш займатись цим у непристосованих для акомодації умовах. Вони менш рвучкі, зате більш пробивні. Наступна опція – пухирчасті.
– Я волію нічого не загортати у пухирці. Але пухирці я люблю лопати пальцями для заспокоєння нервів! То можна буде полопати на собі.
– Головне, аби при цьому не лопало терпіння у ній, – аптекарка посилила усмішку, опоясавши губами своє лице. – Ще є анатомічні, з ребрами, як на дутих куртках. Ними можна компенсувати, якщо не достатньо наразі об'ємистий в діаметрі ваш...
– Поставець, – підказав юнак.
– Поставець! – зраділа філологічній знахідці вона. – На такі випадки також є візуально ефектні – чорні контекси, наприклад.
– Для скорботного сексу?
– Для того, хто не любить грати білими: ходити першим, – вона зробила привітний мах плечима. – Просто жінки звикли думати, що чорний – більший. Ще є для лінивого домінування – з вусиками – я їх називаю нюхач: вусики – це завжди під носом. Вони скуботкою викликають вагінальне чхання, яке, вступаючи в резонанс із рухами, генерує фрикції само.
Хлопець розгубився ще більше: очевидно, захотілось всього, але грошей не вистачало. Провізорка продовжувала виводити його на фінансову мілину сиреновим співом:
– Є ще новинка з мурашиним медом на внутрішній стороні, вони викликають прилив крові і легкий свербіж, який доведеться знімати без рук, розумієш? При цьому анестетик не дозволить завершити передчасно, не відбувши весь сеанс сверблячки.
– Мені вже сверблячно якось.
Поки відданість провізорки професії сягала піку, наша смарт-черга з мовноприводним механізмом прийняла в свій ряд ще одного учасника, ззаду. Але невдовзі почала гнити з голови: пані, що чекала першою, раптом на очах, при всіх, втратила незайнятість і вибухнула:
– На що ви його штовхаєте, в кінці кінців? Який же ви примір подаєте? З анестетиком! Ще би з обмороком запропонували! Зазирайте частіше у вікно, ніж у штани: оно катедра перед вами! Краще б мені вуха воском з церковних свічок позатуляли, абим того не чула!
– Я не подаю примірів, тут нема примірочної. Я зобов’язана надавати фахові консультації.
– Це ж дитина ше зовсім! Глуповичок йому подавай з паховими консультаціями! Як тобі, хлопче, взагалі не встидно за таким приходити! І не ховається! – її лице набуло трагічного рельєфу, що передався її масці і його бандані, яка повільно полізла майже на очі своїм ходом. – Вже геть голови попростуджували. Бо носять дурні беззмістовні тряпки замість шапки.
Палець юнака відклеївся від шкла вітрини і, опускаючись, похнюплено зм’як. Посмішка з нігтя сповзла. Хлопець ніби розгубився, але тут же отримав прострільну передачу від свого розуму, і все повернулось на місця:
– Краще мати дурне на голові, ніж в голові. Пов’язка добре її організовує і прикриває зону переднього гіпоталамуса, відповідального за лібідо, мені цього вистачає. А тепер давайте плавно перейдемо на ви! Я ось вже почав. З мене поганий реципієнт мареннєвої фабули. Якби я потребував настанов, я би прийшов з бабцьою. Вона лікарка, і попереджала мене, що існують люди, які виявляють приховані бажання криком, – він натягнув маску повище і обернувся. Ніби маска не лише приховує язик, а й розв'язує його: замість прив'язі він опиняється у просторому вольєрі з додатковими ступенями свободи. – Я вже зазнав вікових змін сну, обходжусь без полюцій! А мастурбація – це формальний підхід до себе, за неї на сповіді додають молитов. А мені домашніх завдань і так вистачає.
Ця відвертість примусила жінку ловити ротом повітря, очевидно, з наміром вхопити розчинені в ньому слова – як під час бійки шукають випадкову штахету десь поряд.
– Він же це для вас робить! – тим часом вловив її паузу і вступив з-за моєї спини зіпсутий куревом диркотливий баритон.
– Для мене? Ще розтління малолєток мені закиньте! – кондом-дисидентку почало трясти, ніби в її глибині розгоралась увертюра сеансу екзорцизму.
– Для вас, для жінок – аби вас захистити. Ти, козаче, не слухай їх, вони завжди недовольні, поки їм дірки не позатикаєш. Деякі дружини швидше садять наш розум, ніж рідини. Слухай мене: бери зимову резину, щоб не пробуксовувало. А сильно змазані не бери, захляпаєшся. До них ще бризговики треба вдягати, бо вляпаєшся і не вийдеш сухим із манди, – перед тим, як розсміятись, голос похвалився знанням чи то діла, чи то тіла.
Я озирнувся і внутрішньо сіпнувся: побачив під очима мочки вух – стилізовані підпухлості. Шия під об’ємною місткою головою не виявлялась. Видно, шия – це глушник. Без неї голос заходив далеко і містив, окрім ситості, нотки технічного гуркоту, котрий його роздвоював. Чоловік був не старий, але старовидний.
– Поки стоїть на всі боки – жінок не слухай, нам своє довбить! Інакше еректильні дзвіночки швидко перетворяться на подзвін.
Тоді виявом вимушеної компетентності звернувся до провізорки:
– Скажіть проізводітєлю, шоб іще з червоною ниткою робив – від зглазу. Бо мене порою зглажували, потім доводилось загладжувати і ситуацію, і її, глазунью – обох. Тоді рук не напасешся.
– І рукам колись треба давати пропастись, шоб не пропасти. У справжнього чоловіка руки повинні бути, як мрії – вседосяжні, – провізорка вдалась до провізоричності.
– А є кірпічного кольору? Я би взяв. Бо колись чув, що секс – це процедура вбудовування людини в людину. То вийде, ніби ділом займаєшся: кірпічі мостиш, – він знову загиготів і аптекою вдруге пронісся запашний відголос глибоко перетриманого спирту. – Хоча обійдусь, бо мені краще цим в темноті займатись, інакше з моєю вряд лі вийде. Світло нас іскажає, без нього ми значно кращі. Шоби вдалось, збудження має сходити, як місяць на небі. Темнота, може, і друг молодьожі, але більше друг старості. Наша молодість – це таке зомбі, яке повертається в темноті і згорає від дзеркал. Нам вже з моєю ніде дітись від свого напруженого партнерства. Але не хочу починати полову жизнь з нуля з якоюсь молодухою. Все-таки з добрим чоловіком дружина у віці – це опрацьований варіант, а не відпрацьований. Бо чим змістовніший чоловік, тим більше змісту він вкладає у пошук потенційної партнерші і в її потенційні якості. І я не хочу більше на це розорятись. Все-таки возраст – це зміщення балансу твоїх можливостей на пользу допоміжних засобів: окулярів, вєнтіляторів, тонометрів, таблєток, і вимірюється він опитом вживання. Це в молодості все тіло одне ціле і думає про одно і заодно. А з віком м’язи відшаровуються від скелета, і кості болять автономно від м‘яса, а воно – від них. І жоден чоловік не знає, на чиєму боці залишиться який його орган – костей чи м´яса. – Він скеровував розмову на своє, очевидно, вирішивши, що черга – це риба, а напрям руху риби визначає хвіст, тобто він. В голові черги тим часом доточувалась консультація:
– Якщо маєш в собі відчуття високої фертильності – візьми для заспокоєння сперміцидні. Бо погане передчуття – дурниця, якщо потім прийде добре післячуття, а ці – з хлоридом бензалконію, який блокує і сперматозоїди, й інфекцію. – Ці слова поновили з’єднання з розмовою голосистого хрипуна:
– Безалконієві? О, безалкоголка вже й сюди добралась! Скоро горілку без градусу продавати будуть.
Але консультація на нього не зважала, їй цікавіше було добігати кінця. Складність вибору загнала юнака ще глибше в маску, як у борги. Видимими залишались очі:
– Сперміцидні – це, щоб мати тверде протизаплідне алібі? Мабуть, поставець в гумовому домику такого луповичка почувається, як носій лібідо з алібі, алібідоносець.
– Ну ти й лікбезданув, ми такіх слів не знаємо! – після цього вигуку хрипун знову засміявся і тоді вкотре війнуло в очі черги душком. Ніби це був запах лише його сміху. Він заповзявся перетягувати чергу на себе жартами. Тим часом добряче відконсультований юнак, набивши кишені, здав завойовану позицію біля вітрини, непомітно завершивши свою швидку покупку разом із сеансом апттерапії. Поспіхом винісшись з приміщення, мов відпущений Одіссей, він рушив у напрямку вабливіших глибин.
– Мені б такого сина. Я би з ним таким опитом ділився! Ато самі дівки в мене. А всі жінки мені всюди рота затуляють, не тільки тут, я звик. Але чим затуленіший рот, тим цінніше і правдивіше те, що з нього ллється.
– Ваша недалекість, мужчина, далеко зайшла. І не дихайте на мене – булькнула лідерка черги собі за спину в бік голосистого, вручаючи провізорці довгий нерозбірливий список.
Голос ззаду чемно стишився, але не стушувався, продовжував гуркотіти самозвеселяючим смішком з рефреном "то є життя", випускаючи з маски їдких півників запаху.
Я по-новому дивився на неосяжну вітрину, ледь стримуючись, щоб у неї не пірнути: було куди.
Всі разом ми ще за звичкою побоювались вдихати там, де щойно хтось видихав. Не знали, що за пару тижнів дихання всіх у країні змішаються, лиця оголяться, а маски злетять з них, як сполохані птахи від прильоту ракет. Тих же ракет, що з московитів маски остаточно здеруть разом з лицями.
Тільки під захисною багатомільйонною маскою, що одностайно злетіла з нас, виявився сміх: крізь зуби, крізь кров, гіркоту і любов. Сміх з перепонами. А він – захист безмірно міцніший і по-доброму вбивчий – для московитів.
05.12.2022